Справа № 266/965/21
Провадження № 2-а/266/17/21
16 липня 2021 року м. Маріуполь Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Д'яченка Д.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, військова частина НОМЕР_1 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
Позивач звернувся із позовом до відповідача про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 № 137264 від 10.12.2020 року за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
На обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 09.12.2020 року позивачка виїхала з тимчасово окупованої території, оскільки, залишаючись на території непідконтрольній уряду Украни, не могла реалізувати своє право на отримання соціальних виплат. Позивачка є пенсіонером за віком, єдиним джерелом її доходу та існування є пенсія, інших доходів не має. Пенсію отримує лише на підконтрольній території України. Є пенсіонером та є особою похилого віку, потребує постійного лікування, на що необхідні грошові кошти. Зметою забезпечення конституційних прав та свобод, а саме отримання пенсії, придбання ліків та отримання кваліфікованої медичної допомоги, мала крайню необхідність повернутися до місця фактичного проживання. Наразі відсутня можливість вільного перетину лінії розмежування через контрольні пункти в'їзду - виїзду зі сторони тимчасово окупованих територій. Єдиною можливістю приїхати на підконтрольну територію України з тимчасово непідконтрольної території є перетин державного кордону з боку Російської Федерації, іншого способу немає. Постановою про накладення адміністративного стягнення №137264 від 10.12.2020 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч. 1 ст. 204-2 КупАП за те, що 09.12.2020 року о 10 год. 00 хв. здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російськї Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний контроль України в н.п. Весело-Вознесенка (РФ) та як вказано в постанові, порушила вимоги п. 3 постанови КМУ №815 від 17.07.2019 року "Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій". З правопорушенням позивачка не згодна, винесена постанова містить не достовірну інформацію. Перед складанням постанови не були ро'зяснені права, часу для підготовки для звернення за правовою допомогою не надали, зміст постанови не проголошувався, права були роз'яснені вже після накладення адміністративного стягнення, що порушує права на захист прав. Не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, не взяті до уваги пояснення, а також не з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, чим порушена ст. 245 КУпАП. В наслідок чого при винесені постанови не було враховано характер вчиненого правопорушення при призначенні адміністративного стягнення, чим порушено ч. 2 ст. 33 КУпАП. Постанова не містить доказів підтвердження вини у вчиненні адміністративного правопорушення, тому постанова є необґрунтованою. В резолютивній частині постанови у графі 3 зазначено, що у разі несплати штрафу буде заборонено в'їзд в Україну на підставі ст. 13 Закуну України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" посилання на цей закон є безпідставним, оскільки у позивачки є паспорт громадянина Укрїани і є громадянкою України. Оскаржувана постанова не містить посилання на належні та допустимі докази підтвердження неправомірного перетину державного кордону України з тимчасово окупованої України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску, а тому підлягає скасуванню. Всі пояснення щодо відсутності в діях складу правопорушення були проігноровані та не прийняті до уваги при складанні протоколу на винесенні постанови №137264 від 2020 року. За таких обставин просить визнати протиправною та скасувати постанову №137264 від 10 грудня 2020, складену заступником начальника з персоналу відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою його притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського Прикордонного загону ВПС «Мілове» ім. В. Банних на її користь сплачені судові витрати у розмірі 454,00 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26.02.2021р. позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25.03.2021р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження у справі, без виклику сторін.
Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 травня 2021 року замінено неналежного відповідача.
Відповідно до вимог ст. 162 КАС України сторони в судове засідання не викликалися, проте відповідачу було встановлено строк в п'ять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження на подачу відзиву на позовну заяву.
Позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, справу просила розглянути за її відсутності.
02.06.2021 року представник відповідача, в.о. начальники Луганського прикордонного закону ім. Героя України полковника Євгенія Пікуса Ігнатюк Б. надав до суду письмовий відзив на адміністративний позову, у якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки, зазначив, що позивачем порушено вимоги п. 3 ст. 288 КУпАП, а саме, порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. 20.12.2020 року на ділянці проведення операції об'єднаних сил в межах Донецької та Луганської областей функціонували визначені КПВВ про що наявна інформація в Інтернет виданнях та на сайті Операції об'єднаних сил, Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонних загонів, а також окупаційною владою ТОТ України здійснювався пропуск громадян через КПВВ «Новотроїцьке» та «Станція Луганська» з 08.00 до 16.00, про роботу яких та кількість осіб, які здійснили виїзд з ТОТ України у Донецькій та Луганських областях і в'їзд до таких територій у визначеному КПВВ постійно інформують в Інтернет виданнях та на сторінках у соціальних мережах ООС, сайтах Державної прикордонної служби, Східного регіонального управління та відповідних прикордонної загонів, у зв'язку з чим позивач мав фізичну можливість в законний способ здійснити виїзд з ТОТ України. 10.12.2020 року позивач від час перетину державного кордону України з території РФ в ППр «Мілове» пояснила, що 09.12.2020 року здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до РФ через тимчасово не працюючий пункт пропуску через державний кордон України в н.п. Новоазовськ (ТОТ Україна), на напрямку н.п. Новоазовськ (ТОТ Україна) - н.п. Весело-Вознесенка (РФ), чим порушила Порядок в'їзду осіб, перміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду, переміщення товарів із таких територій визначений Постановою КМУ віл 17.07.2019 року №815. При дачі пояснень позивач не висказувала будь-яких заперечень або зауважень до змісту відібраних пояснень та не надала будь-яких документів, які могли звільняти її від адміністративної відповідальності або пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Факт порушення порядку виїзду з ТОТ України та в'їзду до неї доведено витягом з бази даних "Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України", відповідно до якого відсутні дані офіційного в'їзду/виїзду на території України через працюючий КПВВ. В матеріалах справи наявні пояснення позивача, написані нею власноруч, в яких вона підтвердила викладені у постанові дані. В матеріалах справи наявний рапорт прикордонного наряду «Перевірка документів» в ППр «Мілове» в якому зазначено, що під час прикордонного контролю за допомогою відсистеми "Ризик" та опитування було встановлено, що позивач порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України. В матеріалах справи про адміністративне правопорушення також наявна заява позивача про доведення до неї права на отримання безоплатної правової допомоги. Даною заявою позивач відмовляється від правової допомоги та бажає захищати себе самостійно. Також, відповідач зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення також, наявна пам'ятка якою до позивача доведені положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом досліджуються саме представлені сторонами письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
На підставі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Судом установлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення №137264 від 10 грудня 2020 року, складеною заступником начальника з персоналу впс «Мілове» ім. В.Банних підполковником ОСОБА_2 (Старший прикордонних нарядів ППр), ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у розмірі 1700 грн. на підставі того, що 10 грудня 2020 року о 05:10 год., під час прикордонного контролю прикордонним нормядом «перевірка документів» у міждержавному пункті пропуску через державний кордон України «Мілове» було виявлено вищевказану громадянку України, яка 09.12.2020 року приблизно о 10 год. 00 хв. здійснила виїзд з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово непрацюючий пункт пропуску через державний кордон України в н.п. Новоазовськ на напрямку н.п. Новоазовськ (ТОТ) н.п. - н.п. Весело - Вознесенка (РФ), чим порушила п. 3 поставнови КМУ №815 від 17.07.2019 року «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», тобто скоїла правопорушення, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до копії паспорту серія НОМЕР_2 виданого Кіровським РВ ДМУУМВС України в Донецькій області 08.11.2001 року, який належить ОСОБА_1 , встановлено, що вона є громадянкою України.
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.08.2009 року, за № НОМЕР_4 , виданого Пенсійним фондом України ОСОБА_1 є пенсіонеркою за віком.
Відповідно до довідки від 28.09.2017 року №0000347978/1414017801 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до письмових пояснень від 10.12.2020 року ОСОБА_1 зазначила, що 09.12.2020 року виїхала з м. Донецьк о 10-00 год. ранку через Новоазовськ-Вознесенськ. Приїхала в м. Донецьк 07.03.2020 року та знаходилася по 09.12.2020 року.
Відповідно до заяви від 10.12.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що вона має право на безоплатну правову допомогу та відмовилася від неї.
10.12.2020 року ОСОБА_1 поставила підпис про ознайомлення з процесуальними правами та обов'язками.
Рапортом від 10.12.2020 року складеного старшим техніком віпс (тип А) ВПС "Мілове" ім. В.Банних ОСОБА_3 прикордонного наряду «Перевірка документів» в ППр «Мілове» в якому зазначено, що під час прикордонного контролю за допомогою відсистеми "Ризик" та опитування було встановлено, що позивач порушила порядок виїзду з тимчасово окупованої території України.
В основу винесеної постанови посадовою особою суб'єкта владних повноважень було покладено визнання провини ОСОБА_1 у виявленому правопорушенні, що має ознаки складу, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, зокрема, повинна бути обґрунтованою, в ній має бути викладено обставини порушення, а також докази.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з належних від нього причин.
Як вбачається з наведеного вище та наданої копії постанови, у даній справі немає доказів взагалі; відсутні навіть посилання на них.
Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 204-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.
Отже вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, яким є «Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815 (далі Порядок).
Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 цього Закону, в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
28.11.2019 набрав чинності Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 № 815 (надалі Порядок).
Відповідно до п. 1 Порядку, цей Порядок визначає процедуру в'їзду/виїзду осіб і транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, і переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (далі - тимчасово окуповані території) та з таких територій.
Дія цього Порядку поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які здійснюють такий в'їзд/виїзд і переміщення товарів через контрольні пункти в'їзду-виїзду, контрольні пункти в'їзду-виїзду на залізниці.
Згідно з пунктом 3 Порядку, В'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку.
Контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.
Поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду переміщення через лінію розмежування осіб, транспортних засобів та товарів заборонено.
З визначення термінів, викладених в пункті 2 Порядку вбачається, що контрольний пункт в'їзду/виїзду це комплекс будівель, спеціальних, інженерних споруд і технічних засобів, розташованих на спеціально визначеній земельній ділянці, де здійснюються заходи контролю в'їзду-виїзду осіб, транспортних засобів та товарів, які переміщуються на тимчасово окуповані території та з таких територій.
Лінія розмежування - умовна лінія на місцевості між тимчасово окупованими територіями та контрольованими територіями, яка проходить по передньому краю передових позицій об'єднаних сил.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що положення Порядку визначають правила в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях та виїзду з них виключно через контрольні пункти, які розташовані на спеціально визначеній земельній ділянці в межах лінії розмежування, при цьому такі контрольні пункти не призначені для перетинання державного кордону.
Таким чином, особа підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП виключно у разі переміщення саме через лінію розмежування поза визначеними контрольними пунктами в'їзду/виїзду.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, на позивача накладено стягнення за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП за перетинання державного кордону через непрацюючий пункт пропуску «Маринівка».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний кордон України», державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.
Згідно з частинами 1 та 3 статті 9 цього Закону, перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Стаття 35 Закону України «Про державний кордон України» передбачає, що особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Зокрема, стаття 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за незаконне перетинання або спробу незаконного перетинання державного кордону України.
Таким чином, незаконний перетин державного кордону України не охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, оскільки положення Порядку забороняють в'їзд/виїзд поза визначеними контрольними пунктами саме через лінію розмежування, а не державного кордону.
Суд зазначає, що представниками відповідача у порушення ч. 2, 5 ст. 77 КАС не було подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності дій як з ухвалення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, так й доказів на підтвердження наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, тобто на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача 15 грудня 2020 року оскаржуваної постанови.
При цьому суд звертає увагу на те, що сам факт визнання особою вини у адміністративному правопорушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень про накладення на таку особу стягнення за відсутності інших належних доказів, тому не звільняє посадову особу суб'єкта владних повноважень доводити правомірність прийнятого рішення.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.
Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення №137264 від 10.12.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 заступника начальника з персоналу впс "Мілове" ім. В.Банних підполковник ОСОБА_2 при встановлені суті та осбавин правопорушення зазначив, що ОСОБА_1 порушено п. 3 постанови КМУ №815 від 17.07.2019 року "Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій".
Проте, відповідно до п. 3 постанови КМУ №815 від 17.07.2019 року "Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій" встановлено, що ця постанова набирає чинності через 90 днів з дня її опублікування.
Тобто, у п. 3 постанови КМУ №815 від 17.07.2019 року "Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій" не встановлюються обмеження та правила в'їзду/виїзду осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду.
Відповідні обмеження та правила в'їзду/виїзду осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду встановлені Порядком в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, який затверджено Поставновою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р. № 815
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем перед судом не було доведено, що у діях позивача ОСОБА_1 10 грудня 2020 року при перетині державного кордону України було встановлено порушення «Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 року № 815, оскільки не доведено перетинання позивачем 10 грудня 2020 року о 05-10 год. державного кордону України з тимчасово окупованої території України до Російської Федерації через тимчасово недіючий пункт пропуску через державний кордон України «Маринівка».
Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності достатності доказів, в судовому засіданні було підтверджено доводи позивача про відсутність факту порушення нею п. 3 постанови КМУ №815 від 17.07.2019 «Про затвердження Порядку в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій», що свідчить про неправомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
Таким чином суд дійшов висновку, що постанова від 10 грудня 2020 року № 137264 підлягає скасуванню, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ст. 204-2 ч. 1 КУпАП підлягає закриттю.
На підставі ст. 139 КАС з відповідача також слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань такого суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 86, 205, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 7, 204-2, 251, 268, 229, 280 КУпАП, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, військова частина НОМЕР_1 про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, - задовольнити.
Постанову № 137264 від 10 грудня 2020 року, складену заступником начальника з персоналу впс "Мілове" ім. В.Банних підполковником ОСОБА_2 , якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП - скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної прикордонної служби України Східного регіонального управління Луганського прикордонного загону відділу прикордонної служби ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір у розмірі 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 ;
Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 14321736, місцезнаходження: Луганська область, м. Лисичанськ, просп. Перемоги, буд. 58.
Повний текст рішення складено 16.07.2021 року.
Суддя Д'яченко Д. О.