Копія
23 червня 2021 року Справа № 160/5806/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування ОСОБА_1 до трудового стажу період роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 рік на посаді робітника будівельної бригади;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 з 09.10.2020 року до загального трудового стажу період роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 рік на посаді робітника будівельної бригади та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми пенсії.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про врахування при розрахунку розміру пенсії період його роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 рік на посаді робітника будівельної бригади. Відповідачем було відмовлено у врахуванні вказаного періоду роботи позивача, оскільки в трудовій книжці відсутні дані про кількість встановлених та відпрацьованих трудоднів. Позивач не погоджується з відмовою відповідача у зарахуванні періодів та зазначає, що подана трудова книжка НОМЕР_1 від 13.05.1985 року та архівні довідки дають можливість встановити факт роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року. Зауважено, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила порушення, а не для позивача при врахуванні періодів роботи для розрахунку пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
25.05.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що відповідно до наданих документів позивачем не було надано до Головного управління трудову книжку колгоспника, яка б підтверджувала період роботи в колгоспі “Зоря”. Відомості про роботу ОСОБА_1 у період з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року, як члена колгоспу, внесені до звичайної трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої 13.05.1985 року. При цьому за даними, вказаними у наданих ОСОБА_1 архівних довідках від 30.11.2020 року № 1227 та № 1226, виданих Комунальною установою “Царичанський районний трудовий архів” Царичанської районної ради Дніпропетровської області на ім'я “ ОСОБА_1 ”, зазначено, що в колгоспі “Зоря” Царичанського району, Дніпропетровської області працював “ ОСОБА_1 .”. Крім цього, в архівній довідці від 30.11.2020 року № 1226 зазначається, що прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в господарстві в документах не вказаний. Як свідчать документи, надані ОСОБА_2 , у паспорті серії НОМЕР_2 , виданому 12.06.2002 року, зазначено прізвище, ім'я та по батькові на українській і російській мові відповідно « ОСОБА_1 », « ОСОБА_3 », що має розбіжність з архівними довідками від 30.11.2020 року №1227 та №1226, виданими Комунальною установою “Царичанський районний трудовий архів” Царичанської районної ради Дніпропетровської області. Документи про встановлення факту належності вказаних довідок ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Позивачем не надавались. Зважаючи на зазначене, предметом розгляду Головного управління вказані довідки не були. Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо зарахування до стажу періодів роботи з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року як члена колгоспу, здійснення перерахунку та виплати недоотриманої пенсії є передчасними та не підлягають задоволенню.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 ; позивач є інвалідом 2 групи, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 10.10.2021 року №618961.
З 09.10.2020 року позивач отримує пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
20.01.2021 року позивач звернувся на урядову «гарячу лінію» із заявою з питання можливості зарахувати до стажу роботи період з роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 рік.
Листом від 10.02.2021 року за вих.№4000-1669/Ч-01/8-0400/21 відділом методології та організації роботи із застосування пенсійного законодавства Управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачу про те, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 13.05.1985 року з 21.09.1988 року позивач прийнятий в члени колгоспу (назва колгоспу не вказана) та звільнений з членства колгоспу з 05.06.1993 року. Запис про звільнення завірений печаткою колгоспу «Зоря», відомості про кількість встановлених та відпрацьованих трудоднів відсутні.
В листі зазначено, що для зарахування зазначеного періоду роботи позивачу необхідно надати додаткові підтверджуючі документи.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 рік, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Зазначене у вказаній статті право деталізоване у Законах України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) та від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих; та гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зі статтею 1 Закону №1788, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону №1058 визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається: чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Згідно статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310, та чинних на час розгляду справи (надалі по тексту також - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.
Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_4 від 13.05.1985 року, з 21.09.1988 року ОСОБА_2 було прийнято в члени колгоспу (назва колгоспу не вказана) та звільнений з членства колгоспу з 05.06.1993 року, запис про звільнення завірений печаткою колгоспу «Зоря», відомості про кількість встановлених та відпрацьованих трудоднів відсутні.
Листом за вих. №1225, наданим 30.11.2020 року, комунальною установою «Царичанський районний трудовий архів» Царичанської районної ради повідомлено позивача про те, що відомості про трудову діяльність в архівних документах з кадрових питань (особового складу) колгоспу «Зоря» Царичанського району Дніпропетровської області за 1988, 1992-1993 роки - відсутні.
Листом №01-79-2787/0384-20, виданим 23.11.2020 року Царичанською райдержадміністрацією Дніпропетровської області, вказано, що надати довідки про встановлення мінімуму виходів у колгоспі «Зоря» за 1988, 1991-1993 немає можливості у зв'язку з відсутністю інформації. В документах архівного фонду колгоспу «Зоря» відсутня протоколи від 21.09.1988 року №12 та від 05.06.1993 року №7.
В архівному витязі з протоколу №1 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Зоря» від 31.01.1989 року зазначено: «слухали: рекомендацію правління колгоспу про вступ до членів колгоспу таких товаришів:... ОСОБА_1 -др Гр. (так в документах)... Ухвалили: прийняти даних товаришів до членів колгоспу. Голова здорів: підпис; Секретар зборів: підпис.»
В архівному витязі з протоколу №1 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Зоря» від 31.01.1989 року зазначено: «...Виступив т. ОСОБА_4 з пропозицією зменшити мінімум в/днів жінкам і чоловікам в віці від 55-60 років, та 50-55 років на десять виходів. Цю пропозицію було підтримане з боку уповноважених колгоспників. Ухвалили: мінімум вихододнів на 1989р. затвердити з змінами для різних категорій колгоспників: працездатні чоловіки: 18-55 років - 280в/днів; 55-60 років - 240в/днів; 16-18 років - 180в/днів; чоловіки інвалідам ІІІ групи - 190 в/днів... Ухвалили: правила внутрішнього розпорядку із змінами та доповненнями, та встановлений мінімум вихододнів затвердити. Голова здорів: підпис; Секретар зборів: підпис.»
Архівною довідкою №1227, виданою 30.11.2020 року комунальною установою «Царичанський районний трудовий архів» Царичанської районної ради повідомлено про те, що у книгах обліку праці та нарахування заробітної плати працівникам колгосп «Зоря» Царичанського району Дніпропетровської області значиться « ОСОБА_1 » та визначено заробітну плату позивача.
Архівною довідкою №1226, виданою 30.11.2020 року комунальною установою «Царичанський районний трудовий архів» Царичанської районної ради повідомлено про те, що у книгах обліку праці та нарахування заробітної плати працівникам колгосп «Зоря» Царичанського району Дніпропетровської області значиться « ОСОБА_1 .» і кількість відпрацьованих людино-днів становить: в 1989 році - 291в/дні (при мінімумі - 280в/днів) в 1990 році - 54в/дні (при мінімумі - 280в/днів), 1991 році - 50в/днів (при мінімумі - 280в/днів).
Прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в господарстві в документах не вказаний.
В архівному витязі з протоколу №1 зборів уповноважених колгоспників колгоспу «Зоря» від 27 січня 1990 року зазначено: «...про затвердження правил внутрішнього розпорядку колгоспу на 1990 рік. Ухвалили: правила внутрішнього розпорядку на 19990 рік - затвердити. Виступив: головного економіста т. ОСОБА_5 про затвердження мінімуми вихододнів виходу на роботу для працівників різних категорій: працездатні чоловіки: 18-55 років - 280в/днів; 55-60 років - 240в/днів; 16-18 років - 180в/днів; чоловіки інвалідам III групи - 190 в/днів… голосували: за - одноголосно. Голова зборів: підпис, секретар зборів: підпис».
З поданих позивачем документів, судом встановлено, що в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 13.05.1985 року, яка належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усі записи періоду роботи позивача на посаді робітника будівельної бригади в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року виконано належним чином, відповідно до вимог Інструкції, жодних виправлень, пошкоджень не містять.
Як наслідок, трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.05.1985 року підтверджується період роботи позивача в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року на посаді робітника будівельної бригади.
Докази, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці та архівних довідках відсутні, а тому безпідставно не взяті для призначення пенсії позивачу.
Відтак, суд зазначає,що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на врахування цього періоду роботи, що може вплинути на перерахунок його пенсії з інвалідності, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства чи колгоспу не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до трудового стажу, відповідач вказав виключно на відсутність встановлення та виконання визначеного мінімуму трудоднів.
Суд зазначає, що обов'язок видачі належних довідок із відображенням усіх необхідних відомостей покладено саме на роботодавця.
Згідно з абзацом 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Документи, які б свідчили про невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі в колгоспах з поважних причин, надані позивачем частково та складають в 1989 році - 291в/дні (при мінімумі - 280в/днів) в 1990 році - 54в/дні (при мінімумі - 280в/днів), 1991 році - 50в/днів (при мінімумі - 280в/днів), а інформація за 1988 рік та 1992-1993 роки відсутня в архівній установі.
Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування певних документів, відсутніх не з вини такої особи, збереження яких не може нею контролюватись, тому на цю особу не може покладатись відповідальність за їх збереження.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Стосовно доводів відповідача про те, що у наданих ОСОБА_2 архівних довідках від 30.11.2020 року № 1227 та № 1226, виданих Комунальною установою “Царичанський районний трудовий архів” Царичанської районної ради Дніпропетровської області на ім'я “ ОСОБА_1 ”, зазначено, що в колгоспі “Зоря” Царичанського району, Дніпропетровської області працював “ ОСОБА_1 .”. Як свідчать документи, надані ОСОБА_1 , у паспорті серії НОМЕР_2 , виданому 12.06.2002 року, зазначено прізвище, ім'я та по батькові українською та російською мовами відповідно « ОСОБА_1 », « ОСОБА_3 », що має розбіжність з архівними довідками від 30.11.2020 року №1227 та №1226, виданими Комунальною установою “Царичанський районний трудовий архів” Царичанської районної ради Дніпропетровської області. Документи про встановлення факту належності вказаних довідок ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачем не надавались.
Суд критично ставиться до вказаної позиції відповідача, оскільки з даних документів встановлено, що в колгоспі «Зоря» працював саме позивач, а різниця в написанні імені є наслідком застосування різних мов у документах: російської та української.
Відтак, відповідачем при розгляді документів позивача застосовано надмірний формалізм, що є неприпустимим при розгляді питання зарахування періодів роботи особи.
На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до загального трудового стажу періоду його роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 рік на посаді робітника будівельної бригади, з підстав відсутності архівної довідки про встановлений та вироблений мінімум трудоднів, є неправомірними, оскільки такий стаж роботи підтверджений трудовою книжкою.
Відтак, беручи до уваги, що конституційне право на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд вважає за необхідне відновити порушені права позивача шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу позивача період роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року на посаді робітника будівельної бригади та виплатити недоотримані суми пенсії з 09.10.2020 року.
Ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
На переконання суду, зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Більше того, суд звертає увагу, що жодних інших перешкод та/або недотримання процедури звернення із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням всіх періодів роботи, аніж вирішених в судовому порядку, відповідачем не наведено, а тому, суд приходить до висновку, що позивачем виконані всі передбачені законодавством умови для перерахунку пенсії з урахуванням всіх періодів роботи.
Такий спосіб захисту, на переконання суду, матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії не було встановлено інших підстав для відмови у призначенні пенсії, аніж досліджені та спростовані судом під час розгляду справи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що в п.3.1. Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного, виходячи із аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється, оскільки позивач у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не врахування ОСОБА_1 до трудового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року на посаді робітника будівельної бригади.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 з 09.10.2020 року до загального трудового стажу період роботи в колгоспі «Зоря» з 21.09.1988 року по 05.06.1993 року на посаді робітника будівельної бригади та здійснити перерахунок та виплату недоотриманої суми пенсії.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) В.В. Кальник
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя В.В. Кальник
23.06.2021
Рішення не набрало законної сили 23 червня 2021 р.
Суддя В.В. Кальник