Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 липня 2021 р. Справа№200/6798/21
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
02 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі за текстом - Управління ФСС), в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у задоволенні запиту про доступ до публічної інформації та зобов'язати відповідача надати повну та достовірну інформацію, що запитувалася у адвокатському запиті від 11.05.21 з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11 травня 2021 року, з урахуванням раніше отриманої інформації, звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив: 1) надати копію документу, відповідно до якого Управлінням ФСС замовлені кошти у розмірі 156540,76 грн. для забезпечення виплат особі, якій надається правова допомога; 2) копію відповіді на документ, відповідно до якого управлінням замовлені кошти у розмірі 156540,76 грн. для забезпечення виплати особі, якій надається правова допомога. Тобто, такий документ буде містити інформацію, коли надійдуть відповідні кошти у якості відповідного фінансування або така відповідь буде містити відмову у проведені фінансування відповідної виплати; 3) якщо управління з 01.03.2021 року та надалі не проводить нарахування та виплату відповідних сум на користь особи, якій надається правова допомога, прошу надати додаткові пояснення, щодо не проведення виплат особі, якій надається правова допомога. У тому числі прошу надати відповідні документи, які є підставою для невиплати особі які надається правова допомога страхових виплат з березня 2021 року та надалі.
На думку позивача, у наданій відповіді від 17.05.2021 року, відповідач протиправно відмовив у наданні вищевказаної інформації із посилання на те, що така інформація є службовою, оскільки це повністю суперечить Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також, позивач послався на відповідну практику Верховного суду у подібних правовідносинах, яка свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав з даним позовом.
Відповідно до розпорядження від 09.06.2021 року № 21, у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Череповського Є.В. здійснено повторний автоматичний розподіл справи, в результаті якого остання передана на розгляд судді Лазарєву В.В. (а.с. 77).
14.06.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі із вирішенням розглядати її у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що постановлена ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача. Також, судом витребувана додаткові докази з відповідача.
Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 16.06.21, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
09 липня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Управління ФСС зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.20 у справі № 200/7861/20-а задоволено частково позовну заяву ОСОБА_2 . Суд скасував декілька постанов відділення ВД Фонду в м. Красний лиман та зобов'язав Управління ФСС нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати за період починаючи з липня 2016 року. Означене судове рішення набуло законної сили 18 лютого 2021 року, відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2021 та виконане органом Фонду в повному обсязі, а саме здійснено нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01 липня 2016 року по дату набранням рішенням законної сили, тобто, до 28.02.2021 включно.
На думку відповідача, адвокат Макаров В.М., незважаючи на повне виконання органом Фонду судовою рішення, виходить за межі наданих йому Законом повноважень вимагає листи органу Фонду щодо замовлення коштів на фінансування страхових виплат потерпілому, тобто, по суті, намагається отримати службову інформацію Управління ФСС.
Також, представник Управління ФСС зазначає, що для продовження раніше призначених страхових виплат внутрішньо переміщена особа має подати певний перелік документів. Але відповідного звернення від потерпілого не надходило. Більш того, під час розмови представника органу Фонду з потерпілим ОСОБА_2 щодо виконання судового рішення від 17.11.2020 по справі 200/7861/20-а за допомогою Viber в режимі відеозв'язку (оператор «Фенікс») останнім не було висловлено ані жодного невдоволення, ані надано будь-якої заяви (усно).
Окрім того, відповідач, посилаючись на приписи абз. 3 ч. 1 ст. 24 Закону № 5076-VI, зазначає, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.
На думку відповідача в даному випадку має місце суперечність між якимись особистими інтересами адвоката Макарова В.М. та його професійними правами і обов'язками, перевищення останнім своїх повноважень та спроба зловживання правами, наданими йому Законом № 5076-VI.
Враховуючи вищенаведене, представник відповідача вважає, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
У відповідності до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є адвокатом, що підтверджується копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4465 (а.с. 62).
Згідно ордеру серії АН № 1016370 позивач надає правничу допомогу ОСОБА_2 в тому числі здійснює представництво інтересів останнього у будь-яких органах Фонду соціального страхування України (а.с. 64).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.20 у справі № 200/7861/20-а частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 . Суд визнав протиправними та скасував декілька постанов відділення ВД Фонду в м. Красний лиман та зобов'язав Управління ФСС нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати за період починаючи з липня 2016 року. Рішення набрало законної сили 18.02.2021 року. (а.с. 34-40).
11 травня 2021 року, з урахуванням раніше отриманої інформації від 24.03.21 щодо замовлення Управлінням ФСС коштів на виконання рішення (а.с. 53), позивач звернувся до відповідача з адвокатським запитом, в якому просив: 1) надати копію документу, відповідно до якого Управлінням ФСС замовлені кошти у розмірі 156540,76 грн. для забезпечення виплат особі, якій надається правова допомога; 2) копію відповіді на документ, відповідно до якого управлінням замовлені кошти у розмірі 156540,76 грн. для забезпечення виплати особі, якій надається правова допомога. Тобто, такий документ буде містити інформацію, коли надійдуть відповідні кошти у якості відповідного фінансування або така відповідь буде містити відмову у проведені фінансування відповідної виплати; 3) якщо управління з 01.03.2021 року та надалі не проводить нарахування та виплату відповідних сум на користь особи, якій надається правова допомога, прошу надати додаткові пояснення, щодо не проведення виплат особі, якій надається правова допомога. У тому числі прошу надати відповідні документи, які є підставою для невиплати особі які надається правова допомога страхових виплат з березня 2021 року та надалі (а.с. 54-59).
17 травня 2021 року Управлінням ФСС надана відповідь на вищевказаний запит (а.с. 61). Відповідач повідомляє, що станом на 05.05.2021 управлінням виконане рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 200/7861/20-а щодо виплати заборгованості по страховим виплатам, що підтверджує відповідне платіжне доручення.
З приводу причин непроведення нарахування та виплати поточних страхових виплат надалі, зазначено, що страхові виплати внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 будуть здійснюватись після його особистого звернення до будь-якого обласного управління з документами, передбаченими постановою правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 №27 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб».
Стосовно надання інформації щодо замовлення управлінням Фонду в Донецькій області коштів для виплати страхових виплат ОСОБА_2 згідно рішення суду, відповідач, посилаючись на приписи Закону України «Про доступ до публічної інформації», повідомляє, що така інформація, яка міститься в документах внутрішньовідомчої переписки є інформацією з обмеженим режимом доступу та не може бути надана у відповідь на адвокатський запит.
Позивач оскаржує протиправну бездіяльність відповідача щодо відмови у задоволенні запиту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
У відповідності до приписів частин 1 та 2 стаття 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
З огляду на наведені приписи чинного законодавства та враховуючи наявність відповідного ордеру, суд дійшов висновку про наявність в позивача повноважень на представництва інтересів третьої особи у відносинах з Управлінням ФСС.
Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у частині 1 статті 68 Конституції України згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
У відповідності до частиною 2 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
За приписами статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Як передбачено приписами пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № № 5076-VI (далі за текстом - Закон № 5076-VI) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
У відповідності до частини 1 статті 24 Закон № 5076-VI адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.
У відповідності до частини 2 статті 24 Закон № 5076-VI орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (абз. 3 частини 2 статті 24 Закону № 5076-VI).
Правовідносини з приводу розгляду та вирішення звернень громадян, а також обігу наданої у відповідь на такі звернення інформації унормовані, насамперед, приписами Закону України «Про інформацію», Закону України «Про розгляд звернень громадян», Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом також - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2939-VІ публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з приписами статті 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
У відповідності до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу ІІ типового положення «Про про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 24 січня 2017 р. № 6 основним завданням управління є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування та забезпечення дотримання вимог чинного законодавства у цих сферах на території відповідної адміністративнотериторіальної одиниці.
З огляду на вищевикладене, відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" відповідач є розпорядником інформації, пов'язаної з виконанням своїх повноважень.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядники зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
Положеннями статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено види інформації, до якої може бути застосовано обмеження в доступі: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація, та сукупність вимог, дотримання яких є обов'язковим для такого обмеження.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Таким чином, до службової інформації допускається обмеження виключно за умови застосовування сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Враховуючи вищевикладене слід дійти висновку, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях і знаходиться у володінні розпорядників публічної інформації. Така інформація є відкритою і розкривається необмеженому колу осіб. В той же час, до публічної інформації: конфіденційної, таємної та службової, може бути обмежено доступ у разі наявності сукупності обов'язкових умов, визначених у законі.
Як передбачено положеннями частини 1 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф "для службового користування". Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Згідно із приписами частини 3 статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації" перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
У відповідності до частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до ч.2 ст.6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені ст.21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених ч.5 ст.19 цього Закону.
Згідно із приписами статті 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до ст. 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відповідно до положень статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Як передбачено положеннями статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Відповідно до статті 21 Закону України Про інформацію інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені, зокрема, відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Приписами частини 4 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач є розпорядником інформації, якою він володіє, тому при вирішенні питань щодо доступу до інформації має керуватися положеннями Закону України Про доступ до публічної інформації в частині надання відповідної інформації за запитами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідач відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації (документів) із посиланням на те, що остання є інформацією з обмеженим режимом доступу та не може бути надана.
Відповідно до приписів частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Суд зазначає, що відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих трьох підстав трискладового тесту свідчить про відсутність законних підстав для обмеження доступу до інформації, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Частиною 5 статті 6 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Відповідно до приписів частини 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Як передбачено пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов'язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, які становлять зміст "трискладового тесту".
Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів того, що запитувана інформація належить до службової.
Зі змісту направленої відповіді вбачається, що відмовляючи у задоволенні запиту розпорядник не застосовував «трискладового тесту».
Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що Управління ФСС допущено протиправну бездіяльність щодо належного розгляду адвокатського запиту від 11.05.2021 року в частині надання повної інформації на пункти 1 та 2 запиту.
Стосовно пункту 3 запиту, суд дійшов висновку, що відповідачем надана повна та обґрунтована відповідь щодо непроведення нарахування та виплати страхових виплат третій особі з 01.03.21.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність в позивача повноважень на представництво інтересів третьої особи, оскільки: по-перше, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи наявність відповідного ордеру, якій свідчить про наявність повноважень; по-друге, вказана обставина не слугувала підставою для відмови у наданні повної та достовірної інформації на адвокатський запит.
Також, є необґрунтованими посилання відповідача на правові висновки Верховного суду, що викладені у постановах та ухвалах від 17.08.20 у справі № 911/2636/19, від 18.10.18 у справі № 811/1507/18, від 29.05.19 у справі №360/4073/18, від 30.05.19 у справі №808/1914/18, оскільки вказані висновки зроблені у інших правовідносинах та за інших обставин справи.
Взагалі є недоречним посилання відповідача на правові висновки зроблені судами у справах №200/10005/20-а, №200/7391/20-а, 200/4158/20-а, 200/8699/20-а, оскільки останні стосуються суті спірних правовідносин, що виникли між відповідачем та третьою особою.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності та враховуючи, що відповідач не надано позивачу точну та повну інформацію на запит від 11 травня 2021 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно квитанції № 62356 від 02.06.2021 року позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 908,00 грн. та комісія банку 18,53 грн. (а.с. 71).
У відповідності до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Так, у відповідності до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Встановлений законом на 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 270 грн.
Отже, з урахуванням наведеного розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви немайнового характеру становить 908,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає необхідним відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.
Згідно частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Тобто комісія банку за здійснення операції з перерахування судового збору не належить до судових витрат відповідно до статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд вважає, що цей платіж є оплатою послуг банку за переказ грошових коштів. При цьому це не є обов'язком платника при підготовці справи, оскільки наявність комісії залежить від умов надання банком своїх послуг.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо неналежного розгляду адвокатського запиту адвоката Макарова Вадима Михайловича від 11 травня 2021 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області надати ОСОБА_1 достовірну та повну інформацію на запит від 11 травня 2021 року, з урахуванням правової оцінки та висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Свободи, буд. 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.В. Лазарєв