22 січня 2021 року Справа № 160/13411/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) і зобов'язання вчинити певні дії ,-
20.10.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-101106-53 про сплату 29293,44 грн.;
- зобов'язати ГУ ДПС у Кіровоградській області списати заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 03.06.2020 р. у розмірі 29293,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що дійсно 20.06.1995 року ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, проте в подальшому жодних дій щодо включення даних до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вона не вчинювала, а отже її свідоцтво про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності, датоване 1995 роком, вважається недійсним відповідно до п.4 та абз.2 п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2390-VI. Лише 26.05.2020 року дані про фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 з'явились у Єдиному державному реєстрі у зв'язку із реєстрацією припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру. Таким чином, фактично підприємницьку діяльність позивач не здійснює та не отримує доходів від провадження підприємницької діяльності, при цьому, в період нарахування єдиного соціального внеску згідно зі спірною вимогою, вона взагалі не вважалась фізичною особою-підприємцем відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки її свідоцтво про державну реєстрацію вважалось недійсним. Крім того, протягом 2017-2019 років позивач працювала керівником танцювального гуртка та вчителем хореографії та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ) за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального страхового внеску. Отже, позивач у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, тому стягнення ЄСВ ще й з позивача спричинить його подвійну сплату, що є неприпустимим та суперечитиме меті збору ЄСВ. Крім того, оскільки у травні 2020 року був запроваджений порядок списання заборгованості по єдиному соціальному внеску для так званих «сплячих» фізичних осіб-підприємців, які не здійснювали господарську діяльність та не отримували доходи, то 26.06.2020 року позивачем була подана заява вх.№20091/ФОП щодо проведення перевірки, списання несплачених сум недоїмки, нарахованих як платнику єдиного внеску за 2017-2020 роки, та списання штрафних санкцій та пені по єдиному внеску. Однак, відповідач листом №2445/ФОП/11-28-53-08 від 15.07.2020р. повідомив позивачеві, що підстав для списання заборгованості по єдиному внеску у розмірі 29293,44 грн. немає. Не погоджуюсь з прийнятим рішенням податкового органу, ОСОБА_1 звернулась із скаргою від 08.08.2020р. до ДПС України, за результатом розгляду якої листом від 15.09.2020р. №27966/6/99-00-04-05-01-06 ДПС України повідомила її про те, що податковий орган зобов'язаний провести камеральну перевірку, за результатами якої прийняти рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або відповідне вмотивоване рішення. В подальшому, ОСОБА_1 повторно звернулась до ГУ ДПС у Кіровоградській області із заявою щодо розгляду заяви вх.№20091/ФОП від 26.06.2020р. відносно проведення перевірки, списання несплачених сум недоїмки, нарахованих як платнику єдиного внеску за 2017-2020 роки та списання штрафних санкцій і пені по єдиному внеску, проте, листом від 25.09.2020р. №3347/ФОП/11-28-04-14-14 їй було відмовлено. За наведених обставин, на думку позивача, спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020р. №Ф-101106-53 є протиправною та підлягає скасуванню, а також, враховуючи приписи п.915 Розділу VIII Закону №2464 відповідач зобов'язаний провести камеральну перевірку ОСОБА_1 відповідно до поданої нею заяви щодо списання суми недоїмки, нарахованої за період з 01 січня 2017 року по 03 червня 2020 року, за результатами якої прийняти рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року позовна заява була залишена без руху та позивачу надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків шляхом подання до суду: уточненої позовної заяви, в якій зазначити ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також копій цієї уточненої позовної заяви відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі; заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності цих причин.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 26.10.2020 року позивачем подано до суду 17.11.2020 року уточнену позовну заяву в якій зазначено ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій остання просить суд визнати поважними причини пропуску гр. ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду по справі № 160/13411/20 та поновити строк звернення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 строк звернення з позовом до адміністративного суду, також позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/13411/20 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 24.12.2020 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Кіровоградській області детальний розрахунок недоїмки зі сплати єдиного внеску, визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-101106-53 про сплату 29293,44 грн. із зазначенням за які періоди та в яких сумах вона виникла та на підставі чого була нарахована.
05 січня 2021 року до канцелярії суду надійшов відзив ГУ ДПС у Кіровоградській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа - підприємець 20.06.1995 року та перебуває на обліку як платник податків в Олександрійській ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області на загальній системі оподаткування, дата реєстрації платником ЄСВ - 25.06.1995 року; дата реєстрації припинення підприємницької діяльності ФОП за її рішенням 26.05.2020 року. Згідно з даними інформаційної системи податкового органу загальна сума заборгованості позивача станом на 31.01.2020 року становила 29293,44грн. На підставі цих даних ГУ ДПС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101106-53 від 12.02.2020 року на суму 29293,44грн. Так, на дату формування спірної вимоги позивач не перебував у стані припинення підприємницької діяльності, податкова звітність ним не подавалась, доходів останній не отримував, але, враховуючи приписи ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», повинен був сплачувати суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Оскільки така сплата позивачем здійснена не була, відповідачем сформовано спірну вимогу на виниклу заборгованість. Так, контролюючим органом нараховано ФОП ОСОБА_1 зобов'язання зі сплати єдиного внеску із розрахунку: єдиний соціальний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн. (704 грн. * 12 місяців, нараховано єдиний внесок 09.02.2018р. на загальну суму 8448 грн.), за 2018 рік був нарахований єдиний соціальний внесок на загальну суму 9828,72 грн. (за 1 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2018р.; за 2 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2018р.; за 3 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2018р.; за 4 квартал 2018 р. у сумі - 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2019р.) та за 2019 рік на загальну суму 11016,72 грн. (за 1 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.04.2019р.; за 2 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.07.2019р.; за 3 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 19.10.2019р., за 4 квартал 2019 р. у сумі - 2754,18 грн., граничний строк сплати до 21.01.2020р.). Крім того, відповідачем зауважується, що оскільки згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачем припинено підприємницьку діяльність лише 26.05.2020р., а отже статусу платника єдиного внеску позивач позбавлений саме з 26.05.2020р., тому вимога про сплату боргу з єдиного внеску є законною та обґрунтованою. Також відповідачем вказано, що 25.06.2020р. позивач звернувся до Олександрійського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області із заявою (вхід. №20091/ФОП від 26.06.2020), в якій просив провести перевірку та списати борг з ЄСВ за період 2017-2020 роки, проте, ГУ ДПС у Кіровоградській області на вказану заяву позивача надано відповідь (вих. №2445/ФОП/11-28-53-08 від 15.07.2020 року), згідно з якою підстави для списання заборгованості по єдиному соціальному внеску відсутні, оскільки відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням проведено 26.05.2020 року, тобто до набрання чинності Законом України від 13 травня 2020 року №592-ХІ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників (далі - Закон №592), тому положення цього закону на ситуацію позивача не розповсюджуються.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ч.1 ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) 20.06.1995р. була зареєстрована Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області як фізична особа-підприємець (номер державної реєстрації 3228) та з 20.06.1995р. взята на облік як платник податків у Олександрійській ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області (м. Олександрія) (код ДПІ - 1126.).
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006719406 від 03.06.2020р. фізична особа підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 20.06.1995р., при цьому, згідно з даними про реєстраційні дії, включення відомостей про фізичну особу-підприємця здійснено з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним, 31.05.2013р. №24451750000008975.
Також згідно з вищевказаним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006719406 від 03.06.2020р. фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) припинено власну підприємницьку діяльність 26.05.2020р., про що 26.05..2020р. внесено запис в Єдиний державний реєстр номер: 24450060003008975, підстава: власне рішення.
12 лютого 2020 року ГУ ДПС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101106-53, відповідно до якої за ОСОБА_1 станом на 31.01.2020р. обліковується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 29293,44грн.
25.06.2020р. ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського управління ГУ ДПС у Кіровоградській області із заявою (вхід. №20091/ФОП від 26.06.2020), в якій просила провести перевірку та списати борг з ЄСВ за період 2017-2020 роки, з посиланням на приписи п.915 Розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 травня 2020 року №592-ХІ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників (далі - Закон №592).
Листом ГУ ДПС у Кіровоградській області за вих. №2445/ФОП/11-28-53-08 від 15.07.2020 року на вказану заяву позивача надано відповідь, згідно з якою підстави для списання заборгованості по єдиному соціальному внеску відсутні, оскільки відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням проведено 26.05.2020 року, тобто до набрання чинності Законом України від 13 травня 2020 року №592-ХІ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників (далі - Закон №592), тому положення цього закону на ситуацію позивача не розповсюджуються.
Не погоджуючись з такою позицією податкового органу, ОСОБА_1 звернулась із скаргою від 08.08.2020р. до ДПС України, за результатом розгляду якої листом від 15.09.2020р. №27966/6/99-00-04-05-01-06 ДПС України повідомила її про те, що податковий орган зобов'язаний провести камеральну перевірку, за результатами якої прийняти рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або відповідне вмотивоване рішення.
У зв'язку із цим ОСОБА_1 повторно звернулась до ГУ ДПС у Кіровоградській області із заявою щодо розгляду заяви вх.№20091/ФОП від 26.06.2020р. відносно проведення перевірки, списання несплачених сум недоїмки, нарахованих як платнику єдиного внеску за 2017-2020 роки та списання штрафних санкцій і пені по єдиному внеску, проте, листом від 25.09.2020р. №3347/ФОП/11-28-04-14-14 відповідач знову відмовив у проведенні такої перевірки та відповідного списання сум заборгованості з ЄСВ.
Незгода позивача з вищеозначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101106-53 від 12.02.2020р. та відмовою відповідача у проведенні списання сум заборгованості з ЄСВ стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» («Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань») в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці', та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Верховний Суд вже неодноразово вирішував зазначене питання. Зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18) висловлено правову позицію, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
Задля визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
З метою встановлення наявності такого статусу у відповідних осіб, суд звертає увагу на наступне правове регулювання.
01 липня 2004 року набув чинності Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” (у подальшому змінено назву на Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”).
Відповідно до частини першої статті 4 вказаного Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно з частиною першою статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
01 липня 2010 року прийнято Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” №2390-VI (далі - Закон № 2390-VI), який набув чинності 03 березня 2011 року.
Відповідно до підпунктів 2, 3 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Пункт 3 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI у зв'язку із набранням чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням” від 19 травня 2011 року №3384-VI (далі - Закон №3384-VI) викладено в наступній редакції:
“Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру”.
Відповідно до пунктів 7, 8 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців. Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 4 та абзацом 2 пункту 8 Розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2390-VI передбачено, що свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними; за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.
У справі, що розглядається, судом встановлено, що з 20.06.1995 року ОСОБА_1 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа, проте, як зазначає позивач, фактично підприємницьку діяльність вона не здійснювала та документи державному реєстратору (реєстраційну картку) для включення відомостей про неї до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про її державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва у строк до 03.03.2012р. не подавала.
Крім того, як встановлено судом, у розділі «Дані про реєстраційні дії» Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006719406 від 03.06.2020р. стосовно ОСОБА_1 станом на 03.06.2020р. міститься наступна інформація:
- включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним; 31.05.2013 24451750000008975; ОСОБА_3 ; Виконавчий комітет Олександрійської міської ради Кіровоградської області;
- включення відомостей про фізичну особу-підприємця; 26.05.2020 24450170001008975; ОСОБА_4 ; Олександрійська міська рада Кіровоградської області;
- внесення рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності; 26.05.2020 24450050002008975; ОСОБА_4 ; Олександрійська міська рада Кіровоградської області;
- державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особоїо-лідлриємцем за 11 рішенням; 26.05.2020 24450060003008975; ОСОБА_4 / Олександрійська міська рада.
Отже, 26.05.2020р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №24450060003008975 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , підстава внесення: власне рішення.
Отже, встановлені судом обставини свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI.
Водночас, відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які позивачеві нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ (2017-2019 роки), свідоцтво про державну реєстрацію позивача як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи було дійсним та позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням відповідного доходу у періодах, за які нараховано єдиний внесок.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 01 вересня 2015 року обіймає посаду вчителя хореографії у Криворізькій спеціалізованій школі І-ІІІ №71 Криворізької міської ради Дніпропетровської області.
При цьому, факт працевлаштування позивача, в тому числі і у період, за який спірною вимогою нараховано заборгованість з ЄСВ, а також факт сплати за нього страхових внесків за цей період роботодавцями, підтверджено індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-7, які долучено до матеріалів справи.
Водночас, жодного доказу того, що роботодавцем не виконувався обов'язок зі сплати за ОСОБА_1 єдиного внеску відповідачем надано не було.
Отже, встановлені обставини, по-перше, свідчать про недоведеність наявності у позивача в період нарахування йому сум єдиного внеску статусу фізичної особи-підприємця, а, по-друге, свідчать про те, що позивач є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є його роботодавець, що, в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464.
Відтак, у контролюючого органу відсутні підстави для нарахування позивачеві заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017рік, 2018рік та 2019 рік, тому спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101106-53 від 12.02.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання ГУ ДПС у Кіровоградській області списати заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 за період з 01.01.2017р. по 03.06.2020 р. у розмірі 29293,44 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 9, 10, 11 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року №790) (далі - Інструкція №449), списанню підлягає борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску у разі:
- повної ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску, коли борги (недоїмка) зі сплати єдиного внеску залишилися непогашеними у зв'язку з недостатністю майна такого платника або майна засновників чи учасників, якщо вони несуть повну чи додаткову відповідальність за зобов'язаннями платника;
- смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її у судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною за умови відсутності осіб, які відповідно до Закону несуть зобов'язання зі сплати єдиного внеску, та засвідчення цього факту відділом державної реєстрації актів цивільного стану чи постановленням судового рішення.
Списанню підлягають суми нарахованого єдиного внеску, недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, що обліковуються за даними ІТС.
До документів, що підтверджують наявність підстав для проведення списання, належать: у разі повної ліквідації юридичної особи - повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи; у разі смерті фізичної особи, оголошення померлою, визнання її в судовому порядку безвісно відсутньою або недієздатною - копія свідоцтва про смерть фізичної особи, чи повідомлення державного реєстратора щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у разі її смерті, оголошення померлою, визнання безвісно відсутньою, чи копія рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, недієздатною або оголошення померлою.
Податкові органи проводять списання недоїмки з єдиного внеску на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, у якому перебуває на обліку платник єдиного внеску, про списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції щомісяця протягом 10 робочих днів, що настають за місяцем, у якому надійшли документи, зазначені в пункті 10 цього розділу.
Рішення про списання боргу (недоїмки) долучається до справи платника та вноситься до ІТС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.
З встановлених судом обставин слідує, що у даному випадку підстави для списання боргу (недоїмки) з ЄСВ згідно з пунктами 9, 10, 11 розділу VI Інструкції №449 відсутні.
Судом також встановлено, що звернення позивача до відповідача з заявами про списання боргу (недоїмки) з ЄСВ були обґрунтовані посиланнями на пункт 915 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI (у редакції Закону України №786-IX від 14.07.2020 року).
Так, пунктом 5 розділу I Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» №592-IX від 13.05.2020 року, який набрав чинності 03.06.2020 року, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 915.
Відповідно до пункту 915 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI (у редакції Закону України №786-IX від 14.07.2020 року) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року;
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.
З аналізу наведених норм слідує, що їх застосування може мати місце у разі відсутності спору щодо нарахування платнику ЄСВ сум заборгованості за цими зобов'язаннями.
У даному ж випадку позивачем подано позов про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-101106-53 від 12.02.2020 року, якою контролюючим органом позивачеві визначено суми заборгованості зі сплати ЄСВ за 2017рік, 2018рік та 2019 рік, і за наслідками розгляду справи судом встановлено протиправність цієї вимоги та прийнято рішення про її скасування, що фактично виключає застосування процедури списання такої заборгованості з ЄСВ в порядку приписів пункт 915 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI (у редакції Закону України №786-IX від 14.07.2020 року), позаяк скасування судом вимоги про сплату боргу вже є підставою не для списання такого боргу, а для внесення контролюючим органом згідно з приписами Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016р. №422 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.05.2016р. за №751/28881 (далі - Порядок №422), відповідних коригувань до інтегрованої картки платника на підставі рішення суду шляхом виключення з неї відомостей про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 29293,44грн.
Таким чином, підстави саме для списання заборгованості позивача зі сплати єдиного внеску за період з 01.01.2017р. по 03.06.2020 р. у розмірі 29293,44грн. у даному випадку відсутні, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1681,60 грн. підлягають відшкодуванню на користь останньої пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області коштів у сумі 840,80грн.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020р. №Ф-101106-53.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606, місцезнаходження: вул. Велика Перспективна, буд. 55, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог у сумі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 22 січня 2021 року.
Суддя: О.М. Турова