16 липня 2021 року Справа № 160/11825/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Новицького Андрія Сергійовича та ТОВ «Парк Сервіс Группе», третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Новицького Андрія Сергійовича та ТОВ «Парк Сервіс Группе», третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Інспектора з паркування Новицького Андрія Сергійовича;
- скасувати постанову ІД №00410745 від 08.07.2021 про накладення адміністративного стягнення в розмірі 360 грн.. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в режимі фото/відеозйомки за ст.152-1 ч.1 КУпАП.
Дослідивши матеріали позовної заяви, проаналізувавши зміст позовних вимог, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що зазначена вище позовна заява не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій посадової особи та скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, зазначений спір віднесено до предметної підсудності місцевого районного руду, як адміністративного за нормами п.1 ч.1. ст.20 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з п.2 ч.1 ст.29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому, слід зазначити, що судом враховується і рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Враховуючи наведене вище та те, що позовну заяву подано без додержання правил підсудності, встановлених ст.20 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку про необхідність передачі даної адміністративної справи на розгляд до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська.
Керуючись п.2 ч.1 ст.29, ст.ст.243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора з паркування Новицького Андрія Сергійовича та ТОВ «Парк Сервіс Группе», третя особа: Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та скасування постанови - передати на розгляд до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.
Дана адміністративна справа підлягає передачі до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали відповідно до вимог ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська