ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.07.2021Справа № 910/5635/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Продіз »
До 1. Публічного акціонерного товариства « Експериментально - механічний завод »
2. Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Інвестохіллс Веста »
Про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 59 від 31.07.2009 р.
Суддя Пінчук В.І.
Секретар судового засідання Окуджава Г.Л.
Представники сторін:
Від позивача не з'явився
Від відповідача - 1 не з'явився
Від відповідача - 2 Шкромида В.В. - предст.
Обставини справи:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю « Продіз » звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів - Публічного акціонерного товариства « Експериментально - механічний завод » та товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Інвестохіллс Веста » про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 59 від 31.07.2009 р.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 15.04.2021 р. відкрите провадження у справі № 910/5635/21, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначення судового засідання на 27.05.2021
18.05.2021 р. через канцелярію суду представником відповідача - 2 подана заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Суд у задоволенні вказаної заяви відмовляє, оскільки не знаходить підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні 27.05.2021 р. оголошувалась перерва до 08.06.2021 р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача - 1.
Ухвалою від 08.06.2021 р. розгляд справи відкладався до 08.07.2021 р., у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників позивача та відповідача - 1
Представник позивача у судове засідання не з'явився.
Представник відповідача - 1 також у судове засідання не з'явився і відзив на позовну заяву суду не надав.
Представник відповідача - 2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечує та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Також відповідач - 2 у вказаному відзиві вказує на те, що позивач пропустив строк позовної давності передбачений ст. 257 ЦК України і просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог позивача.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача - 2, суд -
31.07.2009 р. між публічним акціонерним товариством « Український професійний банк » ( банком ) та публічним акціонерним товариством « Експериментально - механічний завод » ( позичальником, відповідачем - 1 ) був укладений договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 59.
Відповідно до умов вказаного договору банк зобов'язався відкрити відповідачу - 1 відкличну кредитну лінію в межах суми 50000000,00 грн. строком до 28.07.2011 р., а останній зобов'язався повернути кредит в строк, згідно з умовами, які викладені у відповідних додаткових договорах, які є невідємними частинами договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів відповідно до строків встановлених додатковими договорами.
Відповідно до умов п.п.7.1,7.5,8.1 кредитного договору відповідач - 1 зобов'язався здійснювати сплату процентів за користування кредитними ресурсами щомісячно за період з 25 - го числа по останній робочий день місяця та одночасно з остаточним погашенням кредитної заборгованості за цією кредитної лінією, але не пізніше строку, обумовленого в кожному додатковому договорі, на рахунок нарахованих процентів, а у разі порушення строків повернення кредиту позичальник сплачує банку подвійну процентну ставку від встановленої в п. 1.5 цього договору. Також за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом позичальник на вимогу банку сплачує пеню в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за процентами на рахунок банку.
Відповідно до умов п. 1.4 договору підставою для надання кредиту за кредитним договором є додаткові договори, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціна кредитування.
Додатковими договорами від 25 та 26 лютого 2010 р., 2, 3 та 30 березня 2010 р., 30 червня 2010 р., 06 та 12 липня 2010 р., 29 січня 2014 р., 03 листопада 2015 р., 09 січня 2015 р., 04 лютого 2015 р. сторони погодили по кожному додатковому договору суми кредиту, а також внесли зміни до кредитного договору в частині процентів за користування кредитом.
Згідно п. 4.1 кредитного договору відповідач - 1 зобов'язався повернути одержані кредитні ресурси в строк згідно з умовами, які викладені у відповідних додаткових договорах, які є невід'ємними частинами цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичкові рахунки та рахунки нарахованих процентів, відповідно до строків, встановлених додатковими договорами.
Додатковим договором від 26 вересня 2014 р. сторони визначили кінцевий термін повернення кредиту 26 вересня 2017 р.
На виконання умов кредитного договору, додаткових договорів ПАТ « Український професійний банк » перерахував ПАТ « Експериментально-механічний завод » в рахунок виконання додаткового договору від 25 лютого 2010 р. - 11822000 гри., додаткового договору від 26 лютого 2010 р. - 8506000 грн., додаткового договору від 2 березня 2010 р. - 11093000 грн., додаткового договору від 3 березня 2010 р. - 6811000 грн., додаткового договору від 30 березня 2010 р. -11093000 грн., додаткового договору від 30 червня 2010 р. - 14587000 грн., додаткового договору від 6 липня 2010 р. - 2315000 грн., додаткового договору від 12 липня 2010 р. - 2693000 грн., додаткового договору від 29 січня 2014 р. - 180000 грн., додаткового договору від 3 листопада 2014 р. - 434000 грн., додаткового договору від 9 січня 2015 р. - 60000 грн., додаткового договору від 4 лютого 2015 р. - 80000 грн., а загалом 69774000 грн.
Позивач у позовній заяві вказує на те, що відповідно до пп. 9 п. 13.11 статуту ПАТ « Експериментально - механічний завод » генеральний директор товариства самостійно приймає рішення про вчинення будь-яких правочинів, підписання (укладання) договорів, контрактів та угод за винятком тих, на вчинення ( підписання, укладання ) яких, відповідно до цього статуту, потрібно одержати обов'язкове рішення Загальних зборів або Наглядової ради товариства.
Також позивач вказує на те, що відповідно до п. 25 та п. 10.7 статуту до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг правочину перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства.
На день укладання спірного договору його вартість складала 50000000,00 грн., а за останньою річною звітністю (за 2008 рік) вартість всіх активів ПАТ «Експериментально-механічний завод» становить 196190000,00 грн.,
Позивач вважає, що до укладання кредитного договору ПАТ «Експериментальний-механічний завод» в особі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора - Вернигори Миколи Свиридовича, мало передувати ухвалення відповідного рішення загальними зборами акціонерів товариства.
Разом з тим, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Як встановлено судом, Вернигора М.С. діяв від імені ПАТ « Експериментально-механічний завод » на підставі протоколу №31/07 засідання спостережної ради яке відбулось в день укладання останнім договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31.07.2009 р.,
Таким чином, згідно ст. 92, 203 Цивільного кодексу України, станом на момент підписання сторонами договору в обох сторін договору було достатньо повноважень для підписання усіх необхідних документів для отримання позичальником кредитних коштів.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Частиною 1 ст. 237 Цивільного кодексу України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
З аналізу положень ст. 241 Цивільного кодексу України вбачається, що укладання кредитного договору № 59 від 31.07.2009 р. між ПАТ «Український професійний банк» в особі в особі Голови правління Лихочаса Андрія Олексійовича та ПАТ «Експериментально-механічний завод» в особі тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора - Вернигори Миколи Свиридовича вважається укладений у разі вчинення ПАТ «Експериментально-механічний завод» дій що свідчать про прийняття кредитного договору до виконання, тобто повернення кредитних коштів та сплату процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до п. 3.4. постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який немає належних повноважень,унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини.
Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.
Натомість, ПАТ « Експериментально-механічний завод » в розумінні ст. 241 ЦК України своїми діями засвідчив його схвалення та намір виконати умови кредитного договору, оскільки в подальшому вчиняв дії на погашення кредиторської заборгованості, що підтверджується рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2019р. у справі № 910/13849/18.
Вказаним рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/13849/18 від 20.03.2018 р. встановлено подальше схвалення ПАТ « Експериментально-механічний завод » дій тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора ПАТ « Експериментально-механічний завод » - Вернигори Миколи Свиридовича щодо укладання договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 59 від 31.07.2009 р., який був укладений останнім з ПАТ «Український професійний банк», оскільки як вбачається з рішення суду, ПАТ «Експериментально-механічний завод» визнавав заборгованість по кредитному договору та намагався вчиняти дії щодо її погашення.
Таким чином, в розумінні ст. 241 Цивільного кодексу України договір про відкриття траншевої кредитної ліній № 59 від 31.07.2009 р. вважається між сторонами укладеним, згідно з чинним законодавством України та відсутні підстави для визнання такого договору недійсним.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 вказаного кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Позивач зазначає, що про наявність кредитного договору позивачеві стало відомо лише з реєстру судових рішень зокрема з рішення Господарського суд м. Києва у справі № 910/13849/18 від 20.03.2019 р. про яке зазначалося раніше.
Натомість, вказані твердження позивача суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 49 Закону України « Про господарські товариства » контроль за фінансово- господарською діяльністю виконавчого органу акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати баланс.
Оскільки, спірний кредитний договір було підписано сторонами 31 липня 2009 року, таким чином ревізійна комісія чи інший створений позивачем контролюючий орган, затверджуючи баланс 2010 року вже у 2011-му році повинен був дізнатись, про отримання кредиту у розмірі 50000000,00 грн. та у випадку наявності підстав для визнання такого кредитного договору недійсним звернутись до суду з вимогою про захист свого інтересу.
Відповідно до п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 « Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів » перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи те, що право та інтерес позивача не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 233, ст.ст. 236 - 238, ст. 240 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
дата підписання повного тексту рішення 15.07.2021
Суддя В.І.Пінчук