Справа № 263/1689/21
Провадження № 2/263/2435/2020
15липня 2021 року м. Маріуполь
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
Головуючого судді Шевечнко О.А.,
при секретарі Філянець В.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Маріуполі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради про встановлення порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,
Позивач звернувся до суду із позовом про усунення ОСОБА_2 перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми та визначення способів його участі у їх вихованні.
На обґрунтування зазначив, що з 17.03.2007 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, від якого вони мають дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_3 діти проживають з матір'ю. Позивач та відповідач не можуть дійти згоди щодо порядку їх участі у вихованні дітей, постійні розбіжності у поглядах батьків, на думку позивача, негативно впливають на емоційний стан дітей, у зв'язку з чим позивач просив у судовому порядку встановити порядок участі у вихованні їх з відповідачкою спільних дітей.
26.03.2021 року на адресу суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому було запропоновано відмінний від заявлених позовних вимог порядок участі позивача у спілкуванні з дітьми. Зазначила, що не заперечує проти участі позивача у вихованні дітей, навпаки, вважає це його прямим обов'язком. Однак, відповідач самоусунувся від виховання дітей, періодами зникав з життя дітей, не спілкувався з ними. Таким чином відповідачка вважає сам факт подання позовної заяви безпідставним, оскільки вона не чинить жодний перешкод відповідачу у спілкуванні з дітьми, навпаки, сприяє цьому.
Ухвалою від 05 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 30.03.2021 року відповідачці відмовлено у витребуванні доказів.
У судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, оскільки відповідачка наразі чинить перепони у спілкування з дітьми, те дозволяє дітям користуватись подарунками, які позивач їм купує, забороняє спілкування по телефону тощо.
Відповідачка в судовому засіданні зазначила, що не проти спілкування відповідача з дітьми, просила встановити графік спілкування, відповідно до її відзиву.
Представник третьої особи Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради в судове засідання не з'явився, просив розглядати справу без участі їхнього представника, надав суду висновок, у якому при вирішенні питання про встановлення участі батька у спілкуванні з дітьми покладався на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 Жовтневого відділу реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області від 12.01.2009 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 Жовтневого відділу реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області від 04.10.2013 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30.08.2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Згідно довідки про склад сім'ї ОСББ «Шевченка 85» від 24.03.2021 року, до складу сім'ї, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 входять: ОСОБА_2 , її син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_3 .
У відповідності до характеристики КЗ «Маріупольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №66» від 24.03.2021 року №51, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у зазначено навчальному закладі. Тато школу не відвідує, мама постійно цікавиться досягненнями доньки.
У відповідності до характеристики КЗ «Маріупольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №66» від 24.03.2021 року №52, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у зазначено навчальному закладі. Тато школу не відвідує, з учителями не спілкується, мама постійно цікавиться навчанням та успіхами сина.
Як вбачається з висновку Виконавчого комітету Маріупольської міської ради №01.1-23-135 від 02.06.2021 року, що питання про визначення порядку спілкування ОСОБА_1 з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 залишено на розсуд суду.
Підставою звернення до суду стало те, що сторони не можуть дійти згоди щодо порядку участі батька у вихованні сина, позивач не має регулярної можливості спілкуватися з сином та приймати участь у його вихованні .
Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною другою статті 1 Конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 № 69-V, предметом цієї Конвенції є - у найвищих інтересах дітей - підтримка їхніх прав, надання дітям процесуальних прав та сприяння здійсненню ними цих прав шляхом забезпечення становища, при якому діти особисто або через інших осіб чи органи поінформовані та допущені до участі в розгляді судовим органом справ, що їх стосуються.
Принципом 6 Декларації прав дитини, проголошеної Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю. На суспільство та органи публічної влади має бути покладений обов'язок щодо здійснення особливого піклування про дітей, які не мають сім'ї, та про дітей, які не мають достатніх засобів існування. Бажано, щоб багатодітним сім'ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Згідно зі статтею 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (частини перша, друга статті 155 СК України).
Частинами другою третьою статті 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частини перша, друга статті 159 СК України).
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Згідно з частинами першою-третьою статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Практика ЄСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд враховує те, що форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34, 36, 37), Декларації прав дитини, ЗУ України «Про охорону дитинства» та приймає до уваги те, що позивач бажає брати участь у вихованні рідної дитини, і таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що спілкування позивача з дитиною буде перешкоджати її нормальному розвитку, оскільки дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (статті 12 частини першої Закону).
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (стаття 19 СК України).
Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов'язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі, й на рівне виховання батьками. У справі «Хант проти України» вказано, що права дитини мають перевагу над правами батьків. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосується дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
Під час судового розгляду встановлено, що проживають з матір'ю ОСОБА_2 , добровільно досягти згоди щодо способу участі батька у вихованні дітей сторонам не вдалося.
Водночас судом не встановлено обставин, які б свідчили про таку поведінку батька, яка б могла зашкодити здоров'ю сина, створити загрозу чи небезпеку для дитини, зокрема зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що для забезпечення інтересів дитини, з метою створення умов для виконання батьком, який проживає окремо, обов'язку по вихованню дитини та здійснення його права на особисте спілкування з ним, необхідно визначити порядок участі позивача у вихованні спільних з відповідачкою дітей.
З метою збереження рівності прав батьків та забезпечення інтересів дитини, суд вважає, що спілкування батька з дітьми має бути визначене не суцільно, а з певною періодичністю. Саме такий графік не суперечить інтересам дитини, не перешкоджає її нормальному розвитку і відповідає обсягу обов'язків та прав батька щодо сина.
Враховуючи викладене, встановлюючи порядок спілкування з дитиною, суд виходить з наявних матеріалів справи та досліджених судом письмових доказів, а також того, що діти є фізично здоровими та розвинутими, будь-яких обставин, які б свідчили про неможливість спілкування їх з батьком, чи можуть шкодити інтересам дітей, наявності особливих умов при визначенні порядку спілкування, не встановлено, ОСОБА_1 має можливість та бажання приймати активну участь у вихованні дітей, враховує інтереси дітей, і те, що виховання дітей, участь у піклуванні про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток є не лише правом, але і обов'язком кожного з батьків, а також висновок щодо доцільності встановлення такого порядку участі батька -у вихованні дітей, а саме: щотижнево у неділю з 09-00 до 18-00 годин, з зобов'язанням батька забирати та повертати дітей за місцем їх проживання, а також кожної п'ятниці повідомляти матір дітей про можливість або неможливість чергової зустрічі з дітьми; два тижні влітку для оздоровлення, з обов'язковим узгодженням графіку з матір'ю дітей не пізніше ніж за один місяць; п'ять днів взимку для оздоровлення, з обов'язковим узгодженням графіку з матір'ю дітей не пізніше ніж за один місяць; щорічно у дні народження дітей: 12 вересня та 06 січня забирати дітей не більше ніж на три години після школи, якщо будній день, та не більше ніж п'ять годин у вихідний з 09-00 до 14-00 у парний рік та з 15-00 до 20-00 у непарній рік, з урахуванням стану здоров'я дітей; щороку у день народження батька 07 грудня та день народження бабусі 09 травня у будній день не більше трьох годин, у вихідний день з 09-00 до 18-00 годин.
Саме такий порядок участі у вихованні дитини забезпечить рівність прав батьків, що забезпечить гармонійний розвиток та належне виховання дітей з урахуванням, перш за все, їх інтересів, а також є достатнім для забезпечення участі батька у процесі їх виховання.
Водночас суд зауважує, що в подальшому, з урахуванням вікових особливостей дітей, їх потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 89, 141, 193, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління «Служба у справах дітей» Маріупольської міської ради про встановлення порядку та способу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми - задовольнити частково.
Встановити наступний порядок участі ОСОБА_1 у вихованні малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,визначивши час:
- щотижнево у неділю з 09-00 до 18-00 годин, з зобов'язанням батька забирати та повертати дітей за місцем їх проживання, а також кожної п'ятниці повідомляти матір дітей про можливість або неможливість чергової зустрічі з дітьми;
- два тижні влітку для оздоровлення, з обов'язковим узгодженням графіку з матір'ю дітей не пізніше ніж за один місяць;
- п'ять днів взимку для оздоровлення, з обов'язковим узгодженням графіку з матір'ю дітей не пізніше ніж за один місяць;
- щорічно у дні народження дітей: 12 вересня та 06 січня забирати дітей не більше ніж на три години після школи, якщо будній день, та не більше ніж п'ять годин у вихідний з 09-00 до 14-00 у парний рік та з 15-00 до 20-00 у непарній рік, з урахуванням стану здоров'я дітей.
- щороку у день народження батька 07 грудня та день народження бабусі 09 травня у будній день не більше трьох годин, у вихідний день з 09-00 до 18-00 годин.
Всі зустрічі проводити з урахуванням стану здоров'я дітей, відвідування ними секцій, гуртків та їх згодою.
Рішення суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Шевченко