вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" липня 2021 р. Справа № 911/1381/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут»
до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області
про стягнення 24161,52 грн
без виклику учасників справи
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (далі - позивач, ТОВ «Київоблгаз збут») з позовом до Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - відповідач, Білогородська сільська рада) про стягнення 22667,05 грн основного боргу, 720,38 грн пені, 162,08 грн 3% річних та 612,01 грн інфляційних втрат, що загалом складає 24161,52 грн.
Позов пред'явлено з підстав неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41FB417-1547-20 від 01.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), щодо надіслання відзиву на позовну заяву.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103278416422.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ТОВ «Київоблгаз збут» (постачальник) та Білогородською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, яку перейменовано на Білогородську сільську раду Бучанського району Київської області, (споживач) 01.01.2021 укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41FB417-1547-20 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2021 році товар за кодом ДК 021:2015 - 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), (далі - газ), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.
Пунктами 1.2, 1.3 Договору визначено, що річний плановий обсяг постачання газу - до 5000 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
За умовами підпункту 2.5.1 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранслортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (пп. 2.5.2 Договору).
Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.5.3 Договору).
Згідно з п. 3.2 Договору ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342400 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 8,25000000 грн. Податок на додану вартість становить 1,65000000 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000000 грн.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого споживачеві за даним Договором.
Гранична ціна даного Договору становить 49500,00 грн, в тому числі, податок на додану вартість 8250,00 грн. Дана гранична ціна передбачає максимальну величину коштів, які споживач, замовник, сплатить постачальнику (учаснику) за природний газ за цим Договором (п. 3.7 Договору).
Відповідно до п. 4.1, 4.2 Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключного грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
При цьому пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Київоблгаз збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 28.02.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов Договору постачальник передав, а споживач прийняв у січні 2021 року природний газ обсягом 7289,6 куб. м на загальну суму 72167,05 грн, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81000795 від 31.01.2021. З боку споживача акт підписано без будь-яких зауважень, зокрема, щодо обсягу поставленого природного газу.
За твердженнями позивача, Білогородська сільська рада 22.02.2021 здійснила лише часткову оплату в сумі 49500,00 грн за поставлений у січні 2021 року природний газ, на підтвердження чого до позовної заяви долучено довідку Публічного акціонерного товариства «Банк «Кліринговий дім» за вих. № 02/01-01-1590 від 30.04.2021 за період з 01.01.2021 по 28.04.2021.
Звертаючись з позовом до суду ТОВ «Київоблгаз збут» зазначає, що в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, Білогородська сільська рада у встановлений строк не здійснила повну оплату вартості спожитого у січні 2021 року природного газу, внаслідок чого в останньої виникла та рахується заборгованість за спожитий природний газ перед ТОВ «Закарпатгаз Збут», яка станом на момент звернення до суду, з урахуванням часткової оплати, складає 22667,05 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема, наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладається обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
За змістом п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалось, у пункті 4.2 договору сторони погодили, що оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.
Судом з'ясовано, що в порушення умов договору № 41FB417-1547-20 від 01.01.2021, приписів перелічених норм, оплати вартості отриманого природного газу в строк визначений у договорі, споживач у повному обсязі не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи 22667,05 грн.
Отримання відповідачем природного газу за договором № 41FB417-1547-20 від 01.01.2021 на суму 72167,05 грн та перерахування 49500,00 грн в якості часткової оплати відповідачем вартості отриманого природного газу, підтверджується вказаними вище первинними документами: копією акта приймання-передачі природного газу та банківською довідкою, що містяться в матеріалах справи.
За таких обставин вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 22667,05 грн підлягає задоволенню як обґрунтована та не спростована відповідачем у встановленому законом порядку.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 720,38 грн пені та 162,08 грн 3% річних, нарахованих за період з 11.02.2021 по 11.05.2021), а також 612,01 грн інфляційних втрат, нарахованих за лютий та березень 2021 року. Відповідні нарахування здійснено на прострочену суму боргу в розмірі 22667,05 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з положеннями ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Судом здійснено перевірку розрахунків пені та 3% річних, з урахуванням обумовленого п. 4.2 Договору строку оплати, суми, на яку здійснювались нарахування, та встановлено, що заявлені сума пені за визначений позивачем період становить 745,22 грн, 3% річних - 167,67 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 237 ГПК України, згідно з якою суд при ухваленні рішення не може виходити в рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.
Перевіркою розрахунку інфляційних втрат судом установлено, що їх сума за визначений позивачем період становить 615,86 грн, тобто у більшому розмірі ніж заявлено позивачем. За таких обставин, з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 ГПК України, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі, яка заявлена позивачем.
З огляду на викладене вище, а також те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений і по суті останнім не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а отже з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 22667,05 грн основного боргу, 720,38 грн пені, 162,08 грн 3% річних та 612,01 грн інфляційних втрат.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.
Також, відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема: 5000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки у процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.
Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказані висновки щодо застосування ч. 8 ст.129 ГПК України містяться у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20.
Отже питання щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу буде вирішено судом за умови подання позивачем відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33; код ЄДРПОУ 04358477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, просп. Свободи, буд.2Г, літ. А; код ЄДРПОУ 39592941): 22667 (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят сім) грн 05 коп. основного боргу, 720 (сімсот двадцять) грн 38 коп. пені, 162 (сто шістдесят дві) грн 08 коп. 3% річних, 612 (шістсот дванадцять) грн 01 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін