вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" червня 2021 р. Справа № 911/3406/20
Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства “Чернігівський військовий лісгосп”, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Гончарівське
до Фізичної особи-підприємця Мельник Галини Миколаївни, Київська область, Броварський район, с. Світильна
про стягнення 127333,20 грн.
за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
Державне підприємство “Чернігівський військовий лісгосп” (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Мельник Галини Миколаївни (відповідач) про стягнення 127333,20 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № 42 від 22.01.2020 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.01.2021 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.01.2021 р. продовжити строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 17.02.2021 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
17.02.2021 р. до суду представником позивача подано письмові пояснення та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.02.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 17.03.2021 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 17.03.2021 р. розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 19.05.2021 р., розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2021 р. закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 16.06.2021 р.
Крім того, розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідача - Фізичної особи-підприємця Мельник Галини Миколаївни або її уповноваженого представника в судове засідання - 16.06.2021 р.
В судове засідання з'явився лише уповноважений представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, уповноваженого представника не направила, хоча про місце, дату та час розгляду даного спору була повідомлена належним чином.
Зокрема, ухвали господарського суду Київської області направлялись відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, судом було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, у відповідності до частини четвертої ст. 122 ГПК України про виклик відповідача - Фізичної особи-підприємця Мельник Галини Миколаївни або її уповноваженого представника в судове засідання - 16.06.2021 р.
Крім того, відповідач не скористався правом, наданим ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву не надав, як і не надав жодних доказів у справі.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини першої ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Зважаючи на те, що неподання відзиву на позов та неявка відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду даного спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
22.01.2020 р. між Державним підприємством “Чернігівський військовий лісгосп” (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Мельник Галиною Миколаївною (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 42, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується при наявності та по попередньому замовленню поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця лісоматеріали круглі (породи дуб) КЛАС А (D2a-D6); Клас В (D1b-D6); Клас C (D1b-D6); Клас D (D0-D6), (названі далі Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору по цінах діючого прейскуранту на момент відпуску товару зі складу продавця.
Відповідно до п. 3.1. договору відпуск товару продавцем здійснюється тільки при наявності оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару.
Згідно із п. 3.4. договору право власності на товар у покупця виникає з моменту передання йому товару, що підтверджується відповідними товарно-транспортними документами.
Пунктом 4.1. договору погоджено, що покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у даному договорі або у рахунках-фактурах продавця.
Відповідно до п. 4.2. договору датою розрахунку являється дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Згідно із п. 5.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно умов цього договору та чинного законодавства України.
Пунктом 5.2. договору погоджено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до п. 8.1. договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Згідно із п. 8.2. договору строк даного договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. даного договору, і діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2020 р.
Пунктом 8.3. договору погоджено, що закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору
Відповідно до п. 8.6. договору додаткові угоди та додатки до даного договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
03.03.2020 р. сторонами укладено додаткову № 1 до договору купівлі-продажу № 42 від 22.01.2020 р., пунктом 1 якої погоджено викласти п. 1.1. договору в новій редакції: «продавець зобов'язується при наявності та по попередньому замовленню поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця пиломатеріали обрізні та не обрізні (названі далі Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору по цінах діючого прейскуранту на момент відпуску товару зі складу продавця.
Відповідно до п. 3 додаткової угоди дана угода складена у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, та являється невід'ємною частиною договору купівлі-продажу № 42 від 22.01.2020 р.
Вказаний договір та додаткова угода до нього підписано уповноваженим представником позивача та відповідачем особисто, а також скріплено відтисками печаток організацій.
Як зазначає позивач, останній належним чином виконав свої зобов'язання за даним договором, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних та копіями видаткових накладних: від 20.02.2020 р. № МО-413014-00057 на суму 15852,42 грн., від 03.03.2020 р. № 132 на суму 77571,00 грн., від 17.03.2020 р. № МО-413014-00058 на суму 21409,85 грн.
Однак відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за вказаним договором, оплату за поставлений товар за вказаними накладними не здійснив, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 127333,20 грн., з яких 114678,39 грн. основного боргу, 8108,95 грн. пені, 2243,30 грн. 3% річних та 2303,56 грн. інфляційних втрат.
Крім того, відповідачем долучено до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 р. по 22.09.2020 р., який підписано сторонами та скріплено відтисками печаток організацій, а також гарантійний лист відповідача про зобов'язання останнього сплатити борг у розмірі 114678,39 грн. до 31.03.2021 р.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Частиною першою ст. 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України (далі-ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини другої ст. 712 ЦК України.
Відповідно до частини першої ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін. Спрямована на встановлення. Зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини першої ст. 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до частини першої ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першої ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У відповідності до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
Оскільки видаткові накладні, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, мають найменування юридичних осіб, перелік товару, його вартість, містять посилання на товарно-транспортні накладні та інші реквізити, вони відповідають вимогам закону та є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Крім того, під час поставки товару відповідачем не виставлялись позивачу зауваження щодо неналежного оформлення супровідної документації. Водночас видаткові накладні були включені сторонами договору в акт звірки взаєморозрахунків без будь-яких зауважень, що виключає підстави для затримки розрахунків.
Сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 р. по 22.09.2020 р., відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у сумі 114678,39 грн.
Судом враховано, що акт звірки не є первинним документом в розумінні Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, однак, зазначене не спростовує обов'язок відповідача, який прийняв товар за вказаними накладними, сплатити повну ціну отриманого товару (частина друга ст. 692 ЦК України) у строки, встановлені договором (частина перша ст. 692 ЦК України).
Разом з тим, підписання такого акту є дією, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, оскільки між сторонами було складено та підписано акт перевірки розрахунків, який є певною формою фіксації юридично-значимих дій сторін за цим актом, і яким, зокрема, оформляється інвентаризація дебіторської і кредиторської заборгованості.
Крім того, ФОП Мельник Г.М. було направлено директору ДП “Чернігівський військовий лісгосп” гарантійний лист від 17.09.2020 р. № 2, яким відповідач зазначеним листом гарантував, що заборгованість в сумі 114678,39 грн. зобов'язується погасити до 31.03.2021 р.
З урахуванням наведеного, судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 42 від 22.01.2020 р. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 03.03.2020 р.) позивачем (продавцем) було поставлено відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 365914,07 грн.
Разом з тим, відповідачем оплату за поставлений товар було здійснено частково, зокрема, не здійснено оплату за товар згідно видаткових накладних від 20.02.2020 р. № МО-413014-00057 на суму 15852,42 грн., від 03.03.2020 р. № 132 на суму 77571,00 грн., від 17.03.2020 р. № МО-413014-00058 на суму 21409,85 грн., у зв'язку із чим, з урахуванням відсутності доказів протилежного, у відповідача станом на дату судового засідання наявна заборгованість за вищевказаним договором на суму 114678,39 грн.
Таким чином, позивачем правомірно заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за вказаним договором на суму 114678,39 грн.
Відносно позовних вимог щодо стягнення із відповідача пені у розмірі 8108,95 грн., суд зазначає таке:
Пунктом 5.2. договору погоджено, що покупець за даним договором несе наступну відповідальність: за прострочення строків оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (на час нарахування пені) від суми, що належить до сплати за кожен день прострочення платежу.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 частини першої ст. 611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої ст. 231 цього ж Кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною шостою ст. 232 цього ж Кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку розрахунку пені, здійсненого позивачем, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично вірно та у відповідності до визначених сторонами на власний розсуд умов договору купівлі-продажу № 42 від 22.01.2020 р., а також положень чинного законодавства, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 8108,95 грн. пені, у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, що не заперечується відповідачем, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
Окрім наведеного, позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення із відповідача 2243,30 грн. 3% річних та 2302,56 грн. інфляційних втрат. Розглянувши позов в даній частині, суд зазначає таке:
Згідно із п. 5.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно умов цього договору та чинного законодавства України.
Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем вимог в частині 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що відповідний розрахунок позивачем здійснено не вірно.
Відповідно до розрахунку суду 3 % річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах періоду, за який здійснено розрахунок позивачем), становлять 2237,17 грн., а відтак, позов у зазначеній частині підлягає задоволенню частково.
Разом з тим, згідно із розрахунком суду, інфляційні втрати за період прострочення виконання грошового зобов'язання (в межах періоду, за який здійснено розрахунок позивачем) становить більшу суму, а ніж заявлено позивачем, у зв'язку із чим, суд, з урахуванням положень статті 14 ГПК України, дійшов висновку про можливість задоволення позову в цій частині в межах заявлених позивачем вимог.
Таким чином, з урахуванням прострочення грошового зобов'язання, що не заперечується відповідачем, вимога позивача про стягнення 2237,17 грн. 3% річних та 2302,56 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.
Приписами статей 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За результатами повного та всебічного дослідження поданих доказів, які мають значення для правильного вирішення даного спору і стосуються предмету доказування, суд задовольняє позов частково, стягує з відповідача на користь позивача 114678,39 грн. основного боргу, 8108,95 грн. пені, 2237,17 грн. 3% річних та 2302,56 грн. інфляційних втрат, а в іншій частині в задоволенні позову відмовляє.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.
Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн. За твердженнями позивача, вказані витрати підтверджуються договором від 04.01.2021 р. № 4/01/21 про надання правової допомоги, Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затвердженими рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 10.01.2020 р. № 84, описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та платіжним дорученням № 6248 від 04.02.2021 р.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що 03.01.2020 р. між адвокатом Помазом Анатолієм Павловичем (виконавець) та ДП “Чернігівський військовий лісгосп” укладено договір № 03/01 про надання правової допомоги, на підставі якого 24.11.2020 р. видано ордер серія АА № 076629 на надання правової допомоги.
Звертаючись до суду із позовною заявою, адвокатом, крім іншого, долучено до матеріалів справи попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, та опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
В подальшому, 04.01.2021 р. між адвокатом Помазом Анатолієм Павловичем (виконавець) та ДП “Чернігівський військовий лісгосп” укладено договір № 4/01/21 про надання правової допомоги, відповідно до п. 2.2. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначену цим договором правову допомогу щодо захисту інтересів останнього в будь-яких органах державної влади, органах місцевого самоврядування, поліції, прокуратурі, державній податковій службі, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, фізичними особами; правова допомога при оформленні договорів, заяв, скарг, та інших документів, які необхідні замовнику для здійснення його господарської діяльності; участь в договірній та переддоговірній роботі; аналіз дотримання інформаційної безпеки, збереження комерційної та конфіденційної інформації; а також в загальних, адміністративних та господарських судах загальної юрисдикції України, а замовник зобов'язується оплатити адвокату гонорар за юридичне обслуговування.
Згідно із п. 9.1. договору за надані послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі яка визначена в акті надання-прийому виконаних послуг (правової допомоги) та згідно рекомендацій, щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 84 від 10.01.2020 р.
До матеріалів справи позивачем додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Помазу Анатолію Павловичу 26.12.2014 р. за № 11, та ордер серії АА № 076629 від 24.11.2020 р.
Відповідно до опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, орієнтовна сума за надані, виконані послуги адвоката Помаза А.П. за договором про надання правової допомоги складає 16000,00 грн. Вартість наданих послуг складає 50% від прожиткового мінімуму за 1 год., згідно рішення Ради адвокатів Чернігівської області.
Платіжним дорученням № 6248 від 04.02.2021 ДП “Чернігівський військовий лісгосп” перераховано на рахунок Помаза А.П. 16000,00 грн. в якості оплати за юридичні послузи згідно акту № 01 від 31.01.2021 р.
Проаналізувавши подані ДП “Чернігівський військовий лісгосп” докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що підтверджується фактичне понесення позивачем таких витрат в розмірі 16000,00 грн., які перераховано на рахунок адвоката.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку, керуючись ч. 9 ст. 129 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються судом на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 237-238, 240 ГПК України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мельник Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства “Чернігівський військовий лісгосп” (15558, Чернігівська область, Чернігівський район, смт. Гончарівське, вул. Лісова, 1; код ЄДРПОУ 24967505) 114678 (сто чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят вісім) гривень 39 копійок основного боргу, 8108 (вісім тисяч сто вісім) гривень 95 копійок пені, 2237 (дві тисячі двісті тридцять сім) гривень 17 копійок 3% річних, 2302 (дві тисячі триста дві) гривні 56 копійок інфляційних втрат, 2101 (дві тисячі сто дві) гривні 90 копійок судового збору та 15999 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 23 копійки витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ.
Згідно ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата підпису 15.07.2021 р.
Суддя А.В. Лопатін