Справа №:755/9111/21
Провадження №: 3/755/5191/21
"14" липня 2021 р.
м. Київ
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. розглянувши справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 7 ст. 121 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КпАП), установила :
ОСОБА_1 (далі - особа, що притягається до адміністративної відповідальності) 25.04.2021 о 12:45 год. керував повторно транспортним засобом «Hyundai», н.з. НОМЕР_1 , по проспекту Соборності в м. Києві, з н.з. котрий роздрукований на принтері й заклеєний скотчем, тобто тим, який не відповідає ДСТУ й ускладнює його ідентифікацію та без переднього номерного знаку, чим порушив вимог п.п. 2.9в) ПДР.
В судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності та її адвокат Алексєєв О.І. указали, що складений протокол вважають таким, що не відповідає вимогам КпАП, враховуючи відсутність доказів, які в контексті положень ст. 251 КпАП, регламентують відомості, що можуть бути належними доказами в ході підтвердження тих чи інших обставин, у зв"язку з чим вина ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України, а тому справа підлягає закриттю на підставі ст. 247 того ж Кодексу.
Так захисту зауважив, що в цій ситуації ОСОБА_1 керував транспортним засобом, :що був ввезений на митну територію України з Канади, а тому вимоги ДСТУ 4278:2019 «Знаки номерні транспортних засобів» апріорі не можуть розповсюджуватися на номерні знаки транспортних засобів іноземного походження.
Інспектор встановив, що транспортний засіб ОСОБА_1 мав номерний знак НОМЕР_1 про що самостійно зазначив у протоколі, при цьому міркувань щодо того в якій частині іноземний н.з. має відповідати державним стандартам України не навів.
В той же час Україна та Канада, ратифікували Конвенцію про тимчасове ввезення від 26.06.1990 року, норми якої передбачають взаємне визнання реєстраційних документів на транспортні засоби.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Також, захист відмітив, що в протоколі ААБ № 137082 немає доказів повторності вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення, а саме: не вказано, де, коли та що саме відповідно до диспозиції ч. 6 ст. 121 КпАП первинно було порушено ОСОБА_1 .
Працівники УПП в м. Києві ДПП відмовилися надати ОСОБА_1 протокол для ознайомлення та підпису, перешкоджали захиснику Алексєєву О.І. під час надання правничої допомоги на місті події та в подальшому поза межами місця розгляду справи внесли до протоколу зміни, в т.ч. шляхом проставлення підписів у ньому від імені ОСОБА_1 .
Вказав, захист і на те, що рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 01.06.2021 у справі № 236/1890/21 визнано протиправною та скасовано постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4119861 від 25.04.2021 pоку, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Суд дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, у тому числі з урахуванням пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо часу, місця, способу настання обставин вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та безпосередньо її ролі в їх настанні, керуючись законом і правосвідомістю, та її адвоката дійшов наступних висновків.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.9в) ПДР водієві забороняється: в) керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007, постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Статтями 251, 280 КпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються у т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності будучи водієм, у вказаній дорожній обстановці, вимог наведених Правил не дотримався, так як його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 КпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 того ж Кодексу, належними та допустимими доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 наведеного Кодексу та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України (1); відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівників Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, що здійснювали оформлення вчиненого особою, що притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, який кореспондується з фактичними обставинами справи та указує на факт порушення водієм указаних правил ПДР.
Надаючи оцінку указаним доказам Суд констатує, що відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15.11.18), відповідно його дані у поєднанні з іншим доказом (протоколом про адміністративне правопорушення) указують на дійсність порушення водіємї наведених Правил ПДР.
Також судом було оглянуто (захист не виявив бажання відеозапис приєднувати до справи) відеозапис наданий стороною захисту та установлено у т.ч. те, що після завершення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення та пропозиції посадових осіб УПП отримати його копію захист відмовився, у той час, як норми КпАП не передбачають фактично примусового вручення особі певних матеріалів, апріорі, така особа користується наявними у неї правами на свій власний розсуд.
Вказане, на переконання суду, спростовує доводи захисту щодо відсутності указаного факту порушення та в частині не дотримання процедур в питанні оформлення матеріалів провадження.
При вирішенні питання щодо складу адміністративного правопорушення у діях водія, Суду ураховує те, що відповідно до ч. 7 ст. 121 КпАП нею передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті, яка в свою чергу відмічає, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В даній ситуації, є установленим факт керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, й закритим іншими предметами, у тому числі з застосуванням матеріалів, що ускладнюють його ідентифікацію, та узагалі без переднього номерного знаку.
Щодо питання повторності, то слід відмітити, що ч. 7 ст. 121 КпАП нею передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті.
Обставини указані в протоколі мали місце 25.04.2021.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 01.06.2021 у справі № 236/1890/21 визнано протиправною та скасувано постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4119861 від 25.04.2021 pоку, відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
У той же час, відповідно до постанови УПП від 17.04.2021 серії ЕАН № 4079586 ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КпАП за те, що керував ТЗ без державного номерного знаку.
Це рішення УПП на відмінно від серії ЕАН № 4119861 від 25.04.2021 за судовим рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 01.06.2021 у справі № 236/1890/21 не визнано протиправним, відповідно і не скасовано.
Як наслідок, станом на 25.04.2021 у справі має місце факт повторного протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті, а тому дії водія підлягають кваліфікації за ч. 7 ст. 121 КпАП.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, Суд враховує обставини визначені ст. 33 КпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 КпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього, з огляду на положення абз. 2 ст. 33 наведеного Кодексу, яка регламентує, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 121 КпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Підстав для оплатного вилучення ТЗ немає, так як він належить не порушнику, а ТОВ «Автоімпорт», а в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 вказано, що оплатне вилучення транспортного засобу може бути є допустимим тільки як додаткове адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, за які встановлена відповідальність ч. 6 ст. 121, ч. 2 та 3 ст. 130 КпАП, але застосування його як основного стягнення законом не передбачено, не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягнення відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 121, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя постановила :
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 121 КпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 454 гривні 00 копійок.
Відповідно до ст. 307 КпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КпАП у разі несплати правопорушником штрафу у вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки визначені Кодексом України про адміністративне правопорушення, з урахуванням норм статтею 287-294 даного Кодексу, і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення до виконання три місяці.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані, згідно постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц (провадження № 61-331св18), у розрізі ст. 18 указаного Закону, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання (відмови у відкритті виконавчого провадження).
С у д д я Оксана БІРСА