ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
31.05.2021Справа № 910/20830/20
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В. В., розглянувши без виклику (повідомлення) представників сторін у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" (03148, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЛЕСЯ КУРБАСА, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 14308747)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 5-Б, офіс 601/6; ідентифікаційний код 37469814)
про стягнення боргу за договором оренди в розмірі 233 231,05 грн,
У грудні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" про стягнення боргу за договором оренди в розмірі 233 231,05 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежилих приміщень та майна № 1.178.ОУ17 від 10.11.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 відкрито провадження у справі № 910/20830/20 за вищезазначеною позовною заявою та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), сторонам визначено строки для вчинення процесуальних дій.
Відповідно до наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477423830 з відміткою про вручення позивач отримав ухвалу суду від 11.01.2021 про відкриття провадження у справі 21.01.2021.
Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статті 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частин 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, ухвала від 11.01.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 5-Б, офіс 601/6.
Однак, конверт, скерований на адресу відповідача був повернутий до суду відділеннями поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання''.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу про відкриття провадження у справі.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021, відзив до суду не подав, тому останній не скористався наданими йому процесуальними правами, у зв'язку із чим за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.11.2017 між позивачем в якості Приватним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" в якості орендодавця (далі - позивач, Товариство, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" в якості орендаря (далі - відповідач, Компанія, орендар) було укладено Договір оренди нежитлових приміщень № 1.178.ОУ.17 (далі - Договір) за яким орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування нежилі приміщення, які знаходяться на території підприємства орендаря за адресою: м. Київ, пр. Леся Курбаса, 2-Б загальною площею 823,6 м2 згідно акту приймання-передачі приміщень та майна від 10.11.2017 (Додаток № 1 до Договору).
У пункті 2.3.1 Договору сторони закріпили розмір орендної плати, включаючи ПДВ, а саме: за один метр квадратний площі приміщень в Енергокорпусі (1, 2 поверх та підвал) - 24,08 грн, відкрита площадка - 20,63 грн, розмір платежів за утримання та обслуговування орендованих площ визначений додатковою угодою № 1 (про сплату за утримання та обслуговування орендованих площ) - Додаток № 3 до Договору.
Порядок здійснення індексації орендних платежів визначено у Додатковій угоді № 2 (Додаток № 4 до Договору).
Згідно пункту 2.1. Договору відповідач зобов'язався щомісяця перераховувати на рахунок позивача орендні платежі шляхом та в терміни, передбачені Договором та у розмірі згідно пункту 2.3.1 Договору, або в розмірі, що обумовлений в наступних протоколах погодження договірної ціни, які також являються невід'ємними частинами Договору та Додатковою угодою №1 (Додаток №3) до Договору. Сума орендних платежів сплачується з урахування ставки податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 2.3 Договору, орендна плата за передані для використання площі та майно нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та сплачується незалежно від їх фактичного використання та результатів фінансово-господарської діяльності.
Пунктом 3.2.1 Договору відповідач зобов'язано своєчасно та в повному обсязі перераховувати орендні платежі на рахунок позивача, відшкодовувати витрати позивача на утримання та обслуговування орендованих приміщень.
У розділі 4 Договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та припиняється після закінчення терміну його дії, якщо інше не зазначено в Договорі. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору ні одна зі сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, то даний Договір вважається автоматично продовженим на один рік, якщо не буде інших домовленостей між сторонами.
10.11.2017 між сторонами було підписано та скріплено печатками без зауважень та заперечень акт приймання-передачі приміщень та майна до Договору.
Відповідач, за твердженням позивача, в порушення умов укладеного Договору не здійснював своєчасної та в повному обсязі оплату за отримані у користування орендовані приміщення, внаслідок чого заборгованість за сплату орендних платежів становить 233 231,05 грн.
Зважаючи на наявну заборгованість позивач звернувся до Господарського суду міста Києва за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення з відповідача 233 231,05 грн заборгованості за Договором.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором оренди.
Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Згідно з частиною 3 статті 283 ГК України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до частини 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Приймаючи до уваги положення укладеного між сторонами договору, оскільки послуги оренди приміщення за Договором вважаються надані належним чином, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за спірним договором за період з 10.11.2017 по 26.10.2020 настав.
Доказів своєчасного та в повному обсязі здійснення відповідачем оплати за Договором матеріали справи не містять. Також, в матеріалах справи відсутні докази повернення майна орендарем орендодавцю.
Таким чином, внаслідок невиконання грошових зобов'язань, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 233 231,05 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Враховуючи те, що строк виконання обов'язку зі сплати орендних платежів настав, заявлена сума боргу відповідача, яка складає 233 231,05 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.
З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Суд зазначає, що питання щодо розподілу витрат позивача на правову допомогу може бути вирішена у додатковому рішенні за умови подання позивачем відповідної заяви та доказів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" про стягнення боргу за договором оренди в розмірі 233 231,05 грн - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Сучасні будівельні рішення" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 5-Б, офіс 601/6; ідентифікаційний код 37469814) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Сатурн" (03148, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЛЕСЯ КУРБАСА, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 14308747) 233 231,05 грн (двісті тридцять три тисячі двісті тридцять одну гривню 05 копійок) заборгованості та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 498,47 грн (три тисячі чотириста дев'яносто вісім гривень 47 копійок).
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 08.07.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ