308/8463/21
13.07.2021 року місто Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , заявника - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого п'ятого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Ужгород ОСОБА_5 від 12.04.2021 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12020070000000364 від 31.12. 2020 року,-
ОСОБА_3 звернувся до суду вищезазначеною скаргою, в якій ставить наступні вимоги: поновити строки оскарження постанови слідчого п'ятого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Ужгород ОСОБА_5 від 12 квітня 2021 року про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12020070000000364 від 31.12.2020 р., які заявник пропустив з поважних причин; визнати протиправною бездіяльність слідчого п'ятого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Ужгород у слідчого ОСОБА_5 щодо не ознайомлення ОСОБА_3 з правами та обов'язками потерпілого після подачі клопотання про визнання мене потерпілим у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12020070000000364 від 31.12.2020 р.; скасувати постанову слідчого п'ятого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Ужгород, - ОСОБА_5 від 12 квітня 2021 року, про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим.
Подану скаргу обґрунтовує тим, що другим слідчим відділом (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020070000000364 від 31.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В рамках даного кримінального провадження розслідуються обставини ДТП, що мало місце 30.12.2020 близько 21.00 год. на 799 кілометрі + 70 метрів автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп» неподалік с.Глибоке Ужгородського району Закарпатської області в темну пору доби, при опадах у вигляді дощу, в разультаті якого відбулось зіткнення транспортних засобів марки «Mitsubishi модель Colt» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , «Audi А8» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та «Audi Q8» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок ДТП громадянин ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці.
У Територіальне управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Львові надійшло клопотання ОСОБА_3 від 25.02.2021 щодо залучення його у вказаному кримінальному провадженні, як потерпілого та надання для ознайомлення матеріали кримінального провадження.
У вказаному клопотанні ОСОБА_3 повідомив, що внаслідок вищевказаної дорожньо- транспортної пригоди йому спричинено матеріальну та моральну шкоду. Крім того, ОСОБА_3 просить надати йому для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12020070000000364 від 31.12.2020.
За результатом розгляду вказаного клопотання, 01.03.2021 органом досудового слідства прийнято рішення про відмову у його задоволенні.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львов від 26.03.2021 вищевказану постанову скасовано та зобов'язано слідчого повторно розглянути вищевказане клопотання ОСОБА_3 .
На виконання ухвали суду від 26.03.2021 слідчим повторно розглянуто клопотання батька загиблого ОСОБА_3 щодо залучення його у вказаному кримінальному провадженні, як потерпілого та надання для ознайомлення матеріали кримінального провадження.
Постановою слідчого ОСОБА_5 від 12.04.2021 року ОСОБА_3 повторно відмовлено у визнанні потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Заявник ОСОБА_3 категорично не погоджується з даною постановою, що слугувало підставою для її оскарження в судовому порядку. Так заявник вказує, що відмова у визнанні його потерпілим в даному кримінальному провадженні позбавляє його можливості бути учасником кримінального провадження та користуватись відповідними процесуальними правами для захисту прав та інтересів всупереч тому, що в рамках даного кримінального провадження розслідуються обставини загибелі його єдиного сина.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 06.04.2021 року відкрито провадження за скаргою.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 підтримали вимоги скарги та просили задовольнити з підстав, викладених у її змісті.
Слідчий п'ятого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Ужгород ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмові пояснення по суті скарги, в якій вказує на правомірність винесення постанови від 12.04.2021 року, якою ОСОБА_3 повторно відмовлено у визнанні потерпілим у даному кримінальному провадженні. Свою правову позицію обґрунтовує тим, що на даний час неможливо прийти до висновку, хто є винним у вчиненні ДТП і тому на його думку не встановлено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 завдано моральну або матеріальну шкоду.
З огляду на те, що слідчий заяв про відкладення не надав, свою правову позицію по суті скарги пояснив у письмових поясненнях, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу без його участі.
Заслухавши пояснення скаржника та його представника, вивчивши зміст скарги, дослідивши додані до неї письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.
На підставі наявних матеріалів встановлено, що другим слідчим відділом (відділ з розслідування злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020070000000364 від 31.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В рамках даного кримінального провадження розслідуються обставини ДТП, що мало місце 30.12.2020 близько 21.00 год. на 799 кілометрі + 70 метрів автодороги М-06 сполученням «Київ-Чоп» неподалік с.Глибоке Ужгородського району, в результаті якого відбулось зіткнення транспортних засобів марки «Mitsubishi модель Colt» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 , «Audi А8» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та «Audi Q8» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_7 , внаслідок ДТП громадянин ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці.
З матеріалів скарги слідує, що 25.02.2021 ОСОБА_3 , який доводиться батьком померлому ОСОБА_3 , звернувся в Територіальне управління Державного бюро розслідувань, що розташоване у місті Львові з клопотанням щодо залучення його у вказаному кримінальному провадженні, як потерпілого та надання для ознайомлення матеріали кримінального провадження №12020070000000364 від 31.12.2020.
За результатом розгляду вказаного клопотання 01.03.2021 органом досудового слідства прийнято рішення про відмову у його задоволенні, однак ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львов від 26.03.2021 постанову скасовано та зобов'язано слідчого повторно розглянути вищевказане клопотання ОСОБА_3 .
На виконання ухвали суду від 26.03.2021 слідчим повторно розглянуто клопотання батька загиблого ОСОБА_3 щодо залучення його у вказаному кримінальному провадженні, як потерпілого та надання для ознайомлення матеріали кримінального провадження і постановою слідчого ОСОБА_5 від 12.04.2021 року ОСОБА_3 повторно відмовлено у визнанні потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що підставою для відмови у задоволенні клопотання про визнання потерпілим у даному кримінальному провадженні слугувала та обставина, що на даний час неможливо прийти до висновку, хто є винним у вчиненні ДТП і тому на думку слідчого не встановлено обставин, які б свідчили, що ОСОБА_3 завдано моральну або матеріальну шкоду.
З вказаною постановою скаржник не згідний, що слугувало підставою для її оскарження в судовому порядку.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченого цим Кодексом.
Згідно ст. 55 КПК фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, є потерпілим у кримінальному провадженні. Права та обов'язки потерпілого виникають з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення.
Ч. 1 вказаної норми закону визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушення завдано моральної шкоди.
Фактично, шкода - це об'єктивна категорія, що являє собою ті зміни, які настали в майновому, фізичному, психічному, моральному стані особи внаслідок вчинення злочину.
Під час судового розгляду потерпілий бере участь у безпосередній перевірці доказів, підтримує обвинувачення в суді у випадку відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення, висловлює свою думку стосовно призначення покарання обвинуваченому, а також при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного або вихов ного характеру.
В основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Також необхідно враховувати, що факт заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням може бути остаточно встановлений лише обвинувальним вироком суду. Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
При цьому для визнання особи потерпілим достатньо спричинення особі якогось одного із перелічених видів шкоди, хоча кримінальне правопорушення, як правило, спричиняє кілька видів шкоди. Набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі. Процесуальною формою такого волевиявлення може бути: подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, яка підлягає внесенню до ЄРДР та служить передумовою для початку досудового розслідування; подання заяви про залучення її до провадження як потерпілого, яка підлягає обов'язковому прийняттю і реєстрації. Така заява має містити дані про потерпілого (фізичну чи юридичну особу), кримінальне провадження, до якого вона має бути залучена, зазначення і обґрунтування підстав для набуття статусу потерпілого, чітко висловлене клопотання про залучення її до кримінального провадження як потерпілого. Заява подається до органу чи посадової особи, яка в даний момент здійснює кримінальне провадження: під час досудового розслідування до слідчого чи прокурора, а під час судового провадження - до суду. За відсутності волевиявлення на визнання особи потерпілим у кримінальному провадженні така особа не може бути визнана потерпілим. У разі необхідності вона може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Як вже попередньо встановлено судом, в кримінальному провадженні №12020070000000364 від 31.12.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України розслідуються обставини ДТП, під час якого загинув син скаржника ОСОБА_3 .
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій статті 55 КПК України, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді у порядку передбаченому глави 26 КПК України.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як вбачається з матеріалів скарги ОСОБА_3 оскаржив своєчасно постанову слідчого від 12.04.2020 року до Личаківського районного суду м. Львів, однак ухвалою від 29.04.2021 року повернув скаргу та роз'яснив право на звернення з даною скаргою до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області. За результатами оскарження вказаної ухвали Львівський апеляційний суд ухвалою від 11.06.2021 року залишив вказану ухвалу в силі. 18.06.2021 року ОСОБА_3 звернувся з даною скаргою до Луцького міськрайонного суду Волинської області, однак ухвалою суду від 30.06.2021 року подану скаргу йому повернуто та роз'яснено право звернутись з даною скаргою до Ужгородського міськрайонного суду. 05.07.2021 року з даною скаргою ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду.
У зв'язку з вказаними обставинами слідчий суддя приходить до переконання, що ОСОБА_3 пропустив строк оскарження постанови слідчого з поважних причин і тому такий підлягає поновленню.
Слідчі судді зобов'язані здійснювати належний контроль за дотриманням гарантій, встановлених нормативно-правовим актом, метою якого є захист осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, та створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 24 КПК України гарантує потерпілому право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Це право є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють досудове розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Чинний КПК України дає чіткий перелік кола рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час провадження досудового розслідування, а також надає вичерпний перелік осіб, що мають право оскаржити те чи інше рішення, дію чи бездіяльність слідчого або прокурора. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді. З метою забезпечення цього права слідчий зобов'язаний забезпечити можливість його реалізації, тобто роз'яснити потерпілому порядок оскарження: яким чином, у яких випадках і до кого може звернутися заявник із вимогою про усунення допущених відносно нього порушень. Найважливіше право потерпілого, що передбачене чинним КПК України це - право потерпілого на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.
Слідчий суддя проаналізувавши зміст скарги приходить до переконання, що постанова слідчого про відмову у визнанні потерпілим є передчасною і такою, що позбавляє можливості ОСОБА_3 бути повною мірою поінформованим про хід розгляду кримінального провадження, в якому розслідуються обставини смерті його сина.
Відповідності до п.33 рішення ЄСПЛ «Шмалько проти України та п.44 рішення ЄСПЛ «Далбан проти Румунії» визначено, що термін «потерпілий» у сенсі ст.. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності,яка є предметом судового розгляду. При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди.
З огляду на те, що з матеріалів самої скарги та постанови про відмову у визнанні потерпілим досліджених в судовому засіданні вбачається завдання останньому значної моральної шкоди згаданим кримінальним правопорушенням, адже в такій загинув його син, що не може свідчити про відсутність моральних страждань зі сторони батьків особи,
А відтак права потерпілого визначають обсяг та межі його дозволеної і гарантованої поведінки у кримінальному провадженні і відповідно широкий обсяг прав, якими наділяється потерпілий, покликані забезпечити його активну участь у кримінальному провадженні, що у свою чергу, необхідне для повного виконання завдань кримінального провадження, визначених у ст. 2 КПК, гарантоване законом право потерпілого подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду покликане забезпечити його активну участь у доказуванні, тому суд приходить до переконання, що визнання ОСОБА_3 потерпілим у вказаному кримінальному провадженні гарантує повний та всебічний розгляд наведених скаржником фактів вчиненого кримінального правопорушення.
За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне скасувати постанову слідчого п'ятого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Ужгород ОСОБА_5 від 12.04.2021 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12020070000000364 від 31.12. 2020 року.
Вивчивши вимогу скарги щодо визнання протиправною бездіяльність слідчого п'ятого слідчого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Ужгород у слідчого ОСОБА_5 щодо не ознайомлення ОСОБА_3 з правами та обов'язками потерпілого після подачі клопотання про визнання потерпілим у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 12020070000000364 від 31.12.2020 р., слідчий суддя приходить до переконання, що така є необґрунтованою, оскільки відповідно до вимог ст. 307 КПК України не передбачено ухвалення такого процесуального рішення за результатами розгляду скарги, тому в цій частині скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись вимогами статей,22,26,220,221,303,306,309,372 КПК України, -
Скаргу задовольнити - частково.
Скасувати постанову слідчого п'ятого відділу слідчого управління територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Ужгород ОСОБА_5 від 12.04.2021 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні № 12020070000000364 від 31.12. 2020 року.
Зобов'язати слідчого ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_5 , або іншого слідчого який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12020070000000364 від 31.12.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про визнання його потерпілим із врахуванням обставин зазначених у вказаній ухвалі.
В решті скарги - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1