Справа № 308/8737/21
1-кс/308/2949/21
15 липня 2021 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчого - ОСОБА_3 , представника володільця та власника майна - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого вiддiлення вiддiлу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12021071170000356 від 30.06.2021, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло вищевказане клопотання в якому слідчий просить накласти арешт на вилучене в ході огляду місця події 29 червня 2021 року майно.
Клопотання обґрунтоване тим, що органом досудового розслідування проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021071170000356 від 25 червня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, а саме, 29.06.2021 до відділу поліції №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що автомобіль марки «Рено» д.н.з. НОМЕР_1 незаконно перевозить природне каміння та в ході перевірки встановлено видобування каменю «Андезит» в с. Пацканьово, Ужгородського району.
29 червня 2021 року з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин події, проведено огляд місця події за адресою: Ужгородський район, урочище «Чорна Вобуч», що на околицях с.Пацканьово, де під час огляду виявлено що за вказаною адресою проводиться незаконне видобування твердих порід надр, а саме каменю «Андезит». В ході проведення огляду місця події, в присутності понятих було вилучено: спеціалізований сідловий тягач марки «Renault Magnum 480» д.н.з. НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом марки «Kogel» д.н.з. НОМЕР_2 , які поміщено на відповідальне зберігання на територію охоронюваного підприємства «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття», елементи каменів з причепа вищевказаного автомобіля та з місця добування каміння, колісний трактор марки «САТ Сaterpiller», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , гусеничний трактор жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , які опечатані бірками з підписами учасників огляду та в подальшому передані під розписку на відповідальне зберігання співвласнику приватного малого підприємства «Ірина Плюс» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , із забороною користування та розпорядженням майном. Вилучені в ході огляду місця події 29 червня 2021 року свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на автомобіль «Renault Magnum 480», видане на ім'я ОСОБА_7 , Івано-Франківська область, Косівський район, с.Стопчатів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на причіп марки «Kogel» виданий на ім'я ОСОБА_7 , Івано-Франківська область, Косівський район, с.Стопчатів, приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Вказане майно визнано речовим доказом, оскільки вилучена техніка, на думку сторони обвинувачення, зберегла на собі сліди кримінального правопорушення, містить інші відомості, які можуть бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, у зв'язку з чим з метою забезпечення збереження речових доказів просить накласти на нього арешт.
Представник власника та володільця майна, адвокат ОСОБА_4 , через канцелярію суду подав заперечення щодо клопотання про арешт майна в якому просив відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту в повному обсязі. Своє клопотання мотивує тим, що арешт майна порушує право власності осіб, яким воно належить. Вважає підозру необґрунтованою, а подію кримінального правопорушення відсутньою, оскільки підприємство «Ірина Плюс» має всі дозвільні документи на видобування корисних копалин в урочищі «Чорна Вобуч», які було представлено слідчому. В клопотанні слідчий тільки припускає про ймовірність виникнення у майбутньому потреби у проведені експертизи, що не виправдовує втручання держави у мирне володіння майном особою.
Відповідно до підпункт 2 пункту 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому таке майно може перебувати як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб.
Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.
У судовому засіданні слідчий підтримав заявлене ним клопотання та просив його задоволити з мотивів наведених у клопотанні.
Представник власника та володільця тимчасово вилученого майна, адвокат ОСОБА_4 , просив у задоволенні клопотання відмовити, посилаючись на його необгрунтованість.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, письмове заперечення, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя встановив наступне.
Слідчим суддею установлено, що органом досудового розслідування проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071170000356 від 30 червня 2021 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України.
Під час огляду місця події 29 червня 2021 року за адресою: Ужгородський район, урочище «Чорна Вобуч», що на околицях с.Пацканьово, виявлено що за вказаною адресою проводиться незаконне видобування твердих порід надр, а саме каменю «Андезит». В ході проведення огляду місця події, в присутності понятих було вилучено: спеціалізований сідловий тягач марки «Renault Magnum 480» д.н.з. НОМЕР_1 зі спеціалізованим напівпричепом марки «Kogel» д.н.з. НОМЕР_2 , які поміщено на відповідальне зберігання на територію охоронюваного підприємства «Укрінтеравтосервіс-Закарпаття», елементи каменів з причепа вищевказаного автомобіля та з місця добування каміння, колісний трактор марки «САТ Сaterpiller», жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , гусеничний трактор жовтого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , які опечатані бірками з підписами учасників огляду та в подальшому передані під розписку на відповідальне зберігання співвласнику приватного малого підприємства «Ірина Плюс» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , із забороною користування та розпорядженням майном. Вилучені в ході огляду місця події 29 червня 2021 року свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на автомобіль «Renault Magnum 480», видане на ім'я ОСОБА_7 , Івано-Франківська область, Косівський район, с.Стопчатів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 на причіп марки «Kogel» виданий на ім'я ОСОБА_7 , Івано-Франківська область, Косівський район, с.Стопчатів, які приєднано до матеріалів кримінального провадження. Вказане майно згідно постанови слідчого від 30.06.2021 визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення(цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктом 1 частини другої вказаної норми закону, визначено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, окрім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно із ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати правові підстави арешту майна, а саме: завдання кримінальним правопорушенням матеріальної та/чи моральної шкоди, заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову, можливість накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; наявність, місцезнаходження та вартість майна, на яке може бути накладено арешт, і його співмірність з можливими розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушення, та цивільного позову, а також наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Поряд з цим необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову чи перешкоджатиме встановленню істини внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.
Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Однак, слідчим таких обставин та доказів, що їх підтверджують у клопотанні не наведено.
Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Тобто, обов'язок доведення необхідності арешту майна та наявності відповідних ризиків, законодавцем покладено на особу, що звернулася з клопотання про арешт майна.
Вирішуючи питання щодо арешту майна, слідчий суддя також враховує сталу прецедентну судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
При цьому, втручання є виправданим, у випадку, якщо воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
З аналізу поданого клопотання слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що арешт майна третіх осіб в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки доводи, наведені у клопотанні та в судовому засіданні не відповідають критеріям розумності та співмірності застосування арешту майна, що свідчить про недотримання слідчим вимог встановлених КПК України щодо необхідності такого арешту, передбачених ст.170 КПК України, підстав та мети накладення арешту, що відповідно до ч.1 ст.173 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна в цій частині.
За таких обставин, клопотання слідчого підлягає задоволенню частково в частині накладення арешту на елементи каменів з причепа автомобіля та з місця добування каміння.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого слідчого вiддiлення вiддiлу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12021071170000356 від 30.06.2021, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене у ході огляду місця події 29.06.2021, а саме на елементи каменів з причепа марки «Kogel», д.н.з. « НОМЕР_2 » та з місця добування каменя.
У задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текс ухвали проголошено 16.07.2021 о 16год.50хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1