Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 липня 2021 р. Справа№200/2696/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171400, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком;
- скасувати рішення відповідача №0001868 від 04.08.2020 року про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 17.07.1978 року по 19.11.1980 року, з 10.08.1981 року по 31.05.1991 року, з 06.07.1992 року по 12.09.1994 року, з 05.07.2013 року по 23.08.2013 року, з 26.11.2013 року по 21.02.2014 року;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком з 03.08.2020 року з урахуванням зарахованого страхового стажу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу відмовлено в призначенні пенсії, оскільки до загального стажу роботи не були враховані періоди роботи за дублікатом трудової книжки.
Позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії протиправним та таким, що не ґрунтується на законі та порушує його права, за захистом яких він вимушений звертатись до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.03.2021 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.05.2021 року адміністративну справу прийняти до свого провадження суддею Бабаш Г.П., у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді ОСОБА_2
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що управлінням прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу передбаченого частиною 1 статті 26 Закону №1058, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
03.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою №2642 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.08.2020 року №0001868 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого частиною першою ст. 26 Закону №1058.
З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідно до наданих документів страховий стаж заявника складає 13 років 01 місяців 10 днів, до стажу враховані періоди навчання позивача у вищих/середніх навчальних закладах з 01.09.1975 року - 01.07.1978 року, також за даними СПОВ періоди роботи з 01.11.2005 року по 23.11.2005 року, з 01.12.2005 року - 31.12.2005 року, 01.01.2006 року по 30.06.2013 року, з 01.11.2017 року по 16.11.2017 року, з 01.12.2017 року по 30.06.2020 року.
До загального стажу роботи не враховані періоди роботи за дублікатом трудової книжки з 17.07.1978 року по 19.11.1980 року, з 10.08.1981 року по 31.05.1991 року, з 06.07.1992 року по 12.09.1999 року, так як не надані підтверджуючі документи.
29.10.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з заявою, в якій просила повідомити про періоди не зараховані до її страхового стажу, зазначивши документи необхідні від неї для зарахування відповідних періодів роботи до стажу.
Листом №8577-8774/Х-02/8-0500/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача, що рішенням управління від 04.08.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст. 26 Закону №1058.
Оскільки до заяви про призначення пенсії позивачем було надано дублікат трудової книжки, зазначені в ньому періоди роботи можуть бути зараховані до страхового стажу на підставі документів, які містять відомості про періоди роботи, що передбачено п. 3 Постанови №637.
Додатково управлінням було повідомлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» м. Донецьк належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Будь-який документ, виданий органами, розташованими на території непідконтрольній українській владі, є недійсним та не створює правових наслідків.
Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови в призначені пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно - правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно ст.11 даного Закону України загальнообов'язковому державному пенсiйному страхуванню пiдлягають: громадяни України, iноземцi (якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами, згода на обовязковiсть яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, створених вiдповiдно до законодавства України, незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання, у фiлiях, представництвах, вiддiленнях та iнших вiдокремлених пiдроздiлах цих пiдприємств та органiзацiй, в обєднаннях громадян, у фізичних осiб пiдприємцiв та інших осiб (включаючи юридичних та фiзичних осiб пiдприємцiв, якi обрали особливий спосiб оподаткування (єдиний податок, фiксований сiльськогосподарський податок) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на iнших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених пiдприємствах, в установах, органiзацiях чи у фiзичних осiб за договорами цивiльно-правового характеру.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами за Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року №2148-VIII) мають право на призначення за віком особи після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 25 років.
Відповідно до п.2 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. У відповідності до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року визначений перелік документів, що надаються до заяви про призначення пенсії. Зокрема це документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пунктом 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фону України №22-1 від 25.11.2005 р. (з наступними змінами), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Порядком підтвердження наявного трудового стажу визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 в період з 17.07.1978 року по 19.11.1980 року позивач працював у структурному підрозділі Будівельне управління «Промбуд-2» колективного підприємства «Трест Донецькметалургбуд»; з 10.08.1981 року 31.05.1991 року У акціонерному товаристві закритого типу «Золоте руно» м. Донецьк; з 06.07.1992 року по 12.09.1994 року у Акціонерному товаристві «Норд» м. Донецьк.
Відповідно до змісту рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.08.2020 року №0001868 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком, оскільки до заяви про призначення пенсії позивачем було надано дублікат трудової книжки, а зазначені в ньому періоди роботи можуть бути зараховані до страхового стажу на підставі документів, які містять відомості про відповідні періоди роботи.
Суд звертає увагу на те, що порядок ведення трудових книжок працівників регламентує Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з пункту 1.3 Інструкції при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктом 2.2 Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Розділом 5 Інструкції визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам.
Так, згідно з пунктом 5.1 Інструкції особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Відповідно до пункту 5.2 Інструкції дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Пунктом 5.3 Інструкції якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Згідно з пунктом 5.5 Інструкції якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї).
При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки.
З огляду на зміст вищевказаних положень Інструкції, перевірку наявності первинних документів для внесення записів про роботу у період до дати оформлення дубліката трудової книжки та належність оформлення таких документів здійснює підприємство за останнім місцем роботи працівника, яке оформлює дублікат трудової книжки. Наявність чи відсутність належно оформлених документів впливає на повноту записів про стаж роботи по окремих періодах роботи. Інструкція не містить будь-яких положень щодо здійснення такої перевірки іншими особами, відмінними від підприємства, яке оформлює дублікат трудової книжки.
В даному випадку дублікат трудової книжки ОСОБА_1 оформлений відповідно до вимог Інструкції, оскільки дублікат містить інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працювала позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнята на роботу та звільнена.
Таким чином, за наявності у позивача основного документу, що підтверджує стаж роботи та відповідного запису у ній, відсутні підстави та необхідність у підтвердженні стажу роботи позивача відповідно до Постанови КМУ № 637.
Суд звертає увагу на те, відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, зазначає про не подання їм підтверджуючих документів у разі звертаючись з дублікатом трудової книжки, проте в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за №8577-8774/Х02/8-0500/20 йдеться про недійсність довідок, виданих органами, які діють на непідконтрольній українській владі території.
Тобто ПФУ ставить позивача в положення правової невизначеності, оскільки вимагає довідки про підтвердження відповідного стажу.
Крім того, з рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 04.08.2020 року №0001868 вбачається про не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача з 06.07.1992 року по 12.09.1999 року, проте як вбачається з трудової книжки, позивач саме в період з 06.07.1992 року та по 12.09.1994 року, працював у Акціонерному товаристві «Норд» м. Донецьк.
Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України №1058 та п. 4.2 Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Частиною 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
З врахуванням наведених обставин та норм чинного законодавства судом було встановлено, що стаж роботи позивача з 17.07.1978 року по 19.11.1980 року, з 10.08.1981 року по 31.05.1991 року, з 06.07.1992 року по 12.09.1994 року, визначений у його трудовій книжці, підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо вимог позивача про зарахування до загального стажу періодів роботи з 05.07.2013 року по 23.08.2013 року та з 26.11.2013 року по 21.02.2014 року, суд зазначає наступне.
З оскаржуваного рішення вбачається про врахування відповідно даних СПОВ періодів роботи позивача з 01.11.2005 року по 23.11.2005 року, з 01.12.2005 року - 31.12.2005 року, 01.01.2006 року по 30.06.2013 року, з 01.11.2017 року по 16.11.2017 року, з 01.12.2017 року по 30.06.2020 року.
Проте судом не зрозуміло, чому відповідачем не враховано періоди роботи позивача з 05.07.2013 року по 23.08.2013 року у комунальному підприємстві «Жилавтосервіс-Керч», Автономна республіка Крим м. Керч, з 26.11.2013 року по 21.02.2014 року у комунальному підприємстві «Войковець», Автономна республіка Крим м. Керч, які підтверджуються записами трудової книжки позивача.
Одним з визначальних критеріїв є прийняття рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Жодних доводів щодо не зарахування вищезазначеного періодів роботи відповідачем не наведено.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 03.08.2020 року, суд зазначає наступне.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, в частині визнання протиправним та скасування рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №0001868 від 04.08.2020 року про відмову в призначенні, зобов'язання Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 03.08.2020 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 17.07.1978 року по 19.11.1980 року у структурному підрозділі Будівельне управління «Промбуд-2» колективного підприємства «Трест Донецькметалургбуд, з 10.08.1981 року 31.05.1991 року у акціонерному товаристві закритого типу «Золоте руно» м. Донецьк, з 06.07.1992 року по 12.09.1994 року у Акціонерному товаристві «Норд» м. Донецьк.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 10, 139, 242, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171400, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №0001868 від 04.08.2020 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Костянтинівсько-Дружківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2020 року про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 17.07.1978 року по 19.11.1980 року у структурному підрозділі Будівельне управління «Промбуд-2» колективного підприємства «Трест Донецькметалургбуд», з 10.08.1981 року 31.05.1991 року у акціонерному товаристві закритого типу «Золоте руно» м. Донецьк, з 06.07.1992 року по 12.09.1994 року у Акціонерному товаристві «Норд» м. Донецьк.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42171400, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціолковського, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) суму судового збору у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш