Іллічівський районний суд м.Маріуполя
Справа № 264/2098/21
3/264/1156/2021
16 липня 2021 р. м. Маріуполь
Суддя Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області Мушкет Олександр Олександрович, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст. 130 КУпАП України, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 406105 від 29.03.2021 року, 17.03.2021 року о 21 год. 36 хв., ОСОБА_1 в м. Маріуполі, с.Каменськ, вул.Першотравнева, 68А, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2106 » державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у Медичному центрі з профілактики та лікування залежності м.Маріуполя. Висновок лікаря №129. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest відмовився в присутності двох свідків. Порушення вчинено повторно протягом року.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився. Захисник ОСОБА_1 - адвоката Косенко С.С., який діє на підставі ордеру серії АН №1031938 від 09.04.2021 року, до суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення був складений через 12 днів після нібито виявлення у водія стану алкогольного сп'яніння, здійснення медичного огляду ОСОБА_1 17.03.2021 року за наслідками якого видано попередній висновок №129. Строк виготовлення основного висновку складав 10 діб. Саме ця обставина стала підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення суттєво пізніше дати виявлення адміністративного правопорушення. Проте, такий механізм оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення окрім чітких приписів ст. 254 КУпАП порушує Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
У наданих письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ідентичних за своїм змістом, йдеться про те, що в їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано здійснити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager від чого ОСОБА_1 відмовився, але погодився здійсните медичний огляд у лікаря-нарколога. Проте, такі пояснення не кореспондуються з фабулою звинувачення ОСОБА_1 , яка полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, фактичні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали будь-яких пояснення стосовно саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з відеозаписів нагрудних камер працівників поліції, під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУПАП, ними не було дотримано законодавчо встановленого порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема крім іншого, не повідомлено про його права і обов'язки, що, в свою чергу, позбавило його права на захист. Враховуючи вищевикладене просив закрити адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Суддя, дослідивши письмові матеріали справи, у тому числі відеозаписи, надані разом з адміністративним матеріалом, витребувані матеріали з КНП «МЦПЛЗ м.Маріуполя», вважає, що провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає закриттю, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також ті особи, які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За ч.2 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог пункту 2.5 ПДД України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, передбачена ст. 130 КУпАП.
Працівниками поліції надано суду відеозапис від 17.03.2021 року, з якого вбачається, що автомобіль «ВАЗ 2106 » державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався та з нього вийшла особа. При цьому з відеозапису не вбачається процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП, яка відповідала законодавчим приписам.
Доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови. (Вказана позиція міститься в постанові ВС/КАС, №216/5226/16-а від 18.07.2019 року).
Як вбачається з приписів ч.2 ст.254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 20 Розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
З огляду на вищевикладене можна дійти висновку, що законодавчо не закріплено можливості відстрочення моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, у тому числі з підстав очікування «основного» висновку медичного закладу щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольною сп'яніння. До того ж, жодним нормативним актом не передбачаю такого офіційного медичного документа, як «попередній» висновок. Тому, зволікання працівників поліції щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення для отримання «основного» медичного висновку є незаконним та безпідставним.
У наданих письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ідентичних за своїм змістом, йдеться про те, що в їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано здійснити огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Drager від чого ОСОБА_1 відмовився, але погодився здійсните медичний огляд у лікаря-нарколога. Проте, такі пояснення не кореспондуються з фабулою звинувачення ОСОБА_1 , яка полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Тобто, фактичні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали будь-яких пояснення стосовно саме керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Також за викликом судовими повістками поштовим відправленням до суду свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з'явились з невідомих причин, про місце, дату та час повідомлялись належним чином, будь яких клопотань, заяв чи пояснень до суду не надали.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17.
До того ж, з висновку, викладеного Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-А (адміністративне провадження №К/9901/21241/18), вбачається, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Також, додані до матеріалів справи рапорти інспектора взводу 1 роти 3 батальйону УПП в Донецькій області ДП лейтенанта поліції Геращенко І., що не підтверджують факту особистого керуванням водія ОСОБА_1 , роз'яснення йому його прав та обов'язків передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, а відтак не можуть розглядатись як доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.05.2020 року у справі №524/5741/16-а.
Згідно пункту 27 постанови Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.5 та 6 ст.266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Основним нормативно - правовим актом, який регулює порядок огляду водія на стан сп'яніння є наказ Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до п. 7 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Згідно до п. п. 8, 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров'я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння є обов'язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров'я, поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (пункт 8 Порядку №1103, пункт 6 розділу ІХ Інструкції з оформлення матеріалів №1395).
Однак, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 у заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011року N12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядаються, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні в судовому засіданні, поза всяким розумним сумнівом не підтверджують факт порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України та відповідно наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 1, 9, 23, ч.2 ст.130, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП України закрити через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
На постанову суду може бути подано апеляцію до Донецького апеляційний суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з моменту його винесення.
Суддя: О. О. Мушкет