про залишення касаційної скарги без руху
15 липня 2021 року
м. Київ
справа № 440/2707/20
адміністративне провадження № К/9901/24032/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року (суддя Кукоба О.О.) та
постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (колегія у складі суддів Жигилія С.П., Русанової В.Б., Перцової Т.С.)
у справі № 440/2707/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України
про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України (далі - Мінветеранів; відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно незабезпечення розгляду документів про надання йому статусу учасника бойових дій, поданих із заявою від 23.04.2019 у місячний строк;
- визнати протиправним рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 27.12.2019 № 1 згідно з листом Мінветеранів від 08.01.2020 за № 139/02/07.1-20;
- визнати протиправним рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 17.01.2020 № 1 згідно з листом Мінветеранів від 24.01.2020 за № 686/02/07.1-20;
- зобов'язати відповідача подати документи на розгляд Міжвідомчої комісії;
- зобов'язати Міжвідомчу комісію розглянути подані документи та прийняти обґрунтоване рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оформлене протоколом від 17.01.2020 № 1 (пункт 10 розділу ІІІ), про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язано Мінветеранів подати документи ОСОБА_1 на розгляд міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язано Міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб, відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розглянути подані ОСОБА_1 документи та прийняти рішення про надання статусу учасника бойових дій;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
- у задоволенні клопотання про встановлення судового контролю відмовлено.
29.06.2021 ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, що надійшла 01.07.2021 до Верховного Суду, в якій, із посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у частині позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено; ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що перебування Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції у стадії припинення не впливає на наявний обов'язок Служби розглянути отримані документи стосовно надання йому статусу учасника бойових дій у місячний строк. З 14.08.2019 вже Мінветеранів було зобов'язано проводити засідання Міжвідомчої комісії та проявило протиправну бездіяльність. Визнання протиправним рішення Міжвідомчої комісії про відмову в наданні статусу учасника бойових дій, оформлену протоколом від 27.12.2019 № 1, необхідно з метою подальшого звернення до суду у порядку цивільного судочинства для відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. 2 і 3 ст. 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги передбачені ст. 330 КАС України.
Згідно з п. 4 ч. 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.
Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 4 статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, щодо яких саме правовідносин Верховний Суд ще не сформував правового висновку, а не абстрактно на це покликатися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права (п. 4 ч. 4 статті 328 КАС України) щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, за умови заявлення у касаційній скарзі також підстав касаційного оскарження, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 328 КАС України.
Отже, під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Проте ОСОБА_1 у касаційній скарзі не конкретизує підставу касаційного оскарження та не визначає підстав, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України для касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, і відповідних обґрунтувань, передбаченим п. 4 ч. 2 ст. 330 КАС України.
Крім того, скаржник пропустив строк на касаційне оскарження, передбачений ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки оскаржувана постанова Другого апеляційного адміністративного суду ухвалена 18.05.2021, складена 25.05.2021, строк на подання касаційної скарги закінчився 24.06.2021.
ОСОБА_1 клопоче поновити строк на касаційне оскарження, обґрунтовуючи пропуск строку тим, що отримав повний текст постанови суду апеляційної інстанції на електронну адресу 26.05.2021.
Проте, не надає на підтвердження цього будь-яких доказів (роздруківки електронного листа, довідки з суду апеляційної інстанції про направлення копії судового рішення).
Тому Суд визнає вказані підстави поновлення строку на касаційне оскарження неповажними.
За викладених обставин, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити ОСОБА_1 десятиденний строк: (1) для усунення недоліків скарги шляхом подання до Суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 відповідно до ч. 4 ст. 328 КАС України; (2) звернення до Суду із заяви про поновлення строку на касаційного оскарження та надання доказів на підтвердження отримання 26.05.2021 копії постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 328, 330, 332 КАС України, Суд,-
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі № 440/2707/20 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, у частині надання обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження - касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута; у разі ненадання доказів на підтвердження дати отримання копії судового рішення - відмовлено у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб