про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
15 липня 2021 р. Справа № 120/7444/21-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук Максим Петрович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів,-
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.
Пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 160 КАС України зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Так, позивач, просить визнати протиправною та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 349 від 26.04.2021 року, що складений посадовою особою управління Укртрансбезпеки за результатами проведеного габаритно-вагового контролю транспортного засобу VOLVO (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причіпом марки Fliegl DNK 350 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 227724 від 08.06.2021 року, прийняту Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки Вінницької області.
З даного приводу слід зазначити, що п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; - хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
З підстав зазначеного, позивачу слід надати до суду докази на підтвердження того, що оскаржуваний розрахунок плати за проїзд є саме актом індивідуальної дії, який підлягає оскарженню.
Крім того, належним буде визначитись із вимогами до третього відповідача Державної службу України з безпеки на транспорті, до якого не заявлено жодної з вимог.
Відтак, позивачу слід надати достатні та обгрунтованні докази на підтвердження оскаржуваного акту, що він є актом індивідуальної дії, уточнити суб'єктний склад відповідача/відповідачів, вказавши інформацію щодо таких, визначену в статті 160 КАС України та/або уточнити позовні вимоги.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року для працездатних осіб встановлено у розмірі 2270 грн.
Позивачем заявлено дві вимоги майнового характеру, за які позивачеві слід сплатити судовий збір.
Однак у позовній заяві позивач зазначив, що його звільнено від сплати судового збору, оскільки він є законним представником дитини з інвалідністю.
З даного приводу належним буде зазначити, що враховуючи частину 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Із зазначеного слідує, що у разі порушеного права, свободи або ж інтересу дитини, позивач звертаючись з позовом в інтересах неповнолітніх дітей, діє як законний представник неповнолітніх в розумінні частини 1 статті 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Разом з цим, представництво інтересів іншою особою у суді одного з батьків дитини з інвалідністю не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закон не відносить батьків (дітей з інвалідністю) в інтересах яких звертається адвокат, щодо порушеного права одного з батьків до суду, до категорії громадян, які безумовно звільняються від сплати судового збору.
При цьому, суд зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає можливість суду звільнити позивача від сплати судового збору, однак, за певної умови, а саме, враховуючи майновий стан сторони, що прямо передбачено положеннями вказаної статті.
В даному випадку, щоб мати можливість переконатися у наявності такого майнового стану позивача, які б дали змогу суду, враховуючи такі обставини, вирішити питання щодо звільнення від сплати судового збору, як того він просить, слід надати до суду довідку з податкової інспекції про доходи, отримані скаржником за останній рік до звернення до суду (тобто 2020 рік), та інші документи на розсуд позивача, що дадуть змогу суду повно та об'єктивно розглянути клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Суд зазначає, що позивачем не надано до заяви жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан за останній рік до звернення до суду (2020 рік) перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Таким чином, з метою виконання вимог Закону України "Про судовий збір" та приведення позовної заяви у відповідність із вимогами КАС України, позивачу слід здійснити оплату судового збору за звернення до суду відповідно до визначеного суб'єктного складу відповідачів та заявлених до них позовних вимог.
За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів, залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Альчук Максим Петрович