Іменем України
14 липня 2021 року м. Кропивницький
справа № 404/6268/20
провадження № 22-ц/4809/1041/21
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Дковського О. Л.,
за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Мохонько В. В.) від 12 квітня 2021 року,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 07 серпня 2019 року. Позивач просив суд стягнути суму боргу - 29000,00 грн збільшену на індекс інфляції - 698,90 грн та три проценти річних - 1032,60 грн.
15 лютого 2021 року ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_1 зустрічний позов в якому просив суд визнати розписку від 07 серпня 2019 року на суму 29000,00 грн недійсною, а правочин таким, що не відбувся.
Короткий зміст рішення суду
Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2021 року на підставі ч. 4 ст. 177, 185, 194 ЦПК України зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано йому десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви, а саме для сплати судового збору в сумі 908,00 грн та надання до суду оригінал документу про його сплату.
В мотивувальній частині ухвали суд вказав, що з зустрічної позовної заяви справляється судовий збір на загальних підставах. Суд не погодився з доводами відповідача, який судовий збір не сплатив, посилаючись на те, що він, як учасник бойових дій, звільнений від його сплати на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Суд вважав, що характер спору вказує на те, що звернення до суду не направлене на захист соціальних прав учасника бойових дій, а тому заявник не звільняється від сплати судового збору.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2021 року та ухвалити рішення про звільнення його від сплати судового збору за подання зустрічного позову.
Він вважає, що суд неправильно застосував закон у спосіб, визначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі № 545/1149/17 так, як це порушує його права, як людини з особливим соціальним статусом. Висновки суду суперечать протилежному за змістом висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/70/20 від 06 травня 2020 року, а також висновку, викладеному в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року № 2-3901/08-ц.
Узагальнений зміст відзиву на апеляційну скаргу
Позивач ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому вимоги та доводи відповідача заперечив, висловився на підтримку висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі.
Позиції сторін, висловлені в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
Відповідач ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу з мотивів викладених у ній.
Позивач ОСОБА_1 повідомлений судом належним чином про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (судової повістки - суд) 2500800169626, але в судове засідання він не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд першої інстанції встановив такі обставини:
Подавши до суду зустрічний позов про визнання боргової розписки недійсною, а правочину таким, що не відбувся, відповідач судовий збір не сплатив і доказів його сплати до суду не надав, посилався на звільнення від сплати судового збору з підстав, визначених п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
До зустрічної позовної заяви відповідач додав світлокопію посвідчення серія НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_2 (с. 42), в якому вказано, що його пред'явник має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За статтями 1, 2 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачені пільги щодо сплати судового збору. Зокрема, відповідно до п. 13 ч. 1 зазначеної статті Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Звертаючись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_2 вказав, що він звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на з підстави, визначеної п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та додав до своєї заяви копію посвідчення серія НОМЕР_1 , на ім'я ОСОБА_2 (с. 42), в якому вказано, що його пред'явник має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Як вбачається з його апеляційної скарги, він вважає, що вказана законодавча норма про звільнення від сплати судового збору поширюється на учасників бойових дій при їх зверненні до суду у зв'язку з порушенням будь-яких їх прав, незалежно від характеру, предмета та підстав позову.
Вирішуючи спірне питання суд першої інстанції виходив з того, що п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст.. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції так, як аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дійсно вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду з питань захисту встановлених законодавством прав, пільг та гарантій, які належать виключно їм, як носіям такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Таких же по суті висновків щодо застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про сплату судовий збір» дійшла Велика Палата Верховного Суду, виклавши їх у постановах від 09 жовтня 2019 року в справі № 9901/322/10, від 18 грудня 2019 року в справі № ЗП/9901/4/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 545/1149/17, від 20 січня 2021 року в справі № 9901/258/20.
Суд першої інстанції дотримався припису ч. 4 ст. 263 ЦПК України та врахував казані висновки Великої Палати Верховного Суду.
Посилання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 2-3901/08-ц колегія суддів апеляційного суду не бере до уваги, оскільки, виходячи з процесуальних механізмів забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду України та Верховного Суду, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду, які прийняті в часі пізніше, мають перевагу над висновками Верховного Суду України та Верховного Суду, які прийняті в часі раніше.
Не враховує апеляційний суд і посилання ОСОБА_2 на судове рішення Великої Палати Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 9901/70/20, а саме ухвалу, оскільки в ній Суд послідовно підтримав раніше висловлену ним правову позицію стосовно застосування п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про сплату судовий збір» та відмовив особі у звільненні від сплати судового збору. При цьому висловлена одним із суддів Великої Палати Верховного Суду окрема думку з цього питання не є правовим висновком, який має враховувати суд в розумінні ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою про визнання недійсною складеної ним 07 серпня 2019 року розписки, в якій він зобов'язується повернути ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 29000,00 грн до 01 грудня 2019 року, а правочину таким що не відбувся.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, тому при поданні позовної заяви він зобов'язаний сплатити судовий збір на загальних підставах.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.
Оскільки місцевий суд ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 12 квітня 2021 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 16 липня 2021 року
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді А. М. Головань
О. Л. Дуковський