07 червня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/574/20 (921/798/20)
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.
розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи №921/798/20
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'', (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001)
про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' (вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи 31995099).
За участі представників:
Позивача: не з'явився;
Відповідача: не з'явився.
1. Судові процедури. Суть та рух справи.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою без номера від 16.11.2020 (вх.№337 від 22.12.2020) до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'', вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 46001, у якій просить суд стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.12.2020 вищевказану справу розподілено судді Гевко В.Л.
Ухвалою суду від 28.12.2020 позовну заяву без номера від 16.11.2020 (вх.№337 від 22.12.2020) ОСОБА_1 - залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15.01.2022 на адресу суду від позивача надійшла заява без номера від 13.01.2021 (вх.№325 від 15.01.2021) про усунення недоліків, з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 28.12.2020 .
Ухвалою суду від 20.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' та відкрито провадження у справі.
Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням у справі підготовчого засідання на 16.02.2021 о 09 год. 10 хв.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 611 від 16.06.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 2.04.2021 №405 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України” установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 30 червня 2021 року).
Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.
Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 (із змінами та доповненнями) "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.
Одночасно, 02.04.2020 набрав законної сили Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.
Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що розгляд даної справи припав на період дії карантину, враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.
У судовому засіданні 16.02.2021 суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження по 09.03.2021, закрив підготовче провадження з 09.03.2021 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.03.2021 о 09 год. 15 хв.
Проте, відповідно до статті 201 ГПК України у призначений для розгляду справи час головуючий відкриває судове засідання та оголошує, яка справа розглядатиметься. З оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 09.03.2021 суд у зв'язку з долученням позивачем нових доказів не відкрив розгляд справи по суті, а протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження до 22.03.2021, закрив підготовче провадження з 23.03.2021 року та призначив справу до судового розгляду по суті на 23.03.2021 о 09 год. 15 хв.
Ухвалою суду від 23.03.2021 суд відкрив розгляд справи по суті та відклав розгляд справи по суті на 20.04.2021 о 10 год. 10 хв.
У судовому засіданні 20.04.2021 суд протокольною ухвалою розпочав розгляд справи по суті спочатку та відклав судове засіданні по розгляд справи по суті на 13.05.2021 о 16 год. 00 год.
У зв'язку з перебуванням судді Гевка В.Л. на лікарняному та неможливістю розгляду справи в судовому засіданні 13.05.2021, відкладено розгляд справи по суті на 01.06.2021 о 12 год. 30 хв. та розгляд справи по суті розпочато спочатку.
У судовому засіданні 01.06.2021 по розгляду справи по суті оголошено перерву та призначено стадію судових дебатів на 07.06.2021 об 11 год. 40 хв., про що судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати та без постановлення окремого процесуального документу.
Позивач та відповідач участі уповноважених представників у призначеному судовому засіданні 07.06.2021 не забезпечили, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.
Суд, у судовому засіданні 07.06.2021, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.
2. Аргументи сторін.
2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.
У позовній заяві (№б/н від 16.11.2020 (вх.№337 від 22.12.2020) позивач, серед іншого, позовні вимоги мотивує таким.
У період з 30 липня 2019 року по 20 травня 2020 року позивач - ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з Філією «Великоберезовицька дорожньо експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України».
Під час знаходження у трудових правовідносинах з Відповідачем, позивачу з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 29023(двадцять дев'ять тисяч двадцять три) гривні 31 копійка.
20 травня 2020 року позивач був звільнений в зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно наказу №30-к від 25.05.2020.
Однак, в день звільнення позивача 20.05.2020, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.
Тому ОСОБА_1 був змушений звернутись до Тернопільського міськрайнного суду для стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» заборгованості по нарахованій заробітній платі у розмірі 29 023 (двадцять дев'ять тисяч двадцять три) гривні 31 копійка.
18.06.2020 Тернопільський міськрайонний суд видав судовий наказ по справі №607/9956/20 про стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» нараховану, але не виплачену заробітню плату в сумі 29023 грн 31 коп.
Заборгованість по заробітній платі згідно судового наказу виданого Тернопільським міськрайонним судом по справі №607/9956/20 від 18.06.2020 року не погашена.
Згідно з Довідкою виданою Філією «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «автомобільні дороги України» №445, №440 від 10.1 1.2020 року, станом на 10.11.2020 року заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі перед ОСОБА_1 складає 51 528,01 грн.
Позивач також, зазначає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного4) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки Відповідача № 444 від 10.11.2020 середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 13 418 грн 84 коп.
За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 319,50 грн.
Також позивач вказує на те, що у зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 125 робочих дні, з нього підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 39 937,50 грн.
Крім цього, позивач вказує на те, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано моральної шкоди. Позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Позивач внаслідок незаконних дій Відповідача зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Позивач є людиною досить похилого віку, і через незаконні дії Відповідача його переживання негативно вплинули на фізичний стан.
Позивач оцінює та заявляє до стягнення з відповідача нанесену йому моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
2.2. Правова позиція відповідача, викладена у запереченні на позовну заяву.
Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' у наданому суду запереченні на позовну заяву (№06-2/133 від 04.02.2021 (вх№1176 від 09.02.2021)), не погоджуючись із нарахованими позивачем штрафними санкціями, зазначає таке.
ДП «Тернопільський облавтодор» ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , в порядку ст. 49 ЦПК України, про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди 10 000,00 грн (далі - Заява) не згідний в частині стягнення моральної шкоди зазначивши, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
На підставі зазначеного, відповідач, із посиланням на те, що позивачем всупереч ст.74 ГПК України не надано суду доказів на підтвердження перенесення моральної шкоди, просить суд в задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, відмовити.
3. Фактичні обставини встановлені судом.
Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.
Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.
3.1. Норми права, які застосував суд.
Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 ЦК України).
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
3. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1,2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно ст.7 КзпП України особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
У відповідності до статті 47 КзпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно статті 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно статті 117 КзпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно статті 237-1 КзпП України Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
3.2. Мотивована оцінка судом аргументів,
наведених учасниками справи.
3.2.1. Щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплат заробітної плати при звільненні.
Розглянувши матеріали справи, доводи позивача та заперечення представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/574/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.
Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення та моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з 30 липня 2019 року по 20 травня 2020 року знаходився у трудових відносинах з Філією «Великоберезовицька дорожньо експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Тернопільський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України».
Під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, позивачу з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 29 023 грн 31 коп.
Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України: власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
З аналізу статті 116 КзпП України вбачається, що остаточний розрахунок при звільненні працівника проводиться в день його звільнення, з обов'язковим попереднім письмовим повідомленням працівника про розмір нарахованих сум.
20 травня 2020 року позивача було звільнено в зв'язку зі скороченням чисельності працівників, згідно наказу №30-к від 25.05.2020.
При цьому, в день звільнення позивача 20.05.2020, відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.
На підставі зазначеного, ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайнного суду для стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» заборгованості по нарахованій заробітній платі у розмірі 29 023 (двадцять дев'ять тисяч двадцять три) гривні 31 копійка.
18.06.2020 Тернопільським міськрайонним судом видано судовий наказ по справі №607/9956/20 про стягнення з ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» нараховану, але не виплачену заробітню плату в сумі 29 023 грн 31 коп.
Заборгованість по заробітній платі згідно судового наказу виданого Тернопільським міськрайонним судом по справі №607/9956/20 від 18.06.2020 року не погашена.
Щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки виплат заробітної плати при звільненні, то суд має за необхідне зазначити таке.
Як встановлено господарським судом, згідно з Довідкою виданою Філією «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «автомобільні дороги України» №445, №440 від 10.1 1.2020 року, станом на 10.11.2020 року заборгованість по заробітній платі та вихідній допомозі перед ОСОБА_1 складає 51 528,01 грн.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого вказаною постановою, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно довідки Відповідача № 444 від 10.11.2020 середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 13 418 грн 84 коп.
За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 319,50 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 125 робочих дні, позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки в розрахунку, який на момент звернення до суду складає 39 937,50 грн (125 днів х 319,50 грн).
На підставі викладеного суд, беручи до уваги, що відповідачем повний розрахунок з позивачем станом на дату ухвалення судового рішення не було проведено, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі заявленій позивачем та не спростованій відповідачем за період з 21.05.2020 (наступний день після звільнення) по день звернення до суду, тобто по 22.12.2020 (згідно заявлених позовних вимог), в сумі 39 937 грн 50 коп.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14.
Пунктом 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати /компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо.
У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Затримка фактичного розрахунку по заробітній платі з позивачем за час затримки розрахунку за період з 23.12.2020 по 07.06.2021 року складає 111 робочих днів.
Таким чином, середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення складає 35 464 грн 50 коп., виходячи із розрахунку 319 грн 50 коп. х 111 робочих днів).
Щодо позовних вимог про відшкодування 10 000 грн 00 коп. моральної шкоди, то суд зазначає таке.
22.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення з відповідача 10 000 грн моральної шкоди.
За змістом 237-1 КЗпП України, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі ст.2371 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановлене Конституцією та законами право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
Захист порушеного права у сфері трудових правовідносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких зазнала особа у зв'язку із посяганням на її трудові права та інтереси.
У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода серед іншого полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач заподіяння йому моральної шкоди обґрунтовує тим, що внаслідок порушення Філією «Великоберезовицька ДЕД» ДП «Тернопільський облавтодор» ВАТ ДАК «автомобільні дороги України» законних прав позивача, а саме внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Позивач повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Позивач внаслідок незаконних дій відповідача зазнав душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану.
Позивач є людиною досить похилого віку, і через незаконні дії відповідача його переживання негативно вплинули на фізичний стан.
На підставі зазначеного, позивач вважає, що йому завдано моральної шкоди в розмірі 10 000,00 грн.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (із відповідними змінами) судам роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя та здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад поновлення на роботі), так і механізмом компенсації за моральну шкоду як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (стст.3, 4, 11, 31 ЦПК 2004 року).
КЗпП не містить будь-яких обмежень чи винятків для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.2371 кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Проте, у справі відсутні будь які докази на підтвердження перенесення моральної шкоди позивачем.
Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач та характер немайнових втрат.
Враховуючи вищенаведене, суд ураховуючи тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих відносинах позивача, вважає справедливим визначити суму компенсації в розмірі 2 000 грн 00 коп.
З огляду на зазначене, суд позовні вимоги задовольняє частково.
В частині заявленого до стягнення середнього заробітку, суд позовні вимоги вважає обґрунтованими та доведеними позивачем, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення у розмірі - 39 937 грн 50 коп., а також присуджує до стягнення з відповідача в користь позивача середній заробіток в розмірі 35 464 грн 50 коп., обрахований за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судом рішення, що в сукупності складає 75 402 (сімдесят п'ять тисяч чотириста дві) грн 00 коп.
Одночасно суд задовольняє вимоги в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 грн 00 коп., як такій, що є правомірно заявлена та співмірна із сумою задоволених вимог щодо розміру середнього заробітку за час затримки виплат заробітної плати при звільненні.
В решті заявленої до стягнення суми моральної шкоди, суд відмовляє як надмірно заявленій у співвідношенні до заявленої суми середнього заробітку за час затримки виплат заробітної плати при звільненні за час затримки виплат заробітної плати при звільненні.
4. Судові витрати.
Відповідно до частин 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій і зі сторони відповідача суд, у відповідності до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір покладає на відповідача у справі.
Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 86, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'' на користь ОСОБА_1 - 2 000 (дві тисячі) 00 коп. моральної шкоди та 75 402 (сімдесят п'ять тисяч чотириста дві) грн 00 коп., з яких : 39 937 грн 50 коп. заборгованість по заробітній платі, 35 464 грн 50 коп. середній заробіток за час затримки виплат заробітної плати при звільненні.
3. В іншій частині позову, відмовити.
4. Судові витрати покласти на відповідача.
6. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (ідент. номер НОМЕР_1 );
Відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільський облавтодор" відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України'', вул. О. Кульчицької, 8 м. Тернопіль, 4600,1 (код ЄДРПОУ 31995099).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Повне рішення із врахуванням днів, основної відпустки, вихідних та святкових днів, а також відрядження судді, складено протягом робочих днів - 16.07.2021.
Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити нарочно особисто їх уповноваженим представникам.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя В.Л. Гевко