номер провадження справи 27/59/21
12.07.2021 Справа № 908/861/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115)
до відповідача: Комунального підприємства "Павлівський сількомунгосп" (70005 Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівка, вул. Залізнична, 28, ідентифікаційний код юридичної особи 32355564)
про стягнення 568 322 грн. 83 коп.
за участю представників
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення з Комунального підприємства "Павлівський сількомунгосп" 551 223 грн. 69 коп. основного боргу, 2 652 грн. 97 коп. 3 % річних, 3 227 грн. 18 коп. пені, 11 218 грн. 99 коп. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/861/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/861/21, присвоєно справі номер провадження 27/59/21.
Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 27.04.2021.
Ухвалою суду від 27.04.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 24.05.2021.
Ухвалою суду від 24.05.2021, судове засідання, відповідно до ст. 216 ГПК України відкладено на 02.06.2021.
Ухвалою суду від 02.06.2021, на підставі ст. 250 ГПК України суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загально позовного провадження та призначив підготовче засідання на 30.06.2021.
Ухвалою суду від 30.06.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті 12.07.2021.
12.07.2021 у судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 29.06.2021 позивач надіслав на адресу суду заяву (вх. № 13166/08-08/21 від 29.06.2021), в порядку ст. 46 ГПК України, про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування посилається на те, що відповідачем частково погашено суму основного боргу за листопад 2020 р, а саме 31.05.2021 на теперішній час заборгованість відповідача за період листопад - грудень 2020 р. становить 236 826 грн. 80 коп.
Враховуючи тривале невиконання умов договору в частині здійснення оплати за надані послуги позивач вважає за необхідне виконати перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, збільшивши їх. У зв'язку з викладеним позивач просив стягнути з відповідача 236 826 грн. 80 коп. основного боргу, 5 789 грн. 59 коп. 3 % річних, 7 047 грн. 31 коп. пені, 37 045 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу та збільшення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.
Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача є: 70005 Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівка, вул. Залізнична, 28, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Комунальному підприємству "Павлівський сількомунгосп", а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі, яке отримано - 13.04.2021.
При цьому суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.
При цьому, статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У зв'язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
02.05.2019 між Комунальним підприємством "Облводоканал" Запорізької обласної ради (Облводоканал) та Комунальним підприємством "Павлівський сількомунгосп" (Споживач) укладений договір про надання послуг з водопостачання № 61В/8.
Відповідно до п. 1.1 договору Облводоканал забезпечує водопостачання через мережі централізованого водопостачання по магістральному водоводу Запоріжжя - Вільнянськ- Новомиколаївка Споживачу на господарсько-питні, побутові та технічні потреби для потреб Споживача та споживачів (населення, бюджетні установи, інші споживачі) с. Павлівське (вул. Залізнична, вул. Степова), с. Нововасилівка, с. Задорожне (с. Поди), с. Значкове (с. Резедівка), с. Семененкове (с. Любомирівка), с. Зелене (с. Біляївка, с. Роздолля), с. Новоселівка, с. Спасівка (вул. Донецька, 13, 52), с. Вишневе Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.
Згідно п. 1.4 договору загальна вартість послуг складає 1538196 (грн.), з ПДВ.
Умовами п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору визначено, що Облводоканал зобов'язаний забезпечити Споживачу подачу питної води з напором в точках підключення вводів Споживача до мереж Облводоканалу не менше 10 м.в.ст. і якістю у відповідності з "ДСанПіН 2.2.4-171.10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" в точках підключення вводів Споживача до мереж Облводоканалу згідно схем розподілу зон обслуговування та меж балансової належності водопровідних мереж у кількості, вказаній в даному Договорі.
Відповідно до п. 3.2.1 п. 3.2 Споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання, експлуатувати водопровідні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку та у відповідності з даним Договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 даного Договору.
Відповідно до п. 5.1 договору для обліку обсягів питної води спожитої Споживачем, в точках підключення вводів Споживача на межі розподілу мереж згідно схеми розподілу зон обслуговування та меж балансової належності водопровідних мереж водопостачання Споживачем обладнано водолічильні вузли та встановлено прилади обліку: с. Павлівське вул. Залізнична - МТК-UA40, вул. Степова - ВСКМ16/40, с. Нововасилівка -MeiStream Plus 50, с. Значкове VPVD-UA 100/20, Облводоканалом с. Задорожнє - MeiTwin 50/20, с. Зелене - MeiTwin 100/20, с. Семененкове - MeiTwin 100/20, с. Новоселівка MWN/js 50/20.
Згідно п. 5.2 договору сторони визначили, що визначення обсягів спожитої питної води Споживачем проводиться відповідно показань приладу обліку (п. 5.1 договору) за розрахунковий період (календарний місяць) та до моменту встановлення приладів обліку (п. 9.1.3 договору), згідно наданої Споживачем інформації щодо обсягів води, спожитої мешканцями с. Спасівка, с. Вишневе.
Відповідно до п. 5.3 договору основним документом на оплату є Акт-рахунок. Акти-рахунки виписуються Споживачу представником Облводоканалу відповідно до п. 5.2. Договору при наявності особистого посвідчення в останній день кожного місяця у трьох примірниках (один примірник Споживачу, два - Облводоканалу). Відповідальна особа Споживача зобов'язана підписати Акти-рахунки у трьох примірниках та самостійно отримати у Облводоканалі один примірник. Акт-рахунок має бути виписаний на підставі звіту по обсягам спожитої питної води (надалі - Звіт). У разі передачі даних про обсяги спожитої питної води шляхом надання Звіту Споживач в останній день кожного місяця надає Облводоканалу Звіт по обсягам спожитої питної води, визначених на підставі показів засобів обліку, за формою, визначеною у Додатку № 1 до Договору. Звіт Споживач має надати відповідальному представнику Облводоканала за адресою м. Вільнянськ, пров. Торговий, 11-А або на електронну адресу oblvodazvit@gmail.com. Протягом одного робочого дня на підставі даних, зазначених у Звіті, Споживачу виписується Акт-рахунок. Протягом 3-х робочих днів з дати передачі Звіту Споживач зобов'язаний самостійно отримати у Облводоканалі та підписати акти-рахунки у трьох примірниках. До 12 числа наступного за звітним місяцем Споживач зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок Облводоканалу суму, вказану в Акті-рахунку. Якщо Споживач відмовляється підписати Акт-рахунок, представником Облводоканалу в Акті-рахунку робиться відповідний запис про таку відмову. Документи пересилаються Споживачу поштою. Оформлений таким чином Акт-рахунок є обов'язковим для сплати у вказані в ньому терміни, а також є підставою для розрахунків за водопостачання. Відсутність обґрунтованих заперечень до Акту-рахунку у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання Споживачем обсягу, якості наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі.
Згідно із п. п. 2.1 договору, договір діє з "01" травня 2019 року по "31" грудня 2019 року.
Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін.
Враховуючи відсутність письмових заяв сторін про припинення дії Договору суд дійшов висновку про те, що згідно умов п. 2.4. Договору він є чинним станом на день розгляду даної справи.
Матеріали справи свідчать, що за період з листопада 2020 по лютий 2021 позивач надав послуги з водопостачання, а відповідач прийняв надані послуги, що підтверджується актами-рахунками: № 61В/8 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 181 899 грн. 12 коп., № 61В/8 від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 188 199 грн. 92 коп., № 61В/8 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 167 807 грн. 93 коп., № 61В/8 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 163 116 грн. 72 коп.
Відповідач в актах-рахунках зазначив, що акт и отримав, з нарахуваннями не згоден, заперечень щодо цього до позивача від відповідача не надходило, а отже, враховуючи п. 5.3 договору, при відсутності аргументованих заперечень до Акту-рахунку у термін трьох банківських днів з моменту отримання, підтверджує визнання Споживачем обсягу, якості наданих йому послуг, розміру плати за них та прийняття їх в повному обсязі.
Відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином свої договірні зобов'язання зі сплати вартості наданих послуг з водопостачання за період з листопада 2020 по лютий 2021, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 236 826 грн. 80 коп.
Приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. А отже, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема є: договори та інші правочини.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, які виникли в процесі виконання договору про надання послуг з водопостачання і пов'язані з наданням і отриманням вказаних послуг, які регулюються Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" № 2918-ІІІ від 10.01.2002, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" № 2189-VІІІ від 09.11.2017, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила користування).
Сторони досягли всіх істотних умов договору, встановили його предмет, ціну, строк дії, порядок розрахунків, а тому в розумінні вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України договір вважається укладеним. Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з:
підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;
підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;
об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;
власниками будинків, що перебувають у приватній власності;
індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.
Укладений між сторонами договір про надання послуг з водопостачання за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено щомісячну сплату наданих послуг, тому до спірних правовідносин застосовуються також приписи статті 903 ЦК України, яка передбачає оплату наданих послуг, в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач лише частково здійснив оплату вартості наданих за спірний період послуг з водопостачання на загальну суму 24 972 грн. 24 коп. за листопад 2020 р, а саме 31.05.2021 сплачено 11 972 грн. 24 коп., 01.06.2021 р. сплачено 7 000 грн.00 коп., 09.06.2021 р. сплачено 6 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Наявними у справі доказами доведена наявність у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості з оплати послуг з водопостачання за договором в сумі 236 826 грн. 80 коп., строк оплати якої настав.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Суд звертає увагу сторін, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов'язань відповідача, які виникли внаслідок його укладення та не були виконані на момент припинення договору.
Також закінчення дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, які виникли внаслідок його укладення, зокрема, така обставина не звільняє відповідача від виконання зобов'язань за договором щодо здійснення оплати за надані послуги.
Відповідач докази оплати в повному обсязі вказаної заборгованості станом на день розгляду даної справи судом не надав.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем отриманих послуг, згідно умов договору.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 236 826 грн. 80 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку із несплатою відповідачем основної заборгованості у повному обсязі у визначений договором строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 5 789 грн. 59 коп. 3 % річних, 37 045 грн. 30 коп. інфляційних втрат.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.
Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Позивач нарахував 3 % річних на суму простроченої заборгованості в розмірі 5 789 грн. 59 коп., інфляційні втрати в розмірі 37 045 грн. 30 коп.
Наданий розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат виконаний вірно, стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних в розмірі 5 789 грн. 59 коп. та сума інфляційних втрат в розмірі 37 045 грн. 30 коп.
У зв'язку з порушенням відповідачем термінів оплати за договором позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 7 047 грн. 31 коп.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення оплати за надані Облводоканалом послуги Споживач зобов'язаний сплатити Облводоканалу пеню в розмірі 0,01від суми боргу за кожен день прострочення оплати відповідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VII від 09.11.2017.
Таким чином, договором встановлений період нарахування пені - за кожен день прострочення оплати.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг з водопостачання матеріалами дійсної справи доведено.
Розрахунок пені зроблений позивачем виходячи Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в розмірі 0,01 % від суми боргу за кожен день прострочення оплати.
Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним як в частині розрахунку сум, так і в частині визначення періоду нарахування. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог.
Дослідивши матеріали справи позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором в повному обсязі.
Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, відповідачем не виконані зобов'язання належним чином та порушено строк оплати у повному обсязі.
Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.
Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики та надання розстрочки відповідачу може призвести до негативних наслідків для позивача.
До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 286 709 грн. 00 коп. задоволено, судовий збір в сумі 4 300 грн. 64 коп. (тобто в частині задоволених позовних вимог), відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судом покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради до Комунального підприємства "Павлівський сількомунгосп" задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства "Павлівський сількомунгосп" (70005 Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівка, вул. Залізнична, 28, ідентифікаційний код юридичної особи 32355564) на користь Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 129А, ідентифікаційний код юридичної особи 03327115) 236 826 (двісті тридцять шість тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп. суму основного боргу, 5 789 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп. 3 % річних, 7 047 (сім тисяч сорок сім) грн. 31 коп. пені, 37 045 (тридцять сім тисяч сорок п'ять) грн. 30 коп. втрат від інфляції. 4 300 (чотири тисячі триста) грн. 64 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 16.07.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.