м. Вінниця
16 липня 2021 р. Справа № 120/3531/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шаповалової Т.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 листопада 2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 листопада 2020 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає що відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію всі невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 2014 - 2018 рік. Позивач вважає що невиплата грошової компенсації вказує на протиправну бездіяльність відповідача та порушує її права та законні інтереси, оскільки компенсація за невикористані календарні дні такої додаткової відпустки передбачена п.4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відтак, у зв'язку із звільненням зі служби вона набула право на отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення 25.11.2020 року, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 23.04.2021 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву. Також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації про місце проходження військової служби ОСОБА_1 та послужного списку посад, які вона займала з 2014 по 2018 роки; у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України інформацію чи надавалася ОСОБА_1 додаткова відпустка, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я (відпустка за несення бойового чергування) за 2014 року; чи залучалась ОСОБА_1 до несення бойового чергування у 2014 році та відповідно кількість чергувань.
18.05.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпустки яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я.
. Таким чином, оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток було припинено (тобто у позивача не було права на отримання такої відпустки), то вимоги щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку (які є похідними відправа на таку відпустку) задоволенню не підлягають.
Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР додаткова відпустка учасників бойових дій не належить до щорічних відпусток. А відтак, на неї не поширюються норми Закону України «Про відпустки», передбачені для щорічних відпусток, зокрема щодо грошової компенсації при звільнені.
Крім того, вказує, що позивачка не набула відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману додаткову відпустку визначеного частиною 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
18.05.2021 до суду надійшли витребувана з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Вінницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки) та з Галузевого державного архіву Міністерства оборони України інформація.
Ухвалою суду від 08.06.2021 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію про те чи використала ОСОБА_1 протягом 2014-2018 своє право на отримання щорічної додаткової відпустки чи компенсації за таку, крім додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 2014 року по 2018 рік.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Відповідно до наказу Вінницького окружного адміністративного суду № 072-вк від 28.05.2021 року суддя Шаповалова Т.М. перебувала у щорічній оплачуваній відпустці з 14.06.2021 року по 30.06.2021 року.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши інші докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2020 року № 36-РС відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" позивачку звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (за закінчченням строку контракту).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 240 від 25.11.2020 року позивачку з 25.11.2020 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
При цьому, при звільненні не проведено нарахування та виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткові відпустки за період з 2014-2018 р., яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я (відпустка за несення бойового чергування) за період з 2014 року по 2018 рік.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2020 №350/163/1/366/ПС “Про допуск особового складу до самостійного несення бойового чергування в умовах особливого періоду”, позивачка залучалася до несення бойового чергування в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 - в кількості 134 бойових чергувань; 01.01.2016 по 31.12.2016 - в кількості 146 бойових чергувань; з 01.01.2017 по 31.12.2017- в кількості 142 бойових чергувань; з 01.01.2018 по 13.12.2018 - в кількості 109 бойових чергувань.
Позивачка 01.03.2021 звернулася до Командира Військової частини НОМЕР_1 з заявою, в якій просила вжити відповідних заходів щодо нарахування та виплати позивачці грошової компенсація за всі невикористані дні додаткової відпустки за несення бойового чергування починаючи з 2014 року по 2018 рік з розрахунку 35 діб (5 відпусток по 7 діб); а також просила повідомити та надати наступну інформацію: підрахунок всіх днів невикористаної додаткової відпусткиза несення бойового чергування, за кожен рік окремо, починаючи з 2014 року по 2018 рік (вказану інформацію надати у формі Довідки).
За наслідком розгляду заяви позивача, листом № 350/163/1/378/пс від 19.03.2021 Військова частина НОМЕР_1 повідомила позивачку, що вона не набула відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки за період з 2014 по 2018 рік, оскільки пунктом 19 статті 10-1 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII припинено надання військовослужбовцям відповідних додаткових відпусток під час дії особливого періоду. Також позивачці надано розрахунок всіх днів невикористаної додаткової відпустки за несення Вами бойового чергування, за кожен рік окремо, починаючи з 2015 року по 13.12.2018 року у формі довідки №350/163/1/366/пс від 17.03.2021 року. Щодо інформації бойового чергування за 2014 рік Військова частина НОМЕР_1 не має можливості надати , так як матуріали, які містять вказану інформацію за 2014 рік передані до Галузевого державного архіву міністерства оборони України.
Відповідно до архівної довідки, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, в перевірених наказах командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за 2014 рік відображено надання ОСОБА_1 тільки основної відпустки, інформації щодо надання додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я (відпустка за несення бойового чергування) за 2014 року не виявлено.
Листом Військової частини НОМЕР_1 № 350/163/1/1013/ж від 17.06.2021 року повідомлено, що під час особливого періоду ОСОБА_1 не надавались жодні щорічні додаткові відпустки чи компенсації за такі за період з 2014 року по 2018 рік у зв'язку із дією особливого періоду на території України.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
При цьому, статтею 45 Конституції України унормовано, що кожен хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Відповідно до Конституції України основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України (абзац перший пункту 8 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
Згідно з абзацами першим - четвертим пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
У разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Статтею 4 Закону України "Про відпустки" від 05 листопада 1996 року №04/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР, у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до ч. 4 ст. 10-1 Закону військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Відповідно до п.п 1, 11 Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702, щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов'язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов'язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо. Щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Відповідно до Переліку військових посад Збройних Сил, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 (далі Перелік): телефоніст, старший телефоніст,
механік (посади військовослужбовців, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з контролем безпеки інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), належать до переліку посад військовослужбовців, які несуть бойове чергування з протиповітряної оборони, протичовнової оборони, спеціальне чергування з протипідводно-диверсійної оборони та забезпечують недоторканність повітряного простору та простору в межах територіального моря України.
Перебування позивача на вказаних посадах підтверджується інформацією витребуваною у Вінницького обласного військового комісаріату.
Отже, на підставі ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 року № 702 позивач має право на щорічну додаткову відпустку, та відповідно, і на виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, оскільки в період з 2014 року по 2018 рік така відпустка йому не надавалась та при звільненні компенсація не виплачувалася.
Також судом встанволено, що у спірний період позивачу не надавалися інші відпустки або компенсації за них.
Відтак, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати позивачці грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків, які пов'язані з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 листопада 2020 року підлягає задоволенню.
З метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов'язків яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за період з 2014 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 листопада 2020 року.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, з огляду на заявлені позовні вимоги, системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Оскільки позивач від сплати судового збору в силу п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 листопада 2020 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов'язків, яких пов'язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 25 листопада 2020 року.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею: 16.07.2021 року.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна