вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" червня 2021 р. Справа№ 910/7305/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Тищенко О.В.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 29.06.2021.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.03.2021 (повний текст складено 05.04.2021)
у справі №910/7305/20 (суддя Гулевець О.В.)
за позовом Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання договорів недійсними,
Дочірнє підприємство "Дрінкс Україна" (далі - позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український Професійний Банк" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - відповідач-2) про визнання договору недійсним, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
12.06.2020 позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій позивач просив прийняти заяву про зміну предмету позову та викладеними позовними вимогами у наступній редакції, про:
- визнання недійсним договір № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 209, в частині відступлення права вимоги за Договором про закриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, Договором про надання кредиту № 822 від 12.05.2014 та Договором про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та ДП "Дрінкс Україна";
- визнання недійсним договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 210, в частині купівлі-продажу майнових прав за Договором застави майна № 709-1 від 11.02.2013, Договором застави майна № 822-1 від 12.05.2014 та Договором застави майна № 904-1 від 03.04.2015, укладеними між Публічним акціонерним товариством "Український Професійний Банк" та ДП "Дрінкс Україна".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство "Дрінкс Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що залишок заборгованості по Кредитним договорам повністю погашений ДП «Дрінкс Україна» 27.05.2015 з власного поточного рахунку ПАТ «УПБ» на рахунки цього банку, зазначені в кредитних договорах, тому банк не мав права 24.02.2020 відступати права вимоги по цим Кредитним договорам та договорам Застави, оскільки на момент відступлення прав вимоги такі права не існували, а кредитні договори були припинені.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді від 05.05.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів Тищенко О.В., Чорногуза М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20. Призначено справу до розгляду на 10.06.2021.
08.06.2021 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 без змін.
09.06.2021 через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду від третьої особи надійшов відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 без змін.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 у зв'язку перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/7305/20.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2021 для розгляду справи №910/7305/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Тищенко О.В., Яковлєва М.Л. Призначено справу до розгляду на 29.06.2021.
Представники учасників апеляційного провадження з'явилися в судове засідання 29.06.2021 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.
В судовому засіданні 29.06.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників учасників апеляційної провадження, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 11.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір про відкриття кредитної лінії №709, відповідно до умов якого, Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 500 000,00 грн., терміном до 10.02.2014 на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно починаючи з березня 2013 року, в сумі 50 000,00 грн. та з остаточним погашенням кредиту в сумі 6 950 000,00 грн. не пізніше 10.02.2014 (п. 1.1. договору).
В подальшому між сторонами укладено ряд Додаткових договорів про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013.
Додатковим договором від 26.03.2015 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 сторонами погоджено п. 1.1. договору №709 від 11.02.2013 в новій редакції, а саме Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 7 100 000,00 грн., терміном до 08.02.2016 на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної заборгованості здійснюється в сумі 1 800 000,00 грн. до 10.00 годин 27 березня 2015 року, надалі щомісячно починаючи з березня 2015 року, в сумі 50 000,00 грн. та з остаточним погашенням кредиту в сумі 4 750 000,00 грн. не пізніше 08.02.2016.
В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір застави майна №709-1 від 11.02.2013.
Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №709-1 від 11.02.2013 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №709 від 11.02.2013.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу в загальному розмірі 18 145 003,29 грн. та матеріали і сировина в загальному розмірі 18 719 013,95 грн.) (п. 1.2. договору №709-1 від 11.02.2013).
12.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір про надання кредиту №822, відповідно до умов п.1.1. договору №822, в рамках Програми Німецько-Українського фонду "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надає Позичальнику кредит на суму 1 450 000,00 грн., терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів.
В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір застави майна №822-1 від 12.05.2014.
Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №822-1 від 12.05.2014 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари в обігу) в загальному розмірі 4 350 003,86 грн. (п. 1.2. договору №822-1 від 12.05.2014).
03.04.2015 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір про надання кредиту №904, відповідно до умов якого, в рамках Програми кредитування "Кредит для малих підприємств", що впроваджується за рахунок власних коштів Німецько-Українського фонду, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн. терміном до 03.04.2018 року на поповнення обігових коштів (п. 1.1. Кредитного договору №904).
В рахунок забезпечення виконання зобов'язання за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір застави майна №904-1 від 03.04.2015.
Відповідно до п. 1.1. договору застави майна №904-1 від 03.04.2015 заставодавець передає в заставу заставодержателя власне майно для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015.
Предметом застави є власне майно заставодавця (товари та готова продукція) в загальному розмірі 5 209 014,17 грн. (п. 1.2. договору №904-1 від 03.04.2015).
В подальшому, 27.05.2015 між ПАТ "Український професійний банк" та ДП "Дрінкс Україна" укладено договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, за умовами якого сторони погодили з 27.05.2015 розірвати договір про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013.
24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (надалі - відповідач-2) укладено договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання (надалі - договір відступлення прав).
Відповідно до п. 1 договору відступлення прав, за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами та/або контрактами та/або, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.
Згідно із п. 2 договору відступлення прав, за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору та передбачених Основними договорами, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, нікчемності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, право одержати, переважно перед іншими кредиторами іпотекодавців/заставодавців, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, у порядку, визначеному Основними договорами, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про заставу", Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", Цивільним кодексом України та іншими актами чинного законодавства України, у разі наявності у Банку такого переважного права, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов Основних договорів, за рахунок майна, вказаного у договорах іпотеки/застави та додатках до цих договорів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, тощо. Розмір заборгованості за Основними договорами, Прав вимоги за якими переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
Крім того, Права вимоги за Основними договорами переходять до Нового кредитора незалежно від того, чи відбувалося стягнення за цими Основними договорами. Якщо таке стягнення відбувалося, Новий кредитор має право на переведення всіх прав стягувача у виконавчому провадженні.
Новий кредитор ознайомлений з характером Прав вимоги, що відчужуються за цим Договором, з існуванням вимог третіх осіб, що виникають з нікчемних договорів та можуть бути пред'явлені або пред'являлися раніше до Боржників. Новий кредитор обізнаний з усіма обставинами та документами, якими підтверджені вимоги Банка до Боржників, усвідомлює та приймає усі ризики, пов'язані з укладенням цього Договору, що зумовлені у тому числі вимогами третіх осіб за нікчемними правочинами. Новий кредитор також обізнаний про існування арештів та обтяжень, вчинених на користь третіх осіб щодо нерухомого майна, яке виступає забезпеченням виконання зобов'язань за Основними договорами, відповідно до цього Договору. Новий кредитор обізнаний з наявністю судових спорів, у тому числі щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та зобов'язується після укладення даного договору вжити усі передбачені процесуальним законодавством України заходи щодо заміни Банку, як сторони судового процесу. Крім того, Новий кредитор усвідомлює, що наслідком укладення даного договору Банк припиняє супроводження судових справ, не здійснюватиме подання жодних процесуальних документів, а також не здійснюватиме сплат судового збору.
Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Пунктом 4 договору відступлення прав визначено, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору, а також за продаж Майнових прав за Договором № 80/1 від 24 лютого 2020 року купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави, та договорами іпотеки суб'єктів господарювання Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 2 507 377,92 грн. (два мільйона п'ятсот сім тисяч триста сімдесят сім гривень 92 коп.). Ціна договору сплачена Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін (у випадку використання юридичними особами у своїй діяльності печатки) та нотаріального посвідчення (п. 14 договору відступлення прав).
24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Інвестохіллс Веста" укладено договір №80/1 про купівлю-продаж майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання (надалі - договір купівлі-продажу майнових прав).
Відповідно до п. 1 договору купівлі-продажу майнових прав, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають:
- право оскаржувати, як у судовому, так і в позасудовому порядках припинення, ліквідацію позичальників, заставодавців, іпотекодавців та майнових поручителів (поручителів), зазначених у Додатку № 1 до цього Договору (надалі - Боржники), які є (були) боржниками за правами вимоги, договорами, наведеними у Додатку № 1 до цього Договору, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них (надалі - Укладені договори), та/або на інших підставах, наведених у Додатку № 1 до цього Договору (надалі - Права вимоги);
- право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги;
- право звернення до правонаступників, спадкоємців та органів місцевого самоврядування в межах прав та повноважень власника Прав вимоги;
- права кредитора за Правами вимоги (зокрема, права вимоги застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги з отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсним договорів та/або визнання нікчемними договорів, права, які випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, прав, які випливають з мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів тощо), які виникнуть в майбутньому у разі скасування реєстрації припинення/ліквідації Боржників;
- право набути у власність гроші та/або майно на підставах, що пов'язані із здійсненням Продавцем кредитних операцій, укладенням відповідних договорів та фактичною грошових коштів;
- право отримання грошових коштів/відшкодування внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності, вчинення кримінальних правопорушень; інші права, що пов'язані або випливають із Прав вимоги, надалі за текстом - "Майнові права".
За змістом п. 3.1. договору купівлі-продажу майнових прав, сторони домовились, що за продаж Майнових прав за цим Договором та відступлення прав вимоги за укладеними договорами, відповідно до Договору № 80 від 24 лютого 2020 року про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання, Покупець сплачує Продавцю грошові кошти у розмір 2 507 377,92 грн. (два мільйона п'ятсот сім тисяч триста сімдесят сім гривень 92 коп.), надалі за текстом - "Ціна договору". Ціна договору сплачена Покупцем Продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього Договору та Договору № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими особами та нотаріального посвідчення (п. 5.6. договору купівлі-продажу майнових прав).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 26.05.2015 по 27.05.2015 кредитні зобов'язання перед ПАТ "Український професійний банк" виконані та достроково сплачено борг по кредиту та відсотках за використання коштами, у зв'язку із чим сторонами укладались 27.05.2015 договори про розірвання кредитних договорів.
Доказів укладення договорів від 27.05.2015 про розірвання кредитного договору №822 від 12.05.2014 та №904 від 03.04.2015 сторонами не надано.
За твердженням позивача, 26.05.2015 ДП "Дрінкс Україна" здійснено остаточне погашення боргу за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 шляхом перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "УПБ" на рахунок визначений в кредитному договорі № НОМЕР_2 , відкритий в ПАТ "УПБ". На підтвердження здійснення погашення боргу позивачем надано виписку про рух коштів на рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 .
Позивач зазначає, що 27.05.2015 здійснено остаточне погашення боргу за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 в сумі 2 757 465,76 гривень шляхом перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "УПБ" на рахунок визначений в кредитному договорі № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ "УПБ". На підтвердження здійснення погашення боргу позивачем надано виписку про рух коштів на рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 .
Також, 27.05.2015 здійснено остаточне погашення боргу за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 в сумі 2 546 712,33 гривень шляхом перерахування коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ "УПБ" на рахунок визначений в кредитному договорі № НОМЕР_4 , відкритий в ПАТ "УПБ". На підтвердження здійснення погашення боргу позивачем надано виписку про рух коштів на рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 .
Окрім того, позивач звертає увагу, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" надіслано на адресу позивача листи від 22.09.2015 за №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1, якими повідомлено про введення в банк з 29.05.2015 тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів, а також здійснення перевірки правочинів та виявлення ознак нікчемності укладених правочинів, а саме договір від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, договір від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, договір від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, оскільки є такими, що укладені всупереч вимог п.5, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
У відповідь на листи від 22.09.2015 за №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1 позивач направив Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" листи від 05.10.2015 №05-10/01, №05-10/02, №05-10/03, в яких повідомив про те, що не погоджується про нікчемність договорів та вважає договори належно укладеними та виконаними.
На думку позивача, відсутні підстави вважати, що правочини (останні операції по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по кредитним договорам, договори про розірвання кредитних договорів від 27.05.2015) містять ознаки нікчемності, так як такі операції не підпадають під ознаки нікчемності, встановлені у вказаних банком пунктах ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За доводами позивача, надання клієнту банка можливості здійснити перерахування коштів з власного поточного рахунку в погашення боргу, отриманого в цьому банку не може розцінюватися як перевага/пільга перед будь-якими кредиторами банку. Виконання розпоряджень клієнта про перерахування коштів з його рахунку є обов'язком банку. Відповідно до положень ст.531 ЦК України відповідні положення щодо нікчемності не можуть стосуватися погашення заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за рахунок коштів, які містяться на поточному рахунку.
Позивач посилається на ст.ст. 1066, 1068, 1073, 1074 ЦК України та вважає, що банк зобов'язаний проводити платежі по рахунку клієнта за його розпорядженням і не має права встановлювати будь-яких обмежень у проведення розрахунків.
Отже, позивач стверджує, що ДП "Дрінкс Україна" розпорядилось власними коштами, які обліковувались на його власному рахунку в ПАТ "УПБ" шляхом направлення цих коштів в погашення свого ж кредиту. Відповідні операції не заборонені законодавством України, а тому висновки Уповноваженої особи ФГВФО щодо нікчемності погашення кредитів та договорів про розірвання кредитних договорів не відповідають нормам діючого законодавства, а такі операції проведені цілком у відповідності до чинного законодавства.
Таким чином, в обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що кредитні зобов'язання є виконаними в 2015 році, а тому ПАТ "УПБ" протиправно укладено з ТОВ "Фінансова Кампанія "Інвестохіллс Веста" договір відступлення права вимоги в частині кредитних договорів та в частині договорів забезпечення укладених з ДП "Дрінкс Україна".
На переконання позивача виставлені ПАТ "УПБ" права вимоги за кредитними договорами укладеними з ДП "Дрінкс Україна" на електронні торги та їх продаж 15.01.2020 на користь ТОВ "Фінансова Кампанія "Інвестохіллс Веста" протирічить ч.1 ст.514 ЦК України, згідно з якою, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав.
Також, позивач зазначає, що враховуючи, що договори застави, які були укладені в забезпечення виконання кредитного зобов'язання ДП "Дрінкс Україна" є похідними договорами, і зобов'язання за ними є похідними від основного зобов'язання, то їх дія припиняється у зв'язку з припиненням дії кредитних договорів. Отже, угода щодо відступлення прав вимоги ПАТ "УПБ" по вищевказаним договорам застави після припинення їх дії є так само недійсною, як і угода про відступлення прав вимоги по основному договору, виходячи з тих же норм права, які зазначені вище.
За таких підстав, позивач просить суд визнати недійсним договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020 та договір № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що проведені ПАТ "УПБ" операції погашення заборгованості за ДП "Дрінкс Україна" є лише фіктивним відображенням погашення боргу, так як реального погашення зобов'язання не відбулося у зв'язку з відсутністю коштів, корегування рахунків ДП "Дрінкс Україна" відкритих на погашення заборгованості перед ПАТ "УПБ", що не можна вважати виконанням зобов'язання за кредитними договорами.
Розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" НБУ не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, тому даний Закон підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин в співвідношенні з іншими законодавчими актами, що також випливає з пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.
Відповідно до пунктів 6 та 16 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, 30.04.2015 постановою Правління Національного банку України №293/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банка".
У постанові Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 зазначено, що 30.01.2015 прийнято постанову Правління Національного банку України №73/БТ "Про затвердження особливого режиму контролю діяльністю ПАТ "УПБ" та призначення куратора", встановлено низку обмежень, зокрема, заборонено ПАТ "УПБ" використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки; зобов'язано здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у НБУ (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий Центр"), зобов'язано перераховувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "УПБ", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий в Національному банку України.
Постановою Правління Національного банку України №293/БТ від 30.04.2015 "Про віднесення ПАТ "Український професійний банк" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" встановлювалися певні обмеження у господарській діяльності ПАТ "Український професійний банк" як юридичної особи, що входить до банківської системи України, зокрема:
1) заборонено передавати в забезпечення майно та активи Банку;
2) заборонено Банку використовувати для розрахунків у національній валюті прямі кореспондентські рахунки;
3) всі розрахунки у національній валюті повинні здійснюватися виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;
4) не здійснювати дострокового повернення коштів інсайдерам, пов'язаним особам та власникам істотної участі в ПАТ "УПБ", крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу та інші.
Постановою Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних" віднесено ПАТ "Український професійний банк" до категорії неплатоспроможних.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 28.05.2015 №348 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.05.2015 №107, яким запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ "Український професійний банк" з 29.05.2015.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 28 серпня 2015 № 562 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УПБ" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 28.08.2015 № 158, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УПБ" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 18.08.2016 № 1556 відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" на один рік до 30.08.2017 включно.
На підставі пункту 2 частини п'ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п'ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 01.07.2019 № 1640 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "УПБ" строком на один рік з 31.08.2019 до 30.08.2020 включно.
Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Відповідно до частин 1-3 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Протягом 15 днів, але не пізніше строків, встановлених уповноваженою особою Фонду, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.
На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку.
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.
У силу вимог частин 1, 2 та 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.
Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Метою проведення такої перевірки - виявлення правочинів, у тому числі тих, які сприяли настанню негативних для неплатоспроможного банку наслідків, забезпечували виведення кредиторами та пов'язаними особами банку коштів з неплатоспроможного банку, та в подальшому унеможливили виконання цим банком зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Правочин є нікчемним відповідно до Закону, а не наказу банку, підписаного Уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу Закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також наступають для сторін в силу вимог закону.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2019 по справі № 910/12294/16.
Отже, Уповноважена особа лише виявляє нікчемний правочин, нікчемним він є в силу Закону, а не рішення Уповноваженої особи.
Відповідно до Протоколу №32 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 29.05.2015 під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено наступне:
- здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДІЇ "Дрінкс Україна" по Договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013 ПАТ "УПБ" порушено вимоги Постанови Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ. відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи;
- Договір про розірвання Кредитного договору від 27.05.2015 було укладено з порушенням умов Кредитного договору;
- Банк, здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості позичальником по Кредитному договору, прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;
- в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Кредитному договору надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "РОЗВИТОК-2012", а також переваги юридичним та фізичним особам, шо перераховували кошти останньому (ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД", ТОВ "КРАЙ-1". ПАТ НВЦ "БОРЩАПВСЬКИЙ ХФЗ". ТОВ "ПРАИМАГРОБУДІНВЕСТ"), перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.
В результаті перевірки щодо виявлення правочинів прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":
1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень №720 та №725, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору про відкритті кредитної ліні №709 від 11.02.2013;
2) Договір про розірвання Договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013р. від 27.05.2015.
3) Всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів пов'язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору про відкриття кредитної лінії № 709 від 11.02.2013.
Відповідно до Протоколу № 33 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 29.05.2015 під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору про відкриття траншевої кредитної лінії №822 від 12.05.2014 ПАТ "УПБ" порушено вимоги Постанови Національною банку України від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи; в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Кредитному договору надаються переваги кредитору Банку - ТОВ "Розвиток-2012" та ДП "Пілснер Україна", перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч. З ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину.
В результаті перевірки щодо виявлення правочинів прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":
1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 715, № 716 від 26.05.2014, наданих ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору про палання кредиту № 822 від 12.05.2014,
2) всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів пов'язаних і погашенням 26.05.2015 заборгованості ДП "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору про надання кредиту № 822 від 12.05.2014.
Відповідно до Протоколу № 34 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 29.05.2015 під час перевірки щодо виявлення правочинів, які є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено наступне:
- здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору про надання кредиту № 904 від 03.04.2015 ПАТ "УПБ" порушено вимоги Постанови Національного банку України від 30.04.2015 №293/БТ, відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок Банку, відкритий у Національному банку України, та яка забороняє Банку передавати в забезпечення третім особам майно та активи:
- Договір про розірвання Кредитного договору від 27.05.2015 було укладено з порушенням умов Кредитного договору;
- Банк, здійснивши правочин по погашенню заборгованості ДП "Дрінкс Україна" по Договору про надання кредиту № 904 від 03.04.2015, прийнявши дострокове повне погашення заборгованості позичальником по Кредитному договору, прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, при тримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", що прямо зазначено у п. 5 ч. З сі. 38 Закот України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемності правочину;
- в результаті здійснення правочину по погашенню заборгованості по Кредитному договору надаються переваги кредитору Банку-ТОВ "РОЗВИ ГОК-2012", а також переваги юридичним та фізичним особам, що перераховували кошти останньому (ТОВ "ПЕРШИЙ КИЇВСЬКИЙ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД", ТОВ "КРАЙ-1". ПАТ НВЦ "БОРЩАГІВСЬКИЙ ХФЗ", ТОВ "ПРАЙМАГРОБУДІНВЕСТ"), перед іншими кредиторами, не встановлені для них законодавством чи внутрішніми документами Банку, що прямо зазначено у п.7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як ознака нікчемниці і правочину.
В результаті перевірки щодо виявлення правочинів прийнято рішення про затвердження результатів перевірки, якими виявлено наступні правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних":
1) правочин по проведенню ПАТ "УПБ" платіжних доручень № 722 та № 724, наданих Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна", для погашення заборгованості по Договору про надання кредиту № 904 від 03.04.2015;
2) Договір про розірвання Договору про надання кредиту № 904 віл 03.04.2015 від 27.05.2015;
3) Всі документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів пов'язаних з погашенням 27.05.2015 заборгованості Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" по Договору про надання кредиту № 904 від 03.04.2015.
Частиною 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Уповноважена особа Фонду:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" надіслано на адресу позивача листи від 22.09.2015 за №01-10/4231-1, №01-10/4232-1, №01-10/4233-1, якими повідомлено про введення в банк з 29.05.2015 тимчасової адміністрації Фонду гарантування вкладів, а також здійснення перевірки правочинів та виявлення ознак нікчемності укладених правочинів, а саме договір від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, договір від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, договір від 27.05.2015 про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, оскільки є такими, що укладені всупереч вимог п.5, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до пунктів 5 та 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
- банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
- банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Таким чином, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "УПБ" виявлено правочини (договори), що є нікчемними згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а отже такі правочини є недійсними в силу закону.
Пунктом 5.11. глави 5 розділу V рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893 визначено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.
Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-01-09-000001-b від 15.01.2020 по лоту GL18N7614755, складеного оператором електронного майданчика, через який надано найвищу цінову пропозицію ТОВ "ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН", переможцем: Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "ІНВЕСТОХІЛЛС" було придбано, найменування активів (майна) лоту (склад лоту): пул активів, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб'єктами господарювання та фізичними особами, частина з яких знаходяться в заставі Національного Банку України.
Так, 24.02.2020 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Інвестохіллс Веста" укладено договір №80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання та договір №80/1 про купівлю-продаж майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільний кодекс України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
У відповідності до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, саме позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що позивач вважає про виконання останнім кредитних зобов'язань, а тому є протиправним укладення між ПАТ "Український Професійний Банк" та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" договору відступлення права вимоги в частині кредитних договорів укладених з позивачем та договору про купівлю-продаж майнових прав в частині договорів забезпечення.
Судом першої інстанції вірно встановлено та перевірено колегією суддів, що між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" виникли правовідносини на підставі укладеного договору про надання кредиту №904 від 03.04.2015.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору №904, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 2 500 000 грн., терміном до 03.04.2018 на поповнення обігових коштів. В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір застави майна №904-1 від 03.04.2015.
Відповідно до п.4.1 Кредитного договору №904 Позичальник зобов'язується повернути одержаний кредит в строк у відповідності до п.1.1 цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих процентів, відповідно до встановлених строків в п.7.1 цього договору.
За змістом п.4.1 Кредитного договору №904, позичковим рахунком вважається рахунок № НОМЕР_4 , рахунком для сплати процентів є рахунок № НОМЕР_5 , водночас поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "УПБ".
Відповідно до п.6.2. Кредитного договору №904, позичальник має право достроково погашати кредити, попередньо письмово повідомивши про це Банк не пізніше, ніж за 10 (Десять) календарних дні до дати погашення, що планується позичальником.
З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що позивач, в якості підтвердження погашення боргу за даним кредитом, надає виписку по рахунку № НОМЕР_1 відкритого в ПАТ "УПБ". Зі змісту Кредитного договору №904 вбачається, що даний рахунок є поточним рахунком, а не рахунком, відкритим для погашення кредитної заборгованості по тілу кредиту та по відсотках.
Також, 12.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір про надання кредиту №822.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору №822, Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 1 450 000 грн., терміном до 28.09.2016 на поповнення обігових коштів. В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено Договір застави майна №822-1 від 12.05.2014.
Відповідно до п.4.1 Кредитного договору №822 Позичальник зобов'язується повернути одержаний кредит в строк у відповідності до п.1.1 цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих процентів, відповідно до встановлених в п.7.1 цього договору строків.
За змістом п.3.1 Кредитного договору №822, позичковим рахунком вважається рахунок № НОМЕР_2 , рахунок для сплати процентів є рахунок № НОМЕР_6 , водночас поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "УПБ".
Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору №822, позичальник має право достроково погашати кредити, попередньо письмово повідомивши про це Банк не пізніше, ніж за 10 (Десять) календарних дні до дати погашення, що планується позичальником.
Позивач стверджує, що заборгованість за договором про надання кредиту №822 є погашеною та у якості доказів надає виписки по рахункам, проте на підтвердження здійснення погашення боргу надано виписку про рух коштів на рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 , а не по рахунку визначеному у п. 4.1. Кредитного договору №822 №20637161250822 (сплата боргу по тілу кредиту) та № НОМЕР_6 (сплата боргу по відсоткам за використання кредиту).
Таким чином, позивачем надано виписки по поточному рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ "УПБ", що не може вважатися належним доказом погашення кредитного боргу, оскільки не надано підтвердження перерахування коштів на рахунки визначені договором.
11.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір про відкриття кредитної лінії №709.
Відповідно до п.1.1. Кредитного договору №709 (в редакції додаткового договору від 09.02.2015), Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію у розмірі 5 350 000,00 грн., терміном до 08.02.2016 року на поповнення обігових коштів. Зменшення кредитної лінії здійснюється щомісячно починаючи з лютого 2015 року, в сумі 50 000,00 грн. та з остаточним погашенням кредиту в сумі 4 750 000,00 грн. не пізніше 08.02.2016.
Відповідно до п.4.1 Кредитного договору №709 Позичальник зобов'язується повернути одержані кредитні ресурси в строк у відповідності до п.1.1 цього договору та сплатити нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нараховнаих процентів, відповідно до встановлених строків.
За змістом п.3.1 Кредитного договору №709, позичковим рахунком вважається рахунок № НОМЕР_3 , водночас поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ "УПБ".
Відповідно до п. 6.2. Кредитного договору №709, позичальник має право достроково погашати кредити, попередньо письмово повідомивши про це Банк не пізніше, ніж за 3 (три) календарних дні до дати погашення, що планується позичальником.
Пунктом 6.3. Кредитного договору №709 встановлено, що Позичальник має право достроково розірвати договір про відкриття кредитної лінії, попередивши про це Банк, не менше, ніж за 7 (Сім) банківських днів, при цьому попередньо повністю повернути одержані кредити, проценти за їх використання, а також пеню та можливі штрафні санкції.
В рахунок забезпечення за даним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Український професійний банк" та Дочірнім підприємством "Дрінкс Україна" укладено договір застави майна №709-1 від 11.02.2013.
Дослідивши даний договір, колегією суддів встановлено, що твердження скаржника про виконання зобов'язань і погашення боргу спростовуються матеріалами справи, так як не відбулося виконання умов договору про перерахування коштів на визначені у п. 4.1. Кредитного договору №709 рахунки.
Більш того, скаржником не надано доказів направлення Банку письмового повідомлення щодо наміру достроково погасити кредит та достроково розірвати договір, що свідчить про порушення господарського зобов'язання, а відповідно приписів ч. 1 ст. 525 ЦК України щодо неможливості односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем, в якості доказу укладення договорів про розірвання кредитних договорів, надано лише договір про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013, укладений між ПАТ "Український професійний банк" та ДП "Дрінкс Україна" 27.05.2015, який в силу приписів п. 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є нікчемним.
Підстави щодо нікчемності договору про розірвання договору про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 детально досліджено під час перевірки та зазначено у Протоколі №32 від 25.08.2015 засідання комісії з перевірки договорів (інших правочинів) на виконання Наказу №26/ТА від 29.05.2015, що судовою колегією встановлено вище.
На підтвердження здійснення погашення боргу 26.05.2015 за договором про надання кредиту №822 від 12.05.2014 в сумі 864 786,3 грн; 27.05.2015 здійснення погашення боргу за договором про відкриття кредитної лінії №709 від 11.02.2013 в сумі 2 757 465,76 грн; 27.05.2015 здійснення погашення боргу за договором про надання кредиту №904 від 03.04.2015 в сумі 2 546 712,33 грн. позивачем надано в якості доказів копії виписок з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 за період з 26.05.2015 по 27.05.2015.
Судовою колегією відхиляються надані позивачем виписки з поточного рахунку ДП "Дрінкс Україна" № НОМЕР_1 як належні та допустимі докази підтвердження погашення заборгованості за кредитними договорами, оскільки, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріалами справи не підтверджено факту надходження коштів в погашення кредитної заборгованості.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема копію Звіту Аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит" про фактичні результати аудиторської перевірки окремих операцій Публічного акціонерного товариства "Український професійний Банк" від 26.08.2016 та копію висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що вказане погашення боргу не можна вважати таким, що відбулося, з огляду на наступне.
Так, Звіт Аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит" від 26.08.2016 виконаний на замовлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український професійний Банк" з метою встановлення фінансової та не фінансової інформації щодо окремих операцій ПАТ "Український професійний Банк" у відповідності до п. 8 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Під час проведення аудиторської перевірки встановлено, що на балансі Банку за період з 30.04.2015 по 28.05.2015 спостерігалось суттєве зменшення активів, а саме - відчуження майна, погашено значні обсяги кредитної заборгованості поручителями чи самими боржниками. Зокрема, встановлено, що джерелами погашення зазначених вище кредитів стали кошти, що були акумульовані на рахунку ТОВ "Розвиток-2012" та фізичної особи ОСОБА_1 за рахунок внутрішньобанківських перерахувань з рахунків інших клієнтів, що були кредиторами Банку на дати здійснення таких перерахувань.
Як вбачається з матеріалів справи операції з погашення заборгованості відбулися шляхом надходження коштів на поточний рахунок ДП "Дрінкс Україна" від ТОВ "Розвиток-2012" на підставі укладеного договору про надання поворотної фінансової допомоги №1/980-Р від 26.05.2015.
У період з 26.05.2015 по 27.05.2015 на поточний рахунок ДП "Дрінкс Україна" з поточних рахунків юридичних та фізичних осіб відкритих в ПАТ "УПБ" надходили кошти в якості надання поворотної фінансової допомоги. ДП "Пілснер Україна" надано фінансову допомогу на підставі договору №03/03-14 від 03.03 2014.
З поданих доказів вбачається, що операції з погашення кредитної заборгованості ДП "Дрінкс Україна" перед ПАТ "УПБ", які проходили 26.05.2015 та 27.05.2015 по рахункам позичальника та ТОВ "Розвиток-2012" були проведені з порушенням чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України. Крім того, при погашенні заборгованості ДП "Дрінкс Україна" за Кредитними договорами платежі не проходили через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, чим було прямо порушено заборону, встановлену Постановою №293/БТ (пункт 6), відповідно до якої під час здійснення особливого режиму контролю всі розрахунки в національній валюті повинні проводитися через кореспондентський рахунок. Тобто, реальні кошти для погашення даної заборгованості до ДП "Дрінкс Україна" не надходили.
Згідно аудиторського звіту погашення кредиту позивача відбувалось за рахунок коштів внаслідок оформлення штучних транзакцій з перенесення обліку грошового зобов'язання з поточного рахунку ТОВ "РОЗВИТОК-2012", як фінансова допомога на зворотній основі, згідно Договору № 1/989-р від 26.05.2015, ДП "Пілснер Україна" згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №03/03-14 від 03.03.2014, ПАТ "АІТ" згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №27-06 від 27.06.2012, ФОП Іваніцька Олена Олександрівна згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №10/04-15 від 10.04.2015, ОСОБА_2 згідно Договору поворотної фінансової допомоги №1 від 26.05.2015, ФОП Клименко Олени Василівна згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №08/04-15 від 08.04.2015, ОСОБА_3 згідно Договору зворотньої фінансової допомоги №" 27/05 від 27.05.2015, що відкриті в ПАТ "УПБ".
Також, висновком експертів підтверджується, що кредиторам банку, за рахунок коштів яких формувалися залишки на рахунку ТОВ "Розвиток-2012", ТОВ "Аурум Фінанс", ОСОБА_1 ТОВ "Космо Плаза", ТОВ "Край-1" в травні 2015 року були надані переваги в задоволенні вимог, що існували до запровадження тимчасової адміністрації, порівняно з умовами розрахунку у порядку черговості, визначеного Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, Звітом Аудиторської фірми ТОВ "Інтер-аудит" та висновком експертів №13/950/16-45/21074-21082/17-45 від 31.10.2017 встановлено факт відсутності надходження коштів по спірних кредитних договорах.
Враховуючи викладене, колегією суддів встановлено, що проведені ПАТ "УПБ" операції погашення заборгованості за ДП "Дрінкс Україна" є лише фіктивним відображенням погашення боргу, так як реального погашення зобов'язання не відбулося у зв'язку з відсутністю коштів, корегування рахунків ДП "Дрінкс Україна" відкритих на погашення заборгованості перед ПАТ "УПБ", що не можна вважати виконанням зобов'язання за кредитними договорами.
Колегією суддів враховано, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український професійний Банк" прийнято рішення про визнання нікчемними договорів від 27.05.2015 про розірвання договору про відкриття кредитної лінії від 11.02.2013, про розірвання договору про надання кредиту від 12.05.2014, про розірвання договору про надання кредиту від 03.04.2015, які укладені з ДП "Дрінкс Україна", у зв'язку із чим вказані договори є нікчемними в силу закону і визнання таких договорів недійсними в судовому порядку не вимагається.
Підсумовуючи викладене, враховуючи порушення скаржником порядку сплати заборгованості за кредитними договорами, за відсутності реального погашення позивачем кредитного зобов'язання та визнання Уповноваженою особою Фонду нікчемність правочинів, суд першої інстанції дійшов правмірного висновку про необґрунтованість доводів позивача про виконання кредитних зобов'язань перед ПАТ "УПБ" та протиправність укладення з ТОВ "Фінансова Кампанія "Інвестохіллс Веста" спірних договір відступлення права вимоги.
Щодо посилань скаржника на правову позицію, викладену у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі №920/653/18 та у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №910/13850/18, колегія суддів зазначає наступне.
Для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 зі справи №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 зі справи №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.
При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).
Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у справі №920/653/18 були вимоги про визнання недійсним нікчемного правочину - договору купівлі-продажу часток об'єктів нерухомого майна, укладеного 28.05.2015 між ПАТ "УПБ" і ТОВ "-Еліт Буд-", і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ТОВ "-Еліт Буд-".
Також, у справі №910/13850/18 позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості 220 000 грн. за кредитним договором.
Відтак, правовідносини, які виникли між сторонами у справах №920/653/18 та №910/13850/18, та даній справі не є подібними, а тому викладена правова позиція у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №920/653/18 та у постанові Верховного суду від 03.10.2019 у справі №910/13850/18 не підлягає застосуванню при розгляді даної справи.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності, а також враховуючи те, що судовою колегією встановлено про недоведеність та безпідставність доводів позивача про порушення прав та інтересів позивача щодо отримання відповідачем-2 право вимагати повторної сплати за кредитними договорами, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними договорів № 80 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020, № 80/1 купівлі-продажу майнових прав за договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 24.02.2020 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2021 у справі №910/7305/20 - залишити без змін.
Матеріали справи №910/7305/20 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.07.2021.
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
О.В. Тищенко