вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" липня 2021 р. Cправа № 902/117/21
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.
За участю представників:
Прокурора Міняйло І.М., посвідчення №057434 від 15.10.2020;
позивача не з'явився;
відповідача Тишківський С.Л., ордер АВ№1006575 від 22.03.2021;
третьої особи Страшок О.В., виписка з ЄДР, довіреність № 01.01-67/3587 від 31.05.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Виконувача обов'язків керівника Бершадської місцевої прокуратури (вул. Шевченка, 4, м. Бершадь, Гайсинський район (Бершадський район), Вінницька область, 24400) в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району (вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Гайсинський район (Тростянецький район) Вінницька область, 24300)
до: Фермерського господарства "Софія - Т" (вул. С.Мурованого, 41, с. Капустяни, Гайсинський район (Тростянецький район), Вінницька область, 24332)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницька обласна державна адміністрація (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)
про визнання недійсним договору купівлі - продажу, скасування рішень та визнання права власності
Виконувач обов'язків керівника Бершадської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Тростянецької селищної ради Гайсинського району до Фермерського господарства "Софія - Т" про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень та визнання права власності.
Ухвалою від 17.02.2021 відкрито провадження у справі № 902/117/21 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 02 березня 2021 року. Вказаною ухвалою також залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницьку обласну державну адміністрацію.
Ухвалою від 02.03.2021 відкладено підготовче засідання на 23.03.2021.
23.03.2021 до суду від третьої особи надійшли пояснення.
Разом з тим, підготовче засідання 23.03.2021 не відбулось у зв'язку із перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному.
ІНФОРМАЦІЯ_1 суддя ОСОБА_1 помер.
Відповідно ст. 126 Конституції України повноваження судді припиняються у разі його смерті.
Відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30 зі змінами, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки), що додається до матеріалів справи.
На підставі вищевикладеного, та відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 2.3 п. 16.1 Порядку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/117/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 справу № 902/117/21 передано на розгляд судді Маслію І.В.
Ухвалою від 08.04.2021 прийнято до провадження справу №902/117/21, підготовче засідання у справі призначено на 29.04.2021.
12.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав у ньому викладених.
21.04.2021 на адресу суду від Гайсинської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
22.04.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшло пояснення по суті спору від представника третьої особи.
29.04.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
В судовому засіданні 29.04.2021, суд протокольною ухвалою постановив відхилити клопотання відповідача про витребування доказів.
Ухвалою від 29.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 08.06.2021, в зв'язку з необхідністю з'ясування позиції позивача щодо заявлених позовних вимог як органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Ухвалою від 08.06.2021 суд постановив відкласти підготовче засідання на 29.06.21 о 11:00 год. та повторно зобов'язати позивача Тростянецьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області в строк до 25.06.2021 надіслати (надати) до суду: правову позицію щодо підтримання позовної заяви (одночасно з надісланням (наданням) даного документу та доданих до нього документів прокурору, відповідачу та третій особі, а відповідні докази представити суду).
17.06.2021 на адресу суду від Вінницької обласної прокуратури надійшли заперечення на пояснення третьої особи.
18.06.2021 на адресу суду від позивача надійшла правова позиція по справі щодо підтримання позовної заяви у повному обсязі.
29.06.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшла заява представника відповідача про застосування строків позовної давності.
Ухвалою від 29.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/117/21 для судового розгляду по суті на 12 липня 2021 р.
12.07.2021 на адресу суду від Вінницької обласної прокуратури надійшли заперечення.
На визначену судом дату 12.07.2021 з'явились прокурор та представники відповідача та третьої особи. Позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, що підтверджується наявними в справі доказами.
Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив та у запереченнях.
Представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечили з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у поясненнях, крім того представник відповідача наголосив на застосуванні строків позовної давності.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.07.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи зі змісту ч.1 ст.8 Конституції України охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004, види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними.
Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.
Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Статтею 1, ч.2 ст.5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи N 806/1000/11).
У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.18 у справі №553/3280/16-а).
Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Відповідно до п.2 ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
У зв'язку із змінами законодавства до Тростянецької селищної територіальної громади увійшла, серед інших територіальна громада с. Капустяни Тростянецького району. З огляду на вказане, органом який уповноважений здійснювати захист прав територіальної громади наразі є Тростянецька селищна рада.
Бершадською місцевою прокуратурою про виявлені порушення вимог законодавства під час відчуження спірного майна повідомлено Тростянецьку селищної раду листом від 04.01.2021 за № 02.31-8вих-21. Згідно відповіді від 12.01.2021 за № 38-02.15 у зв'язку з процедурою реорганізації заходи реагування не вживались.
Також, місцевою прокуратурою повторно 20.01.2021 за №02.31-100вих-21 повідомлено про намір місцевої прокуратури звернутись до суду із позовною заявою в інтересах селищної ради. Згідно відповіді заходи не вживатимуться у зв'язку з відсутністю фінансування.
Сам факт бездіяльності Тростянецької селищної ради є підставою для звернення прокурора з відповідним позовом на захист інтересів держави. Жодним законодавчим актом прокурора не зобов'язано в позовній заяві зазначати причини бездіяльності позивачів.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 згідно з якими прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
У разі встановлення порушення вимог законодавства та факту бездіяльності органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, у прокурора виникає не лише право, а й обов'язок захистити такі інтереси, що у даному випадку і зроблено шляхом звернення до суду з позовом.
Бершадською місцевою прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді вивчено стан використання об'єктів нерухомого майна державної та комунальної; власності на території Тростянецького району (нині Гайсинський район) Вінницької області.
Установлено, що рішенням 19 сесії 7 скликання Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області (далі - Капустянська сільська рада) «Про відчуження комунального майна» від 17.11.2017 включено до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади, що підлягають відчуженню шляхом продажу на аукціоні, гідротехнічні споруди, які знаходяться по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області.
У подальшому, рішенням 22 позачергової сесії 7 скликання Капустянської сільської ради «Про продаж майна; комунальної власності» від 30.01.2018 вирішено продати:
- згідно протоколу № 2 проведення аукціону з продажу комунального майна територіальної громади Капустянської сільської ради від 27.12.2017, переможцю аукціону ФГ «Софія - Т» с. Капустяни, гідроспоруду, площею основи 685 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області;
- згідно протоколу № 3 проведення аукціону з продажу комунального майна територіальної громади Капустянської сільської ради від 27.12.2017, переможцю аукціону ФГ «Софія - Т» с. Капустяни, гідроспоруду, площею основи 1000 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни, Тростянецького району Вінницької області;
- згідно протоколу № 4 проведення аукціону з продажу комунального майна територіальної громади Капустянської сільскої ради від 27.12.2017, переможцю аукціону ФГ «Софія - Т» с. Капустяни, гідро споруду, площею основи 955 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області;
- згідно протоколу № 5 проведення аукціону з продажу комунального майна територіальної громади Капустянської сільської ради від 27.12.2017, переможцю аукціону ФГ «Софія - Т» с. Капустяни, гідроспоруду, площею основи 630 кв.м., трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач) та переливну трубу, що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області.
Згідно технічного паспорту на виробничу будівлю 2-х поверхова нежитлова будівля (сторожка) та комплекс гідротехнічних споруд включає: А- 1 - 2-х поверхова нежитлова будівля (сторожка), 1 - водяне дзеркало під ставками 9,2563 га, 2 - водяне дзеркало під зимовниками 0,2494 га, 3 - гідроспоруди 0,4715 га, 4 - проектна прибережна смуга 10,6316 га, прибережна смуга, що надається в оренду 5,8874 га, 6 - водозливні трубопроводи.
Гідротехнічні споруди, які розміщені на ставках площею 2,9755 га, 2,7424 га, 2,2875 га та 1,2507 га збірні зі сталі із ручним регулюванням та знаходяться за межами населеного пункту с. Капустяни на струмку Безіменний, лівій притоці р. Тростянець (Недотека), права притока р. Південний Буг (басейн р. Південний Буг).
В газеті «Новини Вінниччини» № 49 від 06.12.2017 опубліковано оголошення про те, що ТОВ «Вінекс» оголошує аукціон з продажу комунального майна Капустянської сільської ради с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, в т. ч. гідроспоруд: греблі площею основи 685 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач); греблі площею основи 1000 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач); греблі площею основи 955 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач); греблі площею основи 630 кв.м., трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач) та переливної труби.
За результатом проведення аукціону з продажу комунального майна територіальної громади Капустянської сільської ради: згідно протоколу № 2 від 27.12.201-7 переможцем із продажу гідроспоруди, площею основи 685 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, визнано ФГ «Софія - Т» за ціною продажу 9000,20 гривень; згідно протоколу № 3 переможцем із продажу гідроспоруди, площею основи 1000 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, визнано ФГ «Софія - Т» за ціною продажу 13546,50 грн; згідно протоколу № 4 переможцем із продажу гідроспоруди площею основи 955 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, визнано ФГ «Софія -Т» за ціною продажу 9571,10 гривень; згідно протоколу № 5 переможцем, із продажу гідроспоруди, площею основи 630 кв.м. та трубчатого шлюзу-регулятора (водовипускач), що розташовані по вул. Фільварок, 27а, в с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, визнано ФГ «Софія - Т» за ціною продажу 14878,60 гривень.
22.05.2018 між Капустянською сільською радою та ФГ «Софія - Т» укладено договір купівлі-продажу, згідно якого продавець в особі представника продає та передає у власність, а покупець в особі представника купляє та приймає у власність комплекс будівель та споруд - 2-х поверхову нежитлову будівля (сторожка) та комплекс гідротехнічних споруд, який розташований по вул. Фільварок, 27а, с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області (далі - Договір).
Згідно абз. 2 п. 1 Договору до складу відчужуваного комплексу будівель та споруд входить: 2-х поверхова нежитлова будівля (сторожка) літ. А, загальною площею 37,1 кв.м., гідроспоруда площею основи 685 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач), гідроспоруда площею основи 1000 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач), гідроспоруда площею основи 955 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач), гідроспоруда площею основи 630 кв.м., трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач) та переливна труба.
Відчужений комплекс розташований на земельній ділянці площею 15,9432 га з кадастровим номером 0524182700:01:001:0291 (пункт 1.2 Договору).
Цього ж дня, відповідні відомості було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та зареєстровано право приватної власності за фермерським господарством «Софія-Т» з номером запису про право власності 26259713.
Як зазначено прокурором в позовній заяві, відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» до об'єктів, що не підлягають приватизації, віднесено водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об'єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.
Гідроспоруди розташовані на струмку Безіменний, лівій притоці р. Тростянець (Недбтека), права притока р. Південний Буг (басейн р. Південний Буг) та площа ставків, на яких розміщені вказані інженерні споруди складає 2,9755 га, 2,7424 га, 2,2875 га та 1,2507 га.
У свою чергу, струмок Безіменний пролягає в межах Тростянецького району (на даний час Гайсинського району) Вінницької області та є лівою притокою р. Тростянець (Недотека), яка в свою чергу є права притока впадає в басейн р. Південний Буг.
За таких умов та у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 ст. 5 ВК України струмок Безіменний відноситься до водних об'єктів місцевого значення.
Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Між тим, відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.
За приписами Земельного та Водного кодексів України земельна ділянка, на якій розміщені спірні гідроспоруди, не може перебувати в приватній власності, що фактично також виключає правомірність їх приватизації та можливість, за таких умов, перебувати у приватній власності.
Зі змісту технічного паспорту на виробничу будівлю 2-х поверхової нежитлової будівлі (сторожка) та комплексу гідротехнічних споруд за адресою: вул. Фільварок, 27 а, с. Капустяни Тростянецького району Вінницької області, а саме експлікації та характеристики вбачається, що об'єктами даного комплексу є не лише 2-х поверхова нежитлова будівля (сторожка) та комплекс гідротехнічних споруд, а й водяне дзеркало під ставками, водяне дзеркало під зимовниками, проектна прибережна смуга та прибережна смуга, що надається в оренду. Тобто штучно створені об'єкти разом з гідротехнічними спорудами є невіддільним від земельної ділянки водного фонду, на якій вони розташовані.
Посилаючись на норми Земельного кодексу, Водного кодексу, Закону України «Про аквакультуру» прокурор вважає, що рішення Капустянської сільської ради про здійснення приватизації гідротехнічної споруди та подальше її відчуження суперечить вимогам чинного законодавства.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 за № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» затверджено у Додатку до розпорядження адміністративні центри та, території, відповідно до якого до Тростянецької Територіальної громади увійшла, серед інших територіальна громада с. Капустяни Тростянецького району.
З дня набуття повноважень - Тростянецькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області повноваження Капустянської сільської ради припинено.
Відповідно до підпункту 4 п. 6-1 сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.
Тростянецька селищна рада не була стороною даного договору, однак зважаючи на зміни в складі її територіальної громади та входження до її території с. Капустяни вказаний договір купівлі-продажу беззаперечно порушує інтереси сформованої територіальної громади - Тростянецької селищної територіальної громади.
На думку прокурора належним способом захисту у даному випадку є скасування рішень Капустянської сільської ради та визнання недійсним договору купівлі- продажу, укладеного між Капустянською сільською радою та ФГ «Софія-Т». При цьому, вказані заходи не в повній мірі захистять порушені права Тростянецької селищної територіальної громади, оскільки право приватної власності 22.05.2018 зареєстровано за ФГ «Софія-Т» за № 26259713, тому з метою ефективного захисту порушених прав має бути визнання права власності за Тростянецькою селищною територіальною громадою в особі Тростянецької селищної ради.
Позивач, в поданій до суду правовій позиції, підтримав вимоги заявлені прокуратурою та покладається на розсуд суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, та зазначає, що відповідач 27.12.2017 року взяв участь в аукціоні з продажу комунального майна територіальної громади Капустянської сільської ради та став переможцем аукціону, що підтверджується відповідними протоколами проведення аукціону № 1,2, 3, 4. 5 від 27.12.2017 року.
Проведенню аукціону передувало ряд дій як з боку територіальної громади (Капустянської сільської ради) так і претендента, й проведено відповідну підготовчу процедуру згідно законодавства, зокрема: прийняті необхідні рішення сільської ради щодо відчуження комунального майна, обрано організатора аукціону, підготовлені матеріали для лотів (розроблені паспорта на гідроспоруди, проведено незалежну оцінку майна, дано оголошення в газету' про проведення аукціону); відбулася реєстрація учасників аукціону та сплата ними реєстраційних та гарантійних внесків тощо).
Вказані вище протоколи та рішення 22 позачергова сесія Капустянської сільської ради 7 скликання від 30 січня 2018 року «Про продаж майна комунальної власності» стало підставою для укладення між Продавцем (сільською радою) і переможцем аукціону (Покупцем) договору купівлі- продажу майна.
Згідно договору купівлі-продажу комплексу будівель та споруд від 22 травня 2018 року ФГ «Софія-Т» набуло право власності на наступне комунальне майно територіальної громади Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, що розташоване за адресою: Вінницька область. Тростянецький район, с. Капустяни. вул. Фільварок, 27-а, а саме: двоповерхову нежитлову будівлю сторожки, загальною площею 37.1 кв.м.; гідроспоруду, площею основи 685 кв.м. та трубчатий шлюз-регулятор (водовипускач); гідротехнічну споруду, площею 1000 кв.м. трубчатий шлюз-регулятор (водовипуск); гідротехнічну споруду, площею основи 955 кв.м. та трубчатого шлюза- регулятора (водовипуску); гідротехнічну споруду, площею 630 кв.м. трубчатого шлюза-регулятора (водовипуску), та переливної труби.
Речове право на нерухоме майно зареєстровано за ФГ 22.05.2018 року №26259713.
Відповідно до діючих ГОСТ 19179-73 «Гідрологія суші. Терміни і визначення та ГОСТ 19185-73 «Гідротехніка. Основні поняття. Терміни і визначення» гідротехнічна споруда - це споруда, призначення для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливою дією вод (греблі, дамби, водопідпірні споруди, водоскиди, водовипуски, водозапірні споруди та ін.) і є єдиним цілим з водоймою і їх функціонування (використання) без гідроспоруд не можливе, тобто вони є складовими (невід'ємною частиною) водойми.
Перераховане майно розташоване на земельній ділянці державної власності, категорія земель: землі водного фонду, загальною площею 15,9432 га, кадастровий №0524182700:01:001:0291, цільове призначення: 10.07. для рибогосподарських потреб.
Тому відповідач звернувся до розпорядника земель водного фонду - Вінницької облдержадміністрації для оформлення земельної ділянки водного фонду в оренду.
Дане питання розглядалося спеціальною комісію при Вінницькій ОДА (за участю представників обласних служб та департаментів: агропромислового комплексу, екології та природних ресурсів, держгеокадастру. БУВРу та інш.), де детально вивчалися подані нами документи як на водний об'єкт так і на комплекс гідроспоруд, що розташовані на ньому. Жодних зауважень з приводу набуття у власність, шляхом перемоги на аукціоні даного майна відповідачу пред'явлено не було.
За результатами засідання комісії головою Вінницької ОДА прийнято розпорядження від 26 липня 2018 року №601 «Про надання в оренду земельної ділянки водного фонду».
Після чого 04 вересня 2019 року між ФГ «Софія-Т» та Вінницькою ОДА в особі директора Департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів Вінницької ОДА укладено договір оренди на водний об'єкту. Зареєстровано речове право 05.12.2019 року за №34568915.
Зазначений водний об'єкт разом із дамбами (які є його невід'ємною частиною) використовуються відповідачем на протязі двох років згідно умов договору, цільового призначення, сплачується вчасно та в повному обсязі орендна плата, здійснені поліпшення водного об'єкту (очищено ставки від мулу) благоустрій дамб та прилеглої території, проведено освітлення берегової території.
Позивач у позовній заяві стверджує, що земельна ділянка, на якій розміщені спірні гідроспоруди, не може перебувати в приватній власності, що фактично також виключає правомірність їх приватизації. Однак, земельна ділянка на якій розміщені зазначені об'єкти перебуває в користуванні (оренді) у відповідача на підставі договору оренди земельної ділянки водних об'єктів №524182700-3 від 04.09.2019 року (п.2 Договору), а не у приватній власності господарства.
Як вбачається з експлікації земельних угідь, яка міститься в кадастровому плані земельної ділянки кадастровий номер 0524182700:01:001:0291, що є невід'ємною частиною Договору оренди водного об'єкту, власником земельної ділянки водного фонду є Вінницька ОДА, а ділянка площею 0,4744 га - гідротехнічні споруди, входить до загальної площі (15.9432 га), переданої в оренду ФГ «Софія-Т». Також даний факт підтверджено і витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.11.2018 р. № НВ-059170202018, виданого Відділом у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому зазначено наступне: форма власності земельної ділянки - державна, в розділі інформації про власників вказана Вінницька обласна державна адміністрація; в експлікації земельних угідь зазначені землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами: 0.1559 га. 0,1369 га, 0,1120 га, 0,0696 га, всього - 0,4744 га (під гідротехнічними спорудами).
Тобто наведене підтверджує, що відповідач не приватизував землі під гідротехнічними спорудами, а лише орендує їх на законних підставах та відповідно договірних умов сплачує орендну плату.
Таким чином, відповідач вважаємо, що є законним набувачем комплексу гідротехнічних споруд, які розміщені на земельній ділянці площею 15,9432 га. кадастровий №0524182700:01:001:0291. Оскільки ним дотримано вимог чинного законодавства щодо набуття у власність даного майна.
Щодо посилань прокурора на Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна відповідач зазначає, що рішенням 22 позачергової сесії 7 скликання Капустянської сільської ради «Про продаж майна комунальної власності» від 30.01.2018 року ФГ «Софія Т» визначено переможцем аукціону.
Разом із тим, 07 березня 2018 року набув чинності Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" від 18.01.2018 року №2269-УІ11.
У частині 2 ст. 4 зазначеного Закону визначено, що приватизації не підлягають гідротехнічні споруди. В свою чергу, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" передбачено, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, за якими: дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом; після завершення процедури продажу відбувається оформлення договору купівлі-продажу; на момент прийняття рішення про їх приватизацію належали до об'єктів групи Г згідно з класифікацією об'єктів приватизації, встановленою Законом України "Про приватизацію державного майна", та щодо яких є дійсною оцінка, або Кабінетом Міністрів України визначено радника для надання послуг з підготовки до приватизації та продажу об'єктів приватизації за результатами проведення конкурсу.
Також, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" установлено, що акти Кабінету Міністрів України і Фонду державного майна України з питань приватизації, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють до затвердження Кабінетом Міністрів України і Фондом державного майна України відповідних актів, передбачених цим Законом.
Оскільки, Закон України "Про приватизацію державного та комунального майна" набув законної сили після проведення аукціону комунального майна територіальної громади Капустянської сільської ради, який відбувся 27 грудня 2017 року, тому з боку посадових осіб Капустянської сільської ради, які здійснили продаж даного майна згідно процедури встановленої чинним на той час законодавством України відсутні порушення, які могли б завдати збитки громаді та порушити інтереси новосформованої територіальної громади - Тростянецької селищної територіальної громади.
З урахуванням викладеного, оскаржуване Рішення 22 позачергової сесії 7 скликання Капустянської сільської ради «Про продаж манна комунальної власності» від 30.01.2018 року прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.
Крім того, відповідач наголошує на пропуску прокурором позовної давності, а саме зазначає, що спірне майно було відчужено на аукціоні, відповідно оголошення про проведення аукціону було опубліковано не пізніше як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону в місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації, шо передбачено в ст. 15 Закону про малу приватизацію.
Отже, саме з цієї дати (06.12.2017 року) починається перебіг строку позовної давності для вимог про визнання недійсним рішення Капустянської сільської ради. Втім, з даним позовом прокурор звернувся до суду у 2021 році.
У поясненнях третя особа, не підтримує позовні вимоги, заявлені прокуратурою, оскільки прокурор обґрунтовує позовні вимоги нормами Закону України «Про приватизацію державного i комунального майна» де вказано, що до об'єктів які не підлягають приватизації віднесено водосховища i водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об'єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем.
Натомість, з наданих до справи документів не вбачається виконання переданими у власність за Договором купівлі-продажу комплексу будівель та споруд гідроспорудами захисних функцій.
Гідроспоруди па даних ставках не являються захисними, оскільки за своїм призначенням виконують функції по здійсненню підпору води у ручці (струмку) та пропуск води по руслу.
Таким чином, комплекс гідротехнічних споруд, який є предметом відчуження, не відповідає за технічними характеристиками i призначенням тому виду нерухомого майна, яке входить до переліку, наведеному у застосованій прокурором нормі Закону щодо заборони відчуження.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною першою ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень ч.З ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Статтею 26 вказаного Закону України встановлена виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.
У частині 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Приписами ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
Частиною 4 ст. 55 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції.
Так, право власності на спірне майно зареєстровано за фермерським господарством на праві приватної власності внаслідок його придбання за договором купівлі-продажу, котрий є дійсним.
Разом із тим. підставою позову прокурором визначено порушення права власності на нерухоме майно - гідротехнічні споруди, що розташовані за адресою: Вінницька область, Тростяненький район, с. Капустяни. вул. Фільварок. 27-а. шляхом протиправного відчуження відповідачу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про аквакультуру" від 18.09.2012 року гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) - об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски. водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки. перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Пунктом 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19 грудня 1995 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1995 року за №466/1002 встановлено, що гідротехнічні споруди-це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи: водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки: регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Отже, такий об'єкт як гідротехнічна споруда ставка є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов'язана з землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об'єкту.
Стаття 181 Цивільного кодексу України відносить до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має були вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зважаючи на підстави позову, слід зазначити, що передача в оренду об'єктів нерухомості, які є державною та комунальною власністю, а також набуття права оренди на такі об'єкти, відносини між орендодавцями та орендарями, порядок укладення відповідного договору та його істотні умови регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 вказаного Закону визначено, що об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали. моли, насипи).
Також, згідно цієї ж частини вказаної статті, не можуть бути об'єктами оренди водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
Відповідно до п. 1.9.18. Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затвердженої Наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року №252, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.
Як зазначено у п. 1.4.2 ДБН В.2.4-3:2010, гідротехнічні споруди поділяють на постійні і тимчасові. До тимчасових відносяться споруди, які використовуються тільки в період будівництва і ремонту постійних споруд.
Відповідно до п. 1.4.3 ДБН В.2.4-3:2010, постійні гідротехнічні споруди (додаток В) залежно від їх призначення поділяють на основні і другорядні. До основних споруд відносяться гідротехнічні споруди, пошкодження або руйнування яких приведе до порушення або припинення нормальної роботи самих гідротехнічних споруд чи комплексу споруд, до складу яких входять гідротехнічні споруди. До другорядних відносяться гідротехнічні споруди, руйнування або ушкодження яких не спричиняє зазначених вище наслідків.
Відповідно до Додатку В (обов'язковий) ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення", до основних гідротехнічних споруд відносяться: греблі; стояни і підпірні стіни, що входять до складу напірного фронту; дамби обвалування; берегозакріплювальні, регуляційні і огороджу вальні споруди: водоскиди, водоспуски і водовипуски; водоприймачі і водозабірні споруди; канали дериваційні, судноплавні, водогосподарських і меліоративних систем, комплексного призначення і споруди на них (наприклад, акведуки, дюкери, мости-канали, труби-ливнеспуски); тунелі; трубопроводи; напірні басейни і зрівнювальні резервуари; будівлі гідравлічних і гідроакумулюючих електростанцій і насосних станції; відстійники; судноплавні споруди (шлюзи, суднопідйомники і судноплавні греблі); рибопропускні споруди, що входять до складу напірного фронту; гідротехнічні споруди портів (причали, хвилеломи, моли, берегозахисні еподи), міські набережні суднобудівних і судноремонтних підприємств, поромних переправ, крім віднесених до другорядних; гідротехнічні споруди для маломірних суден; гідротехнічні споруди ТЕС і АЕС; гідротехнічні споруди, що входять до складу комплексів інженерного захисту населених пунктів і підприємств; гідротехнічні споруди інженерного захисту сільгоспугідь, територій санітарно-захисного призначення, комунально - складських підприємств, пам'ятників культури і природи; морські нафтогазопромислові гідротехнічні споруди, резервуари для зберігання вуглецевої сировини, точечні причали; гідротехнічні споруди засобів навігаційного устаткування; споруди (дамби), що огороджують золошлаковідвали і сховища рідинних відходів промислових і сільськогосподарських організацій.
До другорядних гідротехнічних споруд відносяться: льодозахисні споруди; розділювальні стінки; окремо розташовані службово-допоміжні причали; стояни і підпірні стіни, що не входять до складу напірного фронту; берегоукріплювальні споруди портів; рибозахисні споруди.
Згідно з п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах. затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012 року, гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
Тобто, згідно вищенаведених норм, гідроспоруди за їх призначенням, поділяють, зокрема, на такі, що призначені для використання водних ресурсів (риборозведення, рекреація) та захисні, чим спростовуються твердження прокурора про те, що гідроспоруда - це узагальнююча назва усіх споруд, які служать для використання водних ресурсів, основним призначенням яких є захист від шкідливої дії вод.
Вказане узгоджується і з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка виокремлює захисні гідроспоруди (греблі, дамби, вали, моли, насипи) та гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
Згідно ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні споруди. Основні положення" гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.
Відповідно до п.1.3 Правил безпеки при експлуатації каналів, трубопроводів, інших гідротехнічних споруд у водогосподарських системах. затверджених наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України №661 від 03.04.2012р., гідротехнічна споруда - інженерна споруда, призначена для керування водним режимом, використовування водних ресурсів або для запобігання шкідливій дії вод.
Тобто, гідроспоруди можуть бути такими, що призначені для використання водних ресурсів та такими, які призначені для захисту від шкідливого впливу вод, тобто захисні.
Так, згідно технічного паспорта на гідроспоруду, що розташована за адресою: Вінницька область. Тростянецький район, с. Капустини, вул. Фільварок. 27-а інформації про те, що дана гідроспоруда є захисною технічний паспорт не містить.
Натомість, відповідно інформації Басейнове управління водних ресурсів річки Південний Буг, кожен із ставків складається із трьох складових частин - земельної ділянки під водним плесом, самої води і гідротехнічних споруд (греблі, водоскиду). Тобто, існування ставків на земельній ділянці водного фонду забезпечується гідротехнічними спорудами. Згідно паспортних даних до складу гідроспоруд кожного із згаданих ставків входять: земляна гребля (насипна із суглинка) та водоскидна споруда шлюзного типу.
Гідротехнічні споруди ставків є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами. Так, наприклад, гребля ставка - являється гідротехнічною підпірною спорудою, що побудована для створення штучної водойми (ставка) шляхом розділення водотоку (річки) та зосередження води у її верхньому б'єфі, тобто створення водного дзеркала ставка (ст.1 Закону України «Про аквакультуру»).
Водопропускна споруда (водоскид) - гідроспоруда, яка призначена для регулювання рівня води у ставку, часткового або повного її скиду у нижній б'єф, підтримання нормального підпірного рівня води, забезпечення санітарних витрат, тощо.
На підставі вище викладеного вбачається, що гідроспоруди на даних ставках не являються захисними, оскільки за своїм призначенням виконують функції по здійсненню підпору води у річці (струмку) та пропуск води по руслу.
Таким чином, комплекс гідротехнічних споруд, який є предметом відчуження, не відповідає за технічними характеристиками і призначенням тому виду нерухомого майна, яке входить до переліку, наведеному у застосованій прокурором нормі Закону щодо заборони відчуження.
Інших доказів, які б підтверджували факт віднесення спірних гідроспоруд до захисних, прокурором до матеріалів справи не надано.
Наведене, дозволяє суду зробити висновок, що рішенням 19 сесії 7 скликання Капустянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області «Про відчуження комунального майна» від 17.11.2017 та рішення 22 позачергової сесії 7 скликання Капустянської сільської ради «Про продаж майна; комунальної власності» від 30.01.2018 прийняті Капустянською сільською радою в межах наданих їй повноважень та без порушення діючого законодавства.
З огляду на викладене у задоволенні заявлених виконувачем обов'язків керівника Бершадської місцевої прокуратури позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішень та визнання права власності слід відмовити.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо заявленої відповідачем позовної давності суд зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Разом з тим, судом визнано не обґрунтованими вимоги прокурора, з огляду на це відсутні підстави застосування до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України.
В зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у відповідності до ст. 129 ГПК України, залишаються за прокурором.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10-15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В позові відмовити повністю.
2. Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за прокурором.
3. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , sekretariat@vin.gp.gov.ua
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено 16 липня 2021 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - прокуратурі (вул. Шевченка, 4, м. Бершадь, Гайсинський район (Бершадський район), Вінницька область, 24400)
3 - позивачу (вул. Соборна, 77, смт. Тростянець, Гайсинський район (Тростянецький район) Вінницька область, 24300)
4 - відповідачу (вул. С.Мурованого, 41, с. Капустяни, Гайсинський район (Тростянецький район), Вінницька область, 24332)
5 - третій особі (вул. Соборна, 70, м. Вінниця, 21050)