Справа № 344/7231/21
Провадження № 22-ц/4808/1097/21
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Бойчук
15 липня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів: Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю адвоката Костіва Р.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Костіва Романа Ярославовича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Костіва Романа Ярославовича на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2021 року під головуванням судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківську,
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
Представник ОСОБА_1 31.05.2021 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення вказаного позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначив, що предметом спору є визначення прав на спільне сумісне майно сторін та стягнення грошової компенсації на загальну суму 703 350 грн в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.
Вказував, що відповідачем вже здійснено відчуження спільного майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка подарована батьку відповідача за договором № 4545 від 28.11.2019. Кошти після дарування цієї квартири відповідач позивачу не передавав.
Зазначив, що є підстави вважати, що автомобіль, який є спільною сумісною власністю сторін, може бути відчужено на користь третіх осіб без згоди позивача, розмір компенсації є досить значним для позивача, а оскільки квартира та автомобіль є предметом поділу майна подружжя, то існує реальна загроза відчуження належного відповідачу на праві власності майна, що унеможливить виконання рішення суду та захист порушених прав позивача.
Посилаючись на те, що між сторонами існує спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, незабезпечення позову може утруднити і навіть зробити неможливим виконання рішення у майбутньому, виходячи з того, що позовні вимоги складають значну суму 703350 грн, вимоги про накладення арешту є співмірним до суми позовних вимог та забезпеченням позову жодним чином не буде спричинено збитків відповідачу, просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , а саме: 1) земельну ділянку площею 0,0614 га з кадастровим номером 2611093001:17:011:0137 (розмір частки 1); 2) земельну ділянку площею 0,0887 га з кадастровим номером 2611093001:17:011:0136 (розмір частки 1); 3) транспортний засіб - автомобіль марки «FORD FOCUS», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , дата державної реєстрації за особою 23.11.2017.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивача - адвоката Костіва Р.Я. про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду.
Зазначає, що за час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 100 000 грн та автомобіль марки «FORD FOCUS», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 306 700 грн.
Після розлучення 28.11.2019 відповідач шляхом обману та зловживання довірою, відчужив вищевказану квартиру, яка є спільною сумісною власністю подружжя, подарувавши її своєму батькові ОСОБА_3 .
Тому це є підставою вважати, що вищевказаний автомобіль, що є спільною сумісною власністю сторін, та земельні ділянки, які перебувають у власності відповідача, у разі невжиття заходів забезпечення позову можуть бути відчужені ним на користь третіх осіб, чи він може вчинити будь-які інші дії щодо зазначеного майна, тому дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, так як у відповідача до його вирішення наявна можливість розпорядитися об'єктом прав, що йому належать.
Крім того, вказаним не порушуються інтереси інших осіб, в зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги можливі їх заперечення щодо зазначеного, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, однак справа ще не розглянута, по справі проводяться процесуальні дії з метою повного і всебічного її розгляду і з'ясування обставин. Всі ці обставини є предметом спору по справі між сторонами, матеріали справи ще не досліджувалися по суті, в зв'язку з чим невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи не унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Невжиття заходів щодо забезпечення позову ОСОБА_1 призведе до утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову та позбавить позивача ефективного захисту та поновлення її порушених прав на автомобіль марки «FORD FOCUS», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в порядку забезпечення позову накласти арешт на вказане у заяві майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2
ОСОБА_2 правом подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній.
ОСОБА_2 в засідання апеляційного суду не з'явився, хоча судом належним чином направлялося йому повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене та необхідність дотримання судом строків розгляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод у розгляді справи в зв'язку з його неявкою не вбачає.
Вислухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись з позовом до ОСОБА_2 проси ла: визнати в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя за нею право власності на 1/2 частини вартості квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,6 кв. м вартістю 1 100 000 грн та стягнути з ОСОБА_2 у її користь грошову компенсацію 1/2 частини вартості квартири в сумі 550 000 грн; виділити ОСОБА_2 у власність в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя автомобіль марки «FORD FOCUS», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 306 700 грн, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію за 1/2 частину вартості вказаного автомобіля в сумі 153 350 грн.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій у разі задоволення позову може бути ускладнено чи стане неможливим виконання рішення суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Фундаментними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
На обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову представник ОСОБА_1 , що відповідачем вже здійснено відчуження спільного майна, а кошти після дарування квартири відповідач позивачу не передавав, є підстави вважати, що автомобіль, який є спільною сумісною власністю сторін, може бути відчужено на користь третіх осіб без згоди позивача та існує реальна загроза відчуження належного відповідачу на праві власності майна, що унеможливить виконання рішення суду та захист порушених прав позивача, оскільки між сторонами існує спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, позовні вимоги складають значну суму 703350 грн та вимоги про накладення арешту є співмірним до суми позовних вимог і забезпеченням позову жодним чином не буде спричинено збитків відповідачу.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на відчуження автомобіля марки «FORD FOCUS», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , а саме посилання в заяві на те, що існують ризики такого відчуження не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Також заявником не наведено суду жодних обставин щодо достатнього обґрунтування припущення про те, що невжиття таких заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки заявник не обґрунтував, яким чином вжиття заявлених заходів забезпечення позову забезпечить позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення прийнятого на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, із зазначенням обставин, що свідчать про таке, та з підтвердженням таких обставин належними й допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 24 лютого 2021 року в справі № 755/5333/20, провадження № 61-17180св20, вказав, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник повинен не лише навести, але й довести наявність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, а також спроможну вірогідність саме таких обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Тому посилання апелянта на незаконність ухвали суду, оскільки дійсно існує реальна загроза утруднення або неможливість виконання рішення суду, так як у відповідача до його вирішення наявна можливість розпорядитися об'єктом прав, що йому належать, та він може вчинити будь-які інші дії щодо зазначеного майна, не заслуговують на увагу.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що невжиття заходів щодо забезпечення позову позбавить позивача ефективного захисту та поновлення її порушених прав на автомобіль марки «FORD FOCUS», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки звертаючись з позовом ОСОБА_1 просила виділити ОСОБА_2 у власність в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя вказаний автомобіль, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію за 1/2 частину вартості вказаного автомобіля.
Також вирішуючи заяву, суд першої інстанції вказав, що матеріали заяви не містять належних доказів вартості земельних ділянок, на які позивач просить накласти арешт, тому суд позбавлений можливості визначити співмірність забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вартості майна, на яке він просив накласти арешт, що унеможливлює співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, тому не заслуговують на увагу посилання заявника на те, що вимоги про накладення арешту на майно є співмірним до розміру позовних вимог і забезпеченням позову жодним чином не буде спричинено збитків відповідачу.
Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали. Підстав для її скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено, тому ухвалу слід залишити в силі, а апеляційну скаргу представника позивача - без задоволення.
Керуючись ст. 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 01 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 16 липня 2021 року.
Суддя-доповідач: І.В. Бойчук
Судді: В.Д. Фединяк
В.А. Девляшевський