справа № 631/932/20
провадження № 2/631/279/21
(заочне)
15 липня 2021 року смт Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області в складі :
головуючого - судді Пархоменко І. О.,
при секретарі судового засідання - Бондаренко І. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Нова Водолага цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Позивач ОСОБА_3 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 20000,00 грн.
В обґрунтування вимог позивач зазначила, що вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 18.11.2019 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено за сукупністю злочинів покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць. ОСОБА_3 визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні. Грошовими коштами, отриманими шахрайським шляхом, ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 20000 грн. Відповідач ОСОБА_2 повністю визнав свою вину. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03.03.2020 року вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року в частині призначення остаточного покарання було змінено, у касаційному порядку вирок не оскаржувався. На даний час відповідач грошові кошти у розмірі 20000 грн. не повернув. Просила стягнути у відшкодування матеріальної шкоди 20000 грн.
Позивач у судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, через канцелярію суду надала заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить суд розглянути справу за її відсутності. Проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, що повернеулося до суду 01.07.21. Відзив на позов не надав.
Зі згоди представника позивача, суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Оскільки, ч. 3 ст. 211 ЦПК України визначено право осіб, які беруть участь у справі, заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд, беручи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень немає, доходить висновку про можливість розглянути справу за відсутності сторін.
Ураховуючи, що відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає приписам ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.
Вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України та призначено покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 1 (один) місяць ( а. с. 6 - 8).
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 березня 2020 року вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2 в частині призначеного покарання було змінено, й остаточне покарання визначено у виді 3 років позбавлення волі( а. с. 9 - 12).
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_3 визнано потерпілою. Цивільний позов при розгляді кримінального провадження не подавався.
Отже, між сторонами виникли правовіднисини, що регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За положеннями ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Абзацем 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
З вироку Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 року вбачається, що 04.07.2018 року у ОСОБА_2 , який на той час перебував в смт Нова Водолага Харківської області, за попередньою змовою з невстановленою особою, повторно виник умисел спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме на заволодіння грошовими коштами. З метою реалізації свого умислу, спрямованого на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом обману, ОСОБА_2 , з невстановленою особою, заздалегідь розподілили між собою обов'язки, за якими невстановлена особа повинна здійснювати дзвінок на певний номер телефону для введення в оману іншої особи, шляхом повідомлення неправдивих відомостей про її близьких, з метою подальшого отримання грошових коштів, а ОСОБА_2 повинен безпосередньо отримувати грошові кошти у особи, яка в результаті обману погодилася надати грошові кошти. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_2 , діючи у групі з невстановленою особою, яка 04.07.2018 року приблизно о 12:00 год., здійснили дзвінок та під час телефонної розмови ввели в оману ОСОБА_4 , повідомивши, що її зять потрапив у поліцію за порушення закону та йому загрожує ув'язнення, якого можна уникнути у разі надання нею визначеній особі грошових коштів у розмірі 1500 доларів США. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , того ж дня, приблизно о 12:00 год., прибув додому до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та умисно, протиправно, з корисливих мотивів, з метою наживи, повторно, шляхом обману заволодів її грошовими коштами у розмірі 20000 грн. Грошовими коштами, отриманими шахрайським шляхом, ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потеплілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 20000 грн.
За правилами ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
З огляду на преюдиціальність як властивість судового рішення, вирок суду має обов'язкове значення при вирішення спору, що розглядається, в частині встановлених фактичних обставин.
Оскільки, наявний вирок Нововодолазького районного суду Харківської області від 18 листопада 2019 де визначено, що ОСОБА_2 спричинив потеплілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 20000 грн, суд доходить висновку, що позивач не повинна доказувати ті обставини, які встановлені вироком, що набрав законної сили та має преюдиціальне значення.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року по справі №761/29966/16-ц, провадження №61-5327св19 зазначив.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави(ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов?язків, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Приписами частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, беручи до уваги, що позивачем по справі надано суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази, що діями відповідача їй спричинено матеріальну шкоду, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та мають бути задоволені. Доводи ОСОБА_4 ОСОБА_2 не спростовані.
На підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, звільнена від сплати судового збору, суд вважає, за необхідне стягнути з відповідача 840 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 1166, 1177 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-82, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 280-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , у відшкодування матеріальної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ЛАДИЖИНСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№39)", 24324, місто Ладижин(пн), селище Губник(пн), вул. Гранітна б.15, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя І. О. Пархоменко