Справа № 308/8507/21
12 липня 2021 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Лемак О.В.,
за участі секретаря - Сухан Н.В.,
представника позивача - Баброцяк Л.О.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
перекладач - Дваірі Хамаді Махмуд Мохаммед
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгород, адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до громадянина Королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про примусове видворення за межі території України, -
Позивач, військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до громадянина Королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , про примусове видворення за межі території України.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач - ОСОБА_1 , 09.02.2021 року о 13 год. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України зі Словацької Республіки, так як 05.02.2021 був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі № 249 знаку за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску в складі групи осіб.
Вказує,що на момент затримання, документи, що посвідчують особу та законність перебування на території України у відповідача були відсутні. Документ, що посвідчує особу ID - картка № НОМЕР_2 дійсна до 18.07.2022.
Зазначає, що своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою встановлення особи та з'ясування обставин правопорушення.
Позивач зазначає, що під час перевірки інформації стосовно відповідача по наявних базах даних встановлено, що останній потрапив на територію України шляхом в'їзду через пункт пропуску для авіаційного сполучення «Бориспіль» 28.01.2021, рейсом № 457 Стамбул - Київ, дата передбаченого виїзду 10.03.2021, паспорт НОМЕР_3 , віза НОМЕР_4 . Під час оформлення візи було вказано навчання, вступ до KHARKIV INSTITUTE OF TRADE AND ECONOMICS OF KYIV NATIONAL UNIVERSITY OF TRADE AND ECONOMICS KHARKIV, UKRAINE 61045 KHARKIV, OTAKARA YAROSA LANE,8.
Зауважує, що особа відповідача встановлена, останній вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань та про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, що виразилось у незаконному перетинанні державного кордону з України в Словацьку Республіку, скористався своїм правом перебувати на території України з метою потрапити до країн Європейського Союзу, а саме незаконно перетнув державний кордон України поза встановленими пунктами пропуску, тобто Україну використав як транзитну країну та будь-які законні підстави перебувати на території України у нього відсутні.
На підставі наведеного, позивач просить примусово видворити за межі території України громадянина Королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення позовних вимог. .
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідач - громадянин Королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), 09.02.2021 року о 13 год. в порядку Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб був переданий на територію України зі Словацької Республіки, так як 05.02.2021 був виявлений та затриманий прикордонною поліцією Словацької Республіки в районі № 249 знаку за незаконне перетинання державного кордону з України в Словацьку Республіку поза встановленими пунктами пропуску в складі групи осіб.
Документ, що посвідчує особу ID - картка № НОМЕР_2 дійсна до 18.07.2022.
Судом також встановлено, що відповідач прибув на територію України з метою навчання. Відповідно до бази даних відповідач потрапив на територію України шляхом в'їзду через пункт пропуску для авіаційного сполучення Бориспіль» 28.01.2021, рейсом № 457 Стамбул -Київ, паспорт НОМЕР_3 , віза Y04150817.
Своїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та відповідно до ст. 263 КУпАП був затриманий в адміністративному порядку на термін до трьох діб з метою з'ясування обставин правопорушення. Також своїми діями відповідач порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», якими визначено порядок перетинання державного кордону України.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 лютого 2021 року затримано громадянина Королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення видворення за межі території України, на строк достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати шість місяців, починаючи з часу фактичного затримання.
В результаті проведення перевірки наявних у відповідача документів встановлено, що вищезазначений громадянин знаходиться на території України без будь яких законних підстав.
Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання недозволеному в'їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з ч. 4. ст. 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України врегульовані приписами ст. 288 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Статтею 31 Закону № 3773-VI наведений вичерпний перелік обставин, за яких іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворенні або видані чи передані до країн, зокрема: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Передбачені вказаною статтею обставини, які перешкоджають примусовому видворенню відповідача з території України, у ході судового розгляду не встановлені.
Жодних доказів або посилань стосовно наявності обставин за яких забороняється примусове видворення відповідача суду не надано.
Доказів поширення на відповідача дії приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи не містять.
Судом не встановлено заборон, перелічених у ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо примусового видворення відповідача з території України.
Законні підстави для знаходження на території України у відповідача відсутні.
Разом з тим, аналіз положень Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI дає підстави для висновку, що підставою для звернення органу охорони державного кордону до адміністративного суду із позовом про примусове видворення особи за межі території України є факт її затримання в межах контрольованого прикордонного району під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України.
Відповідач вчинив незаконне перетинання державного кордону із України в Словацьку Республіку, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання.
Вказані обставини були підставою для звернення органу охорони державного кордону до суду із даним адміністративним позовом.
Суд зауважує, що доказів наявності законних підстав для перебування на території України, відповідачем до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 90 КАС України).
З урахуванням наведеного та встановлених обставин, оскільки відповідачем порушено законодавство про правовий статус іноземців, зокрема, незаконний перетин державного кордону, законні підстави для перебування на території України у відповідача відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про примусове видворення за межі території України відповідача є обґрунтованими та такими, що на час ухвалення рішення судом підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 12, 72, 77, 90, 241, 244, 246, 257, 288 КАС України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,
Позов задовольнити.
Примусово видворити громадянина Королівства ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , за межі території України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Лемак О.В.