м. Кремінна
16 липня 2021 року Справа № 414/1587/21 Провадження № 2-о/414/223/2021
Кремінський районний суд Луганської області у складі:
головуючої судді Тесленко І.О.,
за участю секретаря судового засідання Горбаньової Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінної Луганської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 42926923, місцезнаходження: 92900, Луганська область, м. Кремінна, вул. Слобожанська, 5), про встановлення факту народження дитини,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з заявою про встановлення факту народження дитини, яку мотивувала тим, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуваючи у шлюбі, народила ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сімферополь, АР Крим, яке знаходиться на тимчасово окупованій території України, дівчинку, проте отримати свідоцтво про народження дитини у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не має можливості, оскільки місце народження дитини є тимчасово окупованою територією України і в наявності є тільки документи, оформлені закладом на зазначеній території, що ставить під сумнів їх легітимність, оскільки вищевказане лікарське свідоцтво про народження видане нелігітимним органом. Встановлення факту народження дитини заявнику необхідно для реєстрації народження дитини та для отримання свідоцтва про народження.
У судове засідання заявник та її представник не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в заяві представник заявника просила розглянути справу за її відсутності.
Представник Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Відповідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Судом встановлено, що громадянка України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народила в стаціонарі 09 червня 2021 року в м. Сімферополь АР Крим дівчинку, вагою 3680 грам, дитина є першою у матері (а.с. 9).
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кремінна Луганської області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Відомості про перебування у шлюбі не надані (а.с. 3)
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.
Згідно ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року
№ 1207-VII тимчасово окупованою територією зокрема є сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.
Статтями 5, 6 Зазначеного Закону зокрема передбачено, що Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, громадянам, які проживають на тимчасово окупованій території, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином м. Сімферополь розташоване на тимчасово окупованій території України.
Згідно пп. «а» п. п. 2, 3, 22, 23 гл. 1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи. Державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них. При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою.
Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до наведеного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території є обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини.
Неможливість отримати у м. Сімферополь АР Крим необхідні документи для реєстрації факту народження дитини заявника виникла у зв'язку із розташування цього міста на тимчасово окупованій території України.
Факт, який просить встановити заявник, має для неї юридичне значення, оскільки необхідний для отримання легітимного свідоцтва про народження дитини.
Згідно з ч. 3 ст. 317 ЦПК у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
За таких обставин, суд вважає за необхідне встановити факт того, що у громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кремінна Луганської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - дівчинка, вагою 3680 грам, дитина є першою у матері.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема, у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10, 11, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України, суд
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Антрацитівському району та містах Антрацит і Первомайськ Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження дитини задовольнити повністю.
Встановити факт того, що у громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кремінна Луганської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - дівчинка, вагою 3680 грам, дитина є першою у матері.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Тесленко