ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 липня 2021 року м. Київ № 640/7500/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петро-Консалтінг»
доДержавної служби геології та надр України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними дії відповідача по поверненню позивачу заяви на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, зареєстрованої за №16389/02/12-18 від 15.08.2018 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, зареєстрованої за №16389/02/12-18 від 15.08.2018 та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.
Ухвалою суду від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. 26 квітня 2021 року Офіс Генерального прокурора звернувся із повідомленням про вступ прокурора у справу №640/7500/21.
06 липня 2021 року позивачем подані заперечення на повідомлення прокуратури про вступ у справу.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Пункт 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під «виключним випадком».
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор, який виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Відтак, у кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
У даному випадку прокурор підставою свого вступу у справу зазначив неналежне здійснення відповідачем захисту своїх інтересів, однак жодним чином не обґрунтував у чому полягає така «неналежність» захисту. Як зазначив прокурор у своєму повідомленні відповідачем не спростовано обставин, наведених у позові, із посилання на відповідні докази та норми права.
Однак, відповідачем у даній справі своєчасно, у встановлений процесуальним законом строк був поданий відзив на позовну заяву, в якому він обґрунтував свою правову позицію по справі.
Необґрунтованість відзиву відповідача чи окремих аргументів, викладених у його відзиві не може свідчити про неналежний захист відповідачем інтересів держави.
Прокурор же в даному випадку не в праві перебирати на себе повноваження суду, оскільки він не може замість суду оцінювати обґрунтованість відзиву відповідача, обґрунтованість окремих аргументів, наведених відповідачем у його відзиві та здійснювати оцінку доказів. Такими процесуальними правами прокурор в адміністративному процесі не наділений.
У свою чергу відповідач є юридичною особою, яка має самостійну процесуальну дієздатність, тобто здатний особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (ч. 2 ст. 43 КАС України). Процесуальна дієздатність в даному випадку здійснювалась відповідачем у формі подання відзиву на позовну заяву позивача.
Допущення уповноваженим органом будь-яких процесуальних недоліків (помилок) при реалізації своїх процесуальних прав саме по собі не свідчить про неналежне здійснення ним захисту інтересів держави, що в розумінні статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дало б прокурору право на представництво цього органу в суді, оскільки неналежне оформлення відзиву не позбавляє уповноважений орган процесуальної дієздатності.
Згідно із Рекомендаціями Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону», у яких щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені й ефективні органи.
Консультативна рада європейських прокурорів (далі - КРЄП), створена Комітетом міністрів Ради Європи 13 липня 2005 року, у Висновку № 3 (2008) «Про роль прокуратури за межами сфери кримінального права» наголосила, що держави, у яких прокурорські служби виконують функції за межами сфери кримінального права, мають забезпечувати реалізацію цих функцій згідно з такими, зокрема, принципами: діючи за межами сфери кримінального права, прокурори мають користуватися тими ж правами й обов'язками, що й будь-яка інша сторона, і не повинні мати привілейоване становище у ході судових проваджень (рівність сторін); обов'язок прокурорів обґрунтовувати свої дії та розкривати ці причини особам або інститутам, задіяним або зацікавленим у справі, має бути встановлений законом.
Згідно з пунктом 2 Рекомендації CM/Rec (2012)11 щодо ролі державних прокурорів за межами системи кримінального судочинства, прийнятої Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2012 року, обов'язками та повноваженнями прокурора за межами системи кримінального провадження є представництво загальних та громадських інтересів, захист прав людини та основоположних свобод, а також підтримка верховенства права. При цьому обов'язки та повноваження прокурорів за межами кримінального судочинства мають завжди встановлюватися та чітко визначатися у законодавстві (пункт 3 цієї Рекомендації).
З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб'єкта владних повноважень.
При вирішенні даного питання суд враховує, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01.04.2010; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, №42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15.01.2009). Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
За такого правового регулювання, враховуючи відсутність належної аргументації та доказів невчинення, на думку прокурора, уповноваженими суб'єктами Державної служби геології та надр України, відповідних дій, беручи до уваги предмет спору, характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні повідомлення Офісу Генерального прокурора про вступ у справу у зв'язку з його необґрунтованістю.
Вказана правова позиція також викладена, зокрема в ухвалі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №320/1419/19.
Керуючись статтями 53, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити Офісу Генерального прокурора в задоволенні повідомлення про вступ у справу №640/7500/21.
Ухвала згідно зі статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Амельохін