ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 липня 2021 року Справа № 924/1077/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Чешковський В.А.
відповідача: Загребельний В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20, ухвалене суддею Заярнюк І.В., повний текст рішення складено 15.03.2021 р.
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр", м. Нетішин
про стягнення 456 651,99 грн. заборгованості
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" про стягнення з відповідача 456 651,99 грн. витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира за договором про надання послуг по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів №ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05 березня 2021 року у справі №924/1077/20 позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" на користь Акціонерного товариства “Українська залізниця” 456 651,99 грн. витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира та 6849,78 грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. по справі № 924/1077/20. Зупинити дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. по справі № 924/1077/20. Повідомити про дату і час апеляційного розгляду справи для забезпечення явки повноважного представника. Скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 р., поновлено Комунальному підприємству Нетішинської міської ради "Торговий центр" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20, зупинено дію рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20 та призначено справу до розгляду на "17" червня 2021 р. о 10:30год.
07.06.2021 р. на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2021 р. клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/1077/20 - задоволено. Відеоконференція буде проведена за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://vkz.court.gov.ua).
15.06.2021 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач просить залишити рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20 без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" без задоволення.
В судовому засіданні 17.06.2021 р. колегією суддів оголошено перерву до 08.07.2021 р. на 10:30 год.
У судовому засіданні представник Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" підтримав доводи апеляційної скарги та надав додаткові пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 року по справі №924/1077/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає що рішення Господарського суду Хмельницької області прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20 задоволено позов у повному обсязі. Задовольняючи позов, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що загальна сума витрат пов'язаних з роботою квиткових касирів за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року у філії квиткової каси, де позивачем виявлено збитковість (невідповідність) роботи складає 456 651,99 грн. відповідно до довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., наказів на квиткових касирів; довідки №09-2/89 від 25.09.2020р. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з роботою квиткових касирів за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року в сумі 456 651,99 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.
Мотивуючи апеляційну скаргу, Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр" зазначає, що в оскаржуваному рішенні судом встановлено, що на виконання умов Договору №ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 р. за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 р. складено відповідні акти про продаж квитків в кількості менше ніж 3000 шт. Зазначені акти підписані касиром, начальником станції, директором Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Торговий центр». Суд зробив висновок, що актами було встановлено збитковість (невідповідність) роботи філії квиткової каси згідно п.5.2 Договору саме за звітні місяці». Проте, такі висновки суду не ґрунтується на фактичних обставинах справи, виходячи з наступного.
В актах продажу квитків з комісійним збором за період з вересня 2017 р. до жовтня 2019 р. здійснено посилання на пункти 3.1, 3.2 Договору, що підтверджує факт складання таких актів саме з метою сплати позивачем суми у розмірі 9,00 грн. за кожне місце та не є актами збитковості в розумінні п.5.2 Договору. Така обставина також була встановлена в рішенні господарського суду міста Києва від 19.02.2020 р. по справі № 924/1109/19.
Також скаржник звертає увагу на те, що проект акту від 11.08.2020 р. не був підписаний повноважними представниками позивача.
Крім того, поза увагою суду залишився рахунок № 81/354 від 11.08.2020 р. Так, відповідно до п.5.2. Договору умовами для відшкодування збитковості роботи квиткової каси є 1) складання відповідного акту та 2) виставлення рахунку протягом 3 банківських днів. Причому як акт, так і рахунок мали виставлятися за результатами звітного місяця. Проте, до позову доданий лише один рахунок №81/354 від 11.08.2020 р.. який і викликає сумнів в його юридичній чинності. Оскільки, рахунок виставлений неналежним суб'єктом, а саме Виробничим підрозділом Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-західна залізниця» AT «Укрзалізниця». Крім того, у рахунку відсутні обов'язкові реквізити, які мають бути обов'язково наявними у такому документі. Також, скаржник звертає увагу на те, що рахунок виставлений на суму 500 631,20 грн., претензія - на суму 468 989,51 грн., а позов заявлений на суму 456 651,99 грн.
Також, на думку апелянта безпідставним є висновок суду про обов'язок відповідача відшкодовувати збитки позивача без вини та лише за умови продажу менше 3000 квитків щомісячно. В оскаржуваному рішення суд дійшов до висновку, що спірний договір є договором про надання послуг.
Проте, сторони у п.5.2 Договору не передбачили відповідальність за завдані збитки без вини заподіювача збитків. Більше того, пунктом 5.1 Договору Сторони передбачили, що в разі невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором винна Сторона зобов'язана відшкодувати іншій Стороні завдані цим збитки. Відтак, положення пунктів 5.2, 9.2 Договору у взаємозв'язку з вимогами ст.906 ЦК України та п.5.1 Договору є обов'язковими для Сторін і передбачають протиправну (невиконання або неналежне виконання) та винну поведінку заподіювана збитків. Проте, позивач не надав докази невиконання або неналежного виконання відповідачем умов Договору, а також до позову не додані докази вини відповідача.
Безпідставним є висновок суду про підтвердження витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів. Такі витрати на думку суду підтверджуються довідками про доходи № 231 від 21.07.2020 р., № 232 від 21.07.2020 р. (щодо ОСОБА_1 ), довідками про доходи № 229 від 21.07.2020 р., № 230 від 21.07.2020 р (щодо ОСОБА_2 ). Проте, до таких документів слід ставитись критично, адже 1) ці довідки не підтверджують, що заробітна плата була виплачена особам, зазначеним у довідках; 2) ці довідки не підтверджують, що саме ці працівники працювали у квитковій касі в м. Нетішин.
Обґрунтовуючи заперечення щодо вимог апеляційної скарги, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" акцентувало увагу на тому, що в актах вказана кількість проданих квитків і те, що їх було продано менше ніж 3000 шт., тобто підтверджує факт збитковості роботи каси. Тлумачити даний факт по іншому не вбачається за можливе. Дані обставини були підтвердженні самим відповідачем та рішеннями судів, які набрали законної силу у справах №910/1109/20 та №910/7818/20.
Скаржник стверджує, що проект акту від 11.08.2020 не був підписаний повноважними представниками позивача. Дане твердження не відповідає дійсності, так як і претензія і акт були підписані уповноваженими представниками позивача, а саме: начальником виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Буцерогою В.К. та першим заступником виробничого підрозділу Козятинська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Микитенком В.Г. на підставі довіреності, копія якої знаходиться в матеріалах справи.
Також, позивач акцентує увагу на тому, що всі вище перераховані твердження скаржника ґрунтуються на припущеннях про недотримання позивачем порядку досудового врегулювання господарського спору, і це на його думку може слугувати причиною для скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 року.
В апеляційній скарзі скаржник стверджує про невірне тлумачення судом умов договору. Однак, Договір №ПЗ/ДН-2-135137/НЮ та додаткова угода до нього з боку відповідача були підписані директором КП НМР «Торговий центр» ОСОБА_3 особисто, при їх підписанні він усвідомлював значення своїх дій, розумів зміст договору та додаткової угоди, погодився з їх умовами. Крім того, у судовому провадженні відповідачем не заявлялись вимоги щодо тлумачення умов договору, а ним було викладено лише власне розуміння п.3.1, 3.2. та 5.2 договору.
Вимога щодо відшкодування витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира, у разі обслуговування касою менше ніж 3000 пасажирів в місяць, передбачена пунктами 5.2 та 9.2 Договору отже, є обов'язковою до виконання відповідачем.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 по справі №910/7818/20 (за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради “Торговий центр” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Південно-західна залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 22 427,54 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2020р. по справі № 924/1109/19 - 01.01.2013 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Договір № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується надавати Стороні 1 послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої, а Сторона 1 обов'язується оплачувати ці послуги відповідно до умов цього Договору.
Згідно з п.3.1 Договору Сторона 1 здійснює оплату послуг Сторони 2 шляхом перерахування на поточний рахунок останньої грошової суми у розмірі 9,0 грн. (дев'ять грн. 00 коп.) за кожне місце, з якого береться комісійний збір і яке було реалізовано відповідачем по цьому Договору у звітному місяці крім проїзних документів, вартість яких сплачена через мережу Інтернет, далі по тексту вартість послуг.
Перерахування здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним згідно акту (актів), підписаного (підписаних) повноважними представниками Сторін (п.3.2. Договору).
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення Стороною 1 пункту 3.2 цього Договору, остання сплачує Стороні 2 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, за кожний день прострочення.
Відповідно до п.5.2. Договору, у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п.9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п.8.1 Договору)
22.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно- Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Додаткову угоду № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ Д1 до Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року, відповідно до преамбули якої остання підписувалась у зв'язку з реорганізацією Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 року №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
У відповідності до п.1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити найменування Сторони-1 за текстом та в реквізитах Договору, а також у тексті всіх додатків до Договору на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року складено відповідні акти про продаж квитків в кількості менше ніж 3000 шт. Зазначені акти підписані касиром, начальником станції, директором Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр".
19.08.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів.
Позивачем було встановлено невідповідність роботи філії квиткової каси згідно п. 5.2 Договору: обслуговування нею за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення відповідно до місячних актів про роботу кас продажу проїзних документів, а саме:
Серпень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1931,
Вересень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1933,
Жовтень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1747,
Листопад 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1323,
Грудень 2017- кількість проданих квитків (шт.) -1768,
Січень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1537,
Лютий 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1425,
Березень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1421,
Квітень 2018- кількість проданих квитків (шт.) - 1745,
Травень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2119,
Червень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2391,
Липень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -2391,
Серпень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1601,
Вересень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1385,
Жовтень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1600,
Листопад 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1571,
Грудень 2018- кількість проданих квитків (шт.) -1757,
Січень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1557,
Лютий 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1451,
Березень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1646,
Квітень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1678,
Травень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -2181,
Червень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -2155,
Липень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1792,
Серпень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1611,
Вересень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1550,
Жовтень 2019- кількість проданих квитків (шт.) -1396.
Таким чином, позивач вважаючи, що філією квитковою каси за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року було здійснено обслуговування менше 3000 пасажирів, які сплатили комісійний збір за оформлення звернувся із вказаним позовом до суду. При цьому, додавши у матеріали справи копію довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., копію довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., копію довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р. - грудень 2017р., копію довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р. - листопад 2019р., копії наказів на квиткових касирів; копію довідки № 09-2/89 від 25.09.2020р.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05 березня 2021 року у справі №924/1077/20 позов задоволено.
4.Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Згідно п. 6 ст. 2 Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” від 23.02.2012 p. № 4442-VI та постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2014 р. №200 “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця”, Державне територіально-галузеве об'єднання “Південно-Західна залізниця” реорганізовано шляхом злиття у публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Відповідно до п.1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 №512-Ц/од 30.11.2015 є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200, одним з яких є ДТГО “Південно- Західна залізниця”.
З 01.12.2015 розпочало господарську діяльність Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”, яке відповідно до п.2 Статуту ПАТ “Українська залізниця”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938) є правонаступником усіх прав та обов'язків ДТГО “Південно-Західна залізниця”.
Рішенням правління публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" від 16.11.2015 р. (протокол № 5) затверджено Положення про регіональну філію “Південно-Західна залізниця” публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до постанови КМУ від 31.10.2018 №938 було змінено тип публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” з публічного на приватне та найменування - Акціонерне товариство “Українська залізниця” та викладено Статут в новій редакції.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 13 та частиною 1 статті 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Хмельницької області, при цьому врахувавши наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 01.01.2013 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Договір № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ, відповідно до умов якого Сторона 2 зобов'язується надавати Стороні 1 послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої, а Сторона 1 обов'язується оплачувати ці послуги відповідно до умов цього Договору.
22.08.2017 року між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” в особі Регіональної філії Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Сторона 1) та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" (Сторона 2) було укладено Додаткову угоду № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ Д1 до Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року, відповідно до преамбули якої остання підписувалась у зв'язку з реорганізацією Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".
У відповідності до п.1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити найменування Сторони-1 за текстом та в реквізитах Договору, а також у тексті всіх додатків до Договору на Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".
Обставини укладення такого договору підтверджені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2020 по справі №910/7818/20 (за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради “Торговий центр” до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Південно-західна залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 22 427,54 грн.), рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2020р. по справі №924/1109/19, про стягнення сум боргу за означеним договором.
Апеляційний суд, надавши юридичну оцінку укладеному сторонами договору, виходячи з принципу обов'язковості договору, загальних засад цивільного законодавства, визначених ст.3 ЦК України, підстав виникнення цивільних прав і обов'язків відповідно до ст.11 ЦК України, презумпцію правомірності правочину, встановлену ст.204 ЦК України, а також ст. 626, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, враховуючи, що відсутні будь-які відомості щодо визнання договору недійсним, вважає, що умови договору повинні виконуватися сторонами у відповідності до їхнього змісту.
Приходячи до цього висновку, апеляційний суд також враховує позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), у постанові Верховного Суду 25 березня 2020 року справа №756/1381/17-ц провадження №61-30637св18, де міститься висновок, що: “у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)”.
Як вже встановлено, пунктом 5.2. Договору, у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п. 9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п.9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Таким чином, умова договору, встановлена пунктом 5.2 Договору, діє у взаємозв'язку з умовою пункту 9.2, у якому встановлюється необхідність досягнення економічного показника у роботі квиткової каси, а саме продаж протягом одного місяця роботи білетів не менш як 3000 пасажирам.
Умовами договору сторонами запроваджено поняття збитковості каси, яку слід розуміти, у відповідності до наведених вище пунктів, як продаж протягом одного місяця кількості білетів, меншої ніж 3000. Таким чином, встановлення наявності такої обставини є підставою для виконання сторонами умови, визначеної п.5.2 Договору.
Обставини продажу певної кількості білетів щомісячно протягом визначеного у позовній заяві періоду підтверджені наданими позивачем актами, а також були предметом дослідження судами у справах господарського суду м. Києва №910/7818/20 та №924/1109/19, а тому за положеннями ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, є такими, що встановлені і не потребують доказування.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").
Згідно з преамбулою та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини та згідно з рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. В силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є джерелом права.
Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Аналогічні положення знайшли своє відображення в пункті 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18), згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині невідповідності наданих позивачем актів умовам договору зазначається про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 року за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року складено відповідні акти про продаж квитків в кількості менше ніж 3000 шт. Зазначені акти підписані касиром, начальником станції, директором Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр".
Відповідно статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язків не встановлено, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
19.08.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів. Претензія підписана В.К. Буцерога (начальником Козятинської дирекції залізничних перевезень) та В.Г.Микитенко (першим заступником начальника Козятинської дирекції залізничних перевезень).
Колегією суддів встановлено, що позивачем до матеріалів справи надано довіреність АТ "Українська залізниця" в особі директора виконавчого регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства "Українська залізниця" та в особі заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики регіональної філії “Південно-Західна залізниця” акціонерного товариства "Українська залізниця" №1296 від 25.06.2020р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрованого в реєстрі .
Згідно пункту 1 довіреності уповноважені особи мають: “право діяти від імені довірителя (AT “Укрзалізниця”), представляти інтереси довірителя, в тому числі Філії, її структурних підрозділів у всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, державних і громадських організаціях, органах державної влади та місцевого самоврядування, вести претензійну роботу, засвідчувати копії документів (пп.5,6). Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів від 11.08.2020р. підписана не уповноваженими особами.
Позивачем було встановлено збитковість (невідповідність) роботи філії квиткової каси згідно п. 5.2 Договору: обслуговування нею за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення відповідно до місячних актів про роботу кас продажу проїзних документів.
Судами враховано, що відповідно до п.5.2. Договору сторони передбачили, що збитковість роботи квиткової каси повинна мати місце за звітний місяць. Як вбачається із матеріалів справи актами було встановлено збитковість (невідповідність) роботи філії квиткової каси згідно п. 5.2 Договору саме за звітні місяці.
Також, 19.08.2020 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою підписати акт збитковості роботи філії квиткової каси за період з 01.08.2017 року по 19.11.2019 року (включно) та перерахувати суму витрат, пов'язаних з роботою квиткових касирів, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до п.5.2. Договору передбачено, що у разі виявлення збитковості роботи квиткової каси за звітний місяць (невідповідності її критеріям, встановленим в п.9.2 Договору) Сторона 2 (Відповідач) відшкодовує Стороні 1 (Позивач) витрати, пов'язані з роботою квиткового касира згідно Акту, підписаного представниками Сторін, та на підставі виставленого Стороною 1 (Позивач) рахунку, протягом трьох банківських днів.
Згідно п.9.2 Договору філія квиткової каси з продажу проїзних документів може функціонувати за умови обслуговування нею щомісячно понад 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення. Сторони укладаючи договір обумовили виникнення обов'язку у відповідача сплати витрати, пов'язані з роботою квиткового касира у випадку обслуговування філією квиткової каси з продажу проїзних квитків щомісячно менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що загальна сума витрат пов'язаних з роботою квиткових касирів за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року у філії квиткової каси, де позивачем виявлено збитковість (невідповідність) роботи складає 456 651,99 грн. відповідно до довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-грудень 2017р., довідки про доходи касира ОСОБА_1 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р-ргудень 2017р., довідки про доходи касира ОСОБА_2 від 21.07.2020р. за період серпень 2017р- листопад 2019р., наказів на квиткових касирів; довідки №09-2/89 від 25.09.2020р.
Доказів сплати 456 651,99 грн. відповідачем судам не надано.
Ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат пов'язаних з роботою квиткових касирів за період з 01.09.2017 року по 31.10.2019 року в сумі 456 651,99 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" щодо відсутності підстав для цивільно-правової відповідальності суд апеляційної інстанції вважає хибними, враховуючи наступне.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Однак, за встановлених у справі обставин вбачається, що позивачем не поставлена вимога відшкодування збитків, пов'язаних із виконанням договору, відтак, скаржником здійснено неправильну юридичну кваліфікацію правовідносин сторін.
Передбачений у пункті 5.2. договору обов'язок відповідача щодо сплати витрат, пов'язаних з роботою квиткового касира у випадку обслуговування філією квиткової каси з продажу проїзних квитків щомісячно менше 3000 пасажирів, які сплачують комісійний збір за оформлення, є однією з умов договору і не є тотожним поняттю “збитків” як цивільно-правовому інституту, застосування якого ставиться законом у залежність від наявності таких підстав як протиправна поведінка сторони, наявність вини та причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою сторони і негативними наслідками.
Щодо тлумачення умов договору апеляційний суд зазначає.
Правила тлумачення договорів визначено ст.213 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі №753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зроблено висновок, що у “відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення. Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.
У разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які “не були індивідуально узгоджені” (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї зі сторін” (under the diminant sinfluence of the party)”.
Виходячи з наведених положень, апеляційний суд вбачає, що тлумачення тих положень договору, щодо яких у сторін є розбіжності, дають підстави для висновку, що умови договору у цій його частині повинні виконуватись за наявності однієї обставини, яка має бути об'єктивно встановлена обома сторонами. Саме такою обставиною є продаж протягом одного календарного місяця у білетній касі квитків кількості пасажирів, меншій за 3000. За спірний період ця обставина встановлена на підставі актів, складених обома сторонами, кількість проданих у касі квитків не заперечується обома сторонами. В силу положень ч.4 ст.75 ГПК України, на підставі рішень у справах господарського суду м. Києва №910/7818/20 та №924/1109/19, ці обставини не потребують доказування. Таким чином, є такою, що встановлена, обставина, необхідна і достатня для застосування умови договору, визначеної у пункті п. 5.2. Договору.
Щодо доводів про невідповідність складених сторонами актів умовам п.5.2 договору зазначається, що формальне відхилення у оформленні актів від приписів договору не може вважатись достатньою підставою для висновку суду про їх неналежність як доказів, адже на підставі наданих актів ті обставини, які потребували встановлення, а саме продаж певної кількості квитків у певний період часу, були встановлені судами , а також визнаються самими сторонами.
Виходячи із дослідженого, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
У апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.03.2021 р. у справі №924/1077/20 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №924/1077/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений "15" липня 2021 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.