Справа № 308/2950/21
07 липня 2021 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Лемак О.В., за участю секретаря судового засідання - Сухан Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження,-
ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Свою скаргу мотивує тим, що на виконанні в Ужгородському MB ДВС перебувало виконавче провадження ВП № 27775331 з примусового виконання виконавчого листа № 2п-4505/11 виданого 14.06.2011 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 526,11 грн. боргу. Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2011 р. старшим державним виконавцем MB ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Матвійчук М.В., винесеної в межах вказаного виконавчого провадження, накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .
Зазначає, що в подальшому, рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 06.12.2011 р. вказане рішення Ужгородського міськрайонного суду змінено та присуджено до стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суму 910 гри., а постановою старшого державного виконавця MB ДВС Ужгородського міськрайонного управління юстиції Роман В .Я. від 29.02.2012 р. виконавчий документ повернуто стягувачу.
В той же час, ні постановою про повернення виконавчого документа, ні жодною іншою постановою державного виконавця не скасовувався арешт майна боржника, який був накладений в межах вказаного виконавчого провадження і такий є чинним.
Пояснює, що склалась ситуація, коли фактично виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа завершено, а арешт майна, який накладений в межах виконавчого провадження не знятий.
Згідно відповіді на звернення про зняття арешту з майна боржника від 01.03.2021 р. № 3/27775331/15907 органом ДВС повідомлено, що ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції закону від 1999 р. не передбачала зняття арешту з майна боржника, а на даний час виконавче провадження є знищеним, оскільки є завершеним 29.02.2012 р. і відповідно є таким, строк зберігання якого завершено відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. № 2274/5 Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.
Оскільки арешт на все майно боржника, який був накладений для забезпечення виконання виконавчого листа №2-п4505/11 від 14.06.2011 року у межах виконавчого провадження №27775331, яке було закрито 29.02.2012 року у зв'язку із повернення виконавчого документу стягувачу та станом на теперішній час матеріали виконавчого провадження знищені, просить суд скасувати арешт, накладеного на його майно.
З огляду на викладене, просить суд скасувати арешт майна боржника та зняти заборону на відчуження майна, накладені на майно ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКШІ НОМЕР_1 ) постановою від 06.09.2011 року у межах виконавчого провадження №27775331 та скасувати постанову від 06.09.2011 року №27775331.
Заявник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак від його представника - адвоката Пачута О.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі заявника. В клопотанні вказала, що заявник скаргу підтримує в повному обсязі.
Представник Ужгородського міського відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
З огляду на положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, якими передбачено, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги на рішення, дії, бездіяльність державного виконавця, суд ухвалив розглянути скаргу за відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, в Ужгородському MB ДВС перебувало на виконанні виконавче провадження № 27775331 з примусового виконання виконавчого листа №2п-4505/11 від 14.06.2011 року виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, про: «стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14 526,11 грн. боргу.».
Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2011 у межах виконавчого провадження №27775331 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
06 грудня 2011 року рішенням Апеляційного суду Закарпатської області, рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13 квітня 2011 року змінено. Позов ОСОБА_2 від імені якої діє представник ОСОБА_3 , задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 910 гривень у відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою та 51 грн. судового збору і 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи. Урешті позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою старшого державного виконавця міського відділу Державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.02.2012 року, виконавчий лист № 2п-4505/11 виданого 14.06.2011 Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 14526,11 грн. боргу, на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу.
Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно № 246701955 від 03.03.2021, наявний запис про арешт нерухомого майна Боржника - ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2011, МВ ДВС Ужгородського МРУЮ.
З відповіді Ужгородського міського відділу ДВС Південно-Західного Міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) № 3/27775331/15907 від 01.03.2021 р. на звернення заявника про зняття арешту з майна боржника, слідує, що 29.02.2012 року керуючись п. 4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону від 1999р.) державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, дана норма ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачала зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби - «Строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Завершені виконавчі провадження в архів органу юстиції не передаються і підлягають знищенню відповідно до цього Порядку після закінчення строків їх зберігання.». Виконавче провадження №27775331 з примусового виконання виконавчого листа №2п-4505/11 від 14.06.201І року виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було завершено 29.02.2012 року, строк зберігання його завершено та воно знищено у відповідності до вимог наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби.
Таким чином, зняти арешт у позасудовому порядку неможливо, через відсутність в органах державної виконавчої служби матеріалів виконавчого провадження, у якому здійснено накладення арешту, оскільки таке провадження закінчено і знищено.
У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7. та 11 до Конвенції». закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положенням ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21.04.1999 року) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Також відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 2 ст. 77, ст. 79 ч. 1 ст. 81 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене та враховуючи, що на даний час виконавче провадження №27775331 завершене та знищене у зв'язку з закінченням строку зберігання, суд погоджується з доводами заявника про те, що такий арешт, на даний час з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує його права як власника майна.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що скарга в частині скасування арешту майна боржника та зняття заборони на відчуження майна, накладеного на майно ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКШІ НОМЕР_1 ) постановою від 06.09.2011 року у межах виконавчого провадження №27775331, підлягає задоволенню.
Щодо вимоги скарги в частині скасування постанови державного виконавця № 27775331 від 06.09.2011 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 251 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки оскаржувана постанова була винесена державним виконавцем відповідно до закону та в межах його повноважень, суд вважає, що в задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.
За вказаних обставин суд вважає, що скарга є такою, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 79, 81, 89, 259-261, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - задовольнити частково.
Скасувати арешт майна, накладений постановою старшого державного виконавця міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.09.2011, у межах виконавчого провадження №27775331 (боржник ОСОБА_1 , РНОКШІ НОМЕР_1 , реєстраційний номер обтяження 12155878)
В іншій частині скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Лемак О.В.