Апеляційне провадження № 22-ц/824/5407/2021
справа № 761/15392/19
5 липня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
При секретарі Дроздовій Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року, постановлене суддею Рибак М.А. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - приватне підприємство «Під-ключ», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «МРІЯ», публічне акціонерне товариство «АРТЕМ-БАНК», товариство з обмеженою відповідальністю «Зебілліон», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Нерухомість-Інвест», про визнання недійсною (скасування) державної реєстрації, визнання правочинів недійсними та витребування об'єкту нерухомого майна з чужого володіння,
В квітні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватне підприємство «Під-ключ», товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельна компанія «МРІЯ», публічне акціонерне товариство «АРТЕМ-БАНК», товариство з обмеженою відповідальністю «Зебілліон», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Нерухомість-Інвест», про визнання недійсною (скасування) державної реєстрації, визнання правочинів недійсними та витребування об'єкту нерухомого майна з чужого володіння, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.05.2020 року, позивач просив:
визнати договір № 887 про участь у фонді фінансування будівництва від 04.08.2016 року, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Артем-Банк» недійсним; визнати недійсною (скасувати) державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна нежитлове приміщення, загально площею 56,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 999681380000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30931451 від 15.08.2016 року, власник ОСОБА_4 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 56,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , серія та номер 359 виданий 27.07.2018 року; визнати недійсною (скасувати) державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна загально площею 56,7 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 999681380000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42277227 від 27.07.2018 року, власник ОСОБА_3 ; витребувати з незаконного володіння у ОСОБА_3 на користь власника ОСОБА_2 нежитлове приміщення загальною площею 65,00 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1123386080000, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 33017924 від 19.12.2016 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 10.10.2010 року між ОСОБА_2 та ПП «Під ключ» укладено договір № 78/НП34А/щ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на нежитлове приміщення, розташоване в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 68,8 кв.м., поверх 2, секція 2. Майнові права на вказаний об'єкт передаються покупцю після підписання акта приймання-передачі майнових прав, який підписується сторонами в день здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, що становить 1 601 897, 00 грн., в тому числі 266 982,83 грн. ПДВ.
Позивач ОСОБА_2 , на підставі наявних у нього офіційних документів, виданих забудовником ПП «Під ключ»: довідки про здійснення остаточних розрахунків; виписки, договору купівлі-продажу майнових прав, технічного паспорту, 15.12.2016 року звернувся до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Незнайко Є.В. та зареєстрував на своє ім'я право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .
У березні-квітні 2017 року позивачу стало відомо, що даним нежитловим приміщенням заволодів ОСОБА_4 , який зареєстрував право власності на спірне приміщення, загальною площею 56,7 кв.м., на 4 місяці раніше за позивача, на підставі документів виданих іншим забудовником цього ж об'єкту ТОВ «ВБК «Мрія» та довідки виданої ПАТ «Артем-банк».
У подальшому ОСОБА_4 продав спірне приміщення ТОВ «Зебілліон» на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2018 року. ТОВ «Зебілліон» в свою чергу продало у власність спірне приміщення ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 27.07.21018 року, відповідно до умов якого відчужується нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 56,7 кв.м.
21.07.2015 року між ТОВ «Під Ключ» та ТОВ «ВБК «Мрія» укладено договір, відповідно до п.5.4.3. забудовник ТОВ «ВБК «Мрія» має право залучати інвесторів з метою реалізації нежитлових приміщень, зазначених у протоколі закріплення нежитлових приміщень та використовувати кошти від їх реалізації виключно в інтересах завершення будівництва об'єкта та Правил ФФБ. Додатком № 2 до Договору від 21.07.2015 року з урахуванням Доповнення від 15.12.2015 року, доповнення від 29.12.2015 року та доповнення від 09.02.2016 року сторони погодили, що забудовник ТОВ «ВБК «Мрія» отримує нежитлові приміщення, загальною площею 2374,04 кв.м., перелік яких наведений у п. 2 Протоколу, з правом їх реалізації, а саме нежитлові приміщення № (будівельні номери) 15, частина 20а, 20б, 37б, 37в, 37г, 39а, 63, 65, 33в, 21а, 33б, 25а.
Серед переліку нежитлових приміщень спірне нежитлове приміщення з проектним будівельним номером АДРЕСА_1 відсутнє, що свідчить про те, що воно не може бути реалізованим ТОВ «ВБК «Мрія» через управителя ФФБ - ПАТ «Артем-Банк».
Окрім того, ТОВ «Під Ключ» листом від 145.05.2013 року попередило ПАТ «Артем-Банк», що нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 було передано ПП «Під ключ» відповідно до договору генерального підряду на будівництво № 69 від 10.10.2007 року, що свідчить про помилкове внесення даного об'єкту до Фонду фінансування будівництва.
Позивач вважає, що отримання у власність ОСОБА_4 нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 відбулось з грубим порушенням діючого законодавства та у невизначений вимогами закону спосіб, а відтак державна реєстрація права власності нежитлового приміщення за ОСОБА_4 підлягає скасуванню.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, 17.02.2021 року представник позивача звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушено вимоги ЦПК України, неповно з'ясовано обставини справи, не надано належної оцінки доказам по справі. Вказує, що відсутні докази про включення нежитлового приміщення АДРЕСА_1 до ФФБ та накладення заборони на відчуження. Позивачем правомірно набуто майнові права на вказане нежитлове приміщення та отримано його у власність. Висновок суду про те, що відповідно до вимог п.10.8 Договору № 69 від 10.10.2007 року ПП «Під ключ» не має права відчужувати об'єкт будівництва третім особам, передавати його в заставу, іпотеку та інше не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки даний пункт був виключений п.3-4 Додаткової угоди №1 до Договору №69 від 10.10.2007 року.
У суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з тих підстав, що викладені в ній.
ОСОБА_3 та її представник просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представники 3-х осіб до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явились.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 14.12.2007 між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовником, з іншої, укладено договір № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_2 , згідно якого забудовник зобов'язався збудувати за замовленням управителя об'єкти будівництва, ввести їх в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям, а управитель зобов'язався здійснювати фінансування будівництва у порядку, визначеному регламентом фінансування будівництва за рахунок коштів фонду фінансування будівництва. Договором на об'єкт будівництва від 14.12.2007, що є додатком № 2 до договору № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А від 14.12.2007 було погоджено, що при його укладенні, забудовник передає управителю майнові права на об'єкти інвестування для подальшої передачі довірителям, які повністю проінвестують закріплені об'єкти інвестування.
14 грудня 2007 року між Банком, як управителем ФФБ, Управлянням державної охорони України та КП «ЖИТОМИРБУДЗАМОВНИК», як забудовниками, було укладено Договір на об'єкт будівництва (Додаток № 2 до Договору № 1 від 14 грудня 2007 року). Сторонами Договору на об'єкт будівництва від 14 грудня 2007 року погоджено, що при його укладенні, забудовник передає управителю ФФБ (Банку) усі майнові права на об'єкти інвестування для подальшої передачі довірителям, які повністю проінвестують закріпленні за ними об'єкти інвестування.
14 грудня 2007 року між Банком, як управителем ФФБ, Управлянням державної охорони України та КП «ЖИТОМИРБУДЗАМОВНИК», як забудовниками, укладено Договір доручення № 3, згідно з яким Забудовник доручає Управителю виконувати функції забудовника по організації спорудження об'єкту інвестування відповідно до Договору № 1 від 14 грудня 2007 року.
14 грудня 2007 року між Банком, як управителем ФФБ, Управлінням державної охорони України та КП «ЖИТОМИРБУДЗАМОВНИК», як забудовниками, укладено Договір № 4 про відступлення майнових прав, згідно з яким забудовник уступає, а управитель ФФБ приймає на себе право вимоги майнових прав на об'єкт будівництва за Договором № 1 від 14 грудня 2007 року.
Таким чином, реалізація житлових та нежитлових приміщень, у житловому комплексі по АДРЕСА_2 , здійснювалась через фонд фінансування будівництва, на підставі укладеного 14.12.2007 р. між ТОВ «Артем-Банк», як управителем, з однієї сторони та Управлінням державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як забудовником, з іншої сторони договору № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, 14.12.2007 між Управлінням Державної охорони України і КП «Житомирбудзамовник», як іпотекодавцями, з однієї сторони, та ТОВ «Артем-Банк», як іпотекодержателем, з іншої, укладено договір іпотеки № 2, пунктами 1.2, 1.8 якого погоджено, що з метою забезпечення належного виконання іпотекодавцями своїх зобов'язань по договору № 1 про організацію спорудження об'єктів будівництва з використанням коштів фонду фінансування будівництва виду А за програмою будівництва об'єкту по АДРЕСА_2 , іпотекодавці передають в іпотеку належні їм майнові права на об'єкт будівництва. На предмет іпотеки в цілому, в тому числі окремо на кожний об'єкт інвестування, накладається заборона відчуження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, вноситься обтяження до Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна. З переліку № 1 об'єктів інвестування (квартир), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що в іпотеку, були передані всі нежитлові приміщення та квартири, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі укладеного Договору іпотеки Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В. було накладено заборону відчуження зазначеного об'єкта будівництва, у тому числі об'єктів інвестування згідно Переліку №№ 1, 2, 3, 4, зокрема, було накладено заборону відчуження на всі нежитлові приміщення, що є об'єктами інвестування в об'єкті будівництва.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 910/17791/17, яке набрало законної сили 03 січня 2018 року, змінено управителя ФФБ з ПАТ «АРТЕМ-БАНК» на ТОВ «ФК «НЕРУХОМІСТЬ-ІНВЕСТ», а також зобов'язано Банк передати Фінансовій компанії фонд фінансування будівництва.
Згідно із договором № 787/1 від 29.11.2011 року, укладеним між ПАТ "АРТЕМ-БАНК'та ТОВ "Під-ключ", банк як Управитель прийняв у довірчу власність грошові кошти на рахунок ФФБ для фінансування спорудження об'єкта будівництва по АДРЕСА_2 , зокрема і приміщення АДРЕСА_1 за ціною 612 383,00 грн.
04 серпня 2016 року між Банком, як управителем ФФБ, та ОСОБА_4 , як довірителем, було укладено Договір № 887 про участь у фонді фінансування будівництва, у відповідності до умов якого ОСОБА_4 зобов'язався передати Банку (управителю ФФБ) в управління грошові кошти з метою отримання ОСОБА_4 у власність об'єкта інвестування, а Банк зобов'язався прийняти кошти за рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених Правилами ФФБ.
Згідно умов Договору № 887 ОСОБА_4 було повністю проінвестовано фінансування спорудження об'єкта будівництва та закріплено за ОСОБА_4 об'єкт інвестування в об'єкті будівництва, а саме: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею - 56,7 кв.м., поверх 2, секція 2.
04 серпня 2016 року між Банком, як управителем ФФБ, та ОСОБА_4 , як довірителем, було укладено Договір відступлення майнових прав № 887, згідно з яким управитель ФФБ відступив ОСОБА_4 (довірителю) майнові права на Нежитлове приміщення № НОМЕР_2 , які управитель ФФБ набув відповідно до умов Договору № 1 від 14 грудня 2007 року.
Крім того, 04 серпня 2016 року між управителем ФФБ та ОСОБА_4 було складено акт звірки вимірювання загальної площі до Договору № 887, відповідно за яким фактична різниця загальної площі інвестування після вимірів БТІ становить 0,00 кв.м.
Також 04 серпня 2016 року управителем ФФБ видано Григорчуку О.П. довідку № 887 про право довірителя на отримання у власність об'єкта інвестування - Нежитлового приміщення АДРЕСА_1.
В подальшому, ОСОБА_4 , як довірителем, та ТОВ «ВБК «МРІЯ», як забудовником, було складено акт приймання-передачі Нежитлового приміщення АДРЕСА_1, згідно з яким забудовником передано ОСОБА_4 нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею, згідно вимірів БТІ - 56,7 кв.м., поверх 2, секція 2, за адресою: адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі вищезазначених документів, нотаріусом Журавльовою JI.M. 09 серпня 2016 року було зареєстровано за ОСОБА_5 право власності на Нежитлове приміщення № НОМЕР_2 , про що в Державному реєстрі прав на нерухоме майно було вчинено відповідний запис.
26 липня 2018 року на підставі укладеного між відповідачем-2 та ТОВ «ЗЕБІЛЛІОН» договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Журавльовою Л.М., зареєстрованого у реєстрі за № 357, ТОВ «ЗЕБІЛЛІОН» було набуто у власність Нежитлове приміщення АДРЕСА_1.
На даний час, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27 липня 2018 року, укладеного між ОСОБА_6 та ТОВ «ЗЕБІЛЛІОН», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., зареєстрований у реєстрі за № 359 власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 .
Звертаючи до суду з позовом, позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що 10.10.2010 року між ОСОБА_2 та ПП «Під ключ» укладено договір № 78/НП34А/щ купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець купує майнові права на нежитлове приміщення, розташоване в об'єкті капітального будівництва за будівельною адресою АДРЕСА_2 , нежитлове приміщення АДРЕСА_1, загальною площею 68,8 кв.м., поверх 2, секція 2.
Позивач, на підставі наявних у нього документів, виданих забудовником ПП «Під ключ»: довідки про здійснення остаточних розрахунків; виписки, договору купівлі-продажу майнових прав, технічного паспорту, 15.12.2016 року звернувся до державного реєстратора в особі приватного нотаріуса Незнайко Є.В. та зареєстрував на ім'я ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 , загальною площею 65 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно наданого позивачем висновку судового експерта № 19193 від 11.04.2019 року нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , яким володіє ОСОБА_3 та нежитлове приміщення № 2 площею 57,2 кв.м., яке знаходиться в складі нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , на яке було видано технічний паспорт на ім'я ОСОБА_2 є одним і тим самим об'єктом нерухомого майна.
На підтвердження у ПП «Під ключ» права на укладання Договору від 10 жовтня 2010 року позивачем надано копію Додаткової угоди № 1 від 10 грудня 2007 року до Договору № 69 від 10.10.2007 року, згідно якої п.10.8 Договору № 69 від 10.10.2007 року передбачав відсутність у ПП «Під ключ» права відчужувати об'єкт будівництва третім особам, був виключений, а також копію акту прийому-передачі майна від 12 грудня 2008 року до Договору № 69 від 10.10.2007 року.
Однак, судами, в тому числі і Верховним судом у постанові від 11.11.2020 року у справі № 04/01/5026/1089/2011 встановлено, що «укладення Додаткової угоди № 1 від 10 грудня 2007 року до Договору № 69 від 10.11.2007 року між ПП «Під ключ» та КП «Житомирбудзамовник» не доведено сторонами, оскільки надана копія не може вважатися доказом та такий доказ не може бути взятий судом до уваги». ПП «Під ключ» та КП «Житомирбудзамовник» повідомили, що встановити місцезнаходження витребуваних документів неможливо.
Таким чином , у суду немає підстав вважати, що ПП «Під ключ» приймало майнові права на нежитлове приміщення № АДРЕСА_1.
За таких обставин станом на 10 жовтня 2010 року майнові права на нежитлове приміщення № АДРЕСА_1 не могли бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав № 78/НП34А/щ між ПП «Під ключ» та позивачем ОСОБА_2 , так як не перебували у власності ПП «Під ключ».
Як свідчать матеріали справи, державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 56,7 кв.м. було здійснено 09 серпня 2016 року, а реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення АДРЕСА_5 - 15 грудня 2016 року.
На даний час у Державному реєстрі прав на нерухоме майно міститься два окремих записи про право власності на два окремих види нерухомого майна.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 Цивільного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача.
Зокрема, згідно частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається зі змісту статті 387, частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, при розгляді справи (позовної вимоги) з'ясуванню підлягає обставина чи вибуло майно з володіння власника у силу зазначених обставин та чи придбав це майно набувач за відплатним договором, і чи не знав та не міг знати він про те, що майно придбане у особи, яка не мала право його відчужувати.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт незаконного придбання ОСОБА_4 нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та подальшого його відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю «Зебілліон», а потім ОСОБА_7 .
Підстав для визнання недійсними укладених договорів та скасування державної реєстрації немає.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 липня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді: