Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
16 липня 2021 рокуСправа № 912/1242/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1242/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А", 25014, м. Кропивницький, вул. Перша Виставкова, 29М,
до відповідача: Фермерського господарства "Бірюза", 28200, Кіровоградська область, смт Новгородка, вул. Криворізька, 16, кв. 2,
про стягнення 349 739,26 грн,
представники:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А", яка містить вимоги до Фермерського господарства "Бірюза" про стягнення заборгованості в розмірі 349 739,26 грн, з яких: 247 321,19 грн боргу, 13 436,65 грн пені, 49 464,24 грн штрафу, 39 517,18 грн 36 % річних, з покладанням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки від 27.03.2020 № 1246/20/ВРКК.А, в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.
Ухвалою від 26.04.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
30.04.2021 на адресу суду від позивача надійшов лист від 29.04.2021, за змістом якого повідомлено суд про усунення недоліків та надання належних доказів відправлення позовної заяви відповідачу. До заяви додано опис вкладення та фіскальний чек.
Ухвалою від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1242/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.06.2021 на 14:30 год, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
27.05.2021 до господарського суду від Фермерського господарства "Бірюза" надійшов відзив на позовну заяву від 27.05.2021 № 15, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає на неотримання ним рахунку-фактури по оплаті 70 % за товар (по Специфікації № 1), а також порушення позивачем досудового порядку врегулювання спору (у відповідності до п. 3.10), що є підставою для відмови у позові. Відповідачем до відзиву на позов також надано власний розрахунок заборгованості.
01.06.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" надійшов лист від 01.06.2021 № б/н, в якому повідомлено, що станом на 01.06.2021 відзив на позов від Фермерського господарства "Бірюза" до позивача не надходив, у зв'язку з чим не має змоги подати відповідь на відзив. Підготовче засідання просить провести без участі уповноваженого представника позивача. Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
01.06.2021 до господарського суду від Фермерського господарства "Бірюза" надійшло клопотання від 01.06.2021 № 16 про продовження строку підготовчого провадження у справі № 912/1242/21 терміном на 30 днів.
02.06.2021 суд відкрив підготовче засідання.
Представники сторін в підготовче засідання 02.06.2021 не з'явились.
Ухвалою від 02.06.2021 відкладено підготовче засідання у справі № 912/1242/21 до 23.06.2021 на 12:00 год.
22.06.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" надійшли заперечення на відзив від 16.06.2021 № б/н (які господарський суд розцінює, як відповідь на відзив), в яких позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а позовні вимоги викладені у позовній заяві підлягають задоволенню.
23.06.2021 до господарського суду від Фермерського господарства "Бірюза" надійшло клопотання від 23.06.2021 № 170 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.
Подане клопотання обґрунтовано тими обставинами, що відповідач отримав від позивача відповідь на відзив тільки 22.06.2021. В зв'язку з чим, Фермерському господарству "Бірюза" необхідний додатковий час для складення обґрунтованої відповіді та укладення мирової угоди між сторонами.
23.06.2021 суд продовжив підготовче засідання.
Ухвалою від 23.06.2021 клопотання Фермерського господарства "Бірюза" від 01.06.2021 № 16 про продовження строку підготовчого провадження у справі № 912/1242/21 на тридцять днів задоволено. Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 912/1242/21 на тридцять днів. Клопотання Фермерського господарства "Бірюза" від 23.06.2021 № 170 про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче засідання у справі № 912/1242/21 до 05.07.2021 на 14:00 год.
30.06.2021 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" надійшов лист від 25.06.2021 № б/н, в якому позивач просить провести підготовче засідання 05.07.2021 без участі уповноваженого представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
05.07.2021 господарський суд продовжив підготовче засідання.
Представники сторін в підготовче засідання 05.07.2021 не з'явились.
Ухвалою від 05.07.2021 закрито підготовче провадження у справі № 912/1242/21. Справу № 912/1242/21 призначено до судового розгляду по суті на 16.07.2021 на 11:00 год.
16.07.2021 суд відкрив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 16.07.2021 сторони участі не брали, уповноважених представників не направили.
Частиною 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Як вбачається з матеріалів справи, відправлення на адресу відповідача ухвали суду від 05.07.2021 № 912/1242/21 про призначення справи до розгляду по суті на 16.07.2021 на 11:00 год підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів від 06.07.2021 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 2502205108664). Поштове відправлення про направлення відповідачу копії вказаної ухвали згідно відомостей з офіційного сайту "Укрпошта" про відстеження поштового відправлення (за номером ідентифікатора 2502205108664) не вручене під час доставки та повернуто за зворотною адресою: "без зворотного конверту".
Господарський суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання, оскільки ухвала від 05.07.2021 № 912/1242/21 направлялась на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, а також на електронну пошту, зазначену Фермерським господарством "Бірюза" у відзиві на позовну заяву від 27.05.2021 № 15, а також клопотаннях від 01.06.2021 № 16 та від 23.06.2021 № 17, що свідчить про обізнаність відповідача про розгляд господарським судом справи № 912/1242/21.
Окрім того, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному вебпорталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.
Слід врахувати, що відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов'язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.
Суд також звертає увагу, що у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.89 р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу № 912/1242/21 в судовому засіданні 16.07.2021 за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
27.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-А" (далі - Продавець) та Фермерським господарством "Бірюза" (далі - Покупець) укладено Договір поставки №1246/20/ВРКК.А (далі - Договір, а.с. 6-8).
Згідно пункту 1.1. даний Договір спрямований на забезпечення Продавцем Покупця посівним матеріалом, засобами захисту рослин, добривами для сільськогосподарського сезону, а також на надання супутніх послуг, пов'язаних із вирощуванням врожаю, і є змішаним договором, що об'єднує договори поставки та надання послуг.
Відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати вартість сільськогосподарських товарів та супутніх послуг (надалі - Товари) (пункт 1.2. Договору).
Пунктом 1.3. Договору передбачено, що кількість, одиниці виміру, асортимент, упаковка Товару визначаються Специфікаціями, та/або накладними та/або рахунками-фактурами, що є невід'ємною частиною цього Договору. За відсутності заперечень Покупця можлива поставка іншого найменування (сорту або гібриду) товару аналогічної якості.
Орієнтовні ціни на Товар та/або надані Послуги визначаються у Специфікаціях. Сторони встановлюють вартість (ціну) Товару в гривнях та відповідний еквівалент у доларах США чи Євро. Фактичні ціни на поставлений Товар та загальна вартість тари, пакування й маркування, а також податок на додану вартість, що нараховується/не нараховується згідно з законодавством України, ціну (вартість) Договору складає загальна вартість фактично поставленого Продавцем Товару згідно з цим Договором та/або наданих послуг (пункт 2.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.2. Договору сторони домовились, що вказані у підписаних Сторонами Специфікаціях ціни в гривнях та загальна сума договору не є фіксованими і можуть бути відкориговані Продавцем в залежності від зміни комерційного курсу гривні до іноземної валюти. Процедуру корегування ціни Товару Продавцем у порядку, передбаченому даним пунктом Договору, Сторони домовились вважати погодженою на увесь час чинності цього Договору та не вважати таке коригування односторонньою зміною умов Договору, що потребує окремого погодження Сторін. У зв'язку з тим, що Товар придбаний Продавцем за цінами, визначеними у доларах США/Євро, незмінною фіксованою величиною залишається сума еквіваленту загальної ціни Договору у доларах США чи Євро, враховуючи ПДВ.
Сторони відповідно до положень ч. 2 ст. 524 та ст. 533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим Договором курс долара США чи Євро до гривні, що встановлений на Міжбанківському валютному ринку України (далі - Міжбанківський курс) згідно за даними, оприлюдненими на сайті за адресою: http://minfin.com.ua/ua в розділі "Міжбанківський ринок" на день, що передує дню підписання Специфікації (пункт 2.3. Договору).
Згідно пункту 2.4. Договору виключно у тому випадку, коли Міжбанківський курс на день, що передує проведенню розрахунків (перерахуванню коштів) або відвантаженню товару, є вищим за курс відповідно іноземної валюти на день підписання відповідної Специфікації, або Товар поставлений тільки згідно накладних, без підписання Специфікацій, оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до Міжбанківського курсу на дату, що передує здійсненню розрахунку або відвантаженню Товару. У такому випадку, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу: С = А1 : А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання Специфікації або Додатку до Договору, А1 - міжбанківський курс на день, що передує дню проведення розрахунків або відвантаження Товару, А2 - Міжбанківський курс на день підписання відповідної Специфікації чи Додатку до договору.
Покупець зобов'язується перераховувати грошові кошти за Товар на поточний рахунок Продавця в національній валюті України (гривні) у строки та розмірі, визначені в Специфікаціях до Договору. Обов'язок вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Продавця (пункт 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору оплата товару здійснюється на основі рахунку-фактури, виданого продавцем. Строк дії рахунку-фактури 1 календарний день. У випадку, якщо покупець не здійснив оплату у цей строк, він зобов'язаний отримати новий рахунок-фактуру у продавця. У випадку невиконання покупцем даної умови, оплата, здійснена покупцем зараховується відповідно до положень розділу 2 даного договору.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Товар повинен бути переданий Покупцеві згідно строків, вказаних в Специфікації даного Договору та при умовах виконання Покупцем вимог п. 3.1. Договору. Продавець має право на дострокову поставку Товару за цим Договором. Товар, що постачається Продавцем протягом дії цього Договору, може відвантажуватися Продавцем партіями або їх частинами.
Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату Товару, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми боргу за кожен день прострочення, а також у разі прострочення до 7 днів, штраф у розмірі 5% (п'яти) процентів від суми несплаченого боргу, від 18 до 14 днів - 10 (десяти) процентів від суми несплаченого боргу, та на строк, більший 14 днів, - 20 (двадцять) процентів від суми несплаченого боргу.
Згідно п. 8.7. Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та наданих послуг Покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Продавця крім суми заборгованості 36 % річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою (ими) угодою (ами) до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до моменту виконання сторонами зобов'язань (пункт 10.7. Договору).
Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
27.03.2020 між сторонами підписано Специфікацію № 1 до договору поставки від 27.03.2020 № 1246/20/ВРКК.А (далі - Специфікація № 1, а.с. 9), відповідно до якої сторони погодили поставку товару на загальну суму 309 204,48 грн, що еквівалентно 9 910,40 Євро (курс Євро 31,20 грн). Строк поставки до 25.04.2020.
Згідно пункту 3 Специфікації оплата здійснюється у такі строки: 30 % від загальної вартості (92 761,34 грн) до 30.03.2020; 70 % від загальної вартості (216 443,14 грн) до 01.11.2020.
Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця на основі рахунків-фактур, виданих Продавцем (пункт 4 Специфікації).
Поставка (передача) товару здійснюється Продавцем у строк до настання граничного терміну поставки, вказаного у пункті 1 цієї Специфікації, відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі "Інкотермс 2010" на умовах EXW (франко завод) за адресою: EXW: м. Кропивницький, вул. Перша виставкова, будинок 29М (пункт 6 Специфікації №1).
На виконання умов даної Специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 309 204,48 грн, що підтверджується видатковою накладною від 03.04.2020 № /04/00300 на загальну суму 309 204,48 грн та Актом приймання-передачі майна від 03.04.2020 (а.с. 11, 13).
31.03.2020 відповідачем на підставі рахунку фактури від 27.03.2020 № 2738 було здійснено оплату за Специфікацією №1 в сумі 92 761,34 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, а також платіжним дорученням від 31.03.2020 (а.с. 16, 55).
Таким чином, за твердженням позивача відповідачем було здійснено тільки перший платіж по Специфікації № 1 - 30 % від загальної вартості (92 761,34 грн).
В той час, як другий платіж за Специфікацією № 1 - 70 % від загальної вартості (216 443,14 грн) відповідачем здійснено не було.
Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача за Специфікацією № 1 складає 6 937,28 Євро, що еквівалентно 231 030,85 грн.
12.05.2020 між сторонами підписано Специфікацію №2 до договору поставки від 27.03.2019 № 1246/20/ВРКК.А (далі - Специфікація № 2, а.с. 10), відповідно до якої сторони погодили поставку товару на загальну суму 147 481,37 грн, що еквівалентно 5 454,20 доларів США (курс долара США 27,04 грн). Строк поставки до 13.05.2020.
Згідно пункту 3 Специфікації оплата здійснюється у такі строки: 30 % від загальної вартості (44 244,41 грн) до 12.05.2020; 70 % від загальної вартості (103 236,96 грн) до 01.11.2020.
Оплата здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Покупця на основі рахунків-фактур, виданих Продавцем (пункт 4 Специфікації).
Поставка (передача) товару здійснюється Продавцем у строк до настання граничного терміну поставки, вказаного у пункті 1 цієї Специфікації, відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі "Інкотермс 2010" на умовах EXW (франко завод) за адресою: EXW: м. Кропивницький, вул. Перша виставкова, будинок 29М (пункт 6 Специфікації №1).
На виконання умов даної Специфікації позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 147 481,37 грн, що підтверджується видатковою накладною від 13.05.2020 № /05/00564 на загальну суму 147 481,37 грн, Довіреністю від 13.05.2020 № 3 та Актом приймання-передачі майна від 13.05.2020 (а.с. 12, 14, 60).
13.05.2020 та 10.02.2021 відповідачем на підставі рахунку фактури від 12.05.2020 № 5079 було здійснено оплату за Специфікацією № 2 в загальному розмірі 134 244,41 грн (44 244,41 грн + 90 000,00 грн відповідно), що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача, а також платіжними дорученням від 13.05.2020 № 118 та від 10.02.2021 № 206 (а.с. 16, 61, 62).
Таким чином, за твердженням позивача відповідачем було здійснено перший платіж по Специфікації № 2 - 30 % від загальної вартості (92 761,34 грн), а також частково другий у сумі 90 000,00 грн (що еквівалентно 3 246,75 доларів США, по курсу станом на день здіснення платежу).
В той час, як іншу частину другого платежу за Специфікацією № 2 - 571,19 доларів США (5 454,20 - 1 636,26 - 3 246,75 = 571,19) відповідачем здійснено не було.
Враховуючи зазначене, заборгованість відповідача за Специфікацією № 2 складає 571,19 доларів США, що еквівалентно 16 290,34 грн.
Таким чином, за розрахунком позивача станом на 12.04.2021 заборгованість відповідача перед позивачем складає 247 321,19 грн (231 030,85 грн + 16 290,34 грн), у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" звернулося до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1, 3 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до норм ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Приписами ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, правовідносини, що склались між Позивачем та Відповідачем щодо виконання Договору унормовано відповідними приписами Цивільного та Господарського кодексів України про договір поставки та договір купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто, сторони договору мають право фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США або в будь-якій іншій іноземній валюті.
Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення зобов'язань, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав повністю, поставив відповідачу Товар на загальну суму 456 685,85 грн, термін оплати відповідно до умов Договору та Специфікацій № 1 та № 2 до Договору настав. Слід також зазначити, що Фермерським господарством "Бірюза" у поданому відзиві на позов фактично не заперечується факт поставки товару, його кількість та якість, однак відповідачем надано власний розрахунок основного боргу, штрафу, пені та річних.
В той час, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав частково, з порушенням строку проведення розрахунку з поставлений (прийнятий) товар, сплативши:
- за Специфікацією № 1 - 92 761,34 грн (що еквівалентно 2 973,12 Євро по курсу зазначеному у специфікації);
- за Специфікацією № 2 - 44 244,41 грн (що еквівалентно 1 636,26 доларів США по курсу зазначеному у специфікації), а також 90 000,00 грн (що еквівалентно 3 246,75 доларів США, по курсу станом на день здійснення платежу).
Господарський суд враховує, що у п. 2.4., 2.5. Договору сторони передбачили, що виключно у тому випадку, коли Міжбанківський курс на день, що передує проведенню розрахунків (перерахуванню коштів) або відвантаженню товару, є вищим за курс відповідно іноземної валюти на день підписання відповідної Специфікації, або Товар поставлений тільки згідно накладних, без підписання Специфікацій, оплата грошових коштів за отриманий товар відбувається відповідно до Міжбанківського курсу на дату, що передує здійсненню розрахунку або відвантаженню Товару. У такому випадку, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті використовують формулу: С = А1 : А2 х В, де С - сума належна до оплати, В - ціна товару на момент підписання Специфікації або Додатку до Договору, А1 - міжбанківський курс на день, що передує дню проведення розрахунків або відвантаження Товару, А2 - Міжбанківський курс на день підписання відповідної Специфікації чи Додатку до договору. У випадку порушення покупцем строків здійснення оплати, зазначених у специфікаціях до даного договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар за вищим курсом: або за курсом, що визначається відповідно до положень 2.3 та п. 2.4 договором, або за курсом на день, що передує фактичному здійсненню оплати за товар.
Враховуючи умови п. 2.3., 2.4., 2.5. Договору, відповідні курси валют долара США/Євро до гривні (за даними, оприлюдненими на сайті: http://minfin.com.ua/ua), а також дати здійснення фактичних оплат Фермерським господарством "Бірюза" на виконання умов Договору (31.03.2020, 13.05.2020 та 10.02.2021), господарський суд вважає розрахунок основного боргу, який міститься у позовній заяві, арифметично вірним та таким, що відповідає умовам договору.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 6 937,28 Євро (що еквівалентно 231 030,85 грн по курсу зазначеному у специфікації) та 571,19 доларів США (що еквівалентно 16 290,34 грн по курсу зазначеному у специфікації), що в загальному (еквіваленті) складає 247 321,19 грн.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки від 27.03.2020 № 1246/20/ВРКК.А в сумі 247 321,19 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позивачем заявлено до стягнення з Фермерського господарства "Бірюза" 13 436,65 грн пені та штрафу в сумі 49 464,24 грн.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.
Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язань, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.
Відповідно до п. 8.5 Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення, а також, у разі прострочення до 7 днів, штраф у розмірі 5% процентів від суми несплаченого боргу, від 8 до 14 днів - 10 процентів від суми несплаченого боргу, та на строк більший 14 днів - 20 процентів від суми несплаченого боргу.
Оскільки фактичні обставини справи свідчать про прострочення оплати відповідачем більше 14 днів, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченого пунктом 8.5. Договору штрафу у розмірі 20 % від суми несплаченого боргу.
Перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним, відповідає умовам Договору, а отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 49 436,65 грн штрафу (247 321,19 грн * 20% = 49 464,24 грн).
Перевіривши розрахунок пені, господарський суд встановив, що позивачем не враховано кількість днів у 2020 році. У зв'язку з викладеним, господарський суд наводить власний розрахунок пені із використанням систем "Законодавство" та "Ліга":
з 02.11.2020 по 04.03.2021 на суму боргу 247 321,19 грн складає 9 987,93 грн;
з 05.03.2021 по 12.04.2021 на суму боргу 247 321,19 грн складає 3 435,39 грн;
всього - 13 423,32 грн.
Враховуючи викладені обставини, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 13 423,32 грн.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 39 517,18 грн 36 % річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Відповідно до умов Договору сторонами узгоджено інший розмір річних. Згідно з пунктом 8.7 Договору в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та наданих послуг Покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Продавця крім суми заборгованості 36% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідною Специфікацією та/або додатковою (ими) угодою (ами) до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.
Перевіривши розрахунок 36 % річних, господарський суд встановив, що позивачем не враховано кількість днів у 2020 році. У зв'язку з викладеним, господарський суд наводить власний розрахунок 36 % річних із використанням систем "Законодавство" та "Ліга":
з 02.11.2020 по 12.04.2021 на суму боргу 247 321,19 грн складає 39 477,19 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають 13 423,32 грн пені, 49 464,24 грн штрафу та 39 477,19 грн 36% річних.
З врахуванням встановлених обставин справи, дослідження розрахунків заборгованості заявленої до стягнення, а також вчинення судом власних розрахунків, господарським судом відхиляються заперечення Фермерського господарства "Бірюза" щодо позову, в частині надання власного розрахунку, оскільки самим відповідачем невірно (без врахування умов договору та відповідних курсів валют) визначено суму боргу та проведено розрахунки пені, штрафу та річних.
Суд також не приймає до уваги посилання Фермерського господарства "Бірюза" на неотримання ним рахунку-фактури по оплаті 70 % за товар (по Специфікації № 1), а також порушення позивачем досудового порядку врегулювання спору (у відповідності до п. 3.10), що є підставою для відмови у позові, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Враховуючи матеріали справи, твердження відповідача про погодження продавцем відстрочки даного платежу (по Специфікації № 1), за відсутності належних доказів відповідного погодження, не приймаються судом до уваги, як необґрунтовані.
За приписами частин першої, другої ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Досудове врегулювання господарських спорів - це послідовний комплекс дій направлений на безпосереднє вирішення спорів між підприємствами та організаціями з приводу порушених майнових прав і законних інтересів який застосовується до порушення судової процедури. Цей добровільний порядок врегулювання спору реалізується у формі претензійного провадження в який не втручається суд, і він не є стадією господарського процесу. Його використання є правом, а не обов'язком суб'єктів господарських правовідносин, оскільки встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації конституційного права на судовий захист.
Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно-правових актів України.
Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму Рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз'яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Чинне національне законодавство не встановлює обов'язкового досудового врегулювання спору як безумовної передумови для звернення особи, яка вважає, що її права були порушені, невизнані або оспорені іншою особою, із позовом до суду.
У той же час, навіть за наявною обов'язковою умовою того чи іншого господарського договору про досудове врегулювання спору, не є підставою для обов'язкового проходження такої позасудової процедури до пред'явлення відповідного позову до суду.
Відповідно до ст. 19 Господарського процесуального кодексу України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
За таких обставин, безпосереднє пред'явлення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" позову до господарського суду з метою захисту порушених прав не є і не може бути підставою ані для залишення такого позову без розгляду, його повернення, ані для відмови у задоволенні позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що порушення позивачем досудового порядку вирішення спору є підставою для відмови в задоволенні позову, не приймаються судом до уваги.
Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-А".
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Бірюза" (28200, Кіровоградська область, смт Новгородка, вул. Криворізька, 16, кв. 2; код ЄДРПОУ: 23686572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроресурс-А" (25014, м. Кропивницький, вул. Перша Виставкова, 29М; код ЄДРПОУ: 39374096) 349 685,94 грн, з яких: 247 321,19 грн борг за отриманий та не оплачений товар, 13 423,32 грн пеня, 49 464,24 грн штраф, 39 477,19 грн 36% річних, а також 5 245,04 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС-А" (на електронну пошту: office@agroresurs-a.com), Фермерському господарству "Бірюза" (28200, Кіровоградська область, смт Новгородка, вул. Криворізька, 16, кв. 2, на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне рішення складено 16.07.2021.
Суддя О.Л. Бестаченко