79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.07.2021 справа № 914/1047/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Побігайленко Ю-Б.В., за матеріалами позовної заяви: Керівника Золочівської окружної прокуратури, м.Золочів Львівської області в інтересах держави в особі
позивача 1: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м.Львів
позивача 2: Глинянської міської ради Львівського району Львівської області, м.Глиняни Золочівського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагробуд”, м.Золочів Львівської області
про стягнення збитків, завданих навколишньому природному середовищу.
Ціна позову - 28151,00грн.
За участю представників:
від прокурора: Місінська Мар'яна Андріївна - прокурор;
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача: Круглик Михайло Андрійович - директор; Афанасьєв Олександр Леонідович - присутній.
Заяв про відвід не поступало.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Керівника Золочівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Глинянської міської ради Львівського району Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золочівагробуд” про стягнення 28151,00грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу.
Ухвалою суду від 26.04.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 25.05.2021р. Ухвалами суду від 25.05.2021р., від 15.06.2021р. розгляд справи відкладався до 29.06.2021р.Ухвалою суду від 29.06.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 13.07.2021р.
В судове засідання 13.07.2021р. представник прокуратури явку забезпечив, який надав пояснення по справі та позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.
В судове засідання 13.07.2021р. позивач 1 явки повноважного представника не забезпечив, позивачем 1 подано клопотання за вх.№15580/21 від 06.07.2021р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням представника позивача 1 в період з 06.07.2021р. по 28.07.2021р. у відпустці. Судом розглянуто клопотання за вх.№15580/21 від 06.07.2021р та враховуючи строк розгляду даного спору судом, вжиття достатніх заходів для реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків, та те, що неявка представника позивача 1 не перешкоджає розгляду спору по суті, заявлене клопотання відхилено. Позивачем 1 подано заперечення на відзив за вх.№13602/21 від 09.06.2021р.
В судове засідання 13.07.2021р. позивач 2 явки повноважного представника не забезпечив. Судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи, зокрема позивача 2 повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції, внесенням до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали суду, поштовою рекомендованою кореспонденцією №7901413997294, яка отримана адресатом. Позивачем 2 подано заяву за вх.№14962/21 від 30.06.2021р. в якій просить розглядати справу без участі позивача 2.
В судове засідання 13.07.2021р. відповідач явку повноважних представників забезпечив, які надали пояснення по справі та позовні вимоги заперечили з підстав викладених у відзиві за вх.№12214/21 від 25.05.2021р. на позовну заяву. Відповідачем подано пояснення за вх.№14084/21 від 29.06.2021р.
Позиції учасників справи.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги наступним. Державною екологічною інспекцією у Львівській області (далі - Держекоінспекцією у Львівській області, Позивач 1) з 02.10.2018 по 08.10.2018 здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» (далі - ТзОВ «Золочівагробуд», відповідач), що знаходиться за адресою: м.Золочів, вул.Вокзальна,28А, за результатами якого встановлено порушення вимог ст. ст. 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». У ході державного нагляду (контролю) встановлено, що ТзОВ «Золочівагробуд» здійснено, за відсутності дозвільних документів, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів, які знаходяться в межах м. Глиняни Львівського району (до проведення адміністративно-територіальної реформи - Золочівського району). Відповідачу було видано дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №4621810200-5 від 25.04.2017 терміном дії до 25.04.2027.
Прокурор зазначає, що попередній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №4621810200-4 виданий терміном дії з 17.10.2011 до 17.10.2016. Разом з тим, після закінчення терміну дії дозвільних документів ТзОВ «Золочівагробуд» продовжило проводити свою діяльність цегельного заводу в м.Глиняни, шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (димова труба кільцевої печі, склад вугілля, зварювальний пост) за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 18.10.2016 по 24.04.2017, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Згідно довідки від 08.10.2018, виданої Генеральним директором ТзОВ «Золочівагробуд», встановлено, що в ТзОВ «Золочівагробуд» за період з 18.10.2016 по 24.04.2017 час роботи стаціонарних джерел цегельного заводу в м. Глиняни Золочівського району становив: Джерело №1 - кільцева піч: 147,9 год.; Джерело №2 - склад вугілля: 152,0 год.; Джерело №3 - пост електрозварювання: 4,0 год.
Прокурор зазначає, що за результатами перевірки Держекоінспекцією в Львівській області складено акт перевірки №578/05/02/818 від 02Л 0.2018-08.10.2018, який під особистий підпис вручено представникам ТзОВ «Золочівагробуд». Щодо посадової особи підприємства, винної в допущенні порушення законодавства, 08.10.2018 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.78 КУпАП, та 08.10.2018 накладено адміністративне стягнення у вигляді 136 грн штрафу, який сплачено у повному обсязі. Результати планового заходу підприємством у судовому порядку не оскаржувались. За результатами проведеної перевірки та на підставі наданої ТзОВ «Золочівагробуд» довідки від 08.10.2018, органом контролю 19.10.2018, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008, проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, які завдані державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря цегельного заводу ТзОВ «Золочівагробуд», за адресою м.Глиняни, Львівського району (до проведення адміністративно-територіальної реформи - Золочівського району).
Прокурор зазначає, що згідно проведеного розрахунку загальний розмір збитків, завданих здійсненням ТзОВ «Золочівагробуд» наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу у період з 18.10.2016 по 24.04.2017 без спеціального дозволу, склав 28151,00грн. Держекоінспекцією у Львівській області 29.10.2018 на адресу відповідача скеровано претензію про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до якої долучено відповідний розрахунок. Прокурор зазначає, що ТзОВ «Золочівагробуд» завдані збитки до теперішнього часу не сплачено (інформація Держекоінспекції у області №13-1135 від 11.03.2021).
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 691 БК України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів у розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно. У главі 4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за № 291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами. Отже, завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні. Таким чином, даний позов пред'являється Золочівською окружною прокуратурою в інтересах Державної екологічної інспекції у Львівській області, позивачем 2 визначено Глинянську міську раду, оскільки порушення вчинено на її території, вказані платежі зараховуються на спеціальний бюджетний рахунок міської ради, а тому несвоєчасна їх сплата відповідачем призводить до дефіциту місцевого бюджету.
Прокурор зазначає, що посадовими особами Державної екологічної інспекції у Львівській області перевірка стану додержання відповідачем вимог чинного законодавства була проведена ще у жовтні 2018 року, завдані порушенням збитки ТзОВ «Золочівагробуд» нараховано 19 жовтня 2018 року. Таким чином, представникам інспекції з жовтня 2018 року було достовірно відомо про факт вчинення правопорушення, внаслідок якого завдані збитки, та їх розмір, проте заходів щодо відшкодування цих збитків дотепер не вжито. Крім того, прокуратурою на адресу Позивача-1 22.01.2021 скеровувався лист, у якому перед уповноваженим на захист інтересів держави органом ініціювалось питання щодо забезпечення захисту її інтересів у суді. Разом з тим, листом № 13-1135 від 11.03.2021 Державною екологічною інспекцією у Львівській області поінформовано про не звернення до суду із позовом через скрутне фінансове становище. Таким чином, як зазначає прокурор, незважаючи на очевидність порушення інтересів держави, Держекоінспекція в області неналежним чином здійснює захист інтересів держави в частині відшкодування збитків, завданих здійсненням викидів в атмосферне повітря, оскільки вичерпних заходів, спрямованих на їх стягнення з відповідача не вжито, відповідний позов до суду не заявлено.
Відповідно до листа Глинянської міської ради, наданого на запит прокуратури, про виявлений органом контролю факт порушення інформація чи будь-які інші матеріали не надходили, а тому самостійно заходи представницького характеру, спрямовані на стягнення вказаної суми збитків не вживались. Окрім цього, у зв'язку із відсутню бюджетних призначень, передбачених на сплату судового збору, вжиття таких заходів не надається за можливе. Вищенаведене, як зазначає прокурор, свідчить про нездійснення та неможливість здійснення вказаним органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави в особі територіальної громади у встановленому законодавством порядку, що відповідно є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування в якості позивача 2.
Прокурор зазначає, що даний позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції України та Глинянської міської ради, на які державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про охорону атмосферного повітря», а тому прокурор вважає, що ним доведено підставність звернення з відповідним позовом на підставі звернень та інформацій позивачів на скеровані прокуратурою запити. Беручи до уваги те, що будь які розумні строки, у межах яких позивачі могли б самостійно застосувати представницькі повноваження, спливають, а самі ж позивачі заявляють про неможливість здійснити захист інтересів за відсутності можливості сплатити судових збір, а також наявності інформації про виявлені порушення, тому участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу.
Позивачем 1 надано заперечення на відзив №13602/21 від 09.06.21р., в яких Державна екологічна інспекція у Львівській області просить вважати твердження, що містяться у відзиві, незаконними та такими, що не відповідають матеріалам справи; задоволити позов керівника Золочівської окружної прокуратури та стягнути з ТзОВ «Золочівагробуд» 28 151,00 грн. Зокрема позивач 1 зазначає, що 02.10.2018-08.10.2018 року Інспекцією проведено перевірку відповідача, якою встановлено, що на підприємстві наявні стаціонарні джерела забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відповідачу було видано дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами терміном дії від 25.04.2017р. до 25.04.2027р. Попередній дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виданий терміном дії з 17.10.2011р. до 17.10.2016р. Позивач 1 зазначає, що у процесі перевірки виявлено, що у період з 18.10.2016р. по 24.04.2017р. ТзОВ «Золочівагробуд» продовжувало проводити діяльність цегельного заводу в м. Глиняни та здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності такого дозволу, про що складено акт перевірки від 08.10.2018 року №578/05/02/818 (долучений до матеріалів справи). До матеріалів справи, долучено копію Довідки ТзОВ «Золочівагробуд» №94 від 8.10.2018р., з печаткою та підписом генерального директора ТзОВ М. А. Круглика з інформацією про час роботи стаціонарних джерел, що є одним із джерел отримання необхідної інформації для розрахунку завданих збитків згідно з пунктом 3.6. Методики, що виключає необхідність проведення лабораторних вимірювань та розрахунку збитків згідно з пунктом 3.7. цієї Методики, (висновок постанови Верховного Суду України від 17 березня 2020 року у справі № 912/823/18) Відповідно до п.3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639 (далі - Методика), передбачена можливість здійснення розрахунку маси наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за «Методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди». У Додатку до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами зазначено місцезнаходження цегельного заводу саме у м. Глиняни. Крім цього, як зазначає позивач 1, м. Глиняни належить до Глинянської територіальної громади, і як до населених пунктів, так і поза ними застосовується однаковий розрахунковий коефіцієнт. Розрахунок заявленої до стягнення шкоди здійснено на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої Міністерством охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 року та зареєстрованої у Мінюсті 21.01.2009 року за №48/1606.
Відповідно до п.16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000р. №32/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру. Державна екологічна інспекція у Львівській області зазначає, що на дату здійснення розрахунку, нормативно-правовий акт, яким було затверджено Методику, не був виключений з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а судові рішення, якими скасувався наказ про затвердження Методики, скасовані Верховним Судом. А відтак проведення посадовою особою Інспекції 19.10.2018р. розрахунку розмірів відшкодування збитків за період з 18.10.2016р. по 24.04.2017р. є правомірним.
Позивач 1 зазначає, що за результатами перевірки Державною екологічною інспекцією в Львівській області складено акт перевірки №578/05/02/818 від 02.10.2018-08.10.2018 року, який було особисто підписано та вручено представнику ТзОВ «Золочівагробуд». 16.10.2018 року щодо посадової особи підприємства, ОСОБА_1 , було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за невиконання вимог попередньо виданого припису, визнано винним у допущенні здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Даною постановою про адміністративне правопорушення підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заявленою до стягнення шкодою. Відповідачем не було оскаржено вказаного протоколу про адміністративне правопорушення Державної екологічної інспекції у Львівській області, а навпаки - повністю визнано ОСОБА_1 та штраф сплачено у повному обсязі, що підтверджується квитанцією від 17.10.2018 року, доданою до матеріалів справи. Результати планового контролю не оскаржувалися. Також позивач 1 зазначає, що при розрахунку розміру відшкодування збитків використовувався звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин для ТзОВ «Золочівагробуд».
Позивачем 2 подано заяву вх.№14962/21 від 30.06.21р., в якій позивач-2 підтримує позовні вимоги повністю, просить позов задоволити та розглядати справу без участі представника позивача2.
Відповідачем подано відзив вх.12214 від 25.05.21р., та письмові пояснення у справі № 14804/21 від 29.06.21р., в яких відповідач позовні вимоги заперечує та просить в задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач зазначає, що в розрахунку збитки нараховані для цегельного заводу, який знаходиться у м.Глиняни, застосовані розрахункові коефіцієнти для населеного пункту (м. Глиняни), хоча цегельний завод фактично знаходиться за межами населеного пункту і у м. Глиняни цегельного заводу немає. Тобто розрахунок зроблено неправильно(не для належної місцевості). Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок, заявленої до стягнення шкоди здійснено позивачем на підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 та зареєстрованої в Мінюсті 21.01.2009 за №48/16064. В той же час, наказом Міністерства юстиції України від 11 травня 2019 року №1453/5 на підставі підпункту б пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади затвердженого постановою КМУ від 28 грудня 1992 року №731731 (із змінами внесеними постановою КМУ від 27 травня 2020 року № 418) скасовано рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639 про затвердження вищевказаної Методики.
Відповідач зазначає, що загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини. Разом з тим, факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. Таким чином, маса наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря має розраховуватися на підставі пунктів 3.6 і 3.7 Методики. Відповідно до п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливо використовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за Формою № 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди. Згідно з пунктом 3.7 Методики за відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань. Однак, як зазначає відповідач, матеріали позову не містять даних інструментально-лабораторних вимірювань та характеристик джерел викиду відповідача.
Обставини, встановлені судом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський процесуальний кодекс України у статті 20 визначає справи, що належать до юрисдикції господарських судів. Так, відповідно до пункту 1 частини 1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), зокрема, справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Згідно частин 1, 3 статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)”, який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ст. 1 Закону України “Про прокуратуру” прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Однією з функцій, що покладаються на прокуратуру є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом України “Про прокуратуру”.
Представництво прокуратурою інтересів держави в суді врегульовано статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”.
Так, зокрема згідно частини 1 статті 23 вказаного закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до абзацу 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Згідно абзацу 1 та 2 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру” наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
За приписами ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Положення ст. 50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Щодо підстави звернення прокурора до суду в інтересах держави, суд зазначає, що у даній справі “суспільним”, “публічним” інтересом звернення прокурора з вимогою про відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання, а також захист суспільних інтересів загалом, щодоекологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, захист такого права шляхом відшкодування завданої порушенням цього права шкоди .
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Державну екологічну інспекцію у Львівській області, Глинянську міську раду та зазначив, що вказані органи належним чином не здійснювали захист інтересів держави, не вжили достатніх заходів, в тому числі представницького характеру, щодо захисту суспільних інтересів загалом, щодо екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги, захисту такого права шляхом відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих норм вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту” має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином” має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, Державна екологічна інспекція у Львівській області, яка в силу вказаного Положення, наділена повноваженнями, зокрема щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах. Як вказувалось вище, посадовими особами Державної екологічної інспекції у Львівській області перевірка стану додержання відповідачем вимог чинного законодавства була проведена ще у жовтні 2018 року, завдані порушенням збитки ТзОВ «Золочівагробуд» нараховано 19 жовтня 2018 року. Таким чином, представникам інспекції з жовтня 2018 року було достовірно відомо про факт вчинення правопорушення, внаслідок якого завдані збитки, та їх розмір, проте заходів щодо відшкодування цих збитків дотепер не вжито. Крім того, прокуратурою на адресу Позивача -1 22.01.2021 скеровувався лист, у якому перед уповноваженим на захист інтересів держави органом ініціювалось питання щодо забезпечення захисту її інтересів у суді. Разом з тим, листом № 13-1135 від 11.03.2021 Державною екологічною інспекцією у Львівській області поінформовано про не звернення до суду із позовом через скрутне фінансове становище.
Відповідно до листа вих-21 від 22.01.21р. Глинянської міської ради, наданого на запит прокуратури, про виявлений органом контролю факт порушення інформація чи будь-які інші матеріали не надходили, а тому самостійно заходи представницького характеру, спрямовані на стягнення вказаної суми збитків не вживались. Окрім цього, у зв'язку із відсутню бюджетних призначень, передбачених на сплату судового збору, вжиття таких заходів не надається за можливе. Вищенаведене, свідчить про нездійснення та неможливість здійснення вказаним органом місцевого самоврядування захисту інтересів держави в особі територіальної громади у встановленому законодавством порядку, що відповідно є підставою для застосування прокурором представницьких повноважень, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в інтересах держави в особі вказаного органу місцевого самоврядування в якості позивача »Позивач 2).
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Враховуючи наведене та виходячи з того, що Державна екологічна інспекція самостійно не вживала заходів, щодо відшкодування збитків, а прокурор після виявлених порушень повідомив позивачів про намір звернення з відповідним позовом, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Державної екологічної інспекції у Львівській області та Глинянської міської ради Львівського району Львівської області.
З питань представництва прокурором інтересів держави в особі позивача в суді суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у її постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18.
Відкриваючи провадження у цій справі, суд встановив відповідність поданої прокурором позовної заяви вимогам статей 162, 164 Господарського процесуального кодексу України. На думку суду прокурором дотримано встановлену у статті 23 Закону України “Про прокуратуру” процедуру, що в силу положень статей 44, 53 Господарського процесуального кодексу України наділяє прокурора процесуальною дієздатністю.
В період з 02.10.2018 по 08.10.2018 державною екологічною інспекцією у Львівській області здійснено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» (далі - ТзОВ «Золочівагробуд», відповідач), що знаходиться за адресою: м.Золочів, вул.Вокзальна,28А, за результатами якого встановлено порушення вимог ст. ст. 10, 11, 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», зокрема що ТзОВ «Золочівагробуд» здійснено, за відсутності дозвільних документів, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів, які знаходяться в межах м. Глиняни Львівського району (до проведення адміністративно-територіальної реформи - Золочівського району) та складено акт №578/05/02/818 від 08.1018р., який підписано відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень.
Результати планового заходу державного нагляду (контролю) оформленого актом №578/05/02/818 від 08.1018р. відповідачем не оскаржувались.
На підставі Звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря та розрахунок забруднюючих речовин в приземному шарі атмосферного повітря Цегельного заводу ТзОВ «Золочівагробуд» від 15.02.2001р, (копія звіту долучена до справи) відповідачем був одержаний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №4621810200-4 з датою видачі дозволу 17.10.2011р. та терміном дії до 17.10.2016р.
25.04.2017 ТзОВ «Золочівагробуд» було видано дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №4621810200-5 від терміном дії до 25.04.2027. Доказів в підтвердження наявності дозволу на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами в період з 18.10.2016р. до 25.04.2017р. суду не представлено.
Разом з тим, після закінчення терміну дії дозвільних документів ТзОВ «Золочівагробуд» продовжило проводити свою діяльність цегельного заводу в м. Глиняни, шляхом здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (димова труба кільцевої печі, склад вугілля, зварювальний пост) за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 18.10.2016 по 24.04.2017, що є порушенням вимог ст. ст. 10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та підтверджується довідкою №94 від 08.10.18р. ТзОВ «Золочівагрозбут».
Згідно довідки №94 від 08.10.2018, виданої за підписом Генерального директора ТзОВ «Золочівагробуд», який скріплений печаткою відповідача встановлено, що в ТзОВ «Золочівагробуд» за період з 18.10.2016 по 24.04.2017 час роботи стаціонарних джерел цегельного заводу в м. Глиняни Золочівського району становив: Джерело №1 - кільцева піч: 147,9 год.; Джерело №2 - склад вугілля: 152,0 год.; Джерело №3 - пост електрозварювання: 4,0 год.
За результатами проведеної перевірки та на підставі наданої ТзОВ «Золочівагробуд» довідки від 08.10.2018, органом контролю 19.10.2018, згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008, проведено розрахунок розмірів відшкодування збитків, які завдані державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря цегельного заводу ТзОВ «Золочівагробуд», за адресою м.Глиняни, Львівського району (до проведення адміністративно-територіальної реформи - Золочівського району). Згідно проведеного розрахунку загальний розмір збитків, завданих здійсненням ТзОВ «Золочівагробуд» наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу у період з 18.10.2016 по 24.04.2017 без спеціального дозволу, склав 28 151, 00 грн.
Держекоінспекцією у Львівській області 29.10.2018 на адресу відповідача скеровано претензію №14-6040 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, до якої долучено відповідний розрахунок. Однак, ТзОВ «Золочівагробуд» завдані збитки не сплачені .
16.10.2018 року щодо посадової особи підприємства, ОСОБА_1 , було складено постанову про накладення адміністративного стягнення за невиконання вимог попередньо виданого припису, визнано винним у допущенні здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади. Даною постановою про адміністративне правопорушення підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заявленою до стягнення шкодою. Відповідачем не було оскаржено вказаного протоколу про адміністративне правопорушення Державної екологічної інспекції у Львівській області, а навпаки - повністю визнано ОСОБА_1 та штраф сплачено у повному обсязі. Це підтверджується квитанцією від 17.10.2018 року, доданою до матеріалів справи.
Заперечення відповідача, щодо місцезнаходження цегельного заводу поза населеним пунктом м. Глиняни, а відтак невірний розрахунок з використанням розрахункового коефіцієнту для населеного пункту не можуть бути прийняті судом до уваги, враховуючи зокрема, те що згідно Додатку до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами виданого ТзОВ «Золочівагробуд», визначено місцезнаходження цегельного заводу, а саме м. Глиняни (витяг з дозволу долучено до справи).
Відповідач покликається на наказ Міністерства юстиції України від 11.05.2019р. №1453/5, згідно якого, Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади 11 червня 2019 року. Відповідно до п.16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000р. №32/5, нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру. Однак, на дату здійснення розрахунку, нормативно-правовий акт, яким було затверджено Методику №639, не був виключений з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, а судові рішення, якими скасовано наказ про затвердження Методики, скасовані Верховним Судом. А відтак, проведення посадовою особою Інспекції 19.10.2018р. розрахунку розмірів відшкодування збитків за період з 18.10.2016р. по 24.04.2017р. згідно зазначеної Методики є правомірним.
Відповідач у своєму відзиві покликається на норми Методики, що стосуються інструментально-лабораторних методів контролю, проте, оскільки на час перевірки 02.10.2018-08.10.2018 року ТзОВ «Золочівагробуд» отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин, та видано ТзОВ «Золочівагробуд» довідку №94 від 08.10.2018, у даному випадку Держекоінспекцією застосовавно документальну перевірку суб'єкта господарювання та розрахункові методи за період відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Відповідно до п. 2.2. Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єкта господарювання та/або розрахунковими методами. Відтак, застосування саме інструментально лабораторних методів контролю не є виключним методом, та можливим є застосування документальної перевірки суб'єкта господарювання та/або розрахункові методи.
Відповідно до п.3.6 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється зокрема за: даними державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря);характеристиками джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії)).
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.
За приписами частин п'ятої і шостої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого, зокрема, суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
При цьому державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, а також іншими органами виконавчої влади.
За приписами ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Відповідно до ст. 34 вказаного Закону завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Внаслідок проведеної перевірки Інспекція склала Акт №578/05/02/818 від 08.10.18р у якому зафіксовано факт викидів відповідачем забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без відповідного дозволу, що є порушенням вимог статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", внаслідок чого заподіяна шкода навколишньому природному середовищу.
Статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Приписами частини третьої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Відповідно до частини першої статті 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За нормами статті 33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади віднесено до переліку видів порушень законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.
Статтею 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню в порядку та розмірах, встановлених законом.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) передбачений у Методиці.
Відповідно до пункту 2.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами (пункт 2.2 Методики).
Розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведено розрахунковим методом, що узгоджується із пунктом 2.7 Методики та характером виявленого порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно зі статтею 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди (збитків) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльність особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 р. у справі №06/113-38, від 04.07.2011 р. у справі №51/250, від 07.10.2015 р. у справі №916/3371/14).
Протиправною поведінкою є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала та полягає в тому, що: - протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; - шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 18.10.2016р. по 24.04.2017р. ТзОВ «Золочівагробуд» продовжувало проводити діяльність цегельного заводу в м. Глиняни та здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності такого дозволу, про що складено акт перевірки від 08.10.2018 року №578/05/02/818 (долучений до матеріалів справи), який підписано відповідачем без будь-яких зауважень.
Виходячи з положень ст. ст. 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №302, здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, є порушенням вимог природоохоронного законодавства, а саме: законодавства про охорону атмосферного повітря, за яке передбачено відповідальність, в тому числі шляхом відшкодування завданої шкоди (ст. 66 Конституції України, ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 41, 68, 69 "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря").
Доказів, які би спростовували обставини здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу у зазначений період, чи підтверджували відсутність вини відповідача у вчиненні протиправних дій у матеріали справи не подано.
Судом враховується, що кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (ст. 66 Конституції України).
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" також визначено принцип необхідності повної компенсації шкоди, заподіяної внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Оскільки відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 910/5858/17 та від 22.05.2018 у справі № 910/15305/17.
Таким чином, вимоги позовної заяви щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього середовища є обґрунтованими.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зазначені у позовній заяві обставини, що є предметом доказування у справі, визнаються судом встановленими та доведеними та позовні вимоги до відповідача є обґрунтованими, не спростованими, підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 130, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Вокзальна, 28А, ідентифікаційний код 03585082) на розподільчий казначейський рахунок Глинянської міської ради Львівського району (8072- Львівська область м.Глиняни вул.Шевченка,38 ЄДРПОУ 38008294) відкритий в УК у Золочівському районі за кодом класифікації доходів бюджету 24062100, МФО 899998, ЄДРПОУ 37904735 в користь зведеного бюджету збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 28151,00 грн., з подальшим розподілом згідно плану розрахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій» із подальшим розподілом 50% - до спеціального фонду місцевого бюджету Глинянської міської ради, 30% - до спеціального фонду Державного бюджету України та 20% - до спеціального фонду обласного бюджету Львівської області.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагробуд» (80700, Львівська область, м.Золочів, вул.Вокзальна, 28А, ідентифікаційний код 03585082) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, пр. Шевченка, буд. 17-19; ідентифікаційний код 02910031) 2270,00грн. - судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку і строки передбачені ст.ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в порядку визначеному розділом IV ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повне рішення складено 16.07.2021р.
Суддя С.В. Іванчук