16.07.2021 року м.Дніпро
Справа № 904/1454/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 (прийняте суддею Красота О.І.) у справі № 904/1454/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ"
про стягнення 32 912,10 грн
1. Короткий зміст заяви.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" звернулося до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" і просить суд стягнути 29 580,84 грн. - основного боргу, 1 789,43 грн. - пені, 447,36 грн. - 3% річних, 1094,47 грн. - інфляційних втрат та судовий збір.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі № 904/1454/21:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" 29 580,84 грн. - основного боргу, 1 774,85 грн. - пені, 446,14 грн. - 3% річних, 864,12 грн. - інфляційних втрат та судовий збір у сумі 2 252,69 грн.;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором №12с/43/53-142-01-20-01195 від 01.04.2020 в частині оплати поставленого товару, наявності боргу у сумі 29 580,84 грн. Інфляційні втрати та 3% річних задоволено на підставі ст. 625 ЦК України, пеня стягнута на підставі п. 5.2. договору. В частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені відмовлено у зв'язку з їх невірним розрахунком.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі № 904/1454/21, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" пені задовольнити частково, зменшивши розмір штрафних санкцій на 90%.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не взяв до уваги умови п. 5.2. договору. Виходячи з умов даного пункту договору, нарахування пені повинно здійснюватися по закінченню 30 календарних днів від визначеного строку для оплати. Тобто нарахування пені та процентів річних, відповідно, повинно здійснюватися з 01.08.2020 (22.04.2020 пройдено вхідний контроль продукції, 45 банківських днів з моменту вхідного контролю спливає 31.07.2020, прострочка оплати понад 30 календарних днів починається з 01.08.2020).
Судом першої інстанції не взято до уваги причини невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, та не застосовано ст. 233 ГК України щодо зменшення розміру неустойки.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що відповідач невірно трактує п. 5.2 Договору в плані того, що нарахування пені слід було здійснювати з 01.08.2020, так як в п. 5.2. Договору чітко зазначено, що після порушення покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Продукції, він має сплачувати пеню за кожен день прострочки оплати. Згідно з п. 3.4 Договору розрахунок за продукцію здійснюється протягом 45 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю продукції, а саме до 01.07.2020 (продукція була отримана відповідачем по видатковій накладній №390 21.04.2020).Таким чином, у будь-якому випадку відповідач повинен був розрахуватись за всю отриману продукцію до 01.07.2020, саме з цього дня і має розраховуватись пеня.
Протягом 6-ти місячного терміну позивач неодноразово звертався до відповідача листами з вимогою в добровільному порядку погасити основний борг за поставлену продукцію у сумі 29 580,84 грн без вимоги сплати штрафних санкцій за порушення відповідачем строків оплати, але відповідачем (скаржником) зазначені листи позивача ігнорувалися.
Позивач заперечує щодо зменшення пені. Сторони при укладанні договору поставки узгодили всі суттєві умови даного виду договору, в т.ч. і відповідальність сторін за порушення взятих на себе зобов'язань по договору, тому пеня у сумі 1 774, 85 грн., нарахована за період з 01.07.2020 по 31.12.2020 відповідає умовам договору поставки, розрахована у відповідності до чинного законодавства України і є співрозмірною по відношенню до основного боргу враховуючи період несплати відповідачем (скаржником) боргу.
Посилання відповідача (скаржника) на те, що позивачу не завдано збитків, не відповідають дійсності, оскільки позивач належним чином виконав свої зобов'язання по договору, здійснив всі обов'язкові платежі до бюджету у відповідності до Податкового Кодексу України, але фактично розпоряджатися цими грошовими коштами позивач немає можливості, тому що відповідач за отриману продукцію не сплатив.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі № 904/1454/21; постановлено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи.
01.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський завод ущільнень" (постачальник) та Відокремленим підрозділом "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (покупець) укладено Договір №12с/43/53-142-01-20-01195.
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в Договорі поставити покупцеві Гумові прокладки "прокладки ПВЛ-4-ЛГА/П" (код ДК ДК 021:2015 - 19510000-4 "Гумові вироби") (далі - Продукція), а Покупець - прийняти і оплатити Продукцію на умовах, визначених Договором.
Найменування, одиниця виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна визначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (п.1.2. Договору).
Згідно п.п.1.3., 1.4. Договору, Покупець має право зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування видатків. Умови Договору можуть бути змінені в порядку встановленому чинним законодавством України, з урахуванням вимог ст.36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Відповідно пункту 3.1. Договору ціна за одиницю Продукції встановлена в національній валюті України та вказується в Специфікації до Договору, що є його невід'ємною частиною.
Сума Договору є твердою та становить 29 580,84 грн. в т.ч. ПДВ - 4 930,14 грн. (п.3.2. Договору).
В ціну Продукції включені витрати, пов'язані з виготовленням Продукції, тарою упаковкою), маркуванням та доставкою Покупцеві (п.3.3. Договору).
Відповідно до п.3.4. Договору, розрахунок за продукцію здійснюється по узгодженим цінам в національній валюті України протягом 45 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю Продукції за кількістю та якістю відповідно до виробничих документів Покупця, в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в Договорі, згідно рахунку-фактури наданого Постачальником.
Згідно п.4.1. Договору, поставка продукції здійснюється у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс 2010" на умовах DDP - склад Покупця (м. Жовті Води, Дніпропетровська область, вул. Гагаріна,4).
Строк поставки продукції до 30 квітня 2020 (п.4.3. Договору).
Сторони підписали Специфікацію до Договору на суму 29 580,84 грн. (Додаток №1) та Додаток №2 - технічні характеристики.
Згідно видаткової накладної №390 від 14.04.2020 позивач поставив відповідачу товар на суму 29 580,84 грн.
Відмітка про приймання продукції відповідачем датована 21.04.2020, що підтверджується копією виписки з Журналу реєстрації пред'явлення продукції ВТК про приймання продукції відповідачем (а.с. 29-30).
Позивач на адресу відповідача направив лист щодо оплати заборгованості (а.с. 32), проте відповідачем суму заборгованості у розмірі 29 580,84 грн. не оплачено.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині пені у сумі 1 774,85 грн.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України в апеляційному порядку не переглядається.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Місцевим господарським судом правильно встановлено неналежне виконання відповідачем обов'язків за договором в частині своєчасної оплати за отриманий товар. Ці обставини підтверджуються матеріалами справи.
Також, згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 2 Закону).
Відповідно до п.5.2. Договору, у разі порушення Покупцем більш ніж на 30 календарних днів строку оплати Продукції, Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожен день прострочки оплати
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 789,43 грн. за загальний період з 01.07.2020 по 31.12.2020.
Перевіривши правильність розрахунку пені, суд першої інстанції задовольнив вимоги частково в розмірі 1 774,85 грн. В решті позовних вимог в сумі 14,58 грн. - відмовлено, оскільки вони не обмежені шестимісячним строком нарахування. Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо початку періоду нарахування пені з 01.08.2020, тобто зі спливом додаткових 30 днів після настання строку оплати.
Строк оплати визначений сторонами у п.3.4. Договору, а саме протягом 45 банківських днів з моменту проходження вхідного контролю Продукції за кількістю та якістю. Відповідно зі спливом вказаного строку настає прострочення виконання зобов'язання. Положення п. 5.2. договору звільняють покупця від відповідальності у вигляді пені у випадку оплати вартості поставленого товару з простроченням не більше 30 календарних днів
Встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України).
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Відповідачем в апеляційній скарзі заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
Так, відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань. Таке зменшення не є обов'язком суду.
Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90% відповідач посилається на ті обставини, що діяльність ДП "НАЕК "Енергоатом" має важливе значення щодо надійного та безперебійного функціонування електроенергетики. Основним джерелом фінансування відповідача є кошти отримані за відпущену електроенергію. Проте, низький рівень розрахунків ДП "Гарантований покупець" та НЕК "Укренерго" перед відповідачем за відпущену електроенергію призвели до труднощів у фінансуванні, що призвело до погіршення фінансового стану ДП "НАЕК "Енергоатом", що в свою чергу, позначилося на здійсненні обов'язкових платежів, виконанні грошових зобов'язань перед контрагентами.
На даний час, заборгованість перед відповідачем за реалізовану електричну енергію становить 21,8 млрд грн в т.ч. за 2020-2021 роки - 10,1 млрд. грн. Враховуючи низький рівень розрахунків за відпущену електричну енергію фінансування за всіма укладеними договорами здійснюється з урахуванням фактичних надходжень грошових коштів, що є недостатнім для забезпечення, виконання всіх фінансових зобов'язань у встановлені терміни.
Розмір заявленої до стягнення неустойки (пені) є таким, що не відповідає наслідкам неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Жодних доказів завдання позивачу збитків спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивачем не було надано.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, самостійно формує програму діяльності, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів з метою одержання прибутку.
Відповідач підписавши спірний договір був обізнаний зі строками та умовами оплати поставленого товару, а також розміром відповідальності за прострочення оплати поставленого товару, проте погодився на них.
Окрім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги значний період прострочення виконання зобов'язання (спірна поставка здійснена у квітні 2020 року), а також відсутність її часткової оплати у цей період навіть в невеликих сумах.
Також, колегія суддів не вважає, що нарахована пеня є неспівмірною заявленим основним вимогам, а їх стягнення з відповідача несправедливим; виходячи з суми заборгованості, періоду її прострочення, не вбачається порушення балансу інтересів сторін.
Обставини, на які посилається відповідач є загальними, відповідач не надав жодних доказів в підтвердження свого скрутного фінансового становища, збитковості своєї діяльності.
Оскільки відповідачем не доведено виключних обставин, які б надавали суду підстави зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, колегія судів відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині стягнення пені ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
10. Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" в особі Відокремленого підрозділу "Автоматика та Машинобудування" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі № 904/1454/21 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі № 904/1454/21 залишити без змін.
Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко