ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/10897/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/10897/19
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код: 03327664)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (Україна, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4; ідентифікаційний код: 37880620)
про стягнення 2 384 548,53 грн
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (Україна, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4; ідентифікаційний код: 37880620)
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код: 03327664)
про визнання недійсним договору реструктуризації боргу та актів виконаних робіт
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Плясун О.І., довіреність № 82 від 15.01.2021;
від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явились.
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс" (далі - відповідач) про стягнення 2 384 548,53 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором доручення № 590/08/14-15 від 01.06.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2019 у справі № 910/10897/19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.09.2019.
13.09.2019 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що починаючи з 18.08.2017 у нього виник безспірний обов'язок здійснювати перерахунок всім споживачам, які подали покази приладів обліку, провівши розрахунки зі споживачами за водопостачання та водовідведення за заявлений позивачем період, відповідач звернувся до позивача з листом № 125/ВС від 25.03.2019 про здійснення коригування (зменшення на 962 553,24 грн) суми заборгованості за Договором доручення №590/08/14-15 від 01.06.2015, просив позивача провести звіряння розрахунків за вказаним договором, проте позивач від вчинення вказаних дій відмовився. Крім того, відповідач вказує на ту обставину, що позивач намагається стягнути частину заборгованості, яка є предметом спору в цій справі в іншій справі (справа № 910/9200/19).
13.09.2019 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва також надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс" (далі - позивач за зустрічним позовом) до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про визнання недійсним Договору реструктуризації боргу № 1109/12/14-16 від 26.12.2016 та актів виконаних робіт за Договором доручення № 590/08/14-15 від 01.06.2015.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВ "Водоканал-сервіс" було помилково підписано Договір реструктуризації боргу № 1109/12/14-16 від 26.12.2016, а також акти виконаних робіт за Договором доручення № 590/08/14-15 від 01.06.2015, оскільки в них не було враховано перерахунків споживачам (абонентам) за водопостачання та водовідведення за заявлений ПрАТ "АК "Київводоканал" період на суму 962 553,24 грн, у зв'язку з чим Договір реструктуризації боргу № 1109/12/14-16 від 26.12.2016 та акти виконаних робіт за Договором доручення № 590/08/14-15 від 01.06.2015 мають бути визнані судом недійсними на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 зустрічну позовну заяву ТОВ "Водоканал-сервіс" до ПрАТ "АК "Київводоканал" про визнання недійсним договору реструктуризації боргу та актів виконаних робіт було повернуто заявнику.
У підготовче засідання 18.09.2019 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 18.09.2019 судом було оголошено перерву до 02.10.2019.
02.10.2019 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності та підстав для здійснення перерахунків споживачам за водопостачання та водовідведення, при цьому, за твердженнями позивача, відповідачем листом № 125/ВС від 25.03.2019 було надано лише звіти про нарахування за послуги з водопостачання та водовідведення, зведені акти про перерахунки, відомості розрахунків, які є внутрішніми документами відповідача, натомість жодні документи, які б підтверджували наявність правових підстав для здійснення перерахунків, відповідачем не надавались. Як зазначає позивач, з наданої відповідачем Відомості розрахунків за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 вбачається, що сальдо на користь позивача, з урахуванням перерахунків, складає 1 441 301,43 грн, тобто фактично відповідачем визнано вказану суму заборгованості за Договором доручення № 590/08/14-15 від 01.06.2015. Позивач також заперечує проти доводів відповідача щодо стягнення з відповідача частини заявленої в цій справі суми заборгованості за позовом у справі № 910/9200/19, оскільки предметом позову у вказаній справі є стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення за Договором № 10318-А/5-03 від 01.03.2012 для забезпечення власних потреб, а також забезпечення послугами орендарів.
02.10.2019 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 було зупинено провадження у справі № 910/10897/19 до перегляду ухвали Господарського суду міста Києва про повернення зустрічної позовної заяви від 17.09.2019 в порядку апеляційного провадження, матеріали справи № 910/10897/19 передано до суду апеляційної інстанції.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі №910/10897/19 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.09.2019 про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "Водоканал-сервіс" скасовано, матеріали справи №910/10897/19 повернуто до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження за зустрічним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 поновлено провадження у справі № 910/10897/19, підготовче засідання призначено на 15.01.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у справі № 910/10897/19 прийнято зустрічний позов ТОВ "Водоканал-сервіс" до ПрАТ "АК "Київводоканал" про визнання недійсним договору реструктуризації боргу та актів виконаних робіт до спільного розгляду з первісним позовом ПрАТ "АК "Київводоканал" до ТОВ "Водоканал-сервіс" про стягнення 2 384 548,53 грн, вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2019 було зупинено провадження у справі № 910/10897/19 до перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 в порядку касаційного провадження, матеріали справи № 910/10897/19 передано до суду апеляційної інстанції для подальшого скерування разом з касаційною скаргою до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20.01.2020 було відмовлено Приватному акціонерному товариству "Акціонерна компанія "Київводоканал" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 у справі № 910/10897/19.
22.01.2020 матеріали справи № 910/10897/19 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 поновлено провадження у справі № 910/10897/19, підготовче засідання призначено на 04.03.2020.
04.03.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Водоканал-сервіс" надійшли клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
04.03.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПрАТ "АК "Київводоканал" надійшов відзив на зустрічний позов, відповідно до якого ПрАТ "АК "Київводоканал" заперечує проти зустрічного позову та зазначає, що при укладенні Договору реструктуризації боргу № 1109/12/14-16 від 26.12.2016 не було порушено вимог законодавства, додержання яких є необхідним для чинності (дійсності) правочину, обставини, на які посилається ТОВ "Водоканал-сервіс", як на підставу заявлених вимог за зустрічним позовом, не існували на дату вчинення правочину, відтак вказані обставини не можуть свідчити про недійсність укладеного сторонами договору. ПрАТ "АК "Київводоканал" вказує на ту обставину, що норми законодавства, що встановлюють обов'язок здійснити перерахунок за послуги з водопостачання та водовідведення, на які посилається ТОВ "Водоканал-сервіс", стосуються виконавця послуг, натомість позивач за зустрічним позовом не є виконавцем вказаних послуг. Крім того, як зазначає відповідач за зустрічним позовом, на виконання Договору реструктуризації боргу №1109/12/14-16 від 26.12.2016, ТОВ "Водоканал-сервіс" було перераховано на рахунок ПрАТ "АК "Київводоканал" грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн. Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсними актів виконаних робіт ПрАТ "АК "Київводоканал" зазначає, що така вимога, відповідно до приписів чинного законодавства, не може бути самостійним предметом розгляду в суді, оскільки акти виконаних робіт є лише документами, які містять відомості про господарські операції та можуть бути використані в якості доказів виконання або невиконання зобов'язань за договором, відтак вимога позивача за зустрічним позовом про визнання актів виконаних робіт недійсними також не підлягає задоволенню.
У підготовчому засіданні 04.03.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 18.03.2020.
10.03.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Водоканал-сервіс" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
17.03.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПрАТ "АК "Київводоканал" надійшло заперечення щодо призначення у справі судової економічної експертизи.
Підготовче засідання 18.03.2020 не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.
31.03.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Водоканал-сервіс" надійшли письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче судове засідання у справі № 910/10897/19 призначено на 03.06.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/10897/19 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/10897/19 залишено без змін.
Матеріали справи № 910/10897/19 було направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
29.09.2020 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання про погодження строку проведення судової експертизи, а також супровідний лист про направлення рахунку № 2210 від 22.09.2020 на оплату вартості проведення експертизи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 було поновлено провадження у справі № 910/10897/19, погоджено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз проведення судової експертизи у справі № 910/10897/19 у термін понад 90 календарних днів, зобов'язано ТОВ "Водоканал-сервіс" забезпечити попередню оплату вартості проведення судової експертизи згідно з рахунком № 2210 від 22.09.2020 та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.
11.02.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи разом з Висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі № 910/10897/19 від 29.12.2020 за №23002/20-71/36509/36510/36511/20-71/36512/36513/36514/36515/20-72.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 було поновлено провадження у справі № 910/10897/19 та призначено підготовче засідання на 17.03.2021.
У підготовче засідання 17.03.2021 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 17.03.2021 судом було оголошено перерву до 07.04.2021.
06.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Водоканал-сервіс" надійшло клопотання про виклик експертів у судове засідання.
У підготовче засідання 07.04.2021 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 представник ПрАТ "АК "Київводоканал" подав пояснення щодо судово-економічної експертизи в цій справі.
У підготовчому засіданні 07.04.2021 судом було оголошено перерву до 28.04.2021.
27.04.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ПрАТ "АК "Київводоканал" надійшло пояснення щодо клопотання ТОВ "Водоканал-сервіс" про виклик експертів у судове засідання.
У підготовче засідання 28.04.2021 з'явились представники сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 у справі № 910/10897/19 було викликано в підготовче засідання експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Юлію Борщевську та Ірину Музиченко для надання усних пояснень щодо Висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі №910/10897/19 від 29.12.2020 за № 23002/20-71/36509/36510/36511/20-71/36512/ 36513/36514/36515/20-72, надіслано на адресу експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Юлії Борщевської та Ірини Музиченко копію клопотання ТОВ "Водоканал-сервіс" про виклик експертів від 05.04.2021 у справі № 910/10897/19 з переліком питань та відкладено підготовче засідання до 26.05.2021, явку судових експертів та представників сторін у підготовче засідання судом було визнано обов'язковою.
У підготовче засідання 26.05.2021 з'явився представник ПрАТ "АК "Київводоканал" та судові експерти, представник ТОВ "Водоканал-сервіс" не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання ТОВ "Водоканал-сервіс" було повідомлене належним чином, про причини неявки суд не повідомило.
У підготовчому засіданні 26.05.2021 судовими експертами було надано усні пояснення щодо Висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі №910/10897/19 від 29.12.2020 за № 23002/20-71/36509/36510/36511/20-71/36512/ 36513/36514/36515/20-72, а також подано пояснення щодо вищевказаного висновку в письмовому вигляді.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 30.06.2021.
28.05.2021 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від ТОВ "Водоканал-сервіс" надійшло клопотання про неможливість забезпечення явки свого представника в підготовче засідання 26.05.2021, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
У судове засідання 30.06.2021 з'явився представник ПрАТ "АК "Київводоканал", представник ТОВ "Водоканал-сервіс" не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання ТОВ "Водоканал-сервіс" було повідомлене належним чином, явка представників сторін обов'язковою судом не визнавалась.
Під час перебування справи у провадженні суду, ТОВ "Водоканал-сервіс" змінило своє найменування та місцезнаходження, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи ту обставину, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення 08.06.2021 ТОВ "Водоканал-сервіс" поштового відправлення №0105480091481, яким суд повідомляв його про призначення судового засідання на 30.06.2021, а також з огляду на те, що ТОВ "Водоканал-сервіс" у встановленому процесуальним законом порядку не повідомило суд про зміну свого місцезнаходження, воно вважається належним чином повідомленим про розгляд цієї справи за останньою відомою суду адресою.
У судовому засіданні 30.06.2021 судом було здійснено зміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс" (ідентифікаційний код: 37880620) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (ідентифікаційний код: 37880620).
Представник ПрАТ "АК "Київводоканал" надав суду усні пояснення по суті спору, вимоги за первісним позовом підтримав у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечував.
У судовому засіданні 30.06.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника ПрАТ "АК "Київводоканал", суд
01.06.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс", яке в подальшому змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (далі - повірений, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) та Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - довіритель, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) було укладено Договір доручення № 590/08/14-15 (далі - Договір доручення), відповідно до п. 1.1 якого довіритель доручає, а повірений зобов'язується протягом строку дії Договору за винагороду, від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок довірителя вчиняти дії, що визначені цим Договором.
Дії, які довіритель доручає вчиняти повіреному згідно з цим Договором, визначені в підпунктах 1.1.1 - 1.1.11 пункту 1.1 Розділу 1 Договору доручення.
У пункті 2.1 Договору доручення сторони погодили, що доручення, передбачене Розділом 1 цього Договору, з обробки та розщеплення платежів споживачів за комунальні послуги, в тому числі з урахуванням субсидій, пільг та компенсацій, виконується повіреним в розрізі особових рахунків по кожному споживачу окремо в порядку, визначеному підпунктами 2.1.1 - 2.1.4 пункту 2.1 цього Договору. Зокрема, згідно з підпунктами 2.1.2, 2.1.3 пункту 2.1 Договору доручення кошти, які отримані від споживачів як оплата за комунальні послуги, що надані довірителем, та які акумулюються на рахунку повіреного, не можуть бути використані на інші цілі, крім розрахунків між сторонами за цим Договором; повірений кожного робочого дня виконує розщеплення платежів за комунальні послуги, отримані від споживачів за минулий робочий або неробочий(і) день (дні), та після здійснення розщеплень протягом трьох банківських днів перераховує розподілені кошти на розрахунковий рахунок довірителя окремо за холодне водопостачання та водовідведення холодної і гарячої води.
Відповідно до п. 3.1 Договору доручення сума винагороди за виконання доручень, передбачених Розділом 1 цього Договору, розраховується щомісяця і залежить від кількості наданих за дорученням довірителя комунальних послуг та суми коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок довірителя.
У пункті 3.2 Договору доручення сторони погодили порядок розрахунку винагороди повіреного.
Згідно з п. 3.3 Договору доручення сума винагороди за виконані доручення визначається шляхом множення суми винагороди за 1 м3 наданих послуг (визначених відповідно до п. 3.2 Договору) на кількість сплачених споживачами комунальних послуг в розрахунковому періоді.
Пунктом 3.6 Договору доручення передбачено, що розрахунки довірителя з повіреним за виконання доручень, передбачених Розділом 1 цього Договору, здійснюються шляхом перерахування довірителем грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання актів про виконання доручення.
Відповідно до п. 7.1 Договір доручення набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань за Договором, які залишилися невиконаними. Умови цього Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли з 01.06.2015.
У Додатку № 1 до Договору доручення сторони погодили Перелік житлових будинків, в яких ТОВ "Водоканал-сервіс" виконує доручення згідно з Договором доручення.
08.12.2015 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору доручення, в якій сторони дійшли згоди продовжити строк дії Договору доручення до 31.12.2016.
30.12.2016 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору доручення, якою сторони внесли зміни до підпунктів 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 цього Договору; погодили, що розрахунки винагороди згідно зі змінами, внесеними до підпунктів 3.2.1 та 3.2.2 пункту 3.2 цього Договору, проводяться починаючи з 01.01.2017; продовжили строк дії Договору доручення до 31.12.2017.
Як зазначає ПрАТ "АК "Київводоканал", за період з 01.06.2015 по 31.12.2018 ним було надано споживачам послуги з водопостачання та водовідведення загальною вартістю 17 152 857,75 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів виконаних робіт (надання послуг) за Договором доручення, а саме: № 1 від 04.05.2016, № 2 від 28.12.2016, № 3 від 17.01.2017, № 4 від 29.08.2017, № 5 від 30.11.2017 та № 5 від 12.07.2018.
За твердженнями ПрАТ "АК "Київводоканал", ним було виконано взяті на себе зобов'язання за Договором доручення та виплачено ТОВ "Водоканал-сервіс" винагороду за виконані доручення, натомість ТОВ "Водоканал-сервіс" свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконало та перерахувало на рахунок ПрАТ "АК "Київводоканал" грошові кошти, отримані від населення за послуги з водопостачання та водовідведення, лише в сумі 14 768 309,22 грн.
ПрАТ "АК "Київводоканал" зазначає, що з метою врегулювання погашення ТОВ "Водоканал-сервіс" заборгованості за Договором доручення, 26.12.2016 сторонами було укладено Договір реструктуризації боргу № 1109/12/14-16 (далі - Договір реструктуризації), згідно з п. 1.1 якого боржник (ТОВ "Водоканал-сервіс") визнає перед кредитором (ПрАТ "АК "Київводоканал") заборгованість в розмірі 4 037 863,28 грн, що утворилась станом на 01.11.2016 в результаті неналежного виконання боржником умов Договору доручення, з яких 2 430 968,84 грн - заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним перерахуванням на користь ПрАТ "АК "Київводоканал" коштів, які надійшли на рахунки ТОВ "Водоканал-сервіс" від споживачів комунальних послуг, та 1 606 894,44 грн - заборгованість, яка виникла у зв'язку з недоплатою населенням за послуги з водопостачання і водовідведення, та зобов'язується сплатити вищевказану заборгованість у відповідності до умов Договору реструктуризації.
Відповідно до п. 2.1 Договору реструктуризації боржник зобов'язується сплатити вказану в п. 1.1 цього Договору заборгованість в загальному розмірі 4 037 863,28 грн до 31.12.2017, згідно з погодженим сторонами графіком.
У пункті 2.2 Договору реструктуризації сторони погодили графік погашення заборгованості.
Згідно з п. 4.1 Договір реструктуризації набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017.
З огляду неналежне виконання ТОВ "Водоканал-сервіс" взятих на себе зобов'язань за Договором доручення, ПрАТ "АК "Київводоканал" направило на адресу ТОВ "Водоканал-сервіс" вимогу № 6614/12/36/02-18 від 20.12.2018 про сплату заборгованості в розмірі 2 403 854,67 грн (докази направлення вказаної вимоги ТОВ "Водоканал-сервіс" містяться в матеріалах справи), яка була залишена ТОВ "Водоканал-сервіс" без задоволення.
Звертаючись до суду з первісним позовом, ПрАТ "АК "Київводоканал" зазначає, що внаслідок неналежного виконання ТОВ "Водоканал-сервіс" взятих на себе зобов'язань за Договором доручення, за період з червня 2015 року по грудень 2018 року в нього виникла заборгованість в розмірі 2 384 548,53 грн, у зв'язку з чим позивач за первісним позовом просить стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь вказану заборгованість.
У зустрічній позовній заяві ТОВ "Водоканал-сервіс", посилаючись на ту обставину, що Договір реструктуризації, а також акти виконаних робіт за Договором доручення № 1 від 04.05.2016, № 2 від 28.12.2016, № 3 від 17.01.2017, № 4 від 29.08.2017, № 5 від 30.11.2017 та № 5 від 12.07.2018 було укладено та підписано без врахування перерахунків за послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 962 553,24 грн і, підписуючи Договір реструктуризації та вказані акти виконаних робіт, позивач за зустрічним позовом не знав, що в подальшому він буде змушений зробити перерахунки за Договором доручення, маючи дані про необхідність їх здійснення не підписував би Договір реструктуризації та акти виконаних робіт, Договір реструктуризації та акти виконаних робіт за Договором доручення, на думку позивача за зустрічним позовом, мають бути визнані судом недійсними на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір доручення є належною підставою, у розумінні норм статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором доручення, який підпадає під правове регулювання Глави 68 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
Статтею 1001 Цивільного кодексу України унормовано, що договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.
Згідно зі статтею 1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.
За приписами ч. 1 ст. 1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.
Статтею 1006 Цивільного кодексу України передбачено, що повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.
З матеріалів справи вбачається, що, на виконання умов Договору доручення, сторонами було підписано та скріплено печатками акти виконаних робіт (надання послуг), а саме:
№ 1 від 04.05.2016 на суму 4 241 240,04 грн; винагорода повіреного - 522 714,31 грн;
№ 2 від 28.12.2016 на суму 3 574 487,97 грн; винагорода повіреного - 413 851,83 грн;
№ 3 від 17.01.2017 на суму 1 876 479,20 грн; винагорода повіреного - 186 758,97 грн;
№ 4 від 29.08.2017 на суму 3 591 016,82 грн; винагорода повіреного - 324 369,50 грн;
№ 5 від 30.11.2017 на суму 2 566 337,00 грн; винагорода повіреного - 215 658,46 грн;
№ 5 від 12.07.2018 на суму 1 303 296,68 грн; винагорода повіреного - 117 269,42 грн.
За доводами позивача за первісним позовом, ТОВ "Водоканал-сервіс" було перераховано на рахунок ПрАТ "АК "Київводоканал" грошові кошти, отримані від населення за послуги з водопостачання та водовідведення, в загальній сумі 14 768 309,22 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача та реєстрами погашення кредиторської заборгованості, в тому числі 1 000 000,00 грн, на підставі Договору реструктуризації (аркуші справи 36 - 87, 90, 91 том 1).
Отже, за твердженнями позивача за первісним позовом, сума простроченої заборгованості за Договором доручення складає 2 384 548,53 грн (17 152 857,75 грн - 14 768 309,22 грн).
Відповідач за первісним позовом заперечує проти вказаного розміру заборгованості, оскільки вищевказані акти виконаних робіт були складені без врахування перерахунків за послуги з водопостачання та водовідведення в загальному розмірі 962 553,24 грн.
Згідно з підп. 1.1.1 пункту 1.1 Договору доручення довіритель доручає вчиняти повіреному укладання зі споживачами (власниками квартир та квартиронаймачами) договорів на послуги централізованого постачання холодної води, водовідведення холодної та гарячої води (далі - комунальні послуги) від імені довірителя відповідно до вимог чинного законодавства України.
За доводами відповідача за первісним позовом, відповідно до типового договору, розміщеного на офіційному веб-сайті позивача за первісним позовом, розробленого на підставі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 933) (далі - Постанова № 630), а також підпунктів 14, 16 пункту 32 Постанови №630 виконавець зобов'язаний зменшувати розмір плати за послуги у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі його письмової заяви та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання); проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.
За твердженнями відповідача за первісним позовом, вищевказані вимоги виконуються відповідно до Порядку перевірки кількісних та/або якісних показників надання послуг (пункти 33 - 35 Постанови № 630).
Крім того, як зазначає відповідач за первісним позовом, згідно з абз. 3 п. 18 Постанови №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 633) після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування, тобто, за доводами відповідача за первісним позовом, з 18.08.2017 у нього виник безспірний обов'язок здійснювати перерахунок обсягу та вартості послуг з водопостачання та водовідведення всім споживачам, які подали показання приладів обліку в бік зменшення.
Як зазначає відповідач за первісним позовом, здійснивши перерахунки за послуги з водопостачання та водовідведення за спірний період, ТОВ "Водоканал-сервіс" звернулось до ПрАТ "АК "Київводоканал" з листом № 125/ВС від 25.03.2019, який було зареєстровано у позивача за первісним позовом за № 1736/1/36/01-19 від 25.03.2019, щодо здійснення коригування (зменшення на 962 553,24 грн) суми заборгованості за Договором доручення.
З наданої відповідачем за первісним позовом відомості розрахунків ТОВ "Водоканал-сервіс" за Договором доручення в період з 01.06.2015 по 31.12.2017 (з оплатами по вересень 2018 року включно) сальдо розрахунків (відкоригованих) складає 1 441 301,43 грн, перерахунки - 962 553,24 грн.
Отже, спірною є заборгованість відповідача за первісним позовом за Договором доручення в розмірі 962 553,24 грн.
З огляду на викладене, для правильного вирішення спору, з метою встановлення об'єму (розміру), а також вартості спожитих послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення холодної і гарячої води за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 за Договором доручення, враховуючи заперечення ТОВ "Водоканал-сервіс" проти первісного позову, зокрема, щодо неврахування ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснених ТОВ "Водоканал-сервіс" перерахунків споживачам за водопостачання та водовідведення в сумі 962 553,24 грн, ухвалою суду від 03.06.2020 в цій справі було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Зі змісту Висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі № 910/10897/19 від 29.12.2020 за №23002/20-71/36509/36510/36511/20-71/36512/36513/36514/36515/20-72 вбачається, що відповідно до відомостей ТОВ "Водоканал-сервіс" відвантаження по абонентам за звітний місяць за період червень 2015 року - грудень 2017 року (підсумкових даних) обсяг (розмір) спожитих послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення холодної і гарячої води за період з 20.06.2015 по 11.01.2018 становить: 1) враховуючи підсумки, наведені у відомостях за листопад 2015 року № 1 (умовно том 27) - 2601674 куб.м. вартістю 16 528 999,76 грн; 2) враховуючи підсумки, наведені у відомостях за листопад 2015 року № 2 (умовно том 4) - 2601771 куб.м. вартістю 16 378 035,61 грн. Загальний обсяг послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2015 по 31.12.2017, відповідно до актів виконаних робіт за Договором доручення, складає 2768267,53 куб.м. вартістю 17 152 857,73 грн.
Частинами 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
З метою роз'яснення вищевказаного висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи в цій справі судом було задоволено клопотання ТОВ "Водоканал-сервіс" про виклик експертів у судове засідання.
У підготовчому засіданні 26.05.2021 судові експерти Юлія Борщевська та Ірина Музиченко, які проводили судову експертизу, надали суду усні пояснення щодо висновку експертів, а також подали пояснення щодо вищевказаного висновку у письмовому вигляді.
Відповідно до висновку експертів, а також роз'яснень судових експертів у наданих ТОВ "Водоканал-сервіс" підсумкових даних за період червень 2015 року - грудень 2017 року було наведено дані не лише за адресами, вказаними в Переліку житлових будинків, в яких ТОВ "Водоканал-сервіс" виконує доручення згідно з Договором доручення (Додаток № 1 до Договору доручення), а й за адресами: вул. Лісна, 1 район Горенка; вул. Лісна 3, район Горенка; вул. Лісна, 9 район Горенка, які не вказані в Додатку № 1 до Договору доручення, в графі "Тип тарифу" вказано - "Тариф Горенка". При цьому, судовими експертами зазначено, що надання правової оцінки щодо врахування або неврахування вказаних даних виходить за межі компетенції судових експертів, а є прерогативою суду.
Щодо клопотання відповідача за первісним позовом в частині роз'яснення судовими експертами врахування даних з тому 27 справи, на підставі яких неможливо проводити розрахунок, та ідентичності даних, наведених у томі 4 та томі 27 справи, за однієї різниці - зміщення цифр при копіюванні та відсутності підсумків за конкретними адресами, судові експерти зазначили, що надані на проведення експертного дослідження документи містять розбіжності, а відповідно до підп. 3 п. 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 січня 2013 за № 1/22533, експерту забороняється самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно, у зв'язку з чим експертами було виконано розрахунок в альтернативних варіантах.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 102 Господарського процесуального кодексу України матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Експерт не має права з власної ініціативи збирати матеріали для проведення експертизи, розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв'язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду та учасника справи, на замовлення якого проводилася експертиза, про її результати. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання. При визначенні матеріалів, що надаються експерту чи експертній установі, суд у необхідних випадках вирішує питання про витребування відповідних матеріалів за правилами, передбаченими цим Кодексом для витребування доказів.
Висновок експерта, згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Суд звертає увагу, що судова експертиза в цій справі була призначена за клопотання відповідача за первісним позовом, оскільки, заперечуючи проти первісного позову, ТОВ "Водоканал-сервіс" посилалось на неврахування ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснених ТОВ "Водоканал-сервіс" перерахунків споживачам за водопостачання та водовідведення в сумі 962 553,24 грн.
Втім, при проведенні експертного дослідження судовими експертами, з огляду на наявні в матеріалах справи неоднозначні дані, надані ТОВ "Водоканал-сервіс", було встановлено різні обсяги та вартість спожитих послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення холодної і гарячої води за період з 01.06.2015 по 31.12.2017 за Договором доручення.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі станом на дату виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання товарів чи послуг і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 та в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.
За умовами пунктів 3.4, 3.5 Договору доручення розрахунковим періодом за цим Договором вважається календарний місяць або інший період за домовленістю сторін. Сума винагороди повіреного в розрахунковому періоді зазначається сторонами в акті про виконання доручення, який підписується сторонами протягом п'яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду.
Суд встановив, що, на виконання умов Договору доручення, сторонами було підписано та скріплено їхніми печатками акти виконаних робіт (надання послуг) №1 від 04.05.2016, №2 від 28.12.2016, №3 від 17.01.2017, №4 від 29.08.2017, №5 від 30.11.2017 та №5 від 12.07.2018.
Зі змісту висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі вбачається, що вищевказані акти виконаних робіт були складені та підписані сторонами не протягом п'яти робочих днів після закінчення розрахункового періоду, тобто термін їх складення не відповідає умовам Договору доручення.
Разом з тим, як встановлено судом, про що також зазначено судовими експертами у висновку, Договір доручення не містить положень щодо складення актів наданих послуг, які підтверджують обсяги (розміри) та вартість (тарифів) спожитих послуг, а лише визначає порядок визначення суми винагороди повіреного за вказаним договором.
З огляду на вищенаведене, враховуючи специфіку правовідносин між сторонами, приймаючи до уваги, що зазначені вище акти виконаних робіт містять посилання на Договір доручення, суму винагороди повіреного, вказані акти підписані та скріплені печатками сторін, будь-які істотні недоліки у них відсутні, тобто акти виконаних робіт відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання послуг ТОВ "Водоканал-сервіс", як повіреним за Договором доручення, та їх прийняття ПрАТ "АК "Київводоканал", як довірителем за вказаним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами пункту 2.5 Договору реструктуризації у разі якщо боржник більше ніж 3 місяці не здійснює оплати в розмірі та в строк, визначені п. 2.2 цього Договору, кредитор має право подати позов до суду без додаткового повідомлення боржника щодо стягнення всієї суми заборгованості за Договором (разом з поточною, що не врегульована цим Договором), при цьому період прострочення зобов'язання визначається згідно з умовами Договору доручення.
З огляду на положення підп. 2.1.3 пункту 2.1 Договору доручення, зобов'язання відповідача за первісним позовом з перерахування коштів, отриманих від споживачів, мало бути виконано протягом трьох банківських днів після здійснення розщеплення платежів за комунальні послуги.
Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору доручення, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов'язань є таким, що настав.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи визначену у висновку експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи у справі вартість спожитих послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення холодної і гарячої води за Договором доручення (17 152 857,73 грн), а також часткову оплату відповідачем за первісним позовом заборгованості в розмірі 14 768 309,22 грн, суд вважає обґрунтованою заборгованість відповідача за первісним позовом в розмірі 2 384 548,51 грн.
Посилання відповідача за первісним позовом на ту обставину, що ПрАТ "АК "Київводоканал" ухилилось від здійснення коригування (зменшення на 962 553,24 грн) суми заборгованості та проведення звіряння розрахунків за Договором доручення відхиляються судом як необґрунтовані, оскільки ТОВ "Фаєплон" не надало належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження підстав здійснення перерахунків та зменшення вартості послуг з водопостачання та водовідведення за вказаним договором.
Згідно з підп. 1.1.10 пункту 1.1 Договору доручення довіритель доручає повіреному здійснення споживачами перерахунку вартості послуг у разі перерв у водопостачанні холодної та гарячої води або неналежної якості послуг, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 151 від 17.02.2010.
З огляду на вищенаведене, посилання відповідача за первісним позовом на необхідність зменшення розміру плати за послуги в разі тимчасової відсутності мешканців будинків, з якими були укладені договори від імені позивача за первісним позовом, є безпідставними, оскільки вчиняти такі дії позивач за первісним позовом, як довіритель за Договором доручення, відповідачу за первісним позовом, як повіреному за вказаним договором, не доручав.
Доводи відповідача за первісним позовом стосовно того, що ПрАТ "АК "Київводоканал" намагається стягнути частину заборгованості, яка є предметом спору в цій справі, в іншій справі (справа № 910/9200/19) також є безпідставними, оскільки, як встановлено судом, предметом позову у вказаній справі були вимоги ПрАТ "АК "Київводоканал" про стягнення з ТОВ "Водоканал-сервіс" заборгованості за Договором №10318-А/5-03 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 01.03.2012, тобто за іншим договором, укладеним сторонами.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за первісним позовом підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості за Договором доручення відповідач за первісним позовом не надав, позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 384 548,51 грн.
Щодо вимог позивача за зустрічним позовом суд зазначає наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020 у справі № 911/1634/19.
Саме позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а не відповідачі повинні доводити правомірність договору. Тобто обов'язок доказування обставин, з якими закон пов'язує недійсність договору, покладається на позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого позивачем позову.
Суд звертає увагу, що конструкція ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
За доводами позивача за зустрічним позовом, оскільки Договір реструктуризації, а також акти виконаних робіт за Договором доручення було укладено та підписано без врахування перерахунків за послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 962 553,24 грн, Договір реструктуризації та акти виконаних робіт за Договором доручення мають бути визнані судом недійсними на підставі статті 229 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Аналіз статті 229 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням.
Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і в разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.
Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення. У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №759/17065/14-ц, від 13.02.2019 у справі №911/1171/18, від 04.06.2019 у справі №910/9070/18 та від 03.10.2019 у справі №910/12959/18.
Разом з тим, як вірно зазначає відповідач за зустрічним позовом, при укладенні Договору реструктуризації обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом як на підставу заявлених позовних вимог, а саме необхідність врахування перерахунків за послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 962 553,24 грн, не існували, оскільки, як зазначає позивач за зустрічним позовом, обов'язок здійснювати перерахунок послуг з водопостачання та водовідведення всім споживачам, які подали показання приладів обліку в бік зменшення, у нього виник з 18.08.2017 на підставі п. 18 Постанови № 630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 633), а із листом про здійснення вказаних перерахунків ТОВ "Водоканал-сервіс" звернулось до ПрАТ "АК "Київводоканал" у березні 2019 року, тобто необхідність здійснення коригування вартості послуг за Договором доручення виникла після дати укладення сторонами Договору реструктуризації.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
У розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач за зустрічним позовом не є виконавцем комунальної послуги, відтак суд вважає, що повідомлені позивачем за зустрічним позовом обставини - необхідність здійснення перерахунків за Договором доручення, в будь-якому разі не можуть бути підставою для визнання Договору реструктуризації недійсним.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до умов Договору доручення ПрАТ "АК "Київводоканал" не уповноважувало ТОВ "Водоканал-сервіс" здійснювати зменшення розміру плати за послуги в разі тимчасової відсутності мешканців будинків, з якими були укладені договори від імені ПрАТ "АК "Київводоканал".
Згідно зі статтями 42, 43 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, посилання позивача за зустрічним позовом на порушення своїх прав, у зв'язку з укладенням Договору реструктуризації, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, відхиляються судом як необґрунтовані.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивач за зустрічним позовом вчинив дії, які свідчать про фактичне виконання умов Договору реструктуризації, а саме перерахував на рахунок ПрАТ "АК "Київводоканал" грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн.
З вищевказаних підстав, вимога позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним Договору реструктуризації задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсними актів виконаних робіт суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.
Тобто, за змістом вказаних норм законодавства, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту. Господарські суди можуть встановлювати наявність чи відсутність певних фактів, здійснюючи розгляд спорів про право. Встановлення такого факту, як недійсність акту виконаних робіт, може бути господарським судом здійснено у спорі, пов'язаним з виконанням договору.
Отже, заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про визнання недійсними актів виконаних робіт не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки акти виконаних робіт за своїми ознаками не відноситься до актів, які носять характер обов'язкових до виконання ненормативних актів.
Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги до правочинів.
Акти виконаних робіт є лише документами, які підтверджують виконання умов договору, проте факт недійсності актів виконаних робіт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.
Отже, акти виконаних робіт можуть бути використані у справі лише в якості доказу виконання або невиконання зобов'язання за договором.
Враховуючи ту обставину, що акти виконаних робіт не є окремими правочинами, у розумінні статті 203 Цивільного кодексу України, правові підстави для визнання їх недійсними у суду відсутні.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Згідно з частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість первісного позову, відтак до стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає заборгованість за Договором доручення в розмірі 2 384 548,51 грн, у задоволенні зустрічного позову суд дійшов висновку відмовити, з огляду на його необґрунтованість та безпідставність.
Витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 35 768,23 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача за первісним позовом.
Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову, апеляційної скарги та на проведення судової експертизи покладаються на позивача за зустрічним позовом, оскільки зустрічний позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаєплон" (Україна, 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4; ідентифікаційний код: 37880620) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість в розмірі 2 384 548 (два мільйони триста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сорок вісім) грн 51 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 35 768 (тридцять п'ять тисяч сімсот шістдесят вісім) грн 23 коп.
3. В іншій частині первісного позову відмовити.
4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
5. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову, апеляційної скарги та на проведення судової експертизи покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон".
6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 16.07.2021
Суддя О.В. Нечай