Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
16 липня 2021 р. Справа №200/8541/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Циганенко А.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т. Миру, буд. 70, ЄДРПОУ 41336065) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
06 липня 2021 року засобами поштового зв'язку позивач, ОСОБА_1 , подав до суду адміністративний позов до відповідача, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо не здійснення перерахунку виплат заборгованості щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій незаконними;
- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік позивачу, як учаснику бойових дій, у розмірі 6800,00 гривень;
- зобов'язати відповідача виплатити заборгованість щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік позивачу, як учаснику бойових дій, у розмірі 7354,00 гривень;
- зобов'язати відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій. Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно до 5 травня має виплачуватись разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком. Однак, у 2020-2021 роках позивачу виплачена щорічна разова грошова допомога до 5-го травня в розмірі меншому, ніж це передбачено законом.
Згідно з частиною 2 статті 171 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись з позовною заявою, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 1 статті 123 КАС України).
Позивач просить поновити строк звернення до суду. Поважність причин пропуску строку звернення до суду позивач обґрунтовує тим, що 30 червня 2021 року отримав відповідь відповідача із якої дізнався про порушення прав на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. На думку позивача, законодавством не передбачено строку звернення до відповідача щодо перерахунку та виплати заборгованості учасникам бойових дій до 5 травня.
При вирішенні питання про обґрунтованість заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
За приписами статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 120 КАС України).
Згідно з частиною 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини (далі - «ЄСПЛ»).
Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення у справі «Мельник проти України»).
З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі». У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
У контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Оцінюючи доводи позивача, які ним наведені в якості поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, суд виходить з наступного.
Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII) у межах спірних правовідносин не передбачає досудового врегулювання спору шляхом звернення до органу з питань соціального захисту населення з заявою (скаргою) з приводу щорічної виплати разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону.
У зв'язку з викладеним звернення позивача до органу з питань соціального захисту населення з заявами про перерахунок та доплату щорічної допомоги до 5 травня за 2020 рік у межах спірних правовідносин не є обов'язковим та не може вважатись досудовим порядком вирішення спору.
Аналогічна правова позиція щодо досудового врегулювання спору висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20.
Єдиним способом захисту порушеного права у цьому випадку є звернення до суду.
Той факт, що, як зазначив позивач, про підстави невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в повному розмірі позивач дізнався з листа відповідача від 12 травня 2021 року не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 (справа №127/15035/17), в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19).
Статтею 17-1 Закону №3551-XII передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, позивач помилково вважає, що законодавством не передбачено строку звернення до відповідача щодо перерахунку та виплати заборгованості учасникам бойових дій до 5 травня
Отже, початок перебігу процесуального строку для звернення до суду для вирішення спору щодо разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік слід обчислювати з 01 жовтня 2020 року. Шестимісячний строк для звернення до суду закінчився 31 березня 2021 року.
Дана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 (справа №127/15035/17), в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19).
Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 міститься у відкритому доступі на сайті Конституційного Суду України, а рішення Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі № 440/2722/20 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому позивач міг дізнатися про їх зміст та передбачити наслідки пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами щодо нарахування та виплати разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Таким чином, про порушення своїх прав щодо виплати грошової допомоги до 5 травня у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у 2020 році позивач дізнався після отримання такої допомоги у меншому розмірі, а не із листування з відповідачем.
Згідно з висновками Верховного Суду реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Позивачем до суду не додано доказів, які б підтверджували неможливість звернутися до суду з позовом у визначений КАС України строк з поважних причин.
Отже підстави, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду, є неповажними.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вимогами про визнання дій щодо не здійснення перерахунку виплати заборгованості щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та зобов'язання виплатити заборгованість щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік позивачу, як учаснику бойових дій, у розмірі 6800,00 гривень, та доказів поважності його пропуску.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 118, 122, 123, 126, 160, 161, 169, 171, 248, 251, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
підстави, якими ОСОБА_1 обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду, визнати неповажними.
позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви: п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Ухвала постановлена, складена та підписана 16 липня 2021 року.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя А.І. Циганенко