16 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/15630/20 пров. № А/857/10733/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Качмара В.Я., Курильця А.Р.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 140/15630/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНХІМ ТРЕЙД» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку Волинської області 28.01.2021 року), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАНХІМ ТРЕЙД» (надалі - ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (надалі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (надалі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправними та скасування рішень комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 06 жовтня 2020 року № 2009543/42944041 та № 2009553/42944041, зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 датою подання на реєстрацію 28 вересня 2020 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06 жовтня 2020 року №2009543/42944041 та №2009553/42944041.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНХІМ ТРЕЙД» від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 датою її подання на реєстрацію.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНХІМ ТРЕЙД» (45606, Волинська область, Луцький район, село Рованці, вулиця Промислова, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 42944041) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) судові витрати у сумі 7 499, 50 грн (сім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят копійок).
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач 1, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що підставою для зупинення Комісією ГУ ДПС у Волинській області реєстрації податкової накладної від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 слугувала відповідність позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. За результатами розгляду Комісією ГУ ДПС у Волинській області повідомлень позивача від 01 жовтня 2020 року № 4 та 02 жовтня 2020 року № 5 про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, було прийнято рішення від 06 жовтня 2020 року №2009543/42944041 та №2009553/42944041 про відмову у реєстрації в ЄРПН податкових накладних від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 з підстав ненадання платником податку копій документів на підтвердження послуг перевезення пального до покупця (договір, акт виконаних робіт, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків). Відповідач 1 вказав, що додані позивачем до позовної заяви документи, разом із повідомленнями від 01 жовтня 2020 року № 4 та 02 жовтня 2020 року № 5 йому не надавалися. Крім того, на його думку, ці документи мають недоліки: договір перевезення від 02 жовтня 2019 року №4-П регулює взаємовідносини між ТОВ «Компанія Панхім» та ТОВ «Панхім Трейд», а не покупцем СФГ «Золота Нива», згідно видаткової накладної від 03 вересня 2020 року ціна товару становить 2 784 600, 00 грн, а згідно виписок банку від 07, 08 та 09 вересня 2020 року оплата з ТОВ «Компанія Панхім» здійснена на суму 2 526 532, 00 грн. Відповідач 1 дійшов висновку, що ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» не було подано документів, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій з врахуванням вищезазначених недоліків у документах. Також, на його думку, задоволення позовної вимоги про зобов'язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 датою їх первинного подання є втручанням в дискреційні повноваженні відповідача.
Позивач та відповідач 2 не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 17 лютого 2020 року між ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» (постачальник) та СФГ «Золота Нива» (покупець) укладено договір поставки №116 (а. с. 17-18). Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору. Пунктом 5.6 договору передбачено, що оплата товару здійснюється протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару. За умовами, визначеними пунктом 6.3 договору, передача товару засвідчується видатковими накладними та/або лімітно-забірними відомостями.
На виконання договору поставки позивач виписав видаткові накладні від 03 вересня 2020 року №ПТ000000041 на поставку дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО (2710194300) в кількості 10100 л на загальну суму 168 670, 00 грн, у тому числі ПДВ 28 111, 67 грн (а. с. 19), №ПТ000000050 від 04 вересня 2020 року на поставку дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО (2710194300) в кількості 10050 л на загальну суму 167 835, 00 грн, у тому числі ПДВ 27 972, 50 грн (а. с. 20) та № №ПТ000000065 від 07 вересня 2020 року на поставку дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО (2710194300) в кількості 10050 л на загальну суму 167 835, 00 грн, у тому числі ПДВ 27 972, 50 грн (а. с. 21). 03 вересня 2020 року ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» (постачальник) виставив рахунок на оплату №1674 (а. с. 25) на загальну суму 504 340, 00 грн, за яким покупець СФГ «Золота Нива» повністю розрахувався за товар 03 вересня 2020 року (документ № 1742), що підтверджується банківськими виписками Акціонерного банку «Південний» (надалі - АБ «Південний») по рахунку товариства (а. с. 27 зворот). Поставка вказаного товару підтверджується товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 03 вересня 2020 року №ПТ000000041, 04 вересня 2020 року № ПТ000000050 та 07 вересня 2020 року №ПТ000000065 (а. с. 21-23).
Позивач відповідно до вимог статті 201 ПК України склав податкові накладні від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 на загальну суму 504 340, 00 грн, з них ПДВ 84 056, 67 грн (а. с. 11-12), які 28 вересня 2020 року надіслав в електронному вигляді до ДПС України для реєстрації в ЄРПН. Як вбачається із квитанцій від 28 вересня 2020 року, податкові накладні доставлені до ДПС України, однак відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України їх реєстрація зупинена: платник податку, яким подано для реєстрації податкову накладну/розрахунок коригування в ЄРПН, відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податкових накладних/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН (а. с. 13-14).
01 та 02 жовтня 2020 року ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» надіслало в електронному вигляді повідомлення №4 та №5 про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено (а. с. 15-16). Крім пояснення про господарську операцію, за якою складено податкові накладні від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48, позивачем подавалися документи, які підтверджують здійснення поставки товару для СФГ «Золота Нива», та документи, які підтверджують походження цього товару, його зберігання, оплату. Копії таких документів містять і матеріали справи, серед них: договір поставки від 17 лютого 2020 року №33, укладеного між ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» та СФГ «Золота Нива», видаткові накладні від 03 вересня 2020 року №ПТ000000041, від 04 вересня 2020 року №ПТ000000050 та від 07 вересня 2020 року №ПТ000000065; товарно-транспортні накладн від 03 вересня 2020 року №ПТ000000041, від 04 вересня 2020 року №ПТ000000050 та від 07 вересня 2020 року №ПТ000000065; рахунок на оплату від 03 вересня 2020 року №1674, банківські виписки АБ «Південний» по рахунку позивача; договір поставки від 02 липня 2019 року №1, укладеного між ТзОВ «Компанія ПАНХІМ» та ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД»; видаткова накладна від 03 вересня 2020 року №КП000000003; банківські виписки АБ «Південний» по рахунку за 04, 07, 08 та 09 вересня 2020 року; договір зберігання від 27 вересня 2019 року №4, акт прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання від 03 вересня 2020 року, пояснення до розрахунку ціни від 01 жовтня 2020 року №01/10-41 та від 02 жовтня 2020 року №02/10-48, ліцензія на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі від 01 липня 2019 року, сертифікат відповідності від 29 червня 2019 року №10ХЦ.00021-19, паспорт якості від 06 липня 2020 року №145453_3477380, договір перевезення №4-П від 02 жовтня 2019 року укладений між ТОВ «Панхім Інвест» та ТОВ «Панхім Трейд», акт надання послуг за перевезення товару за вересень 2020 року № 49 від 30 вересня 2020 року (а. с. 17-46). Також у повідомленнях від 01 жовтня 2020 року №4 та від 02 жовтня 2020 року №5 позивач зазначив про відвантаження дизельного палива ДП-Л-Євро5-В0 в кількості 10100 л та 20100 л з резервуарів постачальника в автомобільний транспорт та про проведення розрахунків покупцем за товар 03 вересня 2020 року.
06 жовтня 2020 року комісією ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН прийнято рішення №2009543/42944041 та №2009553/42944041 про відмову в реєстрації податкових накладних від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме: договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками дo них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Додатково зазначено про відсутність документів на підтвердження послуг перевезення пального до покупця (договір, акт виконаних робіт, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків) (а. с. 9-10).
16 жовтня 2020 року ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» подало скаргу на рішення регіональної комісії від 06 жовтня 2020 року №2009543/42944041 та №2009553/42944041 (а. с. 49-50).
За результатами розгляду скарги комісією ДПС України з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН 21 жовтня 2020 року прийняті рішення №57673/42944041/2 та №57619/42944041/2 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, яким скаргу залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН - без змін. Підставою зазначених рішень є ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси (а. с. 51-52).
Не погоджуючись із рішеннями комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 06 жовтня 2020 року №2009543/42944041 та №2009553/42944041, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції покликається на те, що позивачем надані усі належні документи, які стосуються господарської операції з поставки нафтопродуктів для СФГ «Золота Нива» відповідно до укладеного договору поставки від 17 лютого 2020 року №33, достатні для прийняття комісією регіонального рівня рішень про реєстрацію в ЄРПН податкових накладних від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, в редакції чинній на час подання податкових накладних, (далі - Порядок №1246) відповідно до пункту 12 якого після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Згідно з пунктом 17 Порядку №1246 у разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), пунктом 3 якого закріплені ознаки безумовної реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Пунктами 10, 11 Порядку №1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Як зазначено у отриманих Товариством квитанціях, реєстрація податкових накладних зупинена через відповідність платника податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.
Так, відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість (додаток 1 до Порядку №1165) у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі, коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Положеннями пункту 6 Порядку №1165 передбачено певний алгоритм дій контролюючого органу, за результатом виконання якого ним може бути прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
Перевірці відповідності критеріям ризиковості платника податку, підлягає тільки той платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.
Тобто, перевірка платника податків щодо відповідності критеріям ризиковості платника податків ініціюється лише після подання таким платником податків для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації.
З урахування вказаного апеляційний суд вважає, що законодавцем визначено два етапи реєстрації податкової накладної: зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, та етап прийняття рішення податковим органом. Рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих платником податку документів.
При цьому, оцінці підлягає правомірність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної та в подальшому винесення рішення про відмову в реєстрації такої у контексті наявності для цього законодавчо визначених підстав.
Законодавцем не визначено чіткого переліку документів, які платник податку може подати до контролюючого органу в залежності від підстав зупинення реєстрації податкової накладної, а тому при зупиненні реєстрації податкової накладної з посиланням на ненадання платником податків достатніх документів, контролюючий орган має чітко зазначити конкретний вид критерію ризиковості та навести у розрізі визначеного критерію перелік документів, надання яких дасть можливість прийняти податкову накладну до реєстрації.
Можливість надання платником податків достатніх документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного переліку необхідних документів для прийняття рішення щодо реєстрації податкової накладної. Необґрунтоване обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд, призводить до правової невизначеності, що не відповідає критерію обґрунтованості та пропорційності акта індивідуальної дії, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.07.2019 в справі № 815/2985/18.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкової накладної щодо належного оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, яке прийняте на наступному етапі, тобто рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, також не є законним.
Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 02.07.2019 справа № 140/2160/18, від 10.04.2020 справа № 819/330/18.
У Квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних від 28.09.2020 року сформована комісією регіонального рівня пропозиція щодо надання документів є загальною та формальною, яка за своїм змістом дублює припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165, така пропозиція щодо надання документів не є конкретизованою.
Водночас, механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520, яким затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №520).
Пунктом 2 Порядку №520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №520 комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Разом із тим, пунктом 5 Порядку №520 закріплено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня (пункт 9 Порядку №520).
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при вирішенні питання про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування адміністративний суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - встановлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов'язків.
З матеріалів справи встановлено, що позивачем надані усі належні документи, які стосуються господарської операції з поставки нафтопродуктів для СФГ «Золота Нива» відповідно до укладеного договору поставки від 17 лютого 2020 року №33, достатні для прийняття комісією регіонального рівня рішень про реєстрацію в ЄРПН податкових накладних від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 .
Так для підтвердження господарської операції з поставки дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО в кількості 30200 л на загальну суму 504 340,00 грн позивачем надано видаткові накладні 2020 року №ПТ000000041, №ПТ000000050, №ПТ000000065, які, як обумовлено пунктом 6.3 договору поставки, засвідчує передачу товару від ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» до СФГ «Золота Нива». Банківські виписки АБ «Південний» по рахунках підтверджують оплату товару покупцем у повному обсязі, що вказує на виконання пункту 5.6 договору поставки. Виписки містять інформацію про зарахування коштів позивачу від СФГ «Золота Нива» за дизпаливо згідно з рахунком за 03 вересня 2020 року №1674; тут є інформація про реквізити платіжного документа, призначення платежу, на них наявний штамп банку, що засвідчує факт перерахування даних коштів позивачу, а тому твердження відповідача 1 щодо неможливості за даними виписками ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій є помилковим.
Отже, названі документи вказують на виконання обов'язку постачальника поставити і передати товар у власність покупця з одного боку та обов'язок покупця вчасно і у повному обсязі провести оплату за товар; ці первинні документи відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту та у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність відображених у цих документах даних про господарські операції.
Інші документи, надані позивачем, такі як сертифікат відповідності від 29 червня 2019 року №10ХЦ.00021-19, паспорт якості від 06 липня 2020 року №145453_3477380 надавалися позивачем, оскільки їх наявність обумовлена пунктами 2.1.2, 6.4 договору, а ліцензія серії АЖ №078196 від 01 липня 2019 року вказує на наявність у позивача права на оптову торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, що також узгоджується із основним видом діяльності ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД».
Крім того, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) підтверджують, що поставка товару здійснювалася із залученням перевізника ТзОВ «ПАНХІМ-ІНВЕСТ» з пункту навантаження за адресою: село Рованці, вулиця Промислова, 17 до пункту розвантаження: місто Ківерці. При цьому пунктом 4.1 договору було передбачено, що товар постачається покупцю транспортом постачальника на умовах FCA - завантажено з резервуарів постачальника. Про знаходження товару за такою адресою вказують договір зберігання від 27 вересня 2019 року №4, укладений між ТзОВ «Компанія ПАНХІМ» (зберігач) та ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» (поклажодавець), акт приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання від 03 вересня 2020 року, а про придбання його позивачем свідчать договір поставки від 02 липня 2019 року №1, укладений між ТзОВ «Компанія ПАНХІМ» (постачальник) та ТзОВ «ПАНХІМ ТРЕЙД» (покупець), видаткова накладна від 03 вересня 2020 року №КП000000003, виписки по рахунку від 04 вересня 2020 року.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що перевезення товару здійснювалося на підставі договору перевезення від 02 жовтня 2019 року №4-П, посилання на який є в товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів, а доказами виконання сторонами умов цього договору є акт надання послуг від 30 вересня 2020 року №49 про автотранспортні послуги за вересень 2020 року, виписки по рахунку. Ці документи були надані до скарги на рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 06 жовтня 2020 року №2009543/42944041 та №2009553/42944041. Відтак ці документи є достатніми для висновку про зміст, характер, обсяг, умови господарської операції з поставки нафтопродуктів для СФГ «Золота Нива». До того ж на підтвердження транспортування пального до покупця позивачем були надані копії товарно-транспортних накладних від 03 вересня 2020 року №ПТ000000041, від 04 вересня 2020 року №ПТ000000050 та від 07 вересня 2020 року №ПТ000000065. Відповідно до абзацу двадцять сьомого глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Тобто, товарно-транспортна накладна підтверджує операції з надання послуг перевезення та враховується тільки при проведенні розрахунків за перевезення вантажу, а не за поставлений товар.
Відтак, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що подані позивачем документи для реєстрації податкових накладних від 03 вересня 2020 року № 41 та № 48 підтверджують факт здійснення господарських операцій з постачання товару та товариство правомірно виписало податкові накладні та надіслало її для реєстрації в ЄРПН.
Згідно з пунктом 18 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 №566, комісія може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отриманні з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).
Відповідно до пунктів 11, 12 Порядку №520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Покликання на ненадання платником податку копій первинних документів, на підтвердження послуг перевезення пального до покупця (договір, акт виконаних робіт, розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків) як на підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані Товариством є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, на переконання суду апеляційної інстанції, є формальним та вказує на протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.
Форма Рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток до Порядку №520) визначає обов'язок комісії регіонального рівня у графі відмова у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з ненаданням документів підкреслити серед переліку документів ті документи, які не надані платником податків. Разом з тим, як вбачається із оскаржуваних рішеннях, вони не містять чітко визначених документів, яких не надано платником податків.
Тобто, контролюючим органом формально зазначено причини для відмови у реєстрації ПН в ЄРПН з посиланням на увесь перелік документів, який визначений формою рішення, який, на думку контролюючого органу, не наданий платником податків, що є недопустимим. Саме лише зазначення про відсутність документів не є достатньою підставою для відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, оскільки контролюючим органом повинно бути зазначено об'єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов'язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття, тоді як невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що правомірно прийнято судом першої інстанції.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державну податкову службу України, яка є апелянтом в межах даного розгляду зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних датами подачі, колегія суддів враховує наступне.
Згідно частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, окрім іншого, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).
У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду (пункт 20 Порядку №1246).
Отже, реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.
Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірних рішень, а подані позивачем пояснення, на думку суду, підтверджують здійснення господарських операцій, за якими складені спірні податкові накладні, ознак порушення вимог законодавства щодо їх складення вони не містять та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію вказаних податкових накладних, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, похідну позовну вимогу про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних днем їх подання на реєстрацію також належить задовольнити.
Щодо аргументів апелянта про ризикованість позивача, то суд апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі інформація що міститься в інформаційно-аналітичних базах відносно суб'єкта господарювання щодо віднесення такого до переліку ризикових платників податків, не може бути беззаперечною підставою для притягнення платника до відповідальності, а носить виключно інформативний характер та не є належним доказом нереальності господарських операцій.
Щодо покликання апелянта на те, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3295 грн. є неспівмірною, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В контексті наведеного апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені вище положення законодавства покладають обов'язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Натомість, в апеляційній скарзі відповідач 1 обмежився лише зазначенням невідповідності заявленої до відшкодування позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу критерію співмірності з абстрактним викладенням висновків про недоведеність фактичності понесення таких витрат.
Апеляційний суд зазначає, що у цьому випадку принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач 1, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі № 400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі № 440/1757/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Задовольняючи заяву позивача про розподіл судових витрат, суд першої інстанції врахував, що в матеріалах справи наявний належним чином складений договір про надання правової допомоги, оформлені та підписані документи, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та документи, які свідчать про оплату позивачем послуг адвоката.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом вказаного спору є оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, тобто спір немайнового характеру. Суд першої інстанції вказав, що врахував обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною з вимогами немайнового характеру, які заявлені у позовній заяві.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача 1 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року у справі № 140/15630/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець