Україна
Донецький окружний адміністративний суд
08 липня 2021 р. Справа№200/6806/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд: у складі - головуючого судді - Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Кононенко І.Ю.,
за участю:
позивача - особисто,
представника відповідача - Ковальчука О.І.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової прокуратури об'єднаних сил про:
визнання протиправним та скасування наказу виконувача обов'язків військового прокурора об'єднаних сил від 11 червня 2020 року № 347к, яким майора юстиції ОСОБА_1 , звільненого з військової служби на підставі підпункту “г” пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 15 червня 2020 року звільнено з посади начальника відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері військової прокуратури об'єднаних сил, виключено зі списків особового складу військової прокуратури об'єднаних сил, усіх видів забезпечення та направлено особову справу до Краматорського міського військового комісаріату;
поновлення ОСОБА_1 на відповідній (рівнозначній) посаді в органі прокуратури України (ідентифікаційний код 39969443) з 15 червня 2020 року;
стягнення з військової прокуратури об'єднаних сил (ідентифікаційний код 39969443) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 15 червня 2020 року до дня винесення судового рішення (поновлення на посаді).
В обґрунтування позову вказав на безпідставність звільнення із займаної посади з огляду на відсутність проведення реорганізації чи ліквідації військових прокуратур регіонального рівня, в тому числі прокуратури об'єднаних сил з метою забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері. Наказ про звільнення не містить посилань на норми Закону України «Про прокуратуру», на підставі яки позивача звільнено з посади прокурора, що у свою чергу ставить позивача у стан правової невизначеності, оскільки його зміст не дозволяє встановити дійсні підстави звільнення. Звільнення позивача з військової служби не може слугувати підставою для звільнення з органів прокуратури.
31 серпня 2020 року за вх. №36039/20 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено, що позивач не працював у військовій прокуратурі об'єднаних сил в розумінні КЗпП України, а проходив військову службу, його звільнення з військової служби (з посади, на якій вій її проходив), має відбуватися насамперед відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру». Позивач виявив бажання звільнитися з військової служби, про свідчить аркуш бесіди, в якому наголошено, що останній продовжувати військову службу в Збройних силах України та проходити службу у військовому резерві не бажає. Жодних норм стосовно продовження перебування на посаді військового прокурора, у разі дострокового розірвання контракту та припинення військової служби, Закон не передбачає.
16 січня 2021 року за вх. №1803/21 надійшла відповідь на відзив, за змістом якої зазначено, що на військовослужбовців, у тому числі відряджених до Генеральної прокуратури України, поширюються всі гарантії, передбачені трудовим законодавством. Звільнення позивача з військової служби не може слугувати підставою для звільнення з органів прокуратури.
25 вересня 2021 року за вх. №40507 від представника відповідача надійшли письмові заперечення за змістом яких зазначено, що доводи позивача про те, що його звільнення повинно було відбуватися виключно з підстав та порядку, передбаченому Законом України «Про прокуратуру», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 провадження справі відкрито, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.09.2020 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10 грудня 2020 року зупинено провадження у справі №200/6806/20-а за позовом ОСОБА_1 до Військової прокуратури об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі №3/116 (20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-IX (зі змінами).
В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Дмитрієва В.С. для розгляду адміністративної справи №200/6806/20-а.
Ухвалою від 19 квітня 2021 року прийнято справу до провадження, призначено підготовче засідання на 18 травня 2021 року.
Усною ухвалою 18 травня 2021 року відкладено підготовче засідання на 8 червня 2021 року.
Ухвалою суду від 8 червня 2021 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову та надав пояснення аналогічним тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Згідно послужного списку ОСОБА_1 з 14 квітня 2012 року прийнятий на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком на 5 років і відряджений до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.
Наказом Військової прокуратури Миколаївського гарнізону Південного регіону України №7о/с від 14 травня 2012 року позивача призначено помічником військового прокурора.
Наказом Міністра оборони України від 26 липня 2012 року №599 ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів.
Наказом прокурора Південного регіона України від 14 серпня 2012 року №71 позивача звільнено з посади, з 14 серпня 2012 року виключений із списків особового складу військової прокуратури Миколаївського гарнізону усіх видів забезпечення та направлений для постановки на облік до Центрально-Миколаївського РВК м. Миколаєва.
Відповідно до наказу Міністра оборони України від 2 лютого 2015 року №61 із ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби строком на 5 років із відрядженням до Генеральної прокуратури України.
З лютого 2015 року позивач проходив військову службу в органах військової прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах.
Згідно рішення №61 від 2 квітня 2020 року кадрової комісії №1 ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 68 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, у зв'язку з чим позивач не успішно пройшов атестацію.
Так, вищенаведене рішення представником відповідача було надіслане на адресу суду 6 липня 2021 року, тобто після закінчення підготовчого провадження у справі. Разом з тим, та обставина, що позивач не успішно пройшов атестацію не була спірною між сторонами під час підготовчих засідань, тому з метою повного та всебічного розгляду справи суд вважає за можливим залучити в якості доказу вказане рішення.
Відповідно до аркушу бесіди від 27 квітня 2020 року майор юстиції ОСОБА_1 не виявив бажання проходити службу в Збройних Силах України.
Наказом Міністра оборони України від 22 травня 2020 року №221 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Наказом Військової прокуратури об'єднаних сил від 11 червня 2020 року №347к майора юстиції ОСОБА_1 , звільненого з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), з 15 червня 2020 року звільнено з посади начальника відділу представництва інтересів держави, протидії корупції у військовій сфері військової прокуратури об'єднаних сил. Підстава: наказ Міністра оборони України від 22 травня 2020 року №221.
25 вересня 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX (далі - Закон №113-ІХ), яким запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Приписами статті 27 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII (далі в редакції до 25 вересня 2019 року) встановлено, що військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.
Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.
Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням № 1153/2008.
Отже, на позивача в період його призначення та увільнення з органів прокуратури та на час його проходження військової служби у військовій прокуратурі розповсюджувалася дія Закону № 2232-XII та Положення № 1153/2008.
Суд звертає увагу, що позивач в період його призначення та звільнення проходив військову службу, був звільнений з військової служби у зв'язку із скороченням штатів згідно наказу Міністра Оборони України.
Відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ та п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗС України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцям ЗС України.
Згідно п. 9 цього Положення військовослужбовці ЗС України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
Згідно з ч.4 ст. 27 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ, військовими прокурорами призначалися громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення з ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.
Військові посади військових прокуратур передбачені Указом Президента України від 22.09.2014 року №737/2014 «Про перелік посад військових прокурорів і слідчих військових прокуратур та граничних військових звань за цими посадами».
За змістом даного Указу Президента України військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом №1697-VІІ і проходять військову службу відповідно до Закону №2232-ХІІ та інших законодавчих актів України.
Таким чином, військовослужбовці на посадах прокурорів військових прокуратур при здійсненні своїх повноважень керуються положеннями Закону №1697-УІІ. Водночас призначення та звільнення, а також вирішення інших питань, пов'язаних з проходженням військової служби, у т.ч. соціальних гарантій здійснювалось відповідно до Закону №2232-ХІІ та інших законодавчих актів, які передбачають гарантії та види забезпечення для осіб офіцерського складу ЗС України.
Згідно з ч.1 ст. 51 Закону №1697-УІІ визначено, що військовослужбовці можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв'язку з переведенням на інші посади в органах прокуратури України або за власним бажанням.
Суд зазначає, що переведення на інші посади в органах прокуратури відбувається у порядку, передбаченому розділом V «Порядку зайняття посади прокурора та порядок звільнення прокурора з адміністративної посади» Закону №1697-VІІ.
Відповідно до частини 7 ст. 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому Положенням про проходження військової служби у ЗС України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформ органів прокуратури» №113-ІХ передбачено початок роботи Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур, проведення атестації усіх прокурорів та слідчих органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають вказані посади у Генеральній прокуратурі, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах та переведення їх на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі їх успішного проходження.
Отже, з метою реалізації Законом №113-ІХ заходів в органах прокуратури, починаючи з жовтня 2019 року відбулися структурні та кадрові зміни.
Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора №66 від 5 лютого 2020 року юридичну особу Військову прокуратуру об'єднаних сил перейменовано у Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил (на правах обласних прокуратур) без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи.
Військовим прокурорам Центрального, Південного, Західного регіонів та об'єднаних сил розпочати роботу з підготовки до звільнення військовослужбовців військових прокуратур з військової служби з додержанням вимог законодавства у сфері проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Підпунктом «г» п.2 ч.5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Підпунктом 1 п. 226 Положення встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у т.ч. при ліквідації (розформуванні), реорганізації військових частин або державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів.
За змістом п. 245 Положення, звільнення з військової служби військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, навчальних закладів, здійснюється посадовими особами, зазначеними у п. 153 Положення (у даному випадку Міністерством оборони), за поданням керівників державних органів, підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, до яких вони відряджалися, без зарахування в розпорядження Міністерства оборони України.
Днем закінчення військової служби є день, зазначений у наказі про звільнення з посади і в державних органах, до яких вони були відряджені.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у зв'язку з припиненням правовідносин, пов'язаних з проходженням військової служби, припиняються і правовідносини із Військовою прокуратурою об'єднаних сил, так як позивач є військовослужбовцем та був відряджений до Генеральної прокуратури України.
Згідно з ч.3 ст.16 Закону України «Про прокуратуру», прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Як встановлено судом, на момент звільнення позивач не працював у Військовій прокуратурі об'єднаних сил, а проходив військову службу.
Окрім того, суд звертає увагу, що правовідносини з приводу проходження військової служби позивачем не є трудовими відносинами, а тому КЗпП України щодо порядку звільнення з військової служби на позивача не розповсюджуються.
Оскільки позивач проходив військову службу, його звільнення з військової служби з посади, на якій він проходи службу, має відбуватися з дотриманням Закону України №2232-Х-ІІ.
З цих підстав, суд не вбачає підстав для поновлення позивача на посаді до органів прокуратури, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки позивача було звільнено з військової служби відповідно до п. «г» п.2 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Також суд вважає неприйнятними посилання позивача на порушення відповідачем вимог ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» в частині звільнення з адміністративної посади його як начальника відділу має повноваження тільки Генеральний прокурор України. Позивача звільнено зі служби з органів прокуратури, тому вказані норми Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
У задоволені позову ОСОБА_1 до Військової прокуратури об'єднаних сил про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 8 липня 2021 року, повний текст рішення виготовлений 16 липня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пункту 3 розділу VІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв