79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.07.2021 справа № 914/1238/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП», м. Дніпро
про стягнення 65 408,75 грн
за участю представників: не викликалися
Обставини розгляду справи.
07.05.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП», м. Дніпро про стягнення 65 408,75 грн.
Ухвалою суду від 12.05.2021 позовну заяву було залишено без руху.
27.05.2021 через канцелярію суду від Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №12495/21 від 27.05.2021).
Ухвалою від 01.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 01.06.2021, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком рекомендованих листів та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1747 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 7901413951987).
06.07.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №15642/21 від 06.07.2021).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві та відзиві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди 4.3/19, по якому у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 38 572,80 грн, заборгованість за комунальні та експлуатаційні платежі у розмірі 13 754,20 грн. У зв'язку з порушенням строків сплати орендної плати відповідачу нараховано штраф в сумі 13 081,75 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 65 408,75 грн.
У поданому через канцелярію суду відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин у зв'язку із поширенням коронавірусу SARS-CoV-2. У зв'язку з наведеним, відповідач не мав можливості повноцінно використовувати орендоване майно, особливо в період посилених заходів у квітні-травні 2020 року. Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Таким чином, на думку відповідача, з огляду на вищевказані обставини та наведені положення законодавства, нарахування позивачем орендної плати за найм майна, яке неможливо було використати, є неправомірним. Зважаючи на наведене, відповідач визнає позовні вимоги лише у розмірі 19 181,66 грн.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
01.12.2019 між Дочірнім підприємство «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» (орендар) був укладений договір оренди №4.3/19.
За цим договором орендодавець (позивач) передає орендареві (відповідачу) у строкове платне користування на умовах, передбачених цим договором, нежитлові приміщення площею 27,8 кв.м., розташовані на четвертому поверсі в комплексі за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 67Г (п. 1.1. договору).
На виконання договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято в строкове, платне користування вказане в п. 1.1. договору майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі від 07.12.2019.
Згідно п. 1.3. договору термін оренди починає обчислюватись з дати підписання орендарем акта прийому-передачі об'єкта оренди і закінчується 31.12.2020.
У п. 5.1. договору зазначено, що за цим договором встановлюються наступні види платежів: орендна плата, комунальні платежі та експлуатаційні платежі.
Відповідно до п. 5.2. договору, обов'язок здійснювати платежі за цим договором виникає у орендаря з дати підписання сторонами акту приймання-передачі та діє до дати підписання сторонами акту приймання-передачі, на підставі якого об'єкт оренди повертається орендодавцю.
Відповідно до п. 5.3 договору, орендар не пізніше 10 числа поточного місяця, за який проводиться оплата, сплачує орендодавцю, згідно отриманих рахунків, орендну плату за користування об'єктом оренди, виходячи із розміру площі, що орендується та орендної ставки за один квадратний метр площі на календарний місяць.
Орендна ставка за один квадратний метр становить 336,00 грн в т.ч. ПДВ.
Загальна вартість оренди становить 9 643,20 грн за 1 (один) календарний місяць (в т.ч. ПДВ).
Згідно п. 5.7. договору, крім сплати орендної плати, орендар щомісячно сплачує (компенсує) орендодавцеві витрати з оплати за комунальні послуги (комунальні платежі)
Відповідно до п. 5.8 договору сплата комунальних платежів здійснюється орендарем щомісячно, не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
Одночасно зі сплатою (відшкодуванням) за комунальні послуги, орендар відшкодовує орендодавцю витрати, пов'язані з експлуатацією, обслуговуванням і утриманням об'єкту оренди (експлуатаційні витрати). Розмір експлуатаційних витрат визначається виходячи із загальної площі об'єкту оренди, та ставки, яка складає 56,00 грн (в тому числі ПДВ), в українських гривнях за один квадратний метр площі, що передана в оренду (п. 5.10. договору).
Як ствердив позивач, відповідач допустив прострочення сплати орендної плати за чотири місяці у розмірі 38 572,80 грн, також сплати комунальних та експлуатаційних платежів за п'ять місяців у розмірі 13 754,20 грн.
Позивачем було надіслано відповідачу претензії за вих. №30/09 від 30.09.2020 та за вих. №27/01 від 27.01.2021 про оплату заборгованості. Відповідачем вказані претензії залишені без розгляду.
08.04.2021 позивач надіслав відповідачу лист за вих. №08/04 від 08.04.2021, у якому зазначив про припинення (розірвання) договору з 01.03.2021 та необхідність сплати заборгованості в розмірі 52 327.00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати орендної плати, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 52 327,00 грн заборгованості з орендної плати, комунальних та експлуатаційних платежів, 13 081,75 грн штрафу.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України.
Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Положенням п. 3.3.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний вчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 ГК України.
Відповідно до п. 10.2.1.1. договору якщо період прострочення перевищує 30 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штрафну санкцію у розмірі 25% від простроченої суми грошового зобов'язання.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано 13 081,75 грн штрафу.
Згідно п. 10.2.1.2. договору у випадку прострочення оплати орендарем орендної плати та/або компенсації витрат з оплати за комунальні послуги та/або компенсації експлуатаційних витрат, більш, ніж на 30 календарних днів підряд, цей договір може бути розірваний в односторонньому порядку орендодавцем, й орендар (незалежно від сплати інших штрафних санкцій, передбачених цим договором) зобов'язаний сплатити орендодавцю (на його вимогу) штрафну санкцію у розмірі орендної плати за один повний місяць оренди.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано штрафну санкцію у розмірі 9 643,20 грн.
Загальний розмір нарахованих відповідачу штрафних санкцій за договором становив 22 724,95 грн.
Оскільки орендарем був сплачений гарантійний платіж у розмірі 9 643,20 грн, який згідно п. 5.2.1. договору може бути зарахований в погашення зобов'язань орендаря, виключно як неустойка (штраф), у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням орендарем своїх зобов'язань за цим договором, позивач здійснив зарахування грошових коштів (забезпечувального платежу) в сумі 9 643,20 грн в якості штрафної санкції. Таким чином, сума штрафних санкцій, яка не покрита гарантійним платежем та заявлена позивачем до стягнення, становить 13 081,75 грн.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення визначені також і в ст.ст. 173, 193 ГК України.
Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Норма права, закріплена в ч. 6 ст. 762 ЦК України, визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. Обставини, зазначені у даній статті можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією як орендодавця, так і орендаря.
Вищевказаний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Сторона повинна довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до позивача з пропозиціями про внесення змін до договору щодо зменшення розміру орендної плати чи звільнення від сплати орендної плати.
Частина 6 ст. 762 ЦК України не підлягає застосуванню у випадку якщо орендар має щонайменшу здатність отримання вигоди від майна, що полягає у можливості: мати доступ до майна/входити до нього; зберігати обладнання, товари, інше майно в орендованих приміщеннях; здійснювати обмежену діяльність навіть із значним скороченням чисельності персоналу чи годин роботи; здійснювати діяльність із зміною способу надання послуг чи скороченням площі, необхідної для такого надання, що супроводжуються збереженням можливості безперешкодного відновлення господарської діяльності негайно після спливу карантинних заходів; відсутності активних дій орендаря щодо звільнення орендованого майна, його передачі орендодавцеві та виключення запису з реєстру речових прав про оренду.
Таке тлумачення частини 6 ст. 762 ЦК України в повній мірі узгоджується із критеріями, виробленими судовою практикою, зокрема, із постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 та постановою Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1248/18.
Також безпідставними є доводи відповідача щодо звільнення відповідача від сплати витрат на комунальні послуги та експлуатаційні платежі незалежно від того, чи відповідач перебував в орендованому приміщенні, оскільки позивач ніс такі витрати на утримання всіх приміщень будівлі.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, яка викладена у постанові від 14.02.2018 у справі №910/1522/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Саме лише посилання на наявність обставин непереборної сили та надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин.
Відповідачем не надано доказів про наявність форс-мажорних обставин щодо нього, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, яким чином наявність форс-мажорних обставин перешкодила використовувати йому орендоване майно в господарській діяльності. Зважаючи на те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що його господарська діяльність на період карантину (його певного періоду) була заборонена чи обмежена, сам факт запровадження карантину не може однозначно свідчити про те, що відповідач не користувався об'єктом оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 52 327,00 грн заборгованості з орендної плати, комунальних та експлуатаційних платежів, 13 081,75 грн штрафу.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП», м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 3, кв. 33 (ідентифікаційний код 42544772) на користь Дочірнього підприємства «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал», м. Київ, вул. Анрі Барбюса, буд. 28Б (ідентифікаційний код 32568603) 52 327,00 грн заборгованості з орендної плати, комунальних та експлуатаційних платежів, 13 081,75 грн штрафу, 2 270,00 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 15.07.2021.
Суддя А.Б. Мазовіта