Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
16 липня 2021 р. Справа №200/7999/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
23 червня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати неправомірною відмову Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області у нарахуванні і виплаті разової грошової допомоги до 05 травня за період 2017 - 2021 років як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у розмірі 31699 грн.;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області нарахувати і виплатити разову грошову допомогу до 05 травня за період 2017 - 2021 років як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум, а саме у розмірі 31699 грн.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали, а саме позивачу необхідно було:
- в позовній заяві правильно зазначити місцезнаходження відповідача, яке б відповідало даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- привести зміст позовних вимог у відповідність до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: в позовній вимозі про визнання неправомірною відмову зазначити особу, якої вона стосується та права якої, на думку позивача, порушені такими діями; в позовній вимозі зобов'язального характеру зазначити особу, щодо якої слід зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії;
- до позовної заяви з усунутими недоліками додати її копію, а також копії доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи;
- копії документів, які додані до позовної заяви, скріпити власноручним підписом позивача (його представника);
- до позовної заяви додати обґрунтовану заяву про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними з доказами в підтвердження обґрунтування в частині позовних вимог, що стосуються разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 - 2020 роки.
З розписки, що надійшла до суду, вбачається, що позивач отримала копію зазначеної ухвали 02 липня 2021 року.
Між тим недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк в повному обсязі усунені не були.
Так, позивач подала клопотання (заяву) про поновлення строку звернення до суду з позовом, яке обґрунтовувала тим, що порушення своїх прав, свобод чи інтересів у частині виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2017-2021 роки дізналася із засобів масової інформації. З 2018 року по 2021 рік знаходилася в декретній відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_2 . Не могла передбачити, що орган держави, в даному випадку Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області, який покликаний захищати права та законні інтереси громадян у сфері соціального забезпечення, може ці права порушувати.
До клопотання додана копія свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_1 дитини.
Розглянувши клопотання суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності».
Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає, що строк звернення до суду з позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (якщо не встановлено інше). Поновлення пропущеного процесуального строку можливо лише в разі наявності поважних причин його пропуску, підтверджених документально (частина 1 статті 121, частина 6 статті 161 Кодексу).
Так, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Встановлення строків звернення до суду з позовом законом передбачено з метою дисциплінування позивачів як учасників судового процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Відповідно до частини четвертої статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Верховний Суд в постанові від 06 лютого 2018 року в справі №607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з таким позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач повинна була дізнатися ще у квітні 2017 року, у квітні 2018 року, у квітні 2019 року та, відповідно, у квітні 2020 року - коли їй було виплачено разову грошову допомогу до 05 травня 2017 року, до 5 травня 2018 року, до 5 травня 2019 року та, відповідно, до 5 травня 2020 року, як вона зазначала, у меншому розмірі, ніж встановлений Законом. Перебіг шестимісячного строку звернення до суду з позовом щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, з урахуванням положень частини четвертої статті 171 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», розпочався 01 жовтня 2017, 2018, 2018, 2019 та, відповідно 2020 року та закінчився 31 березня наступного року за кожним з цих років. А до суду з позовом вона звернулася 23 червня 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з позовом, що встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене посилання позивача про те, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації (у квітні 2021 року, як вона зазначала в позові) є неприйнятними.
Інші вказані позивачем у клопотанні обставини є також неприйнятними з огляду на те, що з доданого до клопотання свідоцтва про народження дитини вбачається лише факт народження позивачем дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому докази перебування саме позивача у відпустці по догляду за дитиною до клопотання не додані.
Крім того, у клопотанні не наведені обставини, які унеможливили звернення позивача до суду починаючи з квітня 2017 року до 15 січня 2019 року та після вказаної дати до 23 червня 2021 року - дати звернення до суду з позовом, які б були підтверджені відповідними доказами.
Крім того, сам по собі факт перебування у відпустці по догляду за дитиною не є тією самостійною обставиною, яка унеможливлює звернення до суду за захистом порушених прав.
З огляду на наведене зазначені позивачем обставини є недостатніми для поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом.
В позові позивач також посилалася на те, що з метою поновлення свого порушеного права вона звернулася до Управління соціального захисту населення Покровської державної адміністрації Донецької області та до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації з вимогою виплатити їй як учаснику бойових дій недоплачену суму допомоги, а після отримання відповідей від 17 травня 2021 № Ш-11-11 та, відповідно, від 20 травня 2021 року № Ш-0498-5.1.8-585 звернулася до суду.
Між тим, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у межах спірних правовідносин не передбачає досудового врегулювання спору шляхом звернення до органу з питань соціального захисту населення з заявою (скаргою) з приводу щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону.
У зв'язку з викладеним звернення позивача до органу з питань соціального захисту населення із заявою про перерахунок та доплату щорічної допомоги до 5 травня за 2017 - 2020 роки, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів, на підставі рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у межах спірних правовідносин не є обов'язковим та не може вважатись досудовим порядком вирішення спору.
Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20.
Єдиним способом захисту порушеного права у цьому випадку є звернення до суду.
Отже, звернення до відповідача щодо перерахунку спірної допомоги та отримання на таке звернення листа відповідача не змінює часу, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року в справі №127/15035/17, від 31 березня 2021 в справі № 240/12017/19.
Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 міститься у відкритому доступі на сайті Конституційного Суду України, а рішення Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та позивач могла дізнатися про їх зміст та передбачити наслідки пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Отже, клопотання про поновлення пропущеного шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. Докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.
З огляду на наведене підстави, вказані у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, судом визнані неповажними.
Вказані обставини унеможливлюють відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява повертається позивачеві.
Керуючись частиною 2 статті 123, частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 16 липня 2021 року.
Суддя Т.В. Логойда