Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" липня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1797/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ", м.Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантара", м.Харків
про стягнення 1070,81 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (адреса: 61099, м.Харків, вул.Рибалка,33, кв.52; код ЄДРПОУ 34388869) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантара" (адреса: 61051, м.Харків, вул.Артилерійська,6; код ЄДРПОУ 33479478) про стягнення 1070,81 грн., з яких 1000,00 грн. боргу, 70,81 грн. пені за договором про надання послуг з охорони №21/08/19-ГР від 21.08.2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.05.2021 року відкрито провадження у справі №922/1797/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що дана ухвала отримана відповідачем 21.05.2021 року, що підтверджується поштовим повідомленням.
Однак, відповідач своїми процесуальними правами не скористався, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, відзив на позов не надав.
Частиною 4 статті 13 ГПК України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
21.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО КОМПЛЕКСНОЇ БЕЗПЕКИ - ОХОРОННА ФІРМА ФРЕГАТ» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САНТАРА» (замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг № 21/08/19-ГР (далі Договір), відповідно до умов якого:
- Виконавець надає, а Замовник приймає та своєчасно оплачує послуги з централізованої охорони об'єкта (далі - послуги). Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону на ПЦС «Об'єкт» Замовника на період надання послуг за цим Договором (пункт 2.1 Договору);
- «Об'єкт» («Об'єкти»), який (які) Виконавець приймає під реагування на ПЦС, розташований (розташовані) за адресою, вказаною в переліку «Об'єктів», що знаходяться під спостереженням ПЦС, які визначені в Додатку № 1 до даного Договору. «Об'єкт» («Об'єкти») вважається (вважаються) переданими під реагування з моменту підписання Сторонами Додатку №1 до цього Договору (пункт 2.2 Договору);
- В переліку «Об'єктів», що знаходиться під спостереженням ПЦС (Додатку № 1 до даного Договору) значиться: Салон краси «SafEL Beauty Ваг» за адресою: м.Харків, пр-т Людвига Свободи, 28;
- період надання послуг за цим Договором - з моменту прийому «Об'єкта» під реагування до його зняття;
- Вартість наданих послуг в місяць за один «Об'єкт» складає: 250,00 грн., без ПДВ (пункт 3.1 Договору);
- Оплата за послуги Виконавця здійснюється Замовником щомісячно не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за такий місяць надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця і не залежить від фактичного часу охорони об'єкта протягом кожного окремого місяця (пункт 3.2 Договору);
- Цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і укладається строком до 21 серпня 2020 р. включно. У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна зі Сторін не вимагатиме його припинення, то Договір вважається продовженим Сторонами на тих же умовах на кожні наступні роки. Сторони мають право достроково розірвати Договір за додатковою угодою між собою (пункт 8.1 Договору).
Позивач просить суд стягнути з відповідача борг в розмірі 1000,00 грн. згідно з актами наданих послуг за вересень 2020 року - грудень 2020 року, які підписані тільки зі сторони виконавця та надіслані на адресу замовника, що підтверджується описом вкладення у лист від 15.02.2021 року.
Позивач з початку строку дії Договору надав послуги, визначені п.п.2.1. Договору, а відповідач, починаючи із вересня 2020 року припинив виконувати свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг і станом на 07 травня 2021 року він має заборгованість по сплаті за надані послуги за період з вересня 2020 року по грудень 2020 року на загальну суму 1000,00 грн., що стало причиною для звернення до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Укладений Договір за правовим змістом є договором надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 905 ЦК України передбачено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк (термін).
Факт надання позивачем на користь відповідача послуг з охорони протягом вересня 2020 року - грудня 2020 року та вартість таких послуг підтверджуються матеріалами справи (в т.ч. актами надання послуг за вказаний період, які 15.02.2021 року надіслані позивачем на адресу відповідача разом з претензією від 10.02.21, та стосовно яких відповідач не висловив будь-яких заперечень в порядку, визначеному договором) та відповідачем жодним чином не спростовується.
Строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати наданих послуг, визначений умовами договору (п.3.2), не залежить від факту направлення позивачем та отримання відповідачем акту надання послуг, та є таким, що настав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1000,00 грн. заборгованості за договором за спірний період.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч.2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
За змістом ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони в п.6.3. Договору погодили, що за кожний день прострочення оплати за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості. При цьому нарахування пені та вимоги щодо її сплати не обмежуються певним строком.
Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язань зі сплати наданих позивачем послуг з охорони, доводи позивача про можливість нарахування пені за такі прострочення є такими, що ґрунтуються на умовах договору та вимогах чинного законодавства України, а тому є правомірними.
Однак, наданий позивачем розрахунок пені (а.с.9) є некоректним, без визначення початку та кінця нарахування пені на кожну з сум заборгованості.
Як зазначено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі №911/19/19 суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до п.3.2. Договору оплата за послуги здійснюється замовником не пізніше 10 числа кожного поточного місяця за такий місяць надання послуг.
Судом встановлено, що прострочення платежу починається з 11 числа кожного поточного місяця за такий місяць надання послуг:
- за вересень 2020 року - з 11.09.20;
- за жовтень 2020 року - з 11.10.20;
- за листопад 2020 року - з 11.11.20;
- за грудень 2020 року - з 11.12.20.
Отже, саме 11 число кожного місяця прострочки платежу є початком нарахування пені на суму боргу за кожен місяць.
Кінцева дата нарахування пені позивачем не зазначена, лише в розрахунку пені зазначено 7 днів за травень, з чого можна зробити висновок, що пеня нарахована позивачем по 07.05.2021 року (дата складення позовної заяви), але, в позовній заяві (а.с.3) вказано суму заборгованості разом з пенею, станом на 26.04.2021 року.
З урахуванням цього, суд вважає кінцевий строк нарахування пені - 26.04.2021 року.
При цьому суд враховує положення п.6.3. Договору, якими передбачено, що нарахування пені не обмежуються певним строком, то в даному випадку до зазначених правовідносин щодо нарахування пені не застосовуються положення ч.6 ст.232 ГК України щодо припинення нарахування пені зі спливом шестимісячного строку.
Таким чином, здійснивши розрахунок пені, за допомогою програми "Законодавство", з урахуванням встановленого судом періоду початку прострочки платежу за кожен місяць (11 число) та кінцевого періоду нарахування пені (26.04.21), суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення 61,40 грн. пені.
В частині стягнення 9,41 грн. пені суд відмовляє через невірний розрахунок.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Підсумовуючи вищевикладене, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які відповідачем не спростовані, але, у зв'язку з невірним розрахунком пені, позов підлягає частковому задоволенню.
В частині стягнення 9,41 грн. пені суд відмовляє.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір в розмірі 2250,05 грн. покладається на відповідача, з вини якого виник спір, решта судового збору покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в позові.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Позивачем в позові зазначено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та про дозвіл надати докази понесення витрат на правову допомогу протягом 5 днів з моменту ухвалення рішення. Зазначивши в орієнтованому розрахунку судових витрат 2940,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що позивачем виконані вимоги ст.129 ГПК України, суд надає час для надання доказів понесення витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантара" (адреса: 61051, м.Харків, вул.Артилерійська,6; код ЄДРПОУ 33479478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство комплексної безпеки - охоронна фірма ФРЕГАТ" (адреса: 61099, м.Харків, вул.Рибалка,33, кв.52; код ЄДРПОУ 34388869) 1000,00 грн. боргу; 61,40 грн. пені, 2250,05 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Встановити позивачу строк - 5 днів з дня отримання копії даного рішення для надання до суду доказів понесених витрат на правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" липня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт