Справа №265/7485/20
Провадження №2/265/375/21
30 червня 2021 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді - Копилової Л. В.,
за участю секретаря - Себко Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 1137927000 від 05 вересня 2008 року,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (далі -ТОВ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 1137927000 від 05 вересня 2008 року.
В обгрунтування позовних вимог посилалося на те, що між позичальником, яким є ОСОБА_1 та АКБ «УкрСиббанк» 05 вересня 2008 року було укладено Договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 1137927000 від 05 вересня 2008 року (далі -кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 23 436 дол. США зі сплатою 14,0% річних. За умовами кредитного договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник - відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом списання безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором надавши відповідачці кредитні кошти.
З метою забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань між банком та ОСОБА_2 05 вересня 2008 року укладено договір поруки № 225730, за умовами якого останній зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №1137927000 від 05 вересня 2008 року та договором поруки № 225730 від 05 вересня 2008 року. Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» за № 01/08-2018 від 01 серпня 2018 року вказане товариство було перейменовано на ТОВ «Вердикт капітал», в зв'язку з чим воно виступає правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Кредекс Фінанс».
За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення заборгованості, проте вона в повному обсязі так і не погашена. Загальний розмір заборгованості за порушення умов кредитного договору станом на 05 листопада 2020 року складає 169 212 грн. 65 коп. Нарахування трьох відсотків річних проведено на суму 21 480,60 дол. США, що за курсом НБУ станом на вказану дату становить 612 356,06 грн.; сума заборгованості за кредитом за період з 05 листопада 2017 року по 05 листопада 2020 року складає 55 170, грн. 08 коп. Нарахована пеня за подвійною обліковою ставкою проведено на суму 21 480,60 дол. США, що за курсом НБУ станом на вказану дату становить 612 356,06 грн. становить 114 042 грн. 57 коп.
Просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ заборгованість за кредитним договором № 1137927000 від 05 вересня 2008 року в сумі 169 212 грн. 65 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 538 грн. 19 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд справи.
Не погоджуючись з позовними вимогами 25 січня 2021 року відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду відзив, в якому позовні вимоги не визнали та просили відмовити в задоволенні позовної заяви. Вказували на те, що 21 квітня 2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було ухвалено рішення, за яким стягнуто солідарно з них на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11387927000 від 05.09.2008 року в сумі 23 353,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на момент постановлення рішення становить 186 021,56 грн. В подальшому Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було видано виконавчий лист № 2-485/11 від 11.07.2011, який стягувачем було пред'явлено до примусового виконання до Орджонікідзевського ВДВС (наразі Лівобережний ВДВС у м. Маріуполі Східного МРУ МЮ, ВП №28214723). Із заробітної плати ОСОБА_1 з кінця 2011 року по грудень 2019 року утримувалось 20 відсотків доходу на погашення суми боргу за вказаним виконавчим листом. Також, за вказаним виконавчим листом в Лівобережному ВДВС у м. Маріуполі здійснювалось стягнення суми боргу з ОСОБА_2 12.10.2012 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було прийнято ухвалу про заміну стягувача ПАТ «УкрСиббанк» - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (перейменовано у ТОВ «Вердикт Капітал») у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області №2-485/11 від 21 квітня 2011 року про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 186021 гривень 56 копійок. До Лівобережного ВДВС 04.02.2019 року надійшло повідомлення від стягувача про перейменування ТОВ «Кредекс Фінанс» на ТОВ «Вердикт Капітал» та зміну юридичної адреси без зміни коду ЄДРПОУ. Згідно відповіді АТ «Укрсиббанк» від 15.06.2020 року ОСОБА_1 , ще до відступлення права вимоги за кредитним договором було сплачено на рахунки банку кошти в розмірі 1820 грн. та 358,75 дол.США за період з 19.01.2012 по 08.05.2012 року. У зв'язку із повним фактичним виконанням виконавчого листа № 2-485/11 від 11.07.2011 року та стягненням на користь ТОВ «Вердикт Капітал» усієї суми боргу за виконавчим листом, постановою головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у м. Маріуполі Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (м. Харків) Капустинською О.А. 05.10.2020 року було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-485/11 від 11.07.2011 року. Таким чином, борг за кредитним договором №11387927000 від 05.09.2008 року боржниками погашено, про що свідчить постанова державного виконавця. Крім того, стягувачем не враховано в суму заборгованості гроші, які ним було отримано за спірним виконавчим листом під час його примусового виконання приватним виконавцем Гореликом Є.Б. та які не були враховані державним виконавцем під час прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.10.2020 року, отже були надмірно стягнуті з ОСОБА_1 . Так, Постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. від 31.12.2020 року виконавчий документ - виконавчий лист № 2-485/11 від 11 липня 2011 року, реєстраційний номер виконавчого провадження: 61947664, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 353,70 дол. США повернуто стягувачу (ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»). Припинено арешт майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Припинено стягнення з пенсії боржника. За виконавчим документом було стягнуто 8899,42 грн., що станом на 31.12.2020 р. становить 314,42 дол США, а також винагороду виконавця у розмірі 989 грн (34,94 дол.США). Крім того, з пенсії ОСОБА_1 у січні 2021 утримано 1400 грн., а постанова приватного виконавця Виконавчого округу Донецької області від 31.12.2020 р. станом на день виплати пенсії не надійшла до Пенсійного фонду. Отже ці кошти, стягувач в розрахунок суми нарахування грошового зобов'язання не включив. Крім того, з розрахунків, наданих до позову взагалі достовірно не вказано розміру заборгованості за кредитним договором, оскільки рішенням суду було стягнуто 23 353,70 дол. США, з яких до укладення договору факторингу відповідачами було сплачено 358,75 дол.США, що підтверджується листом банку. Всі ці обставини стягувачем не зазначені в позові.
Щодо зобов'язань відповідача ОСОБА_2 , то зазначили, що на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки. Строк пред'явлення вимоги до ОСОБА_2 за ст.625 ЦК України сплив через 6 місяців після набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21.04.2011 року. Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу зазначили, що позивач не надав суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Усі витрати, які передують подачі позову, вважали безпідставними. У зв'язку з вищевикладеним, просять у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити повністю.
15 лютого 2021 року позивач надав суду відповідь на відзив, в якій вказував на те, що статус сторін у правовідносинах існує до моменту виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які відповідно до ст.599 ЦК України припиняються, зокрема, виконанням, проведеним належним чином, водночас, відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу, якщо позичальник не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст.549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві. Відповідачі не повернули кредитні кошти в строк встановлений кредитним договором, а ні первісному кредитору, а ні новому кредитору, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Право на позов про стягнення заборгованості згідно ст.625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, що в даному випадку позивачем було дотримано при здійсненні розрахунків заборгованості. Матеріли даної справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що зобов'язання боржником за кредитним договором у повному обсязі погашено, що підтверджує правомірність позовних вимог позивача, оскільки договір набирає чинності з моменту його укладення, при цьому, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Вказує на те, що неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні не звільняє від обов'язку погашення кредитного зобов'язання. Контррозрахунку заборгованості відповідачами суду не надано, як і доказів на спростування суми заборгованості, при цьому, розмір основної заборгованості відповідачів на дату відступлення права вимоги підтверджується належним та допустимим доказом - Витягом з Додатку № 1 до Договору № 14 про відступлення прав вимоги від 24 травня 2019 року. Просив відхилити наданий суду відзив на позовну заяву.
03 березня 2021 року відповідачі надали заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначали, що окрім вже стягнутої судом заборгованості по кредиту з відповідачів (в тому числі штрафні санкції та відсотки), позивач не має права на відшкодування з відповідачів додаткових відсотків по кредиту. Стосовно розрахунку трьох відсотків річних, які позивачем було проведено на суму 21480,60 дол США, вказували, що станом на 05.11.17 року борг ними був вже майже погашений, що підтверджується листами ВДВС. Три відсотки річниx нараxовуються на залишок суми боргу який кожен місяць зменшувався та стягувався в гривневому еквіваленті, про що боржник був повідомлений. Ухвала суду про заміну стягувача у виконавчому провадженні містить вимогу видати ТОВ «Кредекс Фінанс» відповідний виконавчий документ на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області № 2-485/11 від 21 квітня 2011 року про стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 186021,56 грн. Таким чином, суд чітко вказав, що стягненню підлягає саме така сума. Таким чином, набуваючи права вимоги на суму боргу за кредитом, позивач був обізнаний про факт того, що судом вже винесено рішення про стягнення суми боргу з відповідачів і таке рішення перебуває на примусовому виконанні. Станом на 05.10.2020 року строк, з якого позивач відраховує 3 роки щодо стягнення трьох відсотків річних (1 рік щодо стягнення пені), солідарний борг за рішенням суду перед позивачем відповідачами повністю погашено в гривневому еквіваленті станом на день винесення рішення суду (на 2011 рік було в два рази більше, ніж у 2008 коли було укладено кредитний договір), що не заперечується позивачем, оскільки саме з цієї дати він відраховує несвоєчасність розрахунку з ним. Наголошують, що трирічний строк позовної давності має відліковуватись з моменту звернення до суду із вказаним позовом (21.12.2020). Щодо стягнення пені, то стаття 625 ЦКУ взагалі не передбачає стягнення такої. А індекс інфляції також рахується на залишок несплаченої суми боргу, а не на всю суму, на яку позивач набув права вимоги у 2012 році. Крім того, слід вказати, що позивач наполягає на розрахунку індексу інфляції в грошовому еквіваленті у доларах США, який по курсу НБУ переведено у гривню. Проте, за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року N 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. З огляду на викладене вимоги позивача про відшкодування інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання, у якому сторони визначили грошовий еквівалент у доларах США, не можна визнати законними й обґрунтованими. Таким чином, розрахунок позивача щодо стягнення суми боргу із відповідачів у розмірі 169 212,65 грн. суперечить обставинам справи щодо суми, з якої позивачем було розраховано відсотки та пеню, щодо періоду, за який позивачем було розраховано відсотки та пеню, а також щодо самого права на відшкодування пені та індексу інфляції, з урахуванням того факту, що коливання курсу валюти й так знецінює національну грошову одиницю України (станом на 2008 рік -укладення договору кредитування) курс дол. США становив 4,85, а станом на 2011 рік - дострокове стягнення суми кредиту, курс дол. США становив 7,97).
19 квітня 2021 року позивач надав додаткові пояснення, аналогічні у поданій відповіді на відзив.
11 травня 2021 року відповідачі надали суду додаткові пояснення, відповідно до яких підтримали доводи, наведені у відзиві та запереченні на відповідь на відзив. Окрім цього, зазначили, що розрахунок позивача щодо стягнення суми боргу з відповідачів у розмірі 169 212,65 гри. суперечить обставинам справи. Натомість, відповідачі погоджуються з наявним у позивача правом щодо стягнення трьох відсотків річних в розмірі 3037,30 грн. за період з 21 грудня 2017 по день фактичної сплати боргу, про що надали суду свій розрахунок.
Представник позивача на розгляд справи до суду не з'явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 на розгляд справи до суду не з'явився, надавши суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у наданому відзиві та письмових поясненнях.
Відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги не визнала і просила суд відмовити в їх задоволенні з підстав, наведених у наданому відзиві та письмових поясненнях. Однак зазначила, що визнають з іншим відповідачем суму заборгованості перед позивачем у розмірі трьох відсотків річних 3037,30 грн. за період з 21 грудня 2017 по день фактичної сплати боргу. Розрахунок вказаної суми ними зроблено враховуючи усі платежі, які вони зробили по сплаті заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши пояснення відповідачки та дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Щодо права вимоги позивача на стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідачів та розміру такої заборгованості.
Відповідно до ст.1054 ЦК України України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший р озмір процентів не встановлений договором або законом.
Встановлено, що 05 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та АКБ «УкрСиббанк» було укладено Договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу №1137927000 від 05 вересня 2008 року (далі -кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 23 436 дол. США зі сплатою 14,0% річних. За умовами кредитного договору, банк зобов'язувався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному кредитним договором, а позичальник - відповідач ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати сплату грошових коштів шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом списання безготівкових перерахувань з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами.
Цього ж дня 05 вересня 2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 225730, за умовами якого відповідач зобов'язався нести солідарну майнову відповідальність перед банком за виконання ОСОБА_1 в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати процентів, неустойки, вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом.
Як вбачається з матеріалів справи, 21 квітня 2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області ухвалено рішення, за яким стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11387927000 від 05.09.2008 року в сумі 23 353,70 дол. США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на момент постановлення рішення становить 186 021,56 грн.
На виконання вказаного рішення Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя Донецької області було видано виконавчий лист № 2-485/11 від 11.07.2011 року, який стягувач пред'явив до примусового виконання до Орджонікідзевського ВДВС.
В ході виконання рішення суду із заробітної плати ОСОБА_1 з кінця 2011 року по грудень 2019 року утримувалось 20 відсотків доходу на погашення суми боргу.
20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кредекс Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/12, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ТОВ «Кредекс Фінанс» набуло права вимоги за кредитним договором до позичальників та/або поручителів, в тому числі за договором кредиту №1137927000 від 05 вересня 2008 року та договором поруки № 225730 від 05 вересня 2008 року.
Протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Кредекс Фінанс» за № 01/08-2018 від 01 серпня 2018 року вказане товариство було перейменовано на ТОВ «Вердикт капітал», в зв'язку з чим воно виступає правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Кредекс Фінанс».
З відповіді АТ «Укрсиббанк» від 15.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 ще до відступлення права вимоги за кредитним договором було сплачено на рахунки банку кошти в розмірі 1 820 грн. та 358,75 дол. США за період з 19.01.2012 по 08.05.2012 року.
05 жовтня 2020 року у зв'язку із повним фактичним виконанням виконавчого листа № 2-485/11 від 11.07.2011 та стягненням на користь ТОВ «Вердикт Капітал» усієї суми боргу за виконавчим листом, постановою головного державного виконавця Лівобережного ВДВС у м.Маріуполі Східного міжрегіонального Міністерства юстиції (місто Харків) Капустинською О.А. було закінчено виконавче провадження.
Таким чином, борг за кредитним договором №1137927000 від 05 вересня 2008 року боржниками погашено.
Аналізуючи докази щодо погашення відповідачами боргу за рішенням суду, суд виходить з наступного.
Як вбачається з листа Лівобережного ВДВС у м.Маріуполі від 09 червня 2020 року за вказаним виконавчим провадженням Лівобережним ВДВС у м. Маріуполі здійснювалось солідарне стягнення суми боргу з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та за матеріалами виконавчого провадження АСВП 28214723 усього на користь стягувача стягнуто і перераховано 172 043 грн. 60 коп.
29 січня 2020 року від стягувача ТОВ «Вердикт капітал» надійшла заява про повернення без виконання виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 боргу.
15 лютого 2020 року ПАТ «ММК Азовсталь» на депозитний рахунок ВДВС надійшли кошти в сумі 20 562 грн. 35 коп., з яких частково утриманий виконавчий збір і витрати виконавчого провадження.
Згідно інформації, що міститься в матеріалах виконавчого провадження АСВП 28216761 усього з ОСОБА_2 на користь стягувача стягнуто і перераховано: згідно повідомлення Маріупольського ВУВКГ на рахунки ПАТ «УкрСиббанк» станом на 01.11.2012 року перераховано 1 601,36 грн.; від реалізації майна боржника надійшли кошти на рахунки ВДВС; 14 квітня 2014 року згідно проведеного розрахунку погашена заборгованість на користь стягувача ТОВ «Кредекс Фнанс» у розмірі 4499,92 грн.
Таким чином на користь стягувача солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто і перераховано 178 144,88 грн. Залишок заборгованості по виконавчому провадженню становить 7 876,68 грн.
31 грудня 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Горелик Є.Б. виконавчий лист № 2-485/11 від 11 липня 2011 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 353,70 дол. США повернуто стягувачу (ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ») за його письмовою заявою. За виконавчим документом було стягнуто 8899,42 грн., що станом на 31.12.2020 становить 314,42 дол. США, а також винагороду виконавця у розмірі 989 грн (34,94 дол.США).
З пенсії ОСОБА_1 у січні 2021 утримано 1 400 грн.
Згідно розрахунку, зробленого позивачем загальний розмір заборгованості відповідачів за порушення умов кредитного договору станом на 05 листопада 2020 року складає 169 212 грн. 65 коп.
Сума нарахованих трьох відсотків за період з 05 листопада 2017 року по 05 листопада 2020 року склала 55 170, грн. 08 коп.
Сума нарахованої пені за подвійною обліковою ставкою проведено на суму 21 480,60 дол. США, що за курсом НБУ станом на вказану дату становить 612 356,06 грн. становить 114 042 грн. 57 коп.
При цьому, як вбачається із вказаного розрахунку, в ньому не відображено, яким саме чином враховувалися в суму заборгованості оплачені відповідачами платежі.
Суд зазначає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом
припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором вказана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду по справі № 310/11534/13-ц).
За таких обставин, вказана в розрахунку сума заборгованості за відсотками по договору є такою, що не підлягає стягненню, оскільки їх нарахування є незаконним.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову, а не останнім погашенням суми боргу.
Аналогічна позиція відображена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.
Станом на 05 жовтня 2020 року строк з якого позивач обчислює 3 роки щодо стягнення трьох відсотків річних, солідарний борг відповідачів за рішенням суду перед позивачем повністю погашений в гривневому еквіваленті, що не заперечує позивач. Тому трирічний строк позовної давності має бути обчислений з моменту звернення позивача до суду із даним позовом (21 грудня 2020 року - дата відкриття провадження по даній справі).
Нарахування пені вищевказаною нормою не передбачено.
Індекс інфляції розраховується на залишок несплаченої суми боргу, а не на всю суму, на яку позивач набув права вимоги у 2012 році.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що за змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року N 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти. Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. З огляду на викладене вимоги позивача про відшкодування інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання, у якому сторони визначили грошовий еквівалент у доларах США, не є законними та обґрунтованими.
Суд враховує, що відповідно до п.1.3.3 Договору факторингу від 20.04.2012 року фактор (ТОВ «Вердикт Капітал») переглянув у повному обсязі інформацію щодо загального стану заборгованості і не мав заперечень щодо заборгованості та відповідних прав вимоги за кредитами.
Окрім цього, про обізнаність позивача у тому, що вся сума боргу за кредитним договором вже стягнута на користь банку шляхом винесення відповідного рішення суду, яке вступило в силу та не було оскаржено, свідчить ухвала Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.10.2012 року про заміну стягувача ПАТ «УкрСиббанк» - Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», яка прийнята за заявою товариства.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку про те, що сума боргу відповідачів за кредитним договором, яка визначена позивачем в розмірі 46 981,14 дол.США не підтверджується матеріалами справи, а зроблені та надані позивачем розрахунки заборгованості є незрозумілими, так як не містять відомостей про здійснені відповідачами платежі в рахунок кредитної заборгованості. Крім цього, позивачем в розрахунку не враховано грошові кошти, які були отримані ним за виконавчим листом під час примусового виконання приватним виконавцем.
Відповідачами надано суду контророзрахунок заборгованості за кредитним договором з урахуванням сплати ними платежів на виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого у відповідачів існує заборгованість перед позивачем у сумі 3037 грн. 30 коп., яка складається із суми трьох відсотків річних за період з 21 грудня 2017 року по день фактичної сплати боргу.
Суд погоджується із наданим розрахунком відповідачів, вказаний розрахунок не спростований позивачем та враховуючи визнання відповідачами вказаної суми заборгованості, суд приходить до висновку про її стягнення саме в такому розмірі.
Доводи позивача щодо того, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що зобов'язання боржниками за кредитним договором погашено у повному обсязі, суд приймає до уваги, однак вважає такі, що не впливають на висновки, оскільки суд прийшов до висновку те, що сума боргу відповідачів за кредитним договором, яка визначена позивачем в розмірі 46 981,14 дол.США не підтверджується матеріалами справи та про наявність заборгованості відповідачів перед позивачем у сумі 3037 грн. 30 коп., яка складається із суми трьох відсотків річних за період з 21 грудня 2017 року по день фактичної сплати боргу. Посилання позивача щодо того, що питання неповідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язання не звільняє від обов'язку погашення кредитного зобов'язання не підлягало перевірці судом в межах даної справи, так як відповідачі не оспорювали цієї обставини. Контррозрахунок заборгованості відповідачами суду надано, як доказ на спростування суми заборгованості, який прийнято судом та оцінено з урахуванням сукупності доказів по справі.
Щодо відповідальності поручителя ОСОБА_2 за неналежне виконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 202/4494/16-ц, визначила, що враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, вважає за необхідне відступити від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року (справа № 6-75цс14), від 03 лютого 2016 року (справа № 6-2017цс15) та від 06 липня 2016 року (справа № 6-1199цс16) про презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору. А тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що строк пред'явлення вимоги до відповідача ОСОБА_2 за ст.625 ЦК України сплив через 6 місяців після набрання законної сили рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21.04.2011 року по справі №2-485/11, тому приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог до нього саме з цієї підстави.
Позивачем понесені витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн., що підтверджено належними та допустими доказами (а.с.62 - 69).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 45 грн. 69 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 360 грн. пропорційно до задоволення позовних його вимог.
Керуючись ст.ст.525,549,625,1049,1050 ЦК України, ст.ст.263-265 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за Договором про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 1137927000 від 05 вересня 2008 року, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 36799749, місто Київ, вул.Кудрявський Узвіз, буд.5-Б, 04053) заборгованість за Кредитним договором № 1137927000 від 05 вересня 2008 року в сумі 3 037 (три тисячі тридцять сім) гривень 30 копійок, судовий збір в сумі 45 (сорок п'ять) гривень 69 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 360 (триста шістдесят) гривень.
В іншій частині позову, відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 14 липня 2021 року.
Суддя ___________________ Копилова Л.В.