Справа № 759/21028/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2958/2021
06 липня 2021року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Мостової Г.І., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Верес Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року у складі судді Ул'яновської О.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київтеплоенерго» про зобов'язання вчинити дії, -
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до комунального підприємства «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») про зобов'язання вчинити дії, у якому просить суд зобов'язати відповідача не здійснювати нарахування з жовтня 2018 року за послуги централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води, які позивач фактично не отримує через відсутність батарей у квартирі та його не проживання у квартирі АДРЕСА_1 протягом тривалого часу та просив стягнути з відповідача понесені ним витрати по справі.
Позов обґрунтовано тим, що 16.10.2018 року позивач звернувся до комунального підприємства з письмовою заявою про зупинення нарахування вартості комунальних послуг з постачання гарячої води, централізованого опалення у зв'язку з фактичним їхнім не отриманням та пропозицією укласти індивідуальний договір з підстав того, що його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відповідач безпідставно нараховував плату на особу, яка померла, чим грубо порушував права позивача.
Вказано, що відповідач ніколи не пропонував позивачу укласти договір на отримання комунальних послуг та не узгоджував питання про фактичний склад сім'ї та позивача, крім цього у 2010 року у кімнаті на кухні у квартирі АДРЕСА_1 вийшли з ладу через корозію плоскі сталеві батареї, які були в офіційному порядку демонтовані сантехніком ЖЕК, тому квартира фактично відключена від мереж централізованого опалення та на трубах встановлені ЖЕКом заглушки, внаслідок чого зазначена квартира фактично не опалюється, а відтак послугу централізованого опалення позивач не отримує, нею не користується протягом тривалого часу.
У січні 2019 року позивачем було подано у новій редакції позовну заяву про зобов'язання вчинити дії, у якій він просив: визнати необґрунтованим борг позивача станом на 01.12.2018 року за централізоване постачання гарячої води, в сумі 6 330 грн 15 коп. та централізоване опалення, в сумі 9328 грн 60 коп., а також зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги по кв. АДРЕСА_1 за послуги централізованого опалення та водопостачання у зв'язку з їх неотриманням; зобов'язати відповідача не нараховувати ОСОБА_1 плату за ЖКП до відновлення отримання позивачем послуг з гарячого водопостачання та опалення квартири АДРЕСА_1 та до укладення відповідного договору; зобов'язати відповідача внести зміни до облікових документів, взявши до уваги, що у кв. АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа та вирішити питання судових витрат (а.с.23-39 т.1).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року, з урахуванням ухвали того ж суду від 16 квітня 2021 року, доповнено рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про зобов'язання вчинити дії вимогами позову згідно заяви ОСОБА_1 від 14 січня 2019 року, за наслідками розгляду якого у позові відмовлено (а.с.87-88, 122-123, 205 т. 2).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовано ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», справу розглянуто судом за відсутності позивача та його представника, в спрощеному позовному проваджені, проте спір підлягав розгляду за правилами загального позовного провадження.
Суд, при вирішенні спору не взяв до уваги положення ч.2 ст.16 ЦПК про те, що відповідачем порушено права і законні інтереси позивача та три претензії, що були подані до КП «Київтеплоенерго» не були виконані, а порушені права не поновлені.
Також вказано, що районний суд позовні вимоги в повній мірі не розглянув, висновки ґрунтуються на припущеннях, що призвело до постановлення незаконного рішення, яке суперечить принципу верховенства права.
Крім того зазначено, що відповідачем не доведено, що на позивача поширюються умови договору приєднання, оскільки будь-яких дій для укладання такого договору та згоди позивача не було, в тому числі не здійснено оплати за жодною квитанцією відповідача, а тому районним судом передчасно зроблений висновок про приєднання позивача до договору відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Лелюх В.М. в інтересах КП «Київтеплоенерго» просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема вказано, що твердження позивача про відсутність договірних відносин на постачання гарячої води, централізованого опалення є хибними, оскільки 01.05.2018 року КП «Київтеплоенерго» стало виконавцем послуг, а на момент виникнення відносин з позивачем ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» діяв в редакції від 24.06.2004 року.
28.03.2018 року у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) розміщено оголошення про те, що КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» стає виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ та розміщеного договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який с договором приєднання та вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому законом порядку не надали заперечення щодо його умов. Таким чином правовідносини між підприємством та позивачем врегульовуються умовами вищевказаного договору.
Крім того, всупереч будь-яким заборонам відключення окремого приміщення у житловому будинку ОСОБА_1 запросив сантехніка ЖЕК та фактично обрізали прилади опалення у приміщеннях, які передбачені там бути за проектом будинку, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов'язані із залиттям квартири, при цьому не було надано жодних дозвільних документів на проведення указаних робіт. До того ж, відсутність батарей опалення не звільняє від оплати за опалення помешкання.
Позивач та його представник у судове засідання 07 липня 2021 року не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом у встановленому законом порядку (а.с. 65 т.3), про причини неявки суд не повідомили, 07 червня 2021 року надавали свої пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримали, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши пояснення ОСОБА_2 , яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, позивача та його представника, які просили апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі.
Малозначні справи та ті, що виникають з трудових відносин, розглядаються в порядку спрощеного провадження імперативно (ч.1 ст.274 ЦПК). Інші справи, які можуть бути віднесені судом до малозначних, розглядають в порядку спрощеного провадження лише за клопотанням позивача.
Клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній (ч.1 ст.276 ЦПК).
Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ст.277 ЦПК).
За наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.
Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Якщо відповідач не подасть у встановлений судом строк такі заперечення, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин.
Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24 січня 2019 року під головуванням судді Бабич Н.Д. розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с.59,60 т.1).
У зв'язку з задоволенням заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді та секретаря судового засідання, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 травня 2019 року, розгляд справи визначено судді Ул'яновській О.В. (а.с.222, 223, 228 т.1).
Зі справи убачається, що ухвалою суду від 28 травня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку підготовчого провадження.
Між тим, в порушення вимог п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України, рішення про закриття підготовчого провадження, суд не приймав (а.с. 246 т.1, а. с. 33 т.2).
Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому разі судове засідання не проводиться.
Відповідно до судового рішення, 01 червня 2020 року за наслідками вирішення спору, керуючись ч.13 ст.7 ЦПК України, суд розглянув справу у порядку письмового, фактично спрощеного провадження (а.с.33-35 т.2).
Встановлено, що ухвалене по справі додаткове рішення за вимогами, які не знайшли своє вирішення в оскаржуваному рішенні, також постановлено на підставі ч.13 ст.7 ЦПК України у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Матеріали справи свідчать, що додаткове рішення учасниками справи не оскаржено.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначені обставини свідчать про розгляд справи з істотним порушенням норм процесуального права, що у відповідності до п.7 ч.3 ст.376 ЦПК України є безумовною підставою до скасування судового рішення, а також ухваленого по справі додаткового рішення.
Враховуючи викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення районного суду від 01 червня 2020року та додаткове рішення того ж суду від 18 січня 2021року та постановлення по справі нового судового рішення про відмову у позові, враховуючи таке.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 й за указаною адресою зареєстровано його місце проживання.
Відповідно до долучених до справи матеріалів, упродовж з 03 грудня 1994 року по 04 березня 2021 року у житловому помешканні було зареєстровано місце проживання також ОСОБА_3 (а.с.61 т.3), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.56 т.1).
Зазначав, що за адресою АДРЕСА_2 він зареєстрований один й з жовтня 2011 року у зв'язку зі смертю матері та брата у квартирі не проживав й гарячим водопостачанням не користувався.
Окрім цього указував, що до 2010 року в кімнаті та на кухні помешкання квартири вийшли з ладу батареї опалення, які були офіційно демонтовані сантехніком ЖЕКу у зв'язку з чим на трубах опалення встановлено заглушки й з того часу квартира відключена від мереж централізованого опалення будинку, а тому послуги опалення заявник не отримує. Не надходило до нього від відповідача й пропозиції укласти договір про надання житлово-комунальних послуг. А для складання акту про відсутність у квартирі батарей опалення, опломбування труб та його тривалим не проживанням, просив направити відповідного спеціаліста.
Отже, відповідно до змісту звернення, адресованого відповідачу, дії якого просить визнати неправомірними, ОСОБА_1 просив не здійснювати нарахування плати за опалення та гаряче водопостачання через відсутність у належній йому квартирі радіаторів опалення та тривалий час не проживання у ній, а також у зв'язку з цим просив укласти з ним індивідуальний договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до матеріалів справи, КП Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання житлового фонду комунальної власності м. Києва, зокрема, квартири АДРЕСА_1 з 01 травня 2018 року.
Згідно договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення прав вимоги (цесії), укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», кредитор відступив, а новий кредитор (КП «Київтеплоенерго») набув права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та підлягає стягненню з споживача. Згідно додатку 2 до договору, право вимоги стягнення виниклої у ОСОБА_1 заборгованості по платежах було відступлено на користь відповідача (а.с.83-87 т.3).
Згідно зі ст. 19 згаданого Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Як убачається із пояснень осіб, що беруть участь у справі, сторонами визнано відсутність укладеного між ними договору на надання житлово-комунальних послуг.
Між тим, відповідно до ч.7 ст.26 Закону (в редакції, чинній на час виникнення відносин) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використаннням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем-фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до положень ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дії відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (ч.2 ст.642 ЦК).
Встановлено, що 28 березня 2018 року у газеті Київської міської ради «Хрещатик» №34 (5085), розміщено оголошення про те, що КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та розміщено такий договір, який є договором приєднання та вважається акцептованим споживачами, які не в установленому порядку не надали заперечення щодо його умов. Отже, правовідносини врегульовані умовами указаного договору.
Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що комунальним підприємством у відповіді на звернення ОСОБА_1 було рекомендовано позивачу у випадку необхідності отримання договору у паперовому вигляді, звернутися до сервісного центру комунального концерну «Центр комунального сервісу», який наділений повноваженнями на вчинення таких дій (а.с.44 т.1).
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 N 630 (далі - Правила), та Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 № 4 (чинним на момент виникнення спірних відносин) (далі - Порядок).
Відповідно до пунктів 24, 25 Правил споживач має право відмовитися від надання послуг центрального опалення, постачання гарячої води і водовідведення. Відключення споживача від мереж ЦО і ГВП здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (пункт 26 Правил).
У пунктах 2.1, 2.2 Порядку обумовлено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого теплопостачання орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу комісію для розгляду таких питань. Комісія після вивчення конкретних умов приймає рішення, яке оформлюється протоколом, витяг з якого надається заявникові. При позитивному рішенні комісії, заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального теплопостачання і відокремлення від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.
За пунктами 2.5, 2.6, 2.7 Порядку відключення приміщень від внутрішньо-будинкових мереж виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця таких послуг та власника квартири або уповноваженої ним особи. По закінченні робіт складається акт про відключення будинку від мереж ЦО і ГВП і в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження. Після затвердження відповідного акта сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого опалення.
Відповідно до справи, 14.11.2018 за №30/вих/1-2831 КП «Київтеплоенерго» надіслано на адресу ОСОБА_1 відповідь на звернення, у якому проінформувало позивача про його право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності, щодо нарахування боргу з 01.05.2018року рекомендовано позивачу надати довідку з місця тимчасового проживання, а також повідомлено, що у разі відсутності потреби користування відповідною комунального послугою з ЦПГВ, мешканець має право відмовитися від її отримання шляхом виконання видимого розриву та викликати представника КП «Київтеплоенерго», яким буде опломбована заглушка та складено відповідний акт.
Крім цього, зі змісту відповіді убачається, що квартира позивача забезпечується теплопостачанням від загальнобудинової централізованої системи опалення за проектною схемою, що збалансована по всьому будинку. Втручання в систему опалення за вертикальною однотрубною системою опалення призводить до порушення як режиму системи опалення так і теплового балансу будинку й відключення помешкання позивача від мереж централізованого опалення не передбачено.
Окрім цього, звернення позивача на підстав наданої ним довідки з місця тимчасового проживання, з метою коригування нарахувань за послугами з ЦПГВ за період надання їх до травня 2018 року ПАТ «Київенерго», направлено уповноваженій на вчинення таких дій особі - комунальному концерну «Центр комунального сервісу» та надання відповіді заявнику (а.с. 43 т.1).
Отже, згідно змісту листа, відповідачем надано відповідь на звернення позивача щодо надання послугу з централізованого постачання гарячої води та нарахування за надані послуги й можливість внесення відповідних коректив, а також висвітлено питання звернення щодо укладення індивідуального договору.
У довідці від 02.10.2018 року, виданій ЖБК «Алмаз-4», зазначено, що ОСОБА_1 є власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 й з 01.10.2011 року у квартирі не проживає (а.с. 51). Указані обставини відображено й в долученому до справи акті від 17.05.2018 року (а.с. 55 т.1).
Згідно акту обстеження від 31.10.2018 року №2/183, складеного представником РТМ «Святошино» КП «Київтеплоенерго» убачається, що радіатори опалення в кухні та кімнаті квартири АДРЕСА_1 відсутні, проте стояки централізованого опалення будинку йдуть транзитом по кухні та кімнаті (а.с. 47, 48 т.1).
З долученого під час апеляційного провадження акту-обстеження № 183 від 02 липня 2021 року, складеного слюсарем-сантехніком РВЗ-4 КП «Київтеплоенерго» Листрова Т.І. за участю ОСОБА_1 убачається, що за наслідками обстеження системи гарячого водопостачання в квартирі позивача - АДРЕСА_1 , встановлено наявність двох стояків централізованого гарячого водопостачання.
На відгалуженні стояка на кухні відсутні опломбувальні пристрої та встановлено заглушки без ушок, стояк ізольовано. В кімнаті опломбувальні пристрої відсутні. Заглушки не встановлені, стояк ізольований, на вводах стоять кульові крани, опалювальні пристрої відсутні.
На відгалуженні двох стояків централізованого опалення змонтовано лічильники ГВП у ванній кімнаті та на кухні. Прилади обліку опломбовано та складено акт. Опломбовано лічильники ХВП в ванній кімнаті та на кухні. Старі лічильники демонтовані (а.с.91, 92 т.3).
Відповідно до статті 55 Конституції, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Заявляючи вимогу про зобов'язання відповідача внести зміни до облікових документів, взявши до уваги, що в квартирі позивача зареєстрована одна особа - ОСОБА_1 , а його мати ОСОБА_3 вважається померлою з 25.06.2010 року, матеріалами справи не доведено порушення прав у зазначеній частин вимог комунальним підприємством.
Зі змісту звернення ОСОБА_1 , адресованого відповідачу, убачається, що позивач пов'язував необхідність нездійснення з жовтня 2018року нарахування за послуги централізованого опалення та постачання гарячої води через відсутність у квартирі радіаторів опалення та його (позивача) тривалим не проживанням у ній.
Отже, у зверненні не ставилося питання про необхідність внесення відповідачем змін у облікові документи зареєстрованих у кв. АДРЕСА_1 осіб, з причин смерті ОСОБА_3 .
За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими, недоведеними вимоги позову щодо оскарження бездіяльності відповідача в зазначеній частині вимог.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У ч.ч.1,2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У ч.1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина друга статті 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Однак, вимоги позову про визнання необґрунтованим нарахування заборгованості за централізоване постачання гарячої води в розмірі 6 330 грн 15 коп. та централізоване опалення в розмірі 9 326 грн 60 коп., зобов'язання провести перерахунок розміру плати за такі послуги у зв'язку з їх неотриманням через відсутність батарей у квартирі та тривалим не проживанням; зобов'язання відповідача (заборонити відповідачу) не нараховувати плату за ЖКП до відновлення отримання позивачем послуг по гарячому водопостачанню та опаленню квартири та до укладення відповідного договору між сторонами, не передбачено чинним законодавством, як спосіб захисту прав.
Оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), зобов'язання не проводити відповідні нарахування, що є різновидом претензії - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред'явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові 08 квітня 2020 року Верховного Суду у справі № 462/5889/16-ц.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач у справі не заявляє вимог про стягнення з позивача боргу за надані житлово-комунальні послуги, а тому з урахуванням викладених обставин, поданий по справі в указаній частині позов колегія суддів визнає передчасним.
За таких обставин, у задоволенні заявленого по справі ОСОБА_1 позові слід відмовити.
З огляду на викладене, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 червня 2020 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 січня 2021 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено15 липня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: