Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/778/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (НЕК "Укренерго"), місто Київ
до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (АТ "Харківобленерго"), місто Харків
про стягнення 2 975 748,24 грн.
за участю представників:
позивача - адвокат Буряк О.М.;
відповідача - адвокат Квіцінська А.І.;
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"; позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго"; відповідач) 2 975 748,24 грн., з яких: три відсотки річних - 411 553,99 грн.; втрати від інфляції - 684855,91 грн., пеня в розмірі 0,1% - 1 736 671,17 грн. та штраф у розмірі 3% від суми простроченого платежу - 142 667,17 грн. Позовні вимоги обґрунтовано простроченням відповідачем зобов'язання за Договором № 0524-03041 від 10.05.2019 про надання послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 44 636,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.03.2021 позовну заяву НЕК "Укренерго" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/778/21; постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
02 квітня 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив АТ "Харківобленерго" на позовну заяву (за вх. № 7470) згідно якого відповідач, заперечуючи проти позову НЕК "Укренерго" зазначив, що під час проведення розрахунку інфляційних, 3% річних та пені позивачем не враховано оплату у сумі 179 099,64 грн. за липень 2019 року, що відповідає пункту 2.8 Договору № 0524-03041 від 10.05.2019. Крім того, пунктом 6.11 даного Договору передбачено сплату штрафу у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винною Стороною. Однак у позовній заяві не обґрунтовано та не підтверджено документально факт відмови АТ "Харківобленерго" від виконання своїх зобов'язань. Навпаки, Товариством незважаючи на скрутне фінансове становище, частково сплачується заборгованість.
Також до відзиву АТ "Харківобленерго" подано заяву про зменшення штрафних санкцій в порядку статті 233 ГК України, згідно якої просить суд зменшити суму відсотків річних, пені та штрафу на 90%.
12 квітня 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла відповідь НЕК "Укренерго" на відзив (за вх. № 8150), в якій позивач вказує на те, що суму боргу липень 2019 та серпень 2019 не погашено, а також просить відмовити у задоволенні заяви про зменшення штрафних санкцій.
В подальшому АТ "Харківобленерго" було подано заперечення на відповідь на відзив (від 23.04.2021 за вх. № 9348); НЕК "Укренерго" подано пояснення по справі (від 18.05.2021 за вх. № 11347); АТ "Харківобленерго" подано додаткові пояснення (від 07.06.2021 за вх. № 13194), згідно яких позиція сторін у даному спорі залишилася незмінною. Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки.
За результатами підготовчого засідання 14.06.2021 Судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/778/21 та призначено справу до розгляду по суті на 15 червня 2021 року, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 15.06.2021 у справі № 922/778/21 оголошено перерву до 12 липня 2021 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу постановлено без виходу до нарадчої кімнати та занесено до протоколу судового засідання у справі № 922/778/21.
Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 12.07.2021, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та стягнути з АТ "Харківобленерго" 2 975 748,24 грн., нараховані у зв'язку із простроченням виконання останнім зобов'язань за Договором № 0524-03041 від 10.05.2019.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2021 проти позову НЕК "Укренерго" заперечував, просив відмовити в його задоволенні. Заяву про зменшення штрафних санкцій в порядку статті 233 ГК України підтримував.
Дослідивши матеріали справи і заслухавши представників сторін; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення проти позову, а також об'єктивно оцінивши надані суду докази, суд встановив наступне.
Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго") та Акціонерним товариством "Харківобленерго" було укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 10.05.2019 за № 0524-03041 (Договір), відповідно до умов якого НЕК "Укренерго" (Виконавець) зобов'язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об'єктами Користувача у складі об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану Послугу відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який визначається Регулятором відповідно до затвердженої ним методики та оприлюднюється Виконавцем на своєму офіційному веб-сайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дати прийняття, якщо більш пізній термін не визначено у документі, яким затверджено тариф.
Пунктом 2.3. Договору передбачено, що вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період.
Згідно з пунктом 2.4. розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:
до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;
до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості Послуги;
до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості Послуги.
Відповідно до пункту 2.7 Договору оплата рахунків здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), за умови наявності електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
Пункт 2.8 Договору передбачає, що при відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. Оплата заборгованості минулих періодів зараховується першочергово.
Згідно з Актами приймання-передачі послуг загальна фактична вартість Послуг, за період липень та серпень 2019 року складає 10 728 012,65 грн., з яких вартість Послуги за липень 2019 року - 5 378 199,40 грн., вартість Послуги за серпень 2019 року - 5 349 813, 25 грн. Однак, АТ "Харківобленерго" відповідні послуги не оплатило, у зв'язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 728 012, 65 грн. Водночас після відкриття провадження у справі № 922/3805/19, платіжним дорученням № 7878 від 27.12.2019 відповідач частково погасив заборгованість за серпень 2019 року у сумі 1 951 131,45 грн. за послуги з диспетчерського (оперативно - технологічного) управління згідно Договору.
Рішенням Господарського суду у Харківській області від 23.06.2019 у справі № 922/3805/19 первісні (зменшені) позовні вимоги НЕК "Укренерго" задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість в розмірі 8 776 881, 20 грн. Відповідне рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/3805/19 набрало законної сили 07 серпня 2020 року.
Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Відтак, обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/3805/19, в т.ч. висновки щодо правомірності виставлення позивачем рахунків та наявності у АТ "Харківобленерго" заборгованості за липень, серпень 2019 року, є преюдиційними при розгляді даної страви та повторного доведення не потребують.
Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у м. Харкові 10.09.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом № 922/3805/19 - ВП №62998273.
Разом з тим, згідно частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 № 36-р "Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності" прийнятого на виконання Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, до якого включено також АТ "Харківобленерго". Відповідно, 10.09.2020 також винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № 62998273.
Таким чином, на час розгляду даної справи, рішення Господарського суду Харківської області від 23.06.2019 у справі № 922/3805/19 відповідачем не виконано, суму встановленої заборгованості за Договором № 0524-03041 від 10.05.2019 про надання послуг диспетчерського (оперативно-технологічного) управління не погашено, внаслідок чого на суму основного боргу позивачем нараховано три проценти річних в розмірі 411 553,99 грн., втрати від інфляції в розмірі 684 855,91 грн., пеню в розмірі 1 736 671,17 грн. та штраф в розмірі 142 667,17 грн. Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення НЕК "Укренерго" до суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Згідно також з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді сплати процентів річних від простроченої суми.
Також чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу (за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).
Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Крім того, за змістом пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 6.9 Договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором, Сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до пункту 6.1 за внесення платежів, передбачених пунктом 2.5 Договору з порушенням термінів, Користувач сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, ураховуючи день фактичної оплати. Також згідно пункту 6.11. Договору за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду, в якому зафіксовано невиконання такого зобов'язання. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов'язання в натурі, крім випадку, коли управлена Сторона відмовилась від прийняття виконання зобов'язання.
Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, факт наявності в Договорі умов про відповідальність за це порушення у вигляді нарахування неустойки, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.
Дослідивши подані до матеріалів справи розрахунки позивача по кожному із нарахувань за липень та серпень 2019 року, а також контррозрахунок відповідача, суд приходить до висновку, що обґрунтованим є посилання відповідача на необхідність зарахування переплати (надлишку сплачених за червень та липень 2020 року в сумі 179 099,64 грн.) в рахунок погашення першочергової заборгованості за липень 2019 року, що відповідатиме пункту 2.8 Договору.
Так, платіжним дорученням № 20613 від 30.06.2020 за червень 2020 року АТ "Харківобленерго" сплачено 6 223 932,00 грн., в той час як нараховано до сплати було 6 049 036,68 грн. Відповідно, затишок сплаченої суми у розмірі 174 895,32 грн. зараховується судом на минулі періоди (липень 2019 року). Також платіжним дорученням № 218670 від 30.10.2020 за липень 2020 року АТ "Харківобленерго" сплачено 6 330 017,81 грн., в той час як нараховано до сплати було 6 325 813,49 грн. Відповідно, затишок сплаченої суми у розмірі 4 204,32 грн. зараховується судом на минулі періоди (липень 2019 року).
Зазначені платежі підлягають врахуванню в розрахунках 3% річних та інфляційних втрат шляхом відповідного зменшення бази нарахувань за липень 2019 року. Здійснивши самостійний розрахунок процентів річних, інфляційних втрат та пені, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, суд зазначає, що у липні 2019 розрахунок проводиться у такі періоди: на заборгованість 5 378 199,40 грн. - з 07.08.2019 по 29.06.2020; на заборгованість 5 203 304,08 грн. - з 30.06.2020 по 29.10.2020; на заборгованість 5 199 099,76 грн. - з 30.10.2020 по 14.02.2021. Так, арифметично правильними є нарахування 3% річних на суму 242 882,16 грн., інфляційних втрат на суму 383 248,47 грн., а також пені в сумі 989 588,69 грн., яку нараховано на основну заборгованість 5 378 199,40 грн. по 06.02.2020 з урахуванням вимог частини шостої статті 232 ГК України.
Розрахунок процентів річних, інфляційних втрат та пені у серпні 2019 також проводиться судом з урахуванням оплати, проведеної Акціонерним товариством "Харківобленерго" 27.12.2019 на суму 1 951 131,45 грн. і відповідно, у такі періоди: на заборгованість 5 349 813,25 грн. - з 06.09.2019 по 26.12.2019; на залишок заборгованості 3 398 681,80 грн. - з 27.12.2019 по 14.02.2021. Так, арифметично правильними є нарахування 3% річних на суму 165 175,24 грн., інфляційних втрат на суму 285 785,71 грн., а також пені в сумі 741 923,72 грн.
Крім того, наведений позивачем розрахунок штрафу в розмірі 3% від вартості послуг розрахункового періоду суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки штраф, на відміну від пені, яка нараховується в залежності від кількості днів прострочення, не носить характер тривалої санкції, а нараховується однократно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Натомість позивач у своєму розрахунку обчислює штраф за правилами нарахування пені у відсотках за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання, що не відповідає правовій природі штрафу.
Здійснивши перерахунок штрафу в порядку визначеному законодавством України та умовами Договору суд встановив, що його розмір на заборгованість за липень 2019 становить 161 345,98 грн.; за серпень 2019 року - 160 494,40 грн. Проте стягненню наразі підлягає сума, що не виходить за межі позовних вимог (згідно частини другої статті 237 ГПК України), а саме: 142 667,17 грн. В підсумку правомірним є нарахування трьох процентів річних в розмірі 408 057,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 669 034,18 грн., пені в розмірі 1 731 034,18 грн. та штрафу в розмірі 142 667,17 грн. Отже, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в цій частині є законними та обгрунтованими.
Разом з тим, суд також враховує, що у відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство "Харківобленерго" просить зменшити суму відсотків річних, пені та штрафу на 90%. В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на винятковість випадку, виходячи зі скрутного фінансового положення Товариства, яке є причиною неналежного виконання зобов'язань, і збитковий фінансовий стан підтверджується Балансом (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020 відповідно до якого збитки Товариства склали 2 313 364,00 грн. Також відповідач вказує на невідповідність розміру річних, пені та штрафу наслідкам порушення (збиткам).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суд як орган державної влади повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013). Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення.
Відповідно, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Він покликаний протидіяти необґрунтованому збагаченню однією із сторін за рахунок іншої. Цей інститут спрямований на забезпечення цивільно-правових принципів рівності і балансу інтересів сторін. Право на зменшення пені направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладені договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
При цьому ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
З матеріалів справи та з пояснень представників сторін суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень відповідача про те, що наразі існують об'єктивні обставини, які в сукупності свідчать про те, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. Їх сплата не відповідатиме принципам розумності, добросовісності, справедливості цивільного законодавства. Стягнення пені у заявленому розмірі призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін зобов'язання, спотворить мету неустойки, перетворивши її зі стимулу належного виконання зобов'язань на спосіб отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, ставши при цьому непомірним тягарем для споживача.
Підставами для такого висновку є матеріали справи, які свідчать про тяжкий фінансовий стан відповідача, викликаний зокрема неплатежами різних категорій споживачів за отримані послуги з розподілу електричної енергії. Так, станом на 01.03.2021 Комунальне підприємство "Харківводоканал" має заборгованість перед відповідачем в сумі 1 925 621 433,14 грн. Суд зазначає, що в сукупності із об'єктивними обставинами, складної ситуації у державі та її економічного становища, обставини, на які посилався відповідач, свідчать про їх винятковість, а отже наявність підстав для зменшення нарахованих йому штрафних санкцій.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, виходячи із міркувань справедливості, добросовісності, розумності, як загальних засад цивільного законодавства, прагнучи забезпечити баланс майнових інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права зменшення розміру відсотків річних, пені та штрафу на 50% відповідно. У зв'язку з чим, суд вважає за необхідне клопотання відповідача про зменшення штрафних задовольнити частково.
У зв'язку із викладеним позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають задоволенню в частині стягнення з Акціонерного товариства "Харківобленерго" трьох відсотків річних в розмірі 204 028,70 грн., витрат від інфляції в розмірі 669 034,18 грн., пені в розмірі 865 756,21 грн., штрафу в розмірі 71 333,59 грн. В іншій частині суд відмовляє в задоволенні, у зв'язку із зменшенням неустойки на 50%.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" у розмірі 44 269,07 грн.
З огляду на наведене, керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Харківобленерго" (АТ "Харківобленерго"; місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Плеханівська, будинок 149; код ЄДРПОУ 00131954) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (НЕК "Укренерго", місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; код ЄДРПОУ 00100227) три відсотки річних в розмірі 204 028,70 грн., втрати від інфляції в розмірі 669 034,18 грн., пеню в розмірі 865 756,21 грн., штраф в розмірі 71 333,59 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 44 269,07 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" липня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/778/21