Справа № 634/571/21
Провадження № 2/634/261/21
"15" липня 2021 р.
Сахновщинський районний суд Харківської області в складі головуючого судді - Єрьоміної О.В., за участю секретаря судового засідання - Дороніної Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 634/571/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми 3% річних та витрат від інфляційних процесів за договором позики,-
У провадженні Сахновщинського районного суду Харківської області перебуває цивільна справа за вищевказаним позовом .
Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 10.06.2021 відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
До суду подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи шляхом накладання арешту або заборони на відчуження рухомого та нерухомого майна, яке зареєстроване на праві особистої власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме:
-особисте домоволодіння ОСОБА_2 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
-земельний пай, який належить ОСОБА_3 , кадастровий номер: 6324884000:01:000:0430, розташованого за адресою: Харківська область, Сахновщинський район, с.Лигівка.
В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що метою відповідачів є уникнення повернення їй суми 3% річних та витрат від інфляційних процесів за договором позики та неможливість виконання рішення суду по даній справі.
Отже існує реальна загроза невиконання судового рішення, оскільки під час розгляду справи відповідачі можуть приховати своє майно.
Суд, дослідивши подану заяву, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.149 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач посилався на те, що є велика ймовірність того, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по цивільній справі про стягнення 3% річних та індексу інфляції у розмірі 299 109 грн. 49 коп. за договором позики.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідний вид забезпечення позову повинен мати відношення до предмета спору.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, позивач звернувшись із заявою про забезпечення позову, не надав суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловив припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Так, матеріали справи не містять належних доказів, зі змісту яких можливо зробити висновок про спіімірність заходів забезпечення позову з предметом позову про стягнення 3% річних та індексу інфляції у розмірі 299 109 грн. 49 коп.за договором позики.
Також, відповідно до п.п. 6, 7 ч. 1 ч. ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Натомість, заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення. У ній зазначено лише про те, що заявник вважає недоцільним застосування зустрічного зобов'язання.
Заявник не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за його ініціативою.
Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи, або ж щодо недоцільності такого забезпечення.
Суд приймає до уваги вимоги та предмет позову та відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст.149-153,260 ЦПК України, суд, -
постановив:
Залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 634/571/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми 3% річних та витрат від інфляційних процесів за договором позики.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо ухвалу залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2021 року.
Суддя: