15 липня 2021 року Справа № 160/4645/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява від ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 21.03.2021 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020 року, на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 21.03.2021 року однією сумою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по цій справі однією сумою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та подати новий грошовий атестат для обчислення пенсії ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що обчислені в/ч НОМЕР_1 розміри грошового забезпечення позивача, а саме посадового окладу та окладу за військове звання станом на 29.01.2020 року є заниженими. З 29.01.2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/6453/18, виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. У той же час пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності 01.01.2017 року, установлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 року №103 (далі - Постанова №103) втратив чинність у зв'язку з набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18. Тобто лише з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 (далі - Постанова №704) у первісній редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою мінімальний розмір заробітної плати в частині визначення мінімального рівня, з якого визначаються розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу - не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили. Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, тому відсутні правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням з використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Отже, застосування застереження, наведеного у дужках пункту 4 Постанови №704 щодо мінімального рівня, з якого визначаються розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу - не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах. Вважаючи протиправним не проведення перерахунку відповідачем з 29.01.2020 року та 01.01.2021 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 07.06.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до в/ч НОМЕР_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, з доказами поважності причин пропуску відповідного строку.
На підставі ухвали суду від 15.07.2021 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних про:
- визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 29.01.2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої виплати грошового забезпечення з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року однією сумою.
Отже, предметом розгляду суду у цій справі є наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 та норми приміток Додатків 1-14 до неї;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 21.03.2021 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої виплати грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 21.03.2021 року однією сумою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку по цій справі однією сумою;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та подати нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 скласти та подати новий грошовий атестат для обчислення пенсії ОСОБА_1 .
Відповідачем отримано копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками, що підтверджується матеріалами справи.
Судом враховано час поштового обігу, проте станом на 15.07.2021 року відзиву та доказів в обгрунтування своєї позиції відповідачем не надано.
На підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до висновку про необхідність вирішення справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Відповідно до пункту 1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №61 від 22.03.2021 року старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас за підпупктом «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року №2232-XII (у зв'язку з закінченням строку контракту) та з 21.03.2021 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
02.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просив провести обчислення, перерахунок та виплату повного грошового забезпечення за заявою з 29.01.2020 року та з 01.01.2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року в 2020 році - 2102 грн.; в 2021 - 2270 грн. Також, просив здійснити внесення змін до грошового атестату та довідки про розміри додаткових видів грошового забезпечення при звільненні.
Листом за вих. №116 від 24.03.2021 року відповідач повідомив, що обрахування складових грошового забезпечення було проведено відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.
Не погодившись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Стосовно здійснення перерахунку грошового забезпечення та доплату від фактично виплачених сум, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Положеннями частин другої - четвертої зазначеної статті закріплено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, якою, зокрема затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Відповідно до пункту 10 цієї Постанови, вона набирає чинності з 01.01.2018 року.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Отже, урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Постановою № 103 внесені зміни до пункту 4 Постанови №704 та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 01.03.2018 року урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Пункт 4 Постанови №704 у редакції Постанови №103 діяв до моменту скасування пункту 6 Постанови №103 - до 29.01.2020 року (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18).
Таким чином, з 29.01.2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Поряд із цим, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Таким чином, з 29.01.2020 року обрахунок розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців мав проводитись шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року.
З 01.10.2020 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 року №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704», якою:
Примітки до додатка 1 Постанови №704 викладено в такій редакції:
« 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
2. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами.
Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.»;
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції:
« 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.
2. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями "генерал-полковник", які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством.
3. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями "старший прапорщик", "старший мічман", "прапорщик", "мічман", "старшина", "головний корабельний старшина", які присвоєні до 1 жовтня 2020 р., зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.».
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 року №1082-IX встановлено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2270,00 грн.
З викладеного слідує, що у період з 01.01.2021 року грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 року у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік". З урахуванням цього показника мала бути обчислена і одноразова грошова допомога при звільненні.
Отже, в цій частині вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, вимога позивача про зобов'язання відповідача до використання відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1 і 14 до Постанови №704 є передчасною, позаяк зі змісту позову вбачається відсутність спору з даного питання і матеріали справи не містять об'єктивних даних про намір в/ч НОМЕР_1 у майбутньому вдатись до порушення прав заявника у цьому питанні.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суми грошового забезпечення та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер. У зв'язку з цим виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав її нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Разом з тим, відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Також за приписами статті 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно статті 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тому стягнення на користь позивача недовиплаченого грошового забезпечення з урахуванням компенсації втрати його частини в зв'язку з несвоєчасною виплатою не відповідає вимогам закону.
Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Проте на час звернення позивача до суду з позовом щодо виплати середнього заробітку передбаченого ст.117 КЗпП України, остаточний розрахунок по виплаті належних позивачу сум не відбувся.
Оскільки виплата та нарахування грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року відповідачем не здійснені, день фактичної виплати не відомий, позовні вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є передчасними.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача скласти та подати нову довідку про розмір грошового забезпечення та новий грошовий атестат, то ці вимоги також заявлені на майбутнє, права позивача в цій частині не порушені відповідачем на момент розгляду справи.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись статтями 242-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення ОСОБА_1 перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх проведених виплат (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, в тому числі вихідної допомоги при звільненні) грошового забезпечення за період з 01.01.2021 року по 21.03.2021 року ОСОБА_1 , з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з врахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар