Справа № 304/817/21 Провадження № 2/304/308/2021
14 липня 2021 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Гевці В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Перечинської міської громади про визнання права власності на автомобіль,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Перечинської міської громади про визнання за ним права власності за набувальною давністю на автомобіль КАЗ-4540, № НОМЕР_1 , 1990 року випуску.
З позовної заяви встановлено, що вказаний автомобіль належав кооперативу «Закарпаття» згідно з п. 42 Статуту згаданого кооперативу. Разом із цим, відповідно до Протоколу загальних зборів членів кооперативу «Закарпаття» від 10 травня 1993 року № 13 члени кооперативу вирішили припинити діяльність кооперативу, у зв'язку з чим було виділено члену кооперативу ОСОБА_2 автомобіль КАЗ-4540 (шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ). У зв'язку з наведеним, враховуючи безперервне та відкрите володіння позивачем автомобілем з 1993 року, останній вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими у розумінні ст. 344 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Згідно з частинами першою та третьою статті 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Власник корпоративних прав бере участь у капіталі господарської організації, а реалізація правомочностей, які надаються власнику корпоративних прав, надає йому можливість впливати на діяльність господарської організації.
Відповідно під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3).
Громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, є учасниками відносин у сфері господарювання, а відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю належать до господарських відносин (стаття 2, частина шоста статті 3 ГК України).
Питання господарської діяльності кооперативів врегульовано статтею 94 ГК України, яка визначає кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань, які можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Кооперативи здійснюють свою господарську діяльність відповідно до вимог ГК України, інших законодавчих актів.
Корпоративні права характеризуються, зокрема, тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами. Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
Аналогічний за змістом висновок у відповідних правовідносинах викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/7554/18 (провадження № 12-8гс19).
Відповідно до Протоколу загальних зборів членів кооперативу «Закарпаття» від 10 травня 1993 року на зборах були присутні члени кооперативу: ОСОБА_2 (позивач), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вирішено: 1) припинити (ліквідувати) діяльність кооперативу « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; 2) для ліквідації кооперативу створити ліквідаційну комісію; 3) автомобіль КАЗ-4540 (шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ), який належить кооперативу, відповідно до ст. 42 Статуту кооперативу «Закарпаття» виділити члену кооперативу ОСОБА_2 .
Згідно з копією Технічного паспорту серії НОМЕР_3 власником автомобіля КАЗ-4540 (шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 ) зазначено Кооператив «Закарпаття».
Суд констатує, що члени кооперативу є носіями корпоративних прав, зокрема, у їх відносинах з кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи.
Позивач як член Кооперативу має в ньому корпоративні права, зокрема, пов'язані із припиненням діяльності кооперативу, а також із розподілом майна кооперативу, у зв'язку із чим і виник даний спір, оскільки первинною підставою для виділення позивачу автомобіля, як зазначає і сам позивач, послугувало відповідне рішення членів кооперативу про припинення діяльності кооперативу. Отже, враховуючи наведене даний спір виник з корпоративних відносин.
Згідно з п. 1. ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За приписами частин 2, 3, 5 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви; до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали; копія позовної заяви залишається в суді; відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Таким чином, враховуючи що спір у цій справі виник у зв'язку з припиненням діяльності кооперативу та виділенням члену цього кооперативу майна, то цей спір належить до юрисдикції господарського суду.
Керуючись ст. ст. 186, 258 - 261, 263, 353 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Перечинської міської громади про визнання права власності на автомобіль.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Гевці В. М.