вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"14" липня 2021 р. Справа № 911/1535/20
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра”
про стягнення 34 183,37 гривень
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (далі - ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна”/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра” (далі - ТОВ “Агробудівельний альянс “Астра”/відповідач) про стягнення 34 183,37 грн страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2020 у справі №911/1535/20 позовну заяву ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.
22.07.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із копіями документів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.08.2020 у справі №911/1535/20 прийнято позовну заяву ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, встановлено сторонам строки, зокрема відповідачу для подання відзиву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 09.09.2020.
Згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі та відповідні процесуальні права і обов'язки, строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.
Водночас разом з позовною заявою ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” подано клопотання про витребування від відповідача інформації та документів.
Приписами ст. ст. 80 та 81 ГПК України унормовано, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
У клопотанні повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
Відповідно до ст. ст. 73 та 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, в порушення приписів п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України, заявляючи про витребування від відповідача документів, позивачем не надано доказів вжиття ним заходів для отримання відповідних документів, тоді як надані позивачем копії списку згрупованих відправлень листів рекомендованих №624, фіскальних чеків ПАТ «Укрпошта» від 11.02.2019 та рекомендованого повідомлення про вручення за №0206816002130 не містять відомостей стосовно направлення відповідачу вимог про надання документів, зокрема запиту про надання інформації від 11.02.2019.
З огляду наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про витребування доказів та відмову у його задоволенні.
31.08.2020 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшли пояснення по справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, суд
27.09.2016 між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “ПЗУ Україна” як страховиком та Підприємством з іноземною інвестицією “Імперіал Тобако Юкрейн” як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ №109750 (далі - договір страхування), за яким позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортних засобів, зокрема“Skoda Octavia А7”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль).
Відповідно до пп. 3.5., 3.5.2 та 3.7. договору страхування страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики відповідно до обраної програми страхування. Такими ризиками можуть бути, зокрема «АК ДТП» - пошкодження та/або знищення застрахованого ТЗ та/або його ДО внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за винятком випадків, передбачених пп. 3.5.3 4) цих ЗУС.
Страховик шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов та зобов'язань за цим договором в межах ліміту відшкодування компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов'язані з втратою застрахованого ТЗ або з відновлювальним ремонтом такого ТЗ.
Строк дії договору - з 01.10.2016 по 30.09.2017.
Копія вказаного вище договору наявна в матеріалах справи.
З викладених позивачем обставин слідує, що 10.06.2017 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого позивачем транспортного засобу “Skoda Octavia”, державний номер НОМЕР_1 , та належного відповідачу трактора Fendt 720 Vario, під керуванням ОСОБА_1 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем та якого ( ОСОБА_1 ) визнано винним у вчиненні відповідної ДТП.
В підтвердження вказаних вище обставин позивач надав копії протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №146581 від 10.06.2017 та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 17.07.2017 у справі №752/12822/17.
Як зауважив позивач, 12.06.2017 до нього звернувся представник страхувальника, власника автомобіля “Skoda Octavia”, державний номер НОМЕР_1 , із заявою про настання страхового випадку, зокрема про настання 10.06.2017 дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого автомобіля, внаслідок чого відповідному транспортному засобу завдано механічних пошкоджень. Копія вказаної заяви наявна в матеріалах справи.
За доводами позивача, відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу №182221 від 24.06.2017, а також ремонтної калькуляції (далі - звіт про оцінку та калькуляція), складених ФОП Мотричем С.Ю., вартість відновлювального ремонту “Skoda Octavia”, державний номер НОМЕР_1 станом на 10.06.2017 склала 34 834,01 грн.
Копії вказаних вище звіту та ремонтної калькуляції з додатками до них наявні в матеріалах справи.
Позивач зазначив, що:
- відповідно до страхового акта від 08.07.2017 та розрахунку до нього, копії яких наявні в матеріалах справи, ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” у результаті завданих застрахованому автомобілю пошкоджень визначено вартість належного до виплати страхового відшкодування у розмірі 34 183,37 грн;
- 10.07.2017 ПрАТ “Страхова компанія “ПЗУ Україна” сплачено на рахунок ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій», яке страхувальником визначено у заяві, 34 183,37 грн страхового відшкодування, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №23123 від 10.07.2017.
З огляду вказаного вище позивач просить стягнути з відповідача 34 183,37 грн виплаченого страхового відшкодування в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України.
Відповідно до наданих пояснень відповідач зазначив, що позивач його не повідомив про настання дорожньо-транспортної пригоди та виплати страхового відшкодування, як і не було викликано представника відповідача при здійсненні оцінки майнової шкоди.
В розрізі вказаного вище відповідач зазначив, що звіт №182221 від 24.06.2017 складено без виклику відповідача, у якого викликає сумніви обгрунтованість такого звіту, як наслідок відповідач просить не приймати зазначений звіт у якості доказу з підстав ч. 2 ст. 77 ГПК України.
З'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, подані докази і письмові пояснення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до приписів ст. ст. 979, 993 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Вказані приписи кореспондують з приписами ст. 27 Закону України "Про страхування".
Зазначеними вище нормами матеріального права врегульовано правовідносини суброгації (від лат. "subrogare" - заміщення, обрання взамін), яка є одним із видів уступки права, що полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов'язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.
Так, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється, у ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Тобто, під час суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №910/18279/19.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Водночас, згідно з статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, слід мати на увазі, що обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Так, зі змісту наявних в матеріалах справи копії протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №146581 від 10.06.2017 та постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 17.07.2017 у справі №752/12822/17 слідує, що:
- водій належного відповідачу трактора Fendt 720 Vario - ОСОБА_1 під час руху заднім ходом не переконався в безпеці свого маневру та здійснив зіткнення з автомобілем “Skoda Octavia”, державний номер НОМЕР_1 , чим завдав автомобілю Skoda Octavia механічні пошкодження та порушив вимоги пп. 2.3.б), 10.9 Правил дорожнього руху України;
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого у ТОВ «Агробудівельний альянс Астра», визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді 340,00 грн штрафу.
Вказані вище обставини, у тому числі перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, останнім не спростовано.
Отже, суд дійшов висновку, що вказані вище обставини свідчать про наявність протиправної поведінки водія відповідача, що полягає у порушенні правил дорожнього руху та завданні застрахованому позивачем транспортному засобу механічних пошкоджень.
Водночас вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу згідно звіту про оцінку та калькуляції склала 34 834,01 грн, в межах якої позивачем відповідно було сплачено страхове відшкодування у розмірі 34 183,37 грн, як наслідок вказані обставини свідчать наявність як шкоди, так і причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою водія відповідача та заявленими до стягнення збитками, як вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.
Доводи відповідача про те, що його представника не було викликано під час здійснення оцінки майнової шкоди автомобілю, як наслідок неможливості прийняття звіту як доказу, судом визнаються неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за №1074/8395), у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Тобто, вказані вище положення методики не визначають критерії необхідності та наслідки неповідомлення зацікавленних осіб про огляд пошкодженого транспортного засобу, а вказане питання вирішується самостійно і на власний розсуд замовника дослідження за погодженням виконавця.
Отже, посилання відповідача на те, що його представника не викликано під час оцінки пошкодженого автомобіля, як на підставу неприйняття відповідно складеного звіту про оцінку згідно статті 77 ГПК України, є необґрунтованими.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2020 у справа № 916/2554/17.
Решта ж посилань відповідача на неповідомлення його про настання дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування відхиляються судом як безпідставні, позаяк нормами чинного законодавства не передбачено вчинення страховиком відповідного обов'язку та наслідки його невиконання в розрізі спірних правовідносин.
Суд звертає увагу відповідача на те, що:
- відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього;
- обов'язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, а процедура доказування містить достатньо широкий обсяг можливостей та прав сторін стосовно доведення обставин, покладених в основу обгрунтування власних доводів та заперечень, чим відповідач при розгляді вказаної справи не скористався.
За таких обставин, оскільки позивач на виконання умов договору страхування здійснив виплату 34 183,37 грн страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що до нього у межах фактичних витрат у відповідному деліктному зобов'язанні, в силу приписів ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 1191 ЦК України, перейшло належне потерпілій стороні право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до відповідача, як роботодавця ОСОБА_1 .
Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 34 183,37 грн страхового відшкодування, як такої, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агробудівельний альянс “Астра” (вул. Машинобудівників, 5-А, смт Чабани, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 08162, ідентифікаційний код 30050930) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (вул. Січових Стрільців, 40, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 20782312) 34 183 (тридцять чотири тисячі сто вісімдесят три) грн 37 коп. страхового відшкодування, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 14.07.2021.
Суддя В.А. Ярема