242/3361/21
2/242/1051/21
Іменем України
15 липня 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Нарижній О.Г., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «ЦЗФ Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні,-
30.06.2021 р. позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем, звільнилася 19.11.2020 р. на підставі п.3 ст..38 КЗпП України за власним бажанням. На момент звільнення розрахунок проведено не було, тому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у розмірі 53435,60 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 14100,00 грн.
Заперечення відповідача.
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» - відзив не надав.
Процесуальні дії у справі.
02.07.2021 р. було відкрито провадження по справі. Розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, звільнена 19.11.2020 р.
На підтвердження позовних вимог надано роздруківку інформації ПФУ, проте, не зрозуміло якої саме особи стосується зазначена інформація. Крім того, зазначена сума заробітної плати станом на 2020 р. у розмірі 42143,49 грн.
Інших доказів на підтвердження позовних вимог суду не надано.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст..83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суду не надано доказів на підтвердження позовних вимог стосовно стягнення заборгованості по заробітній платі. Так, надані позивачем відомості ПФУ стосуються невідомої особи, сума заробітної плати, зазначеної у них, не відповідає сумі позовних вимог в цій частині, розрахунку позивачка не надала, так само не зрозуміло, чи були здійснені відповідачем виплати заборгованості, починаючи з моменту звільнення по день звернення до суду, підтвердженням чого може слугувати довідка з банківського рахунку позивача.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 14100,00 грн., то суду також не надано доказів на підтвердження зазначеної суми.
Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Суду не надано розрахунку суми середнього заробітку, проведеного позивачем, та відомостей про розмір виплат за останні два місяці для перевірки наданих відомостей.
Таким чином, суд повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, не обґрунтовані та заявлені передчасно, оскільки матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем вимог про надання довідки про розмір заборгованості та розмір середнього заробітку та відомостей про відмову в наданні таких відомостей, про що зазначено позивачем у позовній заяві. Клопотання про витребування доказів у разі неможливості їх отримання позивачкою не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -
У задоволені позову ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна», код ЄДРПОУ 38033446, розташоване за адресою: Донецька область, м.Українськ, вул..Б.Хмельницького, 1, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлений 15.07.2021 року.
Суддя