Справа № 352/715/21
Провадження № 33/4808/329/21
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.
Суддя-доповідач Васильєв
15 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Морозова В.Ю.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік., а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 05.04.2021 р. о 19 год. 45 хв. на автодорозі АДР-20 «Снятин-Тязів» в Івано-Франківській області керував транспортним засобом марки «ВАЗ» 21140 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці). Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в порядку за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Згідно результату тесту рівень на стан сп'яніння становить 0,79 проміле, чим водій порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що матеріали справи містять суперечливі докази, оскільки судом взято до уваги лише складені працівниками поліції матеріали справи і не прийняті цого доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення.
Апелянт вказує на те, що справа була розглянута без участі його захисника, свідків, інспекторів поліції, які склали протокол, не заслухані думки всіх сторін. Розгляд справи проведено спрощено без з'ясування обставин справи, а отже, постанова суду була ухвалена без надання йому права на захист та користування правовою юридичною допомогою адвоката. Винним себе не визнає, але не володів достатніми знаннями у галузі права для надання заперечень по суті обставин справи.
Суддя опирався лише на письмові матеріали справи та докази, які містяться в матеріалах справи, не викликавши сторони у судове засідання.
Зазначає в апеляційній скарзі, що транспортний засіб під його керуванням був зупинений працівниками поліції, внаслідок чого йому повідомили, що в нього наявні ознаки сп'яніння та запропонували пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що він погодився. Після проходження огляду він відразу повідомив працівників поліції про свою незгоду із результатом отриманого тесту огляду, на що працівники поліції не звернули увагу та повідомили його про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апелянт не погоджується з тим, що у вказаний день у нього були наявні ознаки алкогольного сп'яніння та вважає, що працівники поліції безпідставно провели огляд на стан сп'яніння.
Вважає, що працівники поліції повинні були запропонувати проведення огляду на визначення стану сп'яніння у медичному закладі, направлення на медичний огляд йому не було надано. Вищевказані порушення відповідної Інструкції працівниками поліції свідчать про те, що огляд на стан сп'яніння було проведено в порушення вимог ст.266 КУпАП..
Апелянт вказує на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції здійснювали на нього психологічний тиск, внаслідок чого його було змушено скласти пояснення та підписати вказаний протокол серії ДПР18№ 458489.
Зазначає, що в протоколі не зазначено відповідний час зупинки транспортного засобу під його керуванням, що є необхідною складовою протоколу про адміністративне правопорушення, та вказує на неприпустимість взяття письмові пояснення свідків до уваги, оскільки свідки не були допитані судом в судовому засіданні. В матеріалах справи відсутні дані телефонні номери свідків.
Звертає увагу на те, що матеріали справи не містять даних того, чи притягувався він раніше до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, що є важливим для правової кваліфікації його дій.
Апелянт вказує на те, що в матеріалах справи наявний не повний відеозапис з нагрудних камер працівників поліції щодо обставин події.
Працівниками поліції його не було відсторонено від керування транспортним засобом.
Таким чином, судом не було взято до уваги численні порушення працівників поліції при складанні матеріалів справи щодо нього, розгляд справи проведено без з'ясування обставин справи та надання йому можливості надати пояснення по суті обставин справи.
Оскаржувану постанову суду вважає незаконною та нічим не обґрунтованою.
Просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник адвокат Морозов В.Ю. підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду, а провадження в справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Морозова В.Ю., які підтримали вимоги апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Європейський суд неодноразово вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржити судові рішення та інші.
Так, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки розгляд справи відбувся без участі захисника.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу на те, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглянув справу за участю ОСОБА_1 , якому були роз'яснені відповідні процесуальні права як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення так і в суді першої інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що судочинство відбувається на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішання питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог національного законодавства судовий розгляд в справах про адміністративні правопорушення, пов'язані із звинуваченням у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП , відбувається за відсутності сторони обвинувачення.
Однак, вищевказані особливості національного законодавства не позбавляють права особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника довести перед судом переконливість доводів на підтвердження певних обставин, які мають істотне значення для розгляду справи.
Апеляційний суд вважає, що у матеріали справи відсутні дані, які свідчать про те, що ОСОБА_1 бажав, щоб його інтереси в суді представляв захисник або ж, щоб судом було призначено безкоштовного захисника, а особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисником таких даних не надано.
В матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що судом першої інстанції було грубо порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист і суд, за наявності відповідного клопотання про бажання скористатись своїм правом на отримання правової допомоги, відмовив у задоволенні такого клопотання та продовжив розгляд.
Зі змісту пояснень ОСОБА_1 в суді першої інстанції вбачається, що він повністю визнав вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що договір на надання юридичних послуг (а.с 30) було укладено між ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Морозовим В.М. у м. Кривий Ріг 28 квітня 2021 року, тобто вже після ухвалення судового рішення по справі судом першої інстанції.
Відповідно до принципу диспозитивності, сторони самостійно, на власний розсуд, вільно розпоряджаються своїми матеріальними і процесуальними правами та вирішують яким чином їм діяти в кожній конкретній ситуації.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що судом було порушено його право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.( «Науменко проти України» )
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та його захисник адвокат Морозов В.Ю. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративних правопорушень, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи ОСОБА_1 , щодо відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від серія ДПР18 № 458489 від 05.04.2021 року, згідно якого водій ОСОБА_1 05.04.2021 р. о 19 год. 45 хв. на автодорозі АДР-20 «Снятин-Тязів» в Івано-Франківській області керував транспортним засобом марки «ВАЗ» 21140 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в порядку за допомогою приладу «Драгер» в присутності двох свідків. Згідно результату тесту рівень на стан сп'яніння становить 0,79 проміле, чим водій порушив вимоги п. 2.9а ПДР України.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - Поліцейським СРПП ВП №1м. Тисмениці РУП ГУНП в Івано-Франківській області рядовим поліції Кучук Ю.В., підписаний уповноваженою особою, свідками та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 було роз'яснені його права та обов'язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Тисменицькому районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
В протоколі зазначено свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із зазначенням їх анкетних даних, правильність яких підтверджена власноручними підписами свідків.
Працівниками поліції у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія, та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, про що свідчить його власноручний підпис у протоколі.
У вказаному протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 власноручно написав пояснення про те, що вчора він випив два пива, після чого на наступний день їхав на автомобілі, вину визнає і просив суворо не карати.
ОСОБА_1 було ознайомлено із змістом протоколу та вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення під його власноручний підпис
Отже, ОСОБА_1 був присутній при складанні вказаного протоколу, був ознайомлений із його змістом, йому були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться у Тисменицькому районному суді, надав особисто та власноручно пояснення по суті вчиненого ним правопорушення.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.
Відповідно до ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що передбачає адміністративну відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не погоджується із діями працівників поліції, оскільки вважає, що останні порушили встановлений законом порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння, а оформлення працівником поліції адміністративних матеріалів не відповідають чіткій послідовності. Вважає, що зібрані з порушенням норм законодавства докази не доводять його вину у вчиненні правопорушення та вважає, що проведення огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу працівниками поліції було проведено з порушенням вимог ст..266 КУпАП, оскільки він не погоджувався із отриманим результатом і повинен був направлений до медичного закладу для проведення відповідного огляду.
Перевіряючи вищевказані доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Окрім того, зі змісту матеріалів справи вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 було те, що він здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті, чим порушив ПДР.
Зокрема, до матеріалів справи долучено копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №969424 від 05.04.2021 року (а.с.9), у відповідності до якої на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу за порушення вимог ст. 122 ч.1 КупАП.
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи про те, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп'яніння і працівники поліції безпідставно запропонували йому пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 та його пояснень в апеляційній інстанції вбачається, що він не заперечує факт керування транспортним засобом та проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального приладу, однак вважає, що поліцейські безпідставно не направили його до медичного закладу для проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, оскільки він не був згідний із результатом проходження огляду за допомогою технічного приладу Драгер.
Так, за змістом ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Вказана норма закону більш детально відображена у п. 6 Інструкції, де також наголошено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів.
Отже, проведення огляду та оформлення результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, проводиться двома способами: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, які затверджені управлінням охорони здоров'я місцевих держаних адміністрацій, в інших закладах охорони здоров'я проведення вказаного огляду заборонено.
Для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я, відповідно до ч. 3 ст. 256 КУпАП та п. п. 7, 8 Інструкції, є три підстави: 1) незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу; 2) незгода водія з його результатами; 3) скоєння дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.
При цьому, незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі доказів, які досліджені в судового сіданні.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.
Незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути здійснена безпосередньо після проведення такого огляду, шляхом активних дій самого водія та висловлена в категоричній чіткій формі.
Подальша, зміна психологічного відношення водія транспортного засобу до позитивного результату огляду на стан алкогольного сп'яніння не може бути правовою підставою для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі та визнання такого результату недопустимим доказом.
Так, зміна психологічного відношення водія до результатів огляду на стан сп'яніння висловлена вже після початку оформлення матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, а тим більше під час судового розгляду, не має ніякого правового значення оскільки на цій стадії провадження, водій вже має інший процесуальний статус та діє як, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, зі змісту матеріалів справи вбачається, що водій ОСОБА_1 повністю погодився із результатом проведеного огляду про що свідчить його процесуальна поведінка після проведення такого огляду, письмова згода із позитивним результатом зафіксована в Акті огляду на стан алкогольного сп'яніння та повне визнання вини під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та в суді першої інстанції.
Так, до матеріалів справи було долучено відеозапис, який було записано на оптичному диску та долучено до матеріалів справи ( а.с. 8)
Разом з тим, відповідно до Акту№9 від 18 травня 2021 року було встановлено, що вказаний диск не використовувався для запису на нього інформації і не містить ніякої інформації (запису) та не має пошкоджень, які б вказували на неможливість його використання за цільовим призначенням.
Враховуючи наведене, з метою повного та всібічного розгляду обставин справи, апеляційним судом з ВП №1 м. Тисмениця Івано-Франківського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області було витребувано відеозаписи, здійснені інспекторами патрульної поліції, які причетні до складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №458489 від 05/04.2021 року щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи , здійснені інспекторами патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозапис, здійснений інспекторами патрульної поліції, які приймали участь у проведенні огляду на стан сп'яніння водієм ОСОБА_1 ..
Зафіксовані відеозаписом обставини стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Зокрема, зі змісту відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків пройшов огляд на стан сп'яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, внаслідок чого було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки було отримано позитивний результат 0,79 проміле. Зі змісту відеозапису, вбачається, що ОСОБА_1 на запитання працівників поліції про визнання ним позитивних результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, не висловлює незгоди із отриманим результатом та не наполягає на проведені огляду у медичному закладі, а тільки висловлює здивування отриманим результатом, оскільки вживав алкогольні напої напередодні. Відеозапис не містить подальшого продовження і ним не зафіксовані обставини, які пов'язані із складанням матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозапис з нагрудних відео реєстраторів працівників поліції повністю узгоджується з іншими доказами по справі, які у своїй сукупності повністю доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Так, до матеріалів справи долучено роздруківку приладу Драгер Алкотест 6810 за допомогою якого 05.04.2021 року о 19 год. 52 хв. було проведено огляд ОСОБА_1 на визначення стану сп'яніння, номер тесту 4884, результат якого був позитивний: 0.79 % (а.с.1). Роздруківку приладу Драгер ОСОБА_1 власноручно підписав, що свідчить про його обізнаність із результатом пройденого огляду і не містить жодних зауважень зі сторони правопорушника.
До матеріалів справи додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4), у відповідності до якого було проведено огляд водія ОСОБА_1 у результаті із виявленими у нього ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, поведінка що не відповідає обстановці. Результат огляду на стан сп'яніння був позитивний 0.79 % проміле.
З даним результатом огляду ОСОБА_1 був ознайомлений та погоджувався із його результатом, про що свідчить його власноручний запис про його письмову згоду із результатом та підпис ОСОБА_1 в акті огляду. Огляд було проведено у присутності свідків ОСОБА_4 із їх власноручними підписами.
Наявність відповідного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, визнання вини у вчинені правопорушення в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності та в суді першої інстанції, в сукупності з іншими доказами по справі дозволяє суду прийти до висновку про те, що ОСОБА_1 після проходження огляду за допомогою технічного засобу повністю погодився з встановленими результатами і не наполягав на проведенні огляду в закладах охорони здоров'я.
Згода водія з позитивним результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу свідчить про відсутність правових підстав для подальшого доведення цього факту у встановленому законом порядку, а саме для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідало вимогам ст. 266 КУпАП, приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 .
Апеляційний суд вважає безпідставними доводи правопорушника ОСОБА_1 стосовного того, що він не погоджувався із результатом огляду проведеного працівниками поліції за допомогою приладу Драгер та спростовується роздруківкою приладу Драгер (а.с.1) та актом огляду водія на визначення стану сп'яніння (а.с.4), з яких вбачається згода ОСОБА_1 із результатом проведеного огляду на стан сп'яніння 0.79 %, про що свідчать його власноручно написане пояснення та власноручні підписи.
Зі змісту доводів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вбачається, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівники поліції ввели його в оману, оскільки обіцяли, що все буде добре і він не володів достатніми знаннями щодо правових наслідків притягнення його до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду не встановлені обставини, які свідчать про перевищення своїх повноважень працівниками поліції та здійснення психологічного тиску на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення.
Зі змісту пояснень ОСОБА_1 в апеляційній інстанції вбачається, що він не звертався до органів Управління поліції із відповідною скаргою щодо здійснення на нього працівниками поліції психологічного тиску, що призвело до визнання ним вини у вчиненні правопорушенні та надання пояснень в протоколі та підписання протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 №458489 від 05.04.2021 року
Разом з тим, вищевказані доводи ОСОБА_1 можуть бути перевірені тільки в межах відповідного кримінального провадження в результаті звернення до компетентних органів, оскільки за своєю сутністю фактично вказують на ознаки кримінального правопорушення в діях працівників поліції.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/7112 чинне до 07.10.2021 року про відповідність вимогам закону приладу Газоаналізатора Алкотест 6810 ARBL-0824 (а.с.7), що свідчить про відповідність та законність приладу Драгер Алкотест 6810 у застосуванні огляду ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.5-6), з яких вбачається, що вони були присутніми в якості свідків і в їхній присутності водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат огляду показав 0.79 % проміле, про що свідки засвідчили власноручними підписами. В поясненнях свідків зазначено, що вони були присутніми в якості свідків під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає неможливим посилання на письмові показання вищевказаних свідків, оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останні не допитувались у судовому засіданні і вказані докази повинні буди визнані недопустимими.
Разом з тим, вищевказані письмові пояснення свідків не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що письмові показання вищевказаних свідків долучені до протоколу про адміністративне правопорушення як докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення. Вищевказані свідки не є свідками сторони захисту, хоча вимога щодо допиту вищевказаних свідків у судовому засіданні свідчить що особа, яка притягається до відповідальності та її захисник вважали, що можуть використати показання вказаних свідків для захисту своїх інтересів.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що позиція ОСОБА_1 та його захисника стосовно необхідності допиту вищевказаних свідків в судовому засіданні апеляційної інстанції, як і стосовно витребування відеозапису була непослідовною та неодноразово змінювалась.
З метою сприяння ОСОБА_1 та його захиснику у здійсненні ефективного судового захисту своїх інтересів судом апеляційної інстанції приймались встановлені законом заходи щодо виклику вказаних свідків в судове засідання апеляційного суду та надання пояснень по суті вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Зокрема, вищевказані свідки викликались в судові засідання, які були призначені на 16.06.2021, 02.06.2021 та 15.07.2021р. та були повідомлені про виклик їх до суду в установленому законом порядку. Діючий КУпАП не надає можливості забезпечити участь свідків в судовому засіданні в інший спосіб ніж шляхом виклику до суду судовою повісткою.
Так, свідок ОСОБА_5 09.06.2021р. надіслав на електронну адресу суду заяву про те, що не може з'явитись до апеляційного суду у зв'язку із основним місцем його роботи та повністю підтримує надані ним пояснення.
Апеляційному суду не надані дані, які свідчать про те, що вищевказані свідки можуть надати показання, які істотно суперечать їх письмовим показанням та вказують на наявність інших обставин, які мають істотне значення для розгляду справи.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання судом було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, та накладено стягнення в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв